Ухвала суду № 77094371, 12.10.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/1043/17

Провадження № 6/520/264/18

УХВАЛА

12.10.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 подання державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2018 року до Київського районного суду міста ОСОБА_1 надійшло подання державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виконання зобов’язань за виконавчим листом №520/1043/17, виданим 01 червня 2017 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошової суми у розмірі 24110 гривень 96 копійок.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 25 травня 2018 року відкрито провадження по справі на підставі вказаного подання та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак 18.06.2018 року надав до суду копію виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/1043/17, виданого 01 червня 2017 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 та зазначив, що подання підтримує.

Представник Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» в судовому засіданні подання підтримав та просив суд задовольнити.

Боржник – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, суд вважає подання підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста ОСОБА_1 перебувала цивільна справа №520/1043/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

За наслідком розгляду вказаної справи, 26 квітня 2017 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 було ухвалено рішення яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.07.2010 року, станом на 31.12.2016 року, у розмірі 24110 гривень 96 копійок та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600 гривень 00 копійок, яке набрало законної сили 10 травня 2017 року.

21 червня 2017 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 було видано виконавчий лист №520/1043/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 29.07.2010 року у розмірі 24110 гривень 96 копійок.

06 лютого 2018 року головним державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55729693 з примусового виконання вказаного виконавчого листа №520/1043/17, виданого 21 червня 2017 року Київським районним судом міста ОСОБА_1.

Відповідно до довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, боржник зареєстрований за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що в рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем здійснювались дії щодо встановлено майна боржника та встановлено, що боржник пенсію не отримує, інформація стосовно боржника - фізичної особи щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРФО відсутня, боржник не перебуває на обліку в ДПС України та не отримує заробітну платну, у боржника відсутні рахунки у банках та інших фінансових установах, відомості відносно боржника про працевлаштування за трудовими та цивільно-правовими договорами в Пенсійному фонді України відсутні.

Відповідно до інформаційної довідки з реєстру прав власності на майно, Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, нерухоме майна на яке можливо звернути стягнення за боржником, не зареєстровано.

07 травня 2018 року державним виконавцем відділу здійснено вихід за місцем реєстрації боржника та встановлено, що боржник дійсно проживає за адресою вказаною у виконавчому листі, що підтверджується актом державного виконавця від 07 травня 2018 року.

Також виконавцем було направлено виклик ОСОБА_2, яке відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення - вручено особисто 07 травня 2018 року.

За результатом здійснення повторної перевірки майнового стану боржника державним виконавцем було встановлено, що будь-яке майно на яке можливо звернути стягнення у боржника – ОСОБА_2 відсутнє.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження боржник обізнаний про наявність у Першому Київському відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області зазначеного виконавчого провадження, що підтверджується витягом з сайту «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення №6501407052111, яким було направлено виклик державного виконавця, згідно з яким поштова кореспонденція отримана 07.05.2018 року представником за довіреністю, а від так вважається належним чином врученою.

У зв’язку з чим, судом встановлено, що ОСОБА_2 обізнана про наявність виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов’язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Боржник зобов’язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п’яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з’являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно з узагальненнями Верховного суду України від 01 лютого 2013 року «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», наголошується на тому, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, та на думку Верховного Суду України, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Таким чином, законодавством не передбачене обов'язкове обмеження в праві виїзду за межі України за наявності невиконаних зобов'язань, а встановлена лише така можливість при наявності відповідних підстав. Задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в’їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв’язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».

У відповідності до ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України» може бути тимчасово відмовлено у видачі закордонного паспорта або тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду - до виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З урахуванням вищевикладеного, та з урахуванням того, що вказане рішення суду, за яким видано виконавчий лист, набрало законної сили, є обов’язковим для виконання, на підставі яких відкрито виконавче провадження ВП №55729693, про яке боржнику достеменно відомо, державним виконавцем вчинено достатньо дій в межах виконавчого провадження, проте рішення суду боржником не виконано, та з урахуванням усіх обставин в сукупності, суд вважає, що боржник саме ухиляється від виконання рішення суду.

Крім того слід зазначити, що пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість рішень суду

Згідно з ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Судове рішення (постанова, ухвала) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення (постанову) випливає не з рішення (постанови) суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Одними з властивостей судового рішення, що вступило в законну силу є: можливість примусового виконання судового рішення мимо волі зобов'язаної особи та обов'язковість, яка полягає в тому, що судове рішення, що вступило в законну силу, стає обов'язковим для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян і підлягають виконанню на всій території України. Рішення, що вступило в законну силу, є обов'язковим і підлягає точному виконанню. Усі державні органи, посадові особи й окремі громадяни, зобов'язані сприяти виконанню рішення суду, виконуючи вимоги державного виконавця.

Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод Європейського суду з прав людини як джерела права.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1).

Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.

Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Право на справедливий суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов’язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін. Обов’язковість виконання судових рішень, разом із іншими складовими права на справедливий суд, зокрема, такими як суб’єктивна неупередженість суду, принцип правової визначеності, заборона втручання законодавця у відправлення правосуддя розглядаються Судом в якості елементів верховенства права (Golder v. The United Kingdom, аpp. no. 4451/70).

Отже, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що забезпечення виконання рішення суду застосується як гарантія задоволення законних вимог стягувача, з метою упередження наміру щодо навмисного ухилення від виконання рішення суду саме шляхом виїзду за кордон, суд приходить до висновку, що подання головного державного виконавця підлягає задоволенню, так як обґрунтоване та доведене.

Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», суд,

УХВАЛИВ:

Подання державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області (місцезнаходження: 65080, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Тимчасово обмежити боржнику – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, у праві виїзду за межі України, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, до виконання зобов’язань покладених на неї за виконавчим листом №520/1043/17, виданим 01 червня 2017 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошової суми у розмірі 24110 гривень 96 копійок.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали суду складено – 12 жовтня 2018 року.

Головуючий Калініченко Л. В.