
______________________
Справа № 520/14612/17
Провадження № 2/520/2177/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.10.2018
Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одеса cправу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Одеська міська рада про визнання права власності за набувальною давністю, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом у якому посилаючись на норми ст.344 ЦК України просила визнати за нею право власності на 1/5 частину домоволодіння №5 по вулиці Макарова у м.Одесі, яка складається з приміщень літ.А: житлова 2-1 та житлова 2-4; кухня 2-2; веранда 2-3; підсобне 2-5; надвірних споруд; гараж літ.Ж, належавши на праві власності ОСОБА_2, померлому 23.11.2006р.
У судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали, просили його задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дали суду пояснення, що позивач приглядає та користується частиною будинку померлого ОСОБА_2
Вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач та її брат ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_5 отримали спадщину у вигляді по ? частині кожний будинку №5 по вул.Макарова м.Одеса, житловою площею 31,8 кв.м., надвірних споруд «Б» сарай; №1-3 огорожа; І - цистерна; ІІ – мостіння, розташованих на земельній ділянці 612 кв.м.
На самовільні побудови «а,а1», сараї «В,Г», літню кухню «Е», гаражі «Ж,И», вбиральню-душ «З», льох «Д» - свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с.6).
23.11.2006р. ОСОБА_2 помер (а.с.63). З заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулася його дочка ОСОБА_6 (а.с.59). Свідоцтво про право власності за законом після смерті ОСОБА_2 не видавалося.
13.05.2008р. рішенням Київського районного суду м.Одеси за позовом ОСОБА_1 до виконкому Одеської міськради, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 постановлено рішення про визнання свідоцтва Одеської міськради від 3.05.2006р.про право власності на домоволодіння №5 по вул.Макарова м.Одеси недійсним, і за ОСОБА_1 визнано право власності на 4/5 часток цього домоволодіння. Рішення набрало законної сили (а.с.28-29).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20898353 від 12.11.2008р. за ОСОБА_1 зареєстровано 4/5 часток домоволодіння за адресою м.Одеса вул.Макарова,5, форма власності приватна спільна часткова (а.с.13).
Згідно статті 344 ЦПК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі:
- майно може бути об’єктом набувальної давності;
- добросовісність володіння;
- відкритість володіння;
- давність володіння та його безперервність;
- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;
- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.
Позивач вказує, що відкрито, безперервно володіє 1/5 частиною зазначеного домоволодіння, а тому є підстави, передбачені ст.344 ЦК України для визнання права власності за нею на цю частину.
Враховуючи положення ст.ст. 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).
Відповідно до п.14 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з зокрема, з частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якою захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Необхідної ознакою для набуття права власності на річ за набувальною давністю є добросовісність володіння, яка полягає в тому, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю. Отже, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.
Тобто добросовісність володільця такого майна повинна бути обумовлена відсутністю або власника взагалі, або будь-яких претензій з боку попереднього його володільця.
Із змісту позовної заяви та пояснень учасників справи вбачається, що позивач достеменно знала, що користується половиною будинку, власником якої є її родич – дочка померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_6, яка подавала заяву про прийняття спадщини після смерті батька.
Крім того, застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. Суд зазначає, що частка у спірному майні у розмірі 1/5, яка є предметом спору, а ні позивачу, а ні померлому ОСОБА_2 в натурі не виділялася, а отже у даному випадку і визначити чуже майно не є можливим.
Оскільки відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною даністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна, суд вважає, що визначивши відповідальною особою у спірних правовідносинах виконавчий комітет Одеської міської ради, який не був і не є власником спірного майна, позивач пред'явив позов до неналежного відповідача.
Крім цього, відповідно до п.10 вищезазначеної Постанови пленуму, з огляду на положення статті 376 ЦК право власності за набувальною давністю на об'єкт самочинного будівництва не може бути визнано судом, оскільки цією нормою передбачено особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване або будується на земельній ділянці, не відведеній для даної мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Оскільки стороною позивача ,у порушення вимог ст.81 ч.1 ЦПК України, суду не надано доказів введення в експлуатацію самовільних споруджень А,А1,А2,а,а1,а2 загальною площею 188,3 кв.м., житловою 118,5 кв.м., гаражів І,Ж, літньої кухні літ Е, льоху Д, то право власності на них на підставі ст.344 ЦК України судом визнано бути не може.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність позову, а тому у його задоволення слід відмовити.
Керуючись ст. 4-13,76-89,258-273 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бескровний Я. В.
Судове рішення № 77094273, Київський районний суд м. Одеси було прийнято 02.10.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 520/14612/17. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: