Ухвала суду № 77093007, 12.10.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3527/17

провадження №1-кп/619/133/18

УХВАЛА

10 жовтня 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі

головуючого судді Кононихіної Н. Ю.

за участю секретаря судового засідання Мєщан І. О.

прокурора Лазарева А.А.

захисників Остропілець В. І.

Найдьонової О. Г.

обвинувачених ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт

по кримінальному провадженню №12017220000001059 від 22.08.2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Козача Лопань Дергачівського району Харківської області, громадянина України, українця, не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, зареєстрований у АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Ветеринарне Козачо-Лопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, громадянина України, українця, не працює, раніше не судимий, зареєстрований у АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України,

встановив:

ОСОБА_3, обвинувачується в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненій щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 cт. 332 КК України,а саме що

в жовтні 2017 року, точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_3 діючи умисно, та з корисливих мотивів, з метою конспірації своїх незаконних дій запропонував ОСОБА_4, який є жителем прикордонного АДРЕСА_2, та розуміє порядок перетину державного кордону України громадянами України та іноземними громадянами, а також порядок та термін їх перебування на території України, у порушення законів України «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», вступити з ним у злочинну змову, з метою організації незаконного перетину особами державного кордону України, на що останній погодився. ОСОБА_4 згідно злочинного наміру ОСОБА_3, безпосередньо повинен незаконно переміщувати осіб через державний кордон України та допомагати досягненню мети ОСОБА_3, а саме організації незаконного перетину особами державного кордону України. ОСОБА_3 залучив ОСОБА_4 до виконання вказаної функції у зв'язку з тим, що останній досконально знав особливості місцевості, де повинно відбуватися незаконне переправлення осіб через державний кордон України та орієнтувався у розміщенні місцевих пунктів пропуску через державний кордон України.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що 29 вересня 2017 року близько 00-30 год., ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на трасі Е 105 на напрямку Харків (Україна) - Бєлгород (РФ) домовився з ОСОБА_5, який дав добровільну згоду на конфіденційне співробітництво в рамках досудового розслідування, про організацію незаконного переправлення через державний кордон України до Російської Федерації громадян України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, які також надали добровільну згоду на конфіденційне співробітництво в рамках досудового розслідування, за грошову винагороду у розмірі 1600 доларів США.

В подальшому ОСОБА_3, реалізуючи спільний злочинний намір, діючи з корисливих мотивів, з метою конспірації, 03.10.2017 приблизно 17:00 год., перебуваючи на трасі Е 105 на повороті до с. Козача Лопань, Дергачівського району, Харківської області, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, отримав від ОСОБА_5 завчасно вручену ОСОБА_5 та ідентифіковану частину грошових коштів направлених на організацію незаконного перетину державного кордону України в розмірі 3000 гривень та осіб, яких необхідно було незаконно переправити до Російської Федерації, а саме ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Надалі ОСОБА_3 на власному автомобілі ВАЗ 2108, з метою виконання наміченого плану, направився з ОСОБА_6, та ОСОБА_7 до с. Ветеринарне, Козачо-Лопанської селищної ради, Дергачівського району, Харківської області, де з метою організації незаконного переправлення останніх через державний кордон України передав їх ОСОБА_4

Після чого, ОСОБА_4, якого завчасно до вчинення вказаного злочину залучив ОСОБА_3, діючи умисно, згідно відведеної йому функції, спрямованої на досягнення кінцевої мети наміченого плану - незаконного переправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через державний кордон України, знаючи особливості місцевості, орієнтуючись у розміщенні місцевих пунктів пропуску та розкладі чергувань змінних нарядів ДПСУ у зазначеному районі, направився разом з вказаними особами до лінії розмежування державного кордону України та Російської Федерації. Проте, свій та іншого співвиконавця вказаного злочину злочинний намір до кінця не довів у зв'язку з тим, що 03.10.2017 о 21:00 год. на відстані 20 метрів від лінії Державного кордону України, в районі інформаційного показника № 1376 на дільниці на напрямку н.п. с. Ветеринарне (Україна) - н.п. Наумівка (Російська Федерація), він був затриманий працівниками правоохоронних органів.

ОСОБА_4, обвинувачується в сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 cm. 332 КК України.

в жовтні 2017 року, точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_4, будучи жителем прикордонного АДРЕСА_2, розуміючи порядок перетину державного кордону України громадянами України та іноземними громадянами, а також порядок та термін їх перебування на території України, у порушення законів України «Про державний кордон України», «Про прикордонний контроль», діючи умисно, погодився на пропозицію ОСОБА_3, який з метою конспірації своїх незаконних дій знайшов ОСОБА_4, j який згідно його злочинного наміру безпосередньо повинен був незаконно переміщувати осіб через державний кордон України та допомагати досягненню кінцевої мети ОСОБА_3, а саме організації незаконного перетину особами державного кордону України. ОСОБА_4 був залучений ОСОБА_3 до виконання вказаної функції у зв'язку з тим, що досконально знав особливості місцевості, де повинно відбуватися незаконне переправлення осіб через державний кордон України та орієнтувався у розміщенні місцевих пунктів пропуску через державний кордон України.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що 29 вересня 2017 року близько 00-30 год., ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на трасі Е 105 на напрямку Харків (Україна) - Бєлгород (РФ) домовився з ОСОБА_5, який дав добровільну згоду на конфіденційне співробітництво в рамках досудового розслідування, про організацію незаконного переправлення через державний кордон України до Російської Федерації громадян України ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8, які також надали добровільну згоду на конфіденційне співробітництво в рамках досудового розслідування, за грошову винагороду у розмірі 1600 доларів США.

В подальшому ОСОБА_3, реалізуючи спільний злочинний намір, діючи з корисливих мотивів, з метою конспірації, 03.10.2017 приблизно 17:00 год., перебуваючи на трасі Е 105 на повороті до с. Козача Лопань, Дергачівського району, Харківської області, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, отримав від ОСОБА_5 завчасно вручену ОСОБА_5 та ідентифіковану частину грошових коштів направлених на організацію незаконного перетину державного кордону України в розмірі 3000 гривень та осіб, яких необхідно було незаконно переправити до Російської Федерації, а саме ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Надалі ОСОБА_3 на власному автомобілі ВАЗ 2108, з метою виконання наміченого плану, направився з ОСОБА_6, та ОСОБА_7 до с. Ветеринарне, Козачо-Лопанської селищної ради, Дергачівського району, Харківської області, де з метою організації незаконного переправлення останніх через державний кордон України передав їх ОСОБА_4

Після чого, ОСОБА_4, якого завчасно до вчинення вказаного злочину залучив ОСОБА_3, діючи умисно, згідно відведеної йому функції, спрямованої на досягнення кінцевої мети наміченого плану - незаконного переправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_8 через державний кордон України, знаючи особливості місцевості, орієнтуючись у розміщенні місцевих пунктів пропуску та розкладі чергувань змінних нарядів ДПСУ у зазначеному районі, направився разом з вказаними особами до лінії розмежування державного кордону України та Російської Федерації. Проте, свій та іншого співвиконавця вказаного злочину злочинний намір до кінця не довів у зв'язку з тим, що 03.10.2017 о 21:00 год. на відстані 20 метрів від лінії Державного кордону України, в районі інформаційного показника № 1376 на дільниці на напрямку н.п. с. Ветеринарне (Україна) - н.п. Наумівка (Російська Федерація), він був затриманий працівниками правоохоронних органів.

В процесі розгляду справи по суті сторона захисту адвокати Найдьонова О. Г. та Остропілець В. І. а також обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_3 звернулись до суду із клопотанням про визнання очевидно недопустимими доказами ухвали Апеляційного суду Харківської області про надання дозволу на проведення НСРД від 06.09.2017 року за № 10265,10267, а також протоколу огляду місця події від 03.10.2017 року, протоколів затримання особи підозрюваних від 04.10.2017 року, протоколу огляду предметів від 04.10.2017 року, протоколу за результатами проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 17.10.2017 року, протоколу за результатами НСРД у виді аудіо-відео контроль. Особи ОСОБА_3 від 17.10.2017 року, протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів від 03.10.2017 року - з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування своїх вимог сторона захисту та обвинувачені наводять доводи, з яких вбачається, що вони не погоджуються з оцінкою прокурором доказів та вважають, що вони здобуті з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки прокурора про їх допустимість є безпідставними. Зазначають, що сторонам не відкрито матеріали кримінального провадження у повному обсязі, що є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими доказами.

У зв'язку з цим сторона захисту та обвинувачені просили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 замінити на запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду України від 16 березня 2017 року 5-364кс16, що не відкриття процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в порядку статті 290 КПК до початку судового розгляду, є автоматичною підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягають задоволенню з таких підстав.

У постанові Верховного Суду України від 16.03.2017 у справі №5-364кс16 сформульовано правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах про те, що невідкриття процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку статті 290 КПК після закінчення досудового розслідування, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, та результатів проведення таких дій недопустимими як докази.

Зокрема, у цій постанові Верховного Суду України зазначено, що невідкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими доказами. Відкриттю, крім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

При цьому Верховний Суд України також зауважив, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який згідно з ч. 12 ст. 290 КПК не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Згідно з вимогами ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.

В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року положення статті 62 Конституції України спрямовані на забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а саме: обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних у результаті оперативно - розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України № 2135?XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативнорозшукову діяльність» особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. У вказаному рішенні Конституційного Суду України, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

Згідно з частиною першою статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Зокрема, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК).

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК).

Відповідно до вимог частини другої статті 99 КПК матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону № 2135?XII, за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Відповідно до ч.2 статті 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч. ч. 11, 12 статті 290 КПК).

Так, перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав та свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, разом з тим, в контексті забезпечення права на справедливий суд нагадує й акцентування Європейського суду з прав людини на тому, що допустимість доказів є справою національних судів. Сам Європейський суд з прав людини не має загальної компетенції вирішувати, чи припустилися національні суди помилок у застосуванні законодавства або оцінці фактів, він все ж покликаний перевіряти справедливість провадження (рішення від 24.11.2000 у справі «Дактарас проти Литви»). Система справедливого судочинства має інтегруючий характер стосовно інших конвенційних прав і гарантій та слугує своєрідним підґрунтям для ще принаймні кількох принципів: презумпції невинуватості, змагальності та принципу процесуальної рівності сторін. Їх доказовий аспект з питань якості доказів насамперед стосується питання про те, чи була особа засуджена «відповіднл до закону».

Зокрема, проаналізувавши кримінальне процесуальне законодавство, суд дійшов наступних висновків.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 встановлено, що стороні захисту не було відкрито матеріали, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих дій (ухвали суду про проведення негласних слідчих дій у даному кримінальному провадженні), що відповідно до правового висновку, викладеному у наведеній постанові ВСУ від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, позбавляє правового сенсу відкриття таких матеріалів, як додаткових, під час судового розгляду, і нівелює перевірку відомостей, які містяться у них, а також результатів проведення таких дій на предмет допустимості, оскільки тягне за собою, за цих підстав, автоматичне визнання їх - недопустимими доказами, з чим не може погодитися суд.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.

З цього положення є виняток, що відображений в КПК. Зокрема, згідно з ч. 11 ст. 290 КПК, сторони кримінального провадження зобов'язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Відповідно до п. 1.9. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції від 16.11.2012 року , процесуальними документами щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій є постанови, клопотання, доручення, протоколи уповноваженого співробітника (працівника) оперативного підрозділу, слідчого, прокурора, а також ухвали слідчого судді.

Згадана Інструкція передбачає порядок розсекречення та їх відкриття стороні захисту.

Пунктом 5.9. вказаної Інструкції встановлено, що після завершення проведення НСРД грифи секретності матеріальних носіїв інформації (МНІ) щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України.

При цьому право на відкриття відповідних доказів не є абсолютним правом. У будь-якому кримінальному провадженні можуть існувати конкуруючі інтереси, такі як національна безпека, необхідність захисту свідків, які знаходяться під загрозою тиску, або утримання в таємниці методів розслідування злочинів поліцією, які повинні бути ретельно зрівноважені з правами обвинуваченого (§ 70 рішення Європейського суду з прав людини від 26 березня 1996 року у справі «Доорсон проти Нідерландів»).

Для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації (МНІ), клопотання. У подальшому після отримання такого клопотання про необхідність скасування грифів секретності, створюється експертна комісія з питань таємниць, якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності. Експертна комісія створюється у складі не менше трьох осіб (залежно від органу: слідчий суддя, слідчий, прокурор у конкретному кримінальному провадженні, працівники режимно-секретних підрозділів, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми (пункти 5.12 - 5.13 Інструкції).

Рішення комісії оформляється актом скасування грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації, який затверджується керівником органу (пункт 5.20 - 5.23 Інструкції). Після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймається рішення про їх зняття з обліку та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку (пункт 5.27 Інструкції).

До розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК (пункт 5.30 Інструкції).

Таким чином, законодавцем визначено можливість та наявність спеціальної процедури і порядку розсекречення та відкриття процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, можливість й відмови експертної комісії у їх розсекреченні, що свідчить про те, що такі процесуальні документи не перебували у розпорядженні сторін після закінчення досудового розслідування (у розумінні положень ч. 2 ст. 290 КПК), а тому вони можуть бути відкриті, як додаткові матеріали, під час судового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції, після чого здійснена оцінка відомостей, які містяться у них, та результатів проведення таких дій за критеріями, визначеними у ч.1 ст. 94 КПК, але це не тягне за собою безумовне визнання їх недопустимими доказами.

Крім того, питання про доступ до доказів може виникнути в контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема і у тих випадках, коли такі докази є важливими для відповідного кримінального провадження, якщо вони суттєво впливають на обвинувачення. Це стосується випадків, коли докази використовувались та були покладені в основу обвинувачення. При цьому ступінь впливу таких доказів на хід провадження віднесено до повноважень суду, що свідчить про право суду на здійснення самостійної оцінки порядку та результатів проведення НСРД як в частині санкціонування їх проведення, так і в частині отриманих в ході їх проведення результатів. Таке право суду свідчить про необхідність врахування під час судового розгляду у взаємозв'язку виконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК, в частині надання документів, які стали підставою для втручання у виді проведення НСРД та отриманих результатів і способів їх фіксації

З огляду на такі аргументи, суд вважає, що процесуальні документи, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ухвали, постанови, клопотання), що не були відкриті стороні захисту на момент звернення до суду з обвинувальним актом, оскільки вони не були у розпорядженні сторони обвинувачення - за наявності відповідного клопотання, можуть бути відкриті під час судового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Таке відкриття під час судового розгляду процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, не тягне за собою за цих підстав визнання відомостей, які містяться у них, та результатів проведення таких дій - недопустимими доказами відповідно до ст. 290 КПК.

Таким чином на підставі ст.. 89, ч.12 ст. 290 КПК України слід відмовити у задоволенні клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами ухвали Апеляційного суду Харківської області про надання дозволу на проведення НСРД від 06.09.2017 року за № 10265,10267, а також протоколу огляду місця події від 03.10.2017 року, протоколів затримання особи підозрюваних від 04.10.2017 року, протоколу огляду предметів від 04.10.2017 року, протоколу за результатами проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 17.10.2017 року, протоколу за результатами НСРД у виді аудіо-відео контроль. Особи ОСОБА_3 від 17.10.2017 року, протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів від 03.10.2017 року.

На підставі ст.ст. 331,177,201 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 залишити незмінним.

Керуючись ст. 89, 370-372 КПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами ухвали Апеляційного суду Харківської області про надання дозволу на проведення НСРД від 06.09.2017 року за № 10265,10267, а також протоколу огляду місця події від 03.10.2017 року, протоколів затримання особи підозрюваних від 04.10.2017 року, протоколу огляду предметів від 04.10.2017 року, протоколу за результатами проведення НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 17.10.2017 року, протоколу за результатами НСРД у виді аудіо-відео контроль. Особи ОСОБА_3 від 17.10.2017 року, протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів від 03.10.2017 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 залишити незмінним.

Ухвала оскарженню не підлягає та підлягає негайному виконанню.

Суддя Н. Ю. Кононихіна