Рішення № 77095881, 12.10.2018, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/3183/18

Провадження № 2/635/2130/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 року

смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токарєвої Н.М.,

секретар - Антонян М.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

представник позивача: адвокат ОСОБА_2,

відповідач: ОСОБА_3 селищна рада

Харківського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

14 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_5, яка померла 28 квітня 1992 року; визнати за нею право власності на житловий будинок літ. «А-1», прибудова літ. «А1-1», ганок літ. «а», загальною площею 55,30кв.м., житловою площею 38,50кв.м., допоміжною площею 16,80кв.м. та надвірні будівлі та споруди: сарай літ. «Б», погріб літ. «бп», душ літ. «Г», вбиральня літ. «Д», альтанка літ. «Е», колодязь літ. «К», огорожа №3, №5, хвіртка №4, який знаходиться за адресою: с. Нова Березівка, вул. Ціолковського, б. 33, Харківський район, Харківська область, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 28 квітня 1992 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що до 1979 року на земельній ділянці, розташованій в с. Нова Березівка, вул. Ціолковського,б. 33 (колишня вул. Першого Травня, б. 31) знаходився житловий будинок, який належав на праві особистої власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6, кожному по ? частині. ОСОБА_6 загинув у роки Великої Вітчизняної війни, дані про його смерть відсутні, яким чином на його ім’я було виписано свідоцтво про право власності на ? частини вищевказаного будинку – невідомо. В 1970 роки вказаний житловий будинок був знесений і на його місці побудований новий житловий будинок літ. «А-1», прибудова літ. «А1-1», ганок літ. «а», загальною площею 55,30кв.м., житловою площею 38,50кв.м., допоміжною площею 16,80кв.м. та надвірні будівлі та споруди: сарай літ. «Б», погріб літ. «бп», душ літ. «Г», вбиральня літ. «Д», альтанка літ. «Е», колодязь літ. «К», огорожа №3, №5, хвіртка №4. Право власності на новий будинок на теперішній час в БТІ не зареєстроване і не оформлене. В цьому будинку постійно мешкали та були зареєстровані ОСОБА_5, її дочка (мати позивача) – ОСОБА_4 та позивач – ОСОБА_7. Позивач зазначає, що після смерті її матері та бабусі, залишилось спадкове майно - вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями. Оскільки, як зазначає позивач у своєму позові, інших спадкоємців немає, спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла ОСОБА_1, та у встановлений законом строк звернулась із відповідною заявою до нотаріуса. Але у оформленні спадкових прав на вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями ОСОБА_1 державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області було відмовлено у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок з надвірними спорудами. Крім того, позивач зазначила, що не збереглось свідоцтво про народження її матері ОСОБА_8, через що позивач не має можливості надати документи на підтвердження родинних зв’язків ОСОБА_4 із спадкодавцем ОСОБА_9.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 червня 2018 року провадження по справі відкрито, призначено підготовче судове засідання на 09 липня 2018 року о 09 год. 30 хв.

Позивачем 09 липня 2018 року подавалось клопотання про забезпечення доказів шляхом витребування з Харківського обласного державного нотаріального архіву відомостей щодо звернення з заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4, померлої 21.09.1991, та ОСОБА_5, 28.04.1992, а також про складання заповітів та на чиюсь користь.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 липня 2018 року клопотання про забезпечення доказів задоволено, витребувано з Харківського обласного державного нотаріального архіву вищевказані відомості.

Представником позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, подано до суду заяву про слухання справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 селищна рада Харківського району Харківської області в судове засідання не з’явилась, до суду надійшла заява за підписом секретаря Височанської селищної ради Харківського району Харківської області ОСОБА_10 про розгляд справи у відсутність представника ради, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_3 селищна рада Харківського району Харківської області не заперечувала.

Враховуючи те, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із копії свідоцтва про одруження серії ІІІ-УР № 833653, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 04 листопада 1961 року уклали шлюб, який був зареєстрований Березівській селищній раді Харківського району Харківської області, прізвища після державної реєстрації шлюбу чоловіка – ОСОБА_11, дружини – ОСОБА_11.

Від вказаного шлюбу 15 серпня 1962 року народилась дитина - ОСОБА_12, про що свідчить копія свідоцтва про народження серії ІV-УР № 2052866, виданого Березівською селищною радою Харківського району Харківської області.

З копії свідоцтва про шлюб серії ІІ-ВЛ № 493071, виданого ОСОБА_3 селищною радою Харківського району Харківської області 11 лютого 1986 року вбачається, що ОСОБА_13 та ОСОБА_12, 15.08.1962р.н., уклали шлюб, прізвища після державної реєстрації шлюбу чоловіка – ОСОБА_13, дружини – ОСОБА_13.

З листа за вих. № 2592/01-21 від 18.09.2018, наданого Харківським обласним державним нотаріальним архівом вбачається, що в матеріалах спадкової справи зберігається заява матері померлої (мовою оригіналу) «ОСОБА_14, проживающей в ІНФОРМАЦІЯ_1», справжність підпису на якій засвідчено виконкомом ОСОБА_3 селищної ради народних депутатів Харківського району Харківської області 20.03.1992 за реєстровим № 74. Заявник зазначив, що від належної йому частки спадщини вона відмовляється на користь своєї онуки (мовою оригіналу) «Колесниковой Любови Ивановны».

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії І-ВЛ № 256157, виданого ОСОБА_3 селищною радою Харківського району Харківської області 28 червня 1971 року, ОСОБА_15 та ОСОБА_8, 31.05.1936р.н., уклали шлюб, прізвища після державної реєстрації шлюбу чоловіка – ОСОБА_15, дружини – ОСОБА_15.

Положеннями ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно зі ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Предметом розгляду справи, зокрема, є встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

З огляду на викладені обставини та норми матеріального права, суд приходить до висновку, що зібрані у справі докази в їх сукупності вказують на можливість встановлення факту родинних відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_5, померлої 28 квітня 1992 року.

Щодо визнання права власності на житловий будинок літ. «А-1», прибудова літ. «А1-1», ганок літ. «а», загальною площею 55,30кв.м., житловою площею 38,50кв.м., допоміжною площею 16,80кв.м. та надвірні будівлі та споруди: сарай літ. «Б», погріб літ. «бп», душ літ. «Г», вбиральня літ. «Д», альтанка літ. «Е», колодязь літ. «К», огорожа №3, №5, хвіртка №4, який знаходиться за адресою: с. Нова Березівка, вул. Ціолковського, б. 33, Харківський район, Харківська область, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 28 квітня 1992 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається із копії свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 18.08.1961, виданого Виконавчим комітетом Березівської селищної ради депутатів трудящих на підставі рішення Виконавчого комітету Березівської селищної ради трудящих від 15.07.1961 року за протоколом № 13, усе домоволодіння, яке знаходиться в смт. Березівка, вул. Першого Травня, б. 31, належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по ? частині на праві особистої власності.

Комунальне підприємство «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» листом за вих. № 14 від 28.02.2018 повідомило, що за архівними матеріалами бюро право приватної власності на житловий будинок № 33 по вул. Ціолковського (колишнє сел. Березівка, вул. Першого Травня, б. 31) в селище ОСОБА_16, Харківського району, Харківської області, у період з 1961-1970 років в БТІ було зареєстровано на підставі Свідоцтва про право особистої власності, виданого виконкомом Березівської селищної Ради депутатів від 15.07.1961 б/н: в ? частині за ОСОБА_5 та в ? частині за ОСОБА_6 За матеріалами технічної інвентаризації на той час на земельній ділянці за вказаною адресою був розташований дерев’яний житловий будинок, загальною площею 23,00кв.м., житловою площею 10,60кв.м., який було знесено, і в 1970 році збудовано новий житловий будинок, право власності на який на теперішній час в БТІ не зареєстровано і не оформлено.

Згідно записів у будинковій книзі житлового будинку № 33 по вул. Ціолковського в смт. Високий Харківського району Харківської області ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 (ОСОБА_12, ОСОБА_4) ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, були зареєстровані за вказаною адресою.

21 вересня 1991 року померла мати позивача ОСОБА_4.

28 квітня 1992 року померла бабуся позивача ОСОБА_5.

Згідно відповіді наданої Харківським обласним державним нотаріальним архівом за вих. № 2592/01-21 від 18.09.2018, після смерті ОСОБА_4, померлої 21.09.1991, та ОСОБА_5, померлої 28.04.1992, які проживали по вул. Ціолковського, б. 33 в смт. Нова Березівка Харківського району Харківської області, за наявними в архіві даними, згідно з записами в алфавітних книгах обліку спадкових справ за 1991-2000 роки та книзі обліку та реєстрації спадкових справ за 1992 рік, матеріалами наряду «Спадкові справи, свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні, видані після смерті одного з подружжя, том № 21» за 1992 рік Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, після померлої 21 вересня 1991 року (мовою оригіналу) «Луценко Тамара Семеновна», яка на час смерті мешкала за адресою: смт. Високий, вул. Ціолковського, б. 33, Харківський район, Харківська область, виявлено інформацію про наступне: 06.05.1992 до Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулась дочка померлої (мовою оригіналу) «Колесникова Любов Ивановна», яка на момент звернення мешкала за адресою: смт. Високий, вул. Ціолковського, б. 33, Харківський район, Харківська область. Її заяву було прийнято, зареєстровано в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 06.05.1992 за № 728 та заведено спадкову справу № 413/1992. В матеріалах спадкової справи зберігається заява чоловіка померлої (мовою оригінала) «ОСОБА_18, проживающего в ІНФОРМАЦІЯ_5», справжність підпису на який засвідчено секретарем виконкому Миронівської ради народних депутатів Первомайського району Харківської області 16.03.1992 за реєстровим № 58. Заявник зазначив, що від належної йому частки спадщини він відмовляється на користь доньки (мовою оригіналу) «Колесниковой Любови Ивановны». В матеріалах спадкової справи зберігається заява матері померлої, мовою оригіналу «ОСОБА_14, проживающей в ІНФОРМАЦІЯ_1», справжність підпису на який засвідчено виконкомом ОСОБА_3 селищної ради народних депутатів Харківського району Харківської області 20.03.1992 за реєстровим № 74. Заявник зазначив, що від належної йому частки спадщини вона відмовляється на користь своєї онуки, мовою оригіналу «Колесниковой Любови Ивановны».

Крім того, зазначено, що за наявними в архіві даними, згідно з записами в алфавітних книгах обліку спадкових справ з 1992-2000 роки Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області заяви про прийняття спадщини, відмову від спадщини та про видачу свідоцтв про право на спадщину від спадкоємців померлої 28 квітня 1992 ОСОБА_5 не надходили, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавались.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини виникли під час дії Цивільного Кодексу 1963 року, то згідно з п. 4 Заключних та перехідних положень ЦК України 2003 року, необхідно застосовувати норми ЦК України 1963 року.

Відповідно до ст. 530 ЦК України у редакції закону 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини, при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Згідно із ст. 548 ЦК України, у вищезазначеній редакції, для набуття спадщини необхідно щоб спадкоємець її фактично прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, у редакції 1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до«Методичних рекомендацій, щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя», схвалених Рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29.01.2009, під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, мається на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області ОСОБА_19, було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлої 28 квітня 1992 року.

Цивільним кодексом України в редакції 1963 року момент виникнення права власності був передбачений тільки ст. 128 цього Кодексу, де зазначено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

В подальшому Законом України «Про власність» від 07.02.1991, а саме ст. 12 були встановлені підстави виникнення права приватної власності, де зазначено, що праця громадян є основою створення і примноження їх власності. Громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно вимог ст. 13 Закону України «Про власність» об’єктами права приватної власності є жилі будинки.

Відповідно до діючої на той час (до 13.12.1995) Інструкції про порядок реєстрації будинків і домоволодінь в містах и селищах міського типу Української PCP, затвердженої замісником міністру комунального господарства УРСР 31.01.1966, п. 6 ч. 2 - будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, якіадміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягали реєстрації.

Крім того, з Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР від 31.10.1975 вбачається, що підтвердженням належності будинку, інших відомостей, що необхідні для вчинення угод, в сільській місцевості є довідка виконкому відповідної ради народних депутатів, видана на підставі запису в Погосподарській книзі.

Також, відповідно до листа Державного комітету із будівництва, архітектури і житлової політики України від 23.03.1999 № 12/5-126 «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомості, на які відсутні акти введення в експлуатацію» вимоги про акти введення в експлуатацію розповсюджуються на об’єкти нерухомості, які зведені після 05.08.1992р., тому в даному випадку акт введення в експлуатацію не є обов’язковим.

Відповідно до листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/04-13 аркуш 20, по об’єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ. Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на мирні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.

Житловий будинок, який входить до складу спадщини відкритої після смерті ОСОБА_5, його проінвентаризовано, на нього виготовлено Технічний паспорт та надано Технічне заключення ТОВ «Архітектурне бюро Харківського району» від 06.06.2018, згідно висновку якого загальний стан будівельних конструкцій відноситься до ІІ категорії і є задовільний та забезпечує надійну експлуатацію та безпеку для життя та здоров’я людей.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як роз'яснено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. ст. 76-77, 80-81, 83 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо до сто вірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи вищевикладене та досліджені у судовому засіданні докази, а також ті обставини, що позивач не має іншого способу крім судового, встановити факт, що має юридичне значення та визнати право власності на спадкове майно, при цьому позивачем були здійсненні всі визначені законом дії для прийняття спадщини, які не порушують права інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України та залишає за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 селищної ради Харківського району Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_5, яка померла 28 квітня 1992 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії ММ № 431200, виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 22 грудня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на житловий будинок літ. «А-1», прибудова літ. «А1-1», ганок літ. «а», загальною площею 55,30кв.м., житловою площею 38,50кв.м., допоміжною площею 16,80кв.м. та надвірні будівлі та споруди: сарай літ. «Б», погріб літ. «бп», душ літ. «Г», вбиральня літ. «Д», альтанка літ. «Е», колодязь літ. «К», огорожа №3, №5, хвіртка №4, який знаходиться за адресою: с. Нова Березівка, вул. Ціолковського, б. 33, Харківський район, Харківська область, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 28 квітня 1992 року.

Судові витрати у вигляді судового збору залишити за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до/або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії ММ № 431200, виданий Харківським РВ УМВС України в Харківській області 22 грудня 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6;

Представник позивача - ОСОБА_2, юридична адреса місця роботи: Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вул. Сковороди, б. 18;

Відповідач - ОСОБА_3 селищна рада Харківського району Харківської області, юридична адреса - Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Рози Люксембург, б. 12;

Суддя Н.М. Токарєв