Рішення № 77093169, 09.10.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/3841/18

Провадження № 2/638/2928/18

09.10.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Скрипаченко В. Р.

з участю судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Комунального підприємства «Жилкомсервіс», Комунального підприємства «Харківводоканал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про визнання протиправними дій, про оскарження рішення про відмову призначення субсидії на житлово-комунальні платежі та про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про призначення субсидії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 27.03.2018 року звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Комунального підприємства «Жилкомсервіс», Комунального підприємства «Харківводоканал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про визнання протиправними дій, про оскарження рішення про відмову призначення субсидії на житлово-комунальні платежі та про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про призначення субсидії, а саме просить суд: 1) визнати неправомірними (протиправними) дії Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Комунального підприємства «Жилкомсервіс», Комунального підприємства «Харківводоканал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради у відмові призначення субсидії на житлово-комунальні платежі та про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради при обрахування «заборгованості», якої фактично не було; 2) зобов’язати Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Комунальне підприємство «Харківводоканал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради здійснити перерахунок заборгованості та призначити їй субсидію по сплаті житлово-комунальних платежів з 01.05.2017 року до 01.08.2017 року; 3) прийняти до уваги заяву про сплив позовної давності щодо стягнення з неї заборгованості по сплаті за спожиті послуги (станом на 01.05.2017 року) підприємствам, які надають житлово-комунальні послуги, про яку йде мова у відповідях державних установ у зв’язку з її зверненням про призначення субсидії; 4) списати з неї борги за житлово-комунальні послуги за строком позовної давності більше ніж три роки згідно статті 257 Цивільного кодексу України та як безнадійна заборгованість відповідно до частини І підпункту 14.1.11 ст. 14 Податкового кодексу України та п.п. 4.11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999 року станом на 01.03.2018 року.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.05.2018 року цивільну справу прийнято у провадження судді Хайкіна В. М., а позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.

07.06.2018 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_2 «про визнання протиправними дій, про оскарження рішення про відмову призначення субсидії на житлово-комунальні платежі та про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про призначення субсидії та списання заборгованості за попередні роки, починаючи з 2011 року, яка відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України підлягає списанню за спливом позовної давності та не підлягає задоволенню». Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду в сумі 4020, 18 грн. та суд прийняв рішення про задоволення позову у розмірі 137, 58 грн., яку позивач погасила. В період дії субсидії з травня 2016 року по квітень 2017 року позивач сплачувала комунальні послуги, але цей відповідач довільно включив в рахунок її заборгованостей 4020, 18 грн. та створив штучну заборгованість. Вважає, що заборгованості не існувало, а навпаки була переплата з її боку та субсидії. Ця комунальна установа не надала їй належну послугу, температура була значно нижча, відповідач не здійснював заходи з утеплення місць загального користування будинку – мусорозбірник не працює, в ньому полопались обігрівальні труби. Щодо заборгованості – послуги з утримання будинків (квартирна плата) в КП «Жилкомсервіс» у розмірі 914, 75 грн., то позивач наголошує, що в період дії субсидії з травня 2016 року по квітень 2017 року вона сплачувала комунальні послуги, але з невідомих їй причин КП «Жилкомсервіс» несвоєчасно отримувало сплачені нею кошти, невірно обрахувало наявність заборгованості у розмірі 914, 75 грн. станом на квітень 2017 року, а якщо заборгованість і була, то загальна позовна давність становить три роки і зазначений борг за спливом давності не підлягає задоволенню. Ця служба також не надавала належних послуг. Окрім того, в період дії субсидії з травня 2016 року по квітень 2017 року позивач сплачувала комунальні послуги «холодна вода та каналізація» в Комунальне підприємство «Харківводоканал», вона сплачувала ці комунальні послуги і раніше, але з невідомих причин КП «Харківоводоканал» несвоєчасно отримували сплачені нею кошти, невірно обрахувало наявність у неї заборгованості у розмірі 791, 73 грн. станом на квітень 2017 року, а якщо заборгованість і була, то загальна позовна давність становить три роки і зазначений борг за спливом давності не підлягає задоволенню. Тобто і ця комунальна служба враховувала в тому числі заборгованість минулих років, і відносила платежі, які здійснювала позивач у поточному періоді в погашення заборгованості за минулі роки. Щодо ТОВ «Харківгаз Збут», то в період дії субсидії з травня 2016 року по квітень 2017 року позивач сплачувала комунальні послуги «газопостачання», їх вона сплачувала і раніше, проте з невідомих причин ця служба несвоєчасно отримувала сплачені нею кошти, невірно обрахувала наявність у неї заборгованості у розмірі 275, 10 грн. станом на квітень 2017 року, а якщо заборгованість і була, то загальна позовна давність становить три роки і зазначений борг за спливом давності не підлягає задоволенню. Позивачем встановлений факт невірного обрахування платежів. Позивач звернулася до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради та надала документи для оформлення субсидії. Субсидія була призначена на строк з травня 2016 року по квітень 2017 року, проте з 01.05.2017 року їй не призначено житлову субсидію, так як на думку Управління у позивача є наявність боргу по оплаті. Так, у червні 2017 року вона отримала квитанцію про сплату комунальних послуг сформовану на 07.06.2017 року, в якій була відсутня інформація про призначену субсидію. Офіційно про те, що їй не призначено житлову субсидію вона дізналась у липні 2017 року, коли звернулась до управління праці та соціального захисту, де її проінформовано про те, що позивач має прострочену понад два місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, тому субсидію на 2017-2018 рр. з 01.05.2017 року не буде призначено. Вважає, що відповідачі 1-4 надавали інформацію про наявність заборгованості, якої не було, не у встановлені строки, а відповідач 5 критично не відносився до наданої інформації та враховував зазначені дані про заборгованість не в установлені строки, чим штучно створено наявність у позивача заборгованості за комунальні послуги та дало привід для прийняття рішення про відмову у призначенні субсидії. Просить суд: 1) визнати дії Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Комунального підприємства «Жилкомсервіс», Комунального підприємства «Харківводоканал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» щодо нарахування заборгованості протиправними, а заборгованість такою, що підлягає списанню за спливом позовної давності та не підлягає задоволенню; визнати дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради у відмові призначення ОСОБА_2 субсидії на житлово-комунальні платежі на період з 01.05.2017 року до 01.08.2017 року неправомірними та протиправними та зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради призначити позивачу субсидію на житлово-комунальні платежі на період з 01.05.2017 року до 01.08.2017 року; 2) зобов’язати Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Комунальне підприємство «Харківводоканал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради здійснити перерахунок заборгованості та призначити їй субсидію по сплаті житлово-комунальних платежів з 01.05.2017 року до 01.08.2017 року; 3) прийняти до уваги її заяву про сплив позовної давності щодо стягнення з неї заборгованості по сплаті за спожиті послуги (станом на 01.05.2017 року) підприємствам, які надають житлово-комунальні послуги, про яку йде мова у відповідях державних установ у зв’язку з її зверненням про призначення субсидії.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.06.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

04.07.2018 року від відповідача - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого Управління просить відмовити позивачу ОСОБА_2 у задоволенні позову з огляду на наступне. Умови призначення і порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) визначаються Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (з наступними змінами). 01.05.2014 року ОСОБА_2 звернулась до Управління із заявою за встановленою формою про призначення субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та на підставі рішень Управління про призначення субсидії позивачу у визначеному розмірі призначено субсидію на періоди з травня 2014 року по квітень 2017 року. Враховуючи приписи Положення, Управлінням 18.05.2017 року направлено запити про суми простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг до підприємств виробників/виконавців житлово-комунальних послуг. На підставі отриманих від КП «Жилкомсервіс», філії «Харківтеплозбут» ХТМ, ТОВ «Харківгаззбут» відомостей встановлено, що позивач має прострочену понад два місяці заборгованість з оплати послуги з утримання житла у сумі 914, 75 грн. та теплопостачання у сумі 1380, 50 грн., за газопостачання у сумі 275, 10 грн., у зв’язку з чим субсидію на наступний строк, починаючи з 01.05.2017 року не призначено, позивача про це проінформовано, натомість документів про відсутність боргу, про сплату боргу, або договору про реструктуризацію заборгованості ОСОБА_2 до Управління не надала. Рішенням Управління від 10.10.2017 року ОСОБА_2 не призначено житлову субсидію з 01.05.2017 року у зв’язку з наявністю боргу по оплаті за комунальні послуги. В подальшому, на підставі заяви від 10.10.2017 року та поданих документів, рішенням Управління від 05.12.2017 року позивачу призначено житлову субсидію з серпня 2017 року по квітень 2018 року включно у розмірах та порядку, встановлених Положенням. ОСОБА_2 у позові заявляє про відсутність заборгованості по сплаті комунальних послуг, проте не надала жодного документа, який би підтверджував цей факт та не довела обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог. Посадові особи Управління під час здійснення заходів щодо призначення/припинення призначеної субсидії позивачу діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені статтею 19 Конституції України, статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

11.07.2018 року від відповідача - Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Особовий рахунок, відкритий на ім’я ОСОБА_2 в КП «Харківські теплові мережі» є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішньогосподарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача. Позивачу неодноразово повідомлялось про необхідність надання копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера головного квартиронаймача для списання суми заборгованості з особового рахунку позивача згідно з рішенням суду, яку надано так і не було. При цьому, з усіх питань, пов’язаних з наданням субсидії, заявнику необхідно звертатися до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, а КП «Харківські теплові мережі» не є належним відповідачем по справі. Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

19.07.2018 року від відповідача - Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючи на наступне. Чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості. Вичерпний перелік припинення зобов’язання передбачено главою 50 Цивільного кодексу України, яка не містить такої підстави як закінчення строку позовної давності, а тому заборгованість, яка утворилася за межами строку позовної давності не підлягає перерахунку на підставі ст. ст. 257, 267 ЦК України. Враховуючи викладене, КП «ХВК» обґрунтовано обліковує по особовому рахунку заборгованість, яка утворилася в період користування послугами ОСОБА_2 Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

07.09.2018 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_2 на відзив відповідачів, за змістом яких позивач просить суд застосувати позовну давність за її позовною заявою, наголошує на відсутності у неї вимоги щодо списання заборгованості, а просить суд про визнання протиправними дій КП «Харківодоканал», яке довільно, не зважаючи на сплату послуг ОСОБА_2 невірно обрахувало наявність за попередні роки, починаючи з 2011 року і яка, відповідно до статті 257 «Загальна позовна давність» Цивільного кодексу України підлягає списанню за спливом позовної давності та не підлягає задоволенню, і таким чином, штучно створило наявність у позивача заборгованості за комунальні послуги та дало привід про прийняття рішення про відмову призначення субсидії на житлово-комунальні платежі Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради на період з 01.05.2017 року до 01.08.2017 року. КП «Харківські теплові мережі» фактично визнає факт невірного обрахування заборгованості позивача, а відповідач - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради фактично переклав відповідальність за достовірність інформації про заборгованість на постачальників послуг, тобто цей відповідач критично віднісся до позову, не проаналізував його. Заборгованості станом на травень 2016 року не було, а якщо була б, то її б не призначили.

10.09.2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Комунального підприємства «Жилкомсервіс», Комунального підприємства «Харківводоканал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про визнання суми безнадійної заборгованості та зобов’язання вчинити певні дії, копії уточненої позовної заяви судом направлені усім відповідачам та ними отримані. Згідно вимог прохальної частини уточненої позовної заяви позивач просить суд: 1) визнати заборгованість ОСОБА_2 за послуги КП «Харківські теплові мережі», яка виникла до 01.08.2015 року – безнадійною дебіторською заборгованістю; 2) зобов’язати КП «Харківські теплові мережі» списати безнадійну дебіторську заборгованість, яка виникла до 01.08.2015 року з особового рахунку ОСОБА_2; 3) визнати заборгованість ОСОБА_2 за послуги КП «Жилкомсервіс», яка виникла до 01.08.2015 року – безнадійною дебіторською заборгованістю; 4) зобов’язати КП «Жилкомсервіс» списати безнадійну дебіторську заборгованість, яка виникла до 01.08.2015 року з особового рахунку ОСОБА_2; 5) визнати заборгованість ОСОБА_2 за послуги КП «Харківводоканал», яка виникла до 01.08.2015 року – безнадійною дебіторською заборгованістю; 6) зобов’язати КП «Харківводоканал» списати безнадійну дебіторську заборгованість, яка виникла до 01.08.2015 року з особового рахунку ОСОБА_2; 7) визнати заборгованість ОСОБА_2 за послуги ТОВ «Харківгаззбут», яка виникла до 01.08.2015 року – безнадійною дебіторською заборгованістю; 8) зобов’язати ТОВ «Харківгаззбут» списати безнадійну дебіторську заборгованість, яка виникла до 01.08.2015 року з особового рахунку ОСОБА_2. Вимоги уточненої позовної заяви обґрунтовано тим, що позивач не може погодитись із сумами заборгованості за житлово-комунальні послуги, адже вони є такими, що позбавляють її права на отримання субсидії на сплату житлово-комунальних послуг. Безнадійна дебіторська заборгованість є поточною дебіторською заборгованістю щодо якої існує впевненість щодо її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, та вона підлягає списанню з балансу. Таким чином, заборгованість у сумі 3877, 47 грн. (КП «Харківські теплові мережі»), 922, 04 грн. (КП «Жилкомсервіс»), 922, 04 грн. (КП «Харківводоканал»), 284, 24 грн. (ТОВ «Харківгаззбут») підлягає списанню, адже виникла станом на 01.08.2015 року і щодо неї минув строк позовної давності. Дії відповідачів по несписанню заборгованості порушують її законні права та інтереси.

01.10.2018 року від відповідача - Комунального підприємства «Харківводоканал» надійшов відзив на уточнену позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі. Чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому така заборгованість зазначається в довідках про стан заборгованості. Вичерпний перелік припинення зобов’язання передбачено главою 50 Цивільного кодексу України, яка не містить такої підстави як закінчення строку позовної давності, а тому заборгованість, яка утворилася за межами строку позовної давності не підлягає перерахунку на підставі ст. ст. 257, 267 ЦК України. Враховуючи викладене, КП «ХВК» обґрунтовано обліковує по особовому рахунку заборгованість, яка утворилася в період користування послугами ОСОБА_2 Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

04.10.2018 року від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» надійшов відзив на позовну заяву, за яким позовні вимоги ОСОБА_2 є незаконними та необґрунтованими. Станом на 31.01.2018 року по особовому рахунку позивача обліковується заборгованість, що підлягає сплаті в обов’язковому порядку в сумі 246, 41 грн. Питання, порушені у позовній заяві позивачем щодо обсягу споживання природного газу відносяться до компетенції ПАТ «Харківміськгаз». Щодо вимоги позивача визнати заборгованість безнадійною, то Податковий кодекс дійсно передбачає можливість визнання підприємством заборгованості безнадійною та її відображення відповідним чином у податковому та бухгалтерських обліках, однак вказане є правом, а не обов’язковим підприємства. Саме підприємство може скористатися за його волевим рішенням одним з варіантів дій по облікуванню такої заборгованості, як безнадійна, у відповідності до вимог Податкового Кодексу України. Дана вимога суперечить принципам цивільного судочинства. Водночас, відповідач наголошує, що не звертався до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості, а тому застосування строків позовної давності суперечить вимогам закону. Окрім того, заборгованість виникла ще до 01.07.2018 року, тобто до часу, коли ТОВ «Харківгаз збут» розпочало свою діяльність. Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

04.10.2018 року позивач ОСОБА_2 подала до суду лист-звернення, згідно якого просить суд зобов’язати комунальні служби списати з її особових рахунків усі заборгованості та занести на ці рахунки переплати, а відповідача - Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради спонукати нарахувати їй субсидію на період з 01.05 по 31.07.2017 року.

Від відповідача - Комунального підприємства «Жилкомсервіс» жодних заяв до суду не надходило.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, особовий рахунок відкрито на її ім’я, що підтверджує довідка з місця проживання про склад сім’ї та прописку, видана Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» дільниця №10 (а. с. 10).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 є споживачем комунальних послуг, що підтверджують рахунки про сплату за комунальні послуги.

Сторонами не заперечувалось, що позивачу ОСОБА_2 на підставі рішень Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про призначення субсидії позивачу у визначеному розмірі призначено субсидію на періоди з травня 2014 року по квітень 2017 року.

Діючи згідно пункту 13 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (з наступними змінами), Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради 18.05.2017 року звернулось до підприємств виробників/виконавців житлово-комунальних послуг, зокрема начальника філії «Харківтеплозбут», директора КП «Жилкомсервіс», начальника відділу реалізації ТОВ «Харківгаз збут» із запитами про суми простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (а. с. 123-125)

Згідно витягу з електронних таблиць, наданих ТОВ «Харківгаз збут», КП «ХТМ», КП «Жилкомсервіс», позивач ОСОБА_2 має прострочену понад два місяці заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг станом на 01.05.2017 року, зокрема: заборгованість за квартплату у розмірі 914, 75 грн., заборгованість за теплопостачання та гаряче водопостачання у розмірі 1380, 50 грн., заборгованість за газопостачання у розмірі 275, 10 грн. (а. с. 126).

Рішенням Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 10.10.2017 року ОСОБА_2 не призначено житлову субсидію з 01.05.2017 року з таких підстав: наявність боргу по оплаті за комунальні послуги (а. с. 127).

Натомість, рішенням Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 10.10.2017 року ОСОБА_2 призначено житлову субсидію з серпня 2017 року по квітень 2018 року включно, розраховано субсидію на 2 місяці з серпня 2017 року по вересень 2017 року включно щомісячно в сумі 230, 61 грн. (а. с. 128).

Відповідачами при наданні відзивів на позовну заяву ОСОБА_2 були надані відомості про наявність у позивача заборгованості, зокрема: Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» - довідка про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання, рахунок: 302202535; Комунальним підприємством «Харківводоканал» - зведена картка абонента В-К (роздільно), особовий рахунок ХКОВ: 307199 (а. с. 138, 151-152); та про наявність заборгованості перед підприємствами виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг - Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі», Комунальним підприємством «Харківводоканал», Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» самим позивачем ОСОБА_2 не заперечувалось в уточненій позовній заяві (а. с. 183-186).

За змістом ст.ст. 16, 19, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються виключно на договірних засадах.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 року №630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 18 Правил).

Відповідно до вимог статті 67 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з положеннями статті 68 Житлового кодексу України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Згідно статті 162 Житлового кодексу України, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 21.07.05 року №630, споживач зобов'язаний вчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

За змістом статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 14.1.11 статті 14 Податкового кодексу України визначено термін «безнадійна заборгованість» - це заборгованість за зобов'язаннями щодо яких минув строк позовної давності.

Наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за №725/4018, затверджено Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «дебіторська заборгованість» (з наступними змінами і доповненнями), яке визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.

У пункті 4 вказаного Положення визначено поняття безнадійної дебіторської заборгованості як поточної дебіторської заборгованості, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до пункту 11 Положення виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів боржником або за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 року №242 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.01.2004 року за №106/8705, безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є впевненість про неповернення її боржником або за якою строк позовної давності минув.

Враховуючи зазначене, прострочена дебіторська заборгованість є безнадійною у випадках: коли прострочена дебіторська заборгованість обліковується за суб'єктами господарювання, які ліквідовані без правонаступників та виключені з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ: коли установами вжито всіх заходів по проведенню претензійно-позовної роботи, інших заходів щодо стягнення заборгованості відповідно до чинного законодавства.

Списання сум дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 10 липня 2000 року №61 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2000 року за №497/4718.

Таким чином, виходячи із розуміння Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що особовий рахунок, відкритий на ім’я споживача житлово-комунальних послуг ОСОБА_2, є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідачів і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом відповідачів.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_2 посилалась на пропуск строку позовної давності щодо стягнення заборгованості за період за період до 01.08.2015 року, не заперечуючи факту існування зобов’язань перед відповідачами – Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі», Комунальним підприємством «Харківводоканал», Комунальним підприємством «Жилкомсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут».

Згідно із частиною першою статті 509, статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Правила припинення зобов’язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов’язання» розділу І книги п’ятої «Зобов’язальне право» Цивільного кодексу України, норми якої передбачають, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов’язання норми глави 50 «Припинення зобов’язання» Цивільного кодексу України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами цієї статті особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов’язується із судовим захистом суб’єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб’єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов’язаної особи.

У зобов’язальних відносинах (стаття 509 Цивільного кодексу України) суб’єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов’язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов’язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду – захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов’язку.

Однак за змістом статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб’єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов’язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін у відповідному спорі, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя цієї статті). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п’ята цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов’язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ПК України. Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило, спосіб захисту порушеного права визначено законом.

Суб’єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регулює конкретні цивільні правовідносини.

Зобов'язання відповідачів щодо списання заборгованості за оплату комунальних послуг не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. Крім того, чинним законодавством не встановлено процедури визнання боргу за житлово-комунальні послуги безнадійним та не визначено механізму його списання, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову. Такий висновок випливає з того, що строки позовної давності мають застосовуватись за клопотанням відповідача при розгляді судом відповідних спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредиторів до боржників.

Окрім того, суд наголошує, що позивач ОСОБА_2, скориставшись своїм процесуальним правом, 10.09.2018 року уточнила позовні вимоги, подавши уточнену позовну заяву, та згідно прохальної частини якої, позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради ОСОБА_2 не пред’явлено. Також судом встановлено, що саме цей відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законом, адже на виконання Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (з наступними змінами), Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради 18.05.2017 року звернулось до підприємств виробників/виконавців житлово-комунальних послуг та у зв’язку з отриманням інформації про наявність простроченої понад два місяці заборгованості з оплати послуг у ОСОБА_2 прийняло рішення про відмову у призначенні їй житлової субсидії з 01.05.2017 року, як того вимагає пункт 14 вищенаведеного Положення.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов’язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, оскільки відповідачі - підприємства виробники/виконавці житлово-комунальних послуг (Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», Комунальне підприємство «Харківводоканал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», та відповідач - структурний підрозділ з питань соціального захисту населення (Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради), на виконання свого процесуального обов’язку надали належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, зокрема щодо наявності у позивача ОСОБА_2 заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг, та у зв’язку з чим прийняття рішення про відмову у призначенні субсидії, з урахуванням того, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений чинним законодавством, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

Суб’єктивні доводи позивача ОСОБА_2 про відсутність заборгованості перед підприємствами виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг жодним чином не підтверджені, більш того, в уточненій позовній заяві позивач уже визнає її, просить визнати безнадійною дебіторською заборгованістю, а у листі-зверненні від 04.10.2018 року просить зарахувати переплату на її рахунки. Таким чином, суд вважає доводи позивача сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року.

Щодо посилання позивача на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2014 року за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди (справа №638/2820/14-ц), то воно стосується заборгованості за період з 01.05.2002 року по 31.01.2014 року, в той час, як позивачем висловлено позовну вимогу про списання заборгованості, яка виникла до 01.08.2015 року, тобто маються суперечності у вищевказаних періодах.

Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов’язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилається, не є достатніми для висновку про наявність підстав для задоволення позову. Інші доводи позивача, зокрема щодо надання відповідачами послуг неналежної якості, цих висновків суду не спростовують.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Як вбачається із довідки серії ХПР-03 №033841, ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з 01.07.2004 року безстроково, причина інвалідності – загальне захворювання, а отже, при зверненні до суду вона була звільнена від сплати судового збору (п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно частини 7 статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідачем - Комунальним підприємством «Харківводоканал» були понесені витрати, пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, що необхідні для розгляду справи, зокрема здійснено витрати на відправку відзиву учасникам процесу засобом поштового зв’язку у розмірі 130 грн. 00 коп. [5 відправлень х 26 грн. (13 грн. (маса конверта) + 13 грн. (марки)], про що свідчить реєстр згрупованих поштових відправлень та копії фіскальних чеків (а. с. 200-201), тобто витрати, що є судовими витратами, їх слід компенсувати на користь відповідача за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 257 ЦК України та на підставі ст.ст.12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272-274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Комунального підприємства «Жилкомсервіс», Комунального підприємства «Харківводоканал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут», Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про визнання протиправними дій, про оскарження рішення про відмову призначення субсидії на житлово-комунальні платежі та про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про призначення субсидії – відмовити.

Судові витрати, зокрема витрати, пов’язані з розглядом справи, які поніс відповідач - Комунальне підприємство «Харківводоканал» у розмірі 130 (сто тридцять) грн. компенсувати на його користь за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11.10.2018 року.

Головуючий: