Вирок № 77094264, 12.10.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1143/17

Номер провадження 1-кп/623/30/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді: Гуренко М.О.,

за участю: секретаря: Лисенко О.В.,

прокурора: Козир М.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм кримінальне провадження №12016220320002213 від 30 грудня 2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Донецької обл., громадянина України, українця, неодруженого, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого:

21.10.2005р. Апеляційним судом Донецької обл. за п.12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 11 років позбавлення волі;

зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, Казарма 390 км, фактично мешкаючого за адресою: Донецька область, Артемівський район, с. Володимирівка, вул. Молодіжна, буд. 29,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29 грудня 2016 року, приблизно о 15 годині, перебуваючи в лісовому масиві поблизу залізничної станції «390км», що розташована поблизу с. Букине Ізюмського району Харківської області, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, здійснив два постріли з рушниці, яка є вогнепальною зброєю, а саме мисливською двоствольною гладкоствольною рушницею 12-гокалібру моделі «Иж-43М», заводським номером зброї «87 15154», в напрямку ніг єгеря Ізюмської районної організації УТМР ОСОБА_3, який у вказаний час перевіряв годівниці для диких тварин, чим завдав потерпілому тілесні ушкодження у вигляді відкритого вогнепального оскольчатого перелому великоберцової кістки лівої голені, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, а також вогнепальні рани лівої та правої голеней, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, суд вважає, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України - тобто умисне тяжке тілесне ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України не визнав та надав відповідні покази, що 28.12.2016 р. їздив до батька у Казарму 390 км, там ходив по лісу, гуляв, стріляв по банкам та деревам з мисливської двоствольної гладкоствольної рушниці 12-го калібру моделі «Иж-43М», яку привіз ще до цього та зберігав в будинку відчима на горищі, заривши в жужалці. Побувши в гостях у відчима та брата, він уїхав додому на електричці у 16 год. 20 хв. 29.12.2016 р. йому зателефонував брат ОСОБА_4 та сказав, що у 24 год. 00 хв. до них приїжджали співробітники правоохоронних органів та запитували, хто в цей день знаходився у них вдома, пояснивши це тим, що хтось стріляв у єгеря. Також ОСОБА_1 стверджує, що 29.12.2016 р. він приблизно з 9 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. знаходився за адресою вул. Молодіжна буд. 29 с. Володимирівка Бахмутського р-ну Донецької обл. на подвір’ї свого тестя ОСОБА_5 та ремонтував у гаражі мотоцикл та до станції «390 км» того дня не їздив. Сказав, що це можуть підтвердити тесть, теща та його співмешканка ОСОБА_6, а потерпілого він раніше ніколи не бачив і відповідно у нього не стріляв. ОСОБА_1 не заперечує, що у нього дійсно була мисливська рушниця ІЖ-43 12 калібру, яку він придбав у 2004 році у нині померлого ОСОБА_7.

Зважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_1 суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, що вважали доцільним дослідження доказів в повному об'ємі, розглянув дане кримінальне провадження з дотриманням принципів кримінального судочинства, які були направлені на повноту, всебічність і змагальність розгляду кримінального провадження, а тому вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України при обставинах, зазначених у даному вироку суду, підтверджується безпосередньо дослідженими належними та допустимими судом доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_3, який пояснив, що 29 грудня 2016 р. йому зателефонував голова Ізюмської районної організації УТМР ОСОБА_8 і запропонував поїхати у районі станції «390 км» біля с. Букіне на відкормочні майданчики №1 та №2 погодувати тварин, на що потерпілий згодився. Приблизно о 14 годині ОСОБА_8 разом із пасинком ОСОБА_9 заїхали за ним. Приблизно о 15 годині вони прибули до потрібного місця, удвох з ОСОБА_9 насипали корм до годівниці. Потім, залишившись вже сам, потерпілий клав сіно до годівниці та почув якийсь шурхіт. Придивившись, він побачив чоловіка з рушницею. Коли чоловік пройшов приблизно 20 метрів, ОСОБА_3 закричав, щоб той зупинився і підійшов до нього, бо він працівник єгерської служби. У відповідь на це незнайомий чоловік направив на нього зброю та прицілився. Злякавшись, потерпілий запропонував опустити рушницю і сказав, що піде геть, але незважаючи на це чоловік вистрілив двічі йому по ногах, після чого потерпілий впав на землю і став повзти до лісу. Побачивши, що чоловік перезаряджає рушницю, ОСОБА_3 почав голосно кричати та кликати на допомогу товаришів, чим злякав обвинуваченого ОСОБА_1, який почав відразу тікати у ліс. Невдовзі до потерпілого підбігли ОСОБА_8 та ОСОБА_9, викликавши поліцію та швидку допомогу. Потерпілий впевнено вказав, що саме ОСОБА_1 спричинив йому вогнепальні поранення, впізнав його за рисами обличчя та особливостями мовлення, а саме заікання.

Показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які підтвердили показання потерпілого ОСОБА_3, зазначивши, що 29.12.2016р. приблизно о 15 годині вони дійсно разом з ОСОБА_3 перебували у лісі поблизу станції «309 км» з метою підгодівлі звірів у зимовий період, потерпілий відійшов до іншої годівниці, коли вони почули крики та постріли. Коли вони прибігли на допомогу ОСОБА_10, той лежав на землі з вогнепальними пораненнями обох ніг. Після невдалої спроби дотягти ОСОБА_10 до машини, вони посадили його на колоду, потім ОСОБА_8 підігнав машину і вони разом з пасинком посадили потерпілого та привезли його до машини швидкої допомоги у с. Червоний Оскіл. Хто стріляв у потерпілого - свідки не бачили.

Показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які повідомили, що в грудні 2016 року перед Новим роком, наче б то 29 грудня, точної дати вони не пам’ятають, у казарм і 390 км. ОСОБА_11 разом з братом, дідом та відчимом пішли до лісу, зрубали кожен по ялинці, потім були на рибалці десь до 14 години, ввечері приблизно о 15 год. 30 хв. прийшов ОСОБА_1, як він приїхав – свідки не знають. ОСОБА_1 був дуже п’яний, у нього із собою була сумка та двоствольна рушниця. Він пропонував піти на полювання, але всі відмовилися та почали умовляти ОСОБА_1 нікуди не ходити, але той пішов у ліс. Свідки з родичами догнали ОСОБА_1 та почали вмовляти йти додому, але останній нібито погоджуючись, з ними не пішов. ОСОБА_11 з братом та відчимом попрямували на залізничну станцію та незабаром почули 4 постріли у лісі. Повертатися у ліс вони не стали, але запереживавши через ці події свідки сіли не на той поїзд, що був потрібен, тому вимушені були повертатися зі станції ОСОБА_13. ОСОБА_4І залишився на станції «390 км». Повертаючись назад, приблизно у 17 год. 20 хв. у потязі вони зустріли ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_1 Обвинувачений перебував у дуже сп’янілому стані та на запитання, що трапилося в лісі, казав різні версії, спочатку, що підстрелив кабана, потім підстрелив або навіть убив людину, вів себе неадекватно. Куди попрямував ОСОБА_1 після того, як вони приїхали на станцію «Ізюм», свідки не знають.

Показами свідка ОСОБА_14, який повідомив, що у лютому 2017 року він придбав у ОСОБА_1 двоствольну мисливську рушницю приблизно за 1500 грн., рушницю він видав слідчому добровільно.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16, жодних показів, підтверджуючих або спростовуючих вину ОСОБА_1, суду не надали, тільки підтвердили, що дійсно були понятими під час проведення впізнання, але на час давання показів у суді вже нічого не пам’ятають.

Крім показань потерпілого та свідків вина ОСОБА_1 також підтверджується наступними доказами:

Протоколами огляду місця події від 29.12.2016 р. та 30.12.2016 р., схемою та фото-таблицями, з яких вбачається, що в районі залізно-дорожньої станції «390 км» на відстані приблизно 700 метрів від залізнично-дорожнього полотна під час огляду було виявлено сліди низу підошв взуття, нашарування речовини бурого кольору у вигляді плям, 2 гільзи мисливських патронів, 7 фрагментів пижів для мисливських патронів, які було під час огляду вилучено.

Заявою ОСОБА_14 від 27.02.2017р. щодо добровільної видачі працівникам поліції гладкоствольної рушниці ІЖ-43М 12 кал. № 87 15154, яку він зберігав за місцем проживання.

Протоколом огляду місця події від 27.02.2017 р., у ході якого вилучено гладко ствольну мисливську рушницю ІЖ-43М 12 кал. № 87 15154.

Протоколом пред’явлення особи для впізнання від 16.03.2017 р., у ході якого потерпілий ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_1 за зовнішнім виглядом, обличчям та голосом, як особу, що нанесла йому тілесні ушкодження 29.12.2016 р., двічі вистреливши по ногах.

Диском з записом проведення впізнання особи за участю потерпілого ОСОБА_3 до протоколу пред’явлення особи для впізнання від 16.03.2017 року.

Висновком судово-медичної експертизи №139-ІЗ\17 від 21.04.2017 р., згідно якої потерпілому ОСОБА_10 завдано тілесні ушкодження у вигляді відкритого вогнепального оскольчатого перелому великоберцової кістки лівої голені, яке кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, а також багаточисельні вогнепальні рани лівої та правої голеней, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Висновком експертизи зброї № 581 від 12.05.2017р., згідно якої надані на дослідження гільзи є елементами спорядження мисливських патронів до гладкоствольної зброї, а саме гільзами 12-го калібру, які відстріляні з різних стволів переламної гладкоствольної двоствольної (одноствольної) рушниці (рушниць) 12 калібру; надані на дослідження пижі також є елементами спорядження мисливського патрону 12 калібру.

Висновком експертизи зброї № 4479/4480 від 13.05.2017р., згідно якої надана на дослідження рушниця є вогнепальною зброєю, а саме радянською мисливською двоствольною гладкоствольною рушницею 12 калібру моделі «Іж-43М», яка виготовлена на Іжевському механічному заводі у 1987 році та має заводський номер «87 15154», придатна для стрільби патронами відповідного калібру. Надані на дослідження гільзи, що вилучалися у ході огляду місця події 30.12.2016 р., відстріляні із мисливської рушниці 12 калібру моделі «Іж-43М» маркувальні позначення року виготовлення та заводського номеру зброї «87 15154» з різних стволів.

Відповідно до ст. 357 КПК України в судовому засіданні були досліджені речові докази, які оглядалися судом, а також були подані для ознайомлення учасникам судового провадження: гільзи 12-го калібру у кількості 2 шт.; фрагменти елементів спорядження у кількості 7 шт.; рентгенівські знімки у кількості 2 шт., два пакунка зі змивами рук ОСОБА_8 та ОСОБА_9;вогнепальна зброя, а саме мисливська двоствольна гладкоствольна рушниця 12-го калібру моделі «Иж-43М» №87 15154») та два полімерні пакети із ватними тампонами, якими протиралися канали стволів наданої рушниці перед проведенням експериментальної стрільби.

Поміж тим в судовому засіданні 31.08.2017 року свідок ОСОБА_17 повідомила, що ОСОБА_1 увесь час наприкінці 2016 року був удома у с. Володимирівка Бахмутського району Донецької області, вона це знає напевно, хоча і мешкає окремо. З її слів 28.12.2018р. він був у с. Володимирівка та допомагав тестю ремонтувати мотоцикл весь день, 29.12.2018р. він також ремонтував мотоцикл, алкогольних напоїв в ці дні не вживав. Зброї вона у ОСОБА_1 ніколи не бачила.

Аналізуючи у сукупності досліджені у ході судового розгляду докази, зокрема, покази свідків, потерпілого, речові та письмові докази, а до показань обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_17 слід віднестись критично, як до таких, які направлені на ухилення від кримінальної відповідальності за скоєння інкримінованого злочину та суперечать показанням потерпілого та інших свідків.

Допит свідка ОСОБА_18 визнано неможливим, оскільки судом неодноразово направлялися повістки про виклик до суду та приводи, а також його мати надала пояснення, що її син ОСОБА_18 вже як рік проживає на території Російської Федерації.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 щодо визнання недопустимими доказами протоколів огляду місця події від 29.12.2016 р. та 30.12.2016 р., та протоколу пред’явлення особи для впізнання від 16.03.2017 р. - є безпідставними та не підлягають задоволенню з наступного.

В судовому засіданні прокурором було долучено повідомлення про підозру від 17.03.2017 року, вручення якого ОСОБА_1 відбувалося в присутності захисника ОСОБА_19, що підтверджується її підписом, це означає, що статус підозрюваного ОСОБА_1 набув тільки з 17.03.2017 року, а вищевказані слідчі дії проводилися 29.12.2016 р., 30.12.2016 р. та 16.03.2017 р., тому присутність захисника на той час не була обов’язковою.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї провини в пред'явленому йому обвинуваченні суд розцінює як вибрану ним стратегію свого захисту. Проте така позиція обвинуваченого не знайшла свого підтвердження, оскільки судом встановлено, що саме ОСОБА_1, маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень, здійснив два постріли з рушниці, яка є вогнепальною зброєю, а саме мисливською двоствольною гладкоствольною рушницею 12-го калібру моделі «Иж-43М», заводським номером зброї «87 15154», в напрямку ніг потерпілого, що в сукупності з позицією потерпілого, показаннями свідків, протоколами слідчих дій, висновками експертів, речовими доказами, дають обґрунтовані підставі суду вважати, що своїми умисними діями саме ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до ст.3 та ст.27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до п.1 ППВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» необхідно звернути увагу судів на необхідність суворого додержання вимог законодавства, що передбачає відповідальність за злочини проти життя та здоров'я особи. Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного статтями 3 і 27 Конституції України права людини на життя і здоров'я є беззастережне виконання судами вимог кримінально-процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

Тому, суд вважає, що вина обвинуваченого у інкримінованому йому злочині доведена повністю та кваліфікує його дії за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання, суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який законом віднесений до категорії тяжкого злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особу обвинуваченого, суд вбачає наступне.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення волі може становити небезпеку для суспільства.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що за вищевказаною адресою мешкає разом із співмешканкою, офіційно не працює, проживає за рахунок тимчасових заробітків у сільському господарстві у м. Бахмуті Донецької області, має 3 братів і сестру, але відносини з ними не підтримує внаслідок перебування в установах виконання покарань, раніше судимий, обвинувачений на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, алкоголем не зловживає, з односельцями не конфліктує. Вину свою не визнає, скоєне заперечує. У подальшому не має планів змінювати спосіб життя.

Відповідно до п.4 ППВСУ №7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному акті обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Злочин, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1, а саме ч.1 ст.121 КК України – відповідно до ст. 12 КК України віднесений до тяжких злочинів.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, досліджувати судам необхідно всебічно матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Обставини, які згідно ст.66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлені.

Обставиною, яка згідно ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнає рецидив злочину.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 неможливе без ізоляції його від суспільства.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України суд враховує період перебування обвинуваченого під вартою протягом досудового розслідування згідно Закону України «Про внесення зміни до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26.11.2015 р., а саме з 16.03.2017 р. по 12.10.2018 р.із розрахунку 1 день перебування в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27 за 2 дні позбавлення волі.

Відповідно до п.1 ППВСУ №7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений не визнав свою провину, не розкаявся, який раніше судимий за вчинення особливо тяжкого злочину за спричинення смерті іншій людині, офіційно не працює, характеризується за місцем проживання посередньо, враховуючи доповідь органу пробації, яким визначено на високому рівні ризики повторного вчинення правопорушення та небезпеки для суспільства, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому максимального покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Судові витрати згідно ч.2 ст.124 КПК України, а саме витрати, пов'язані із проведенням судово-балістичної експертизи в сумі 3837 грн. 80 коп.; витрати, пов’язані з проведенням додаткової судово-балістичної експертизи - 7675 грн. 60 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Керуючись ст.5, 6 Європейської конвенції з прав людини, п.1 ППВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи», п.1, 4 ППВСУ №7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», ст.3, 27 Конституції України, ст.50, 65-67, ч.5 ст.72, ч.1 ст.121 КК України, ст.2, 94, 100, ч.2 ст.124, 177, 178, 351-353, 357, 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з фактичного дня його затримання – 16 березня 2017 року.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання період часу попереднього ув’язнення з 16 березня 2017 року по 12 жовтня 2018 року, згідно ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, пов’язані з проведенням експертами Харківського науково-дослідного інституту експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_20, судової експертизи зброї №4479/4480 від 13.05.2017р. в сумі 7675 (сім тисяч шістсот сімдесят п’ять) грн. 60 коп. та судової експертизи зброї №581 від 12.05.2017р. в сумі 3837 (три тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 80 коп. на користь держави (ЄДРПОУ 37283992, МФО 851011, р/р 31110115700012, код платежу 24060300).

Речові докази: гільзи 12-го калібру у кількості 2 шт.; фрагменти елементів спорядження у кількості 7 шт.; рентгенівські знімки у кількості 2 шт., два пакунка зі змивами рук ОСОБА_8 та ОСОБА_9;вогнепальна зброя, а саме мисливська двоствольна гладкоствольна рушниця 12-го калібру моделі «Иж-43М» №87 15154» та два полімерні пакети із ватними тампонами, якими протиралися канали стволів наданої рушниці перед проведенням експериментальної стрільби, які здані на зберігання до камери зберігання речових доказів Ізюмського ВП ГУНП в Харківській обл., після набрання вироком законної сили – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору та захиснику.

Головуючий суддя: Гуренко М.О.