Ухвала суду № 77092222, 05.10.2018, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/896/18

Номер провадження 2/556/344/2018

УХВАЛА

іменем України

05.10.2018 .

Володимирецький районний суд Рівненської області у складі

головуючого судді Іванків О.В.,

при секретарі Кньовець Н.П.,

з участю виправданого ОСОБА_1,

представника Державної Казначейської служби України ОСОБА_2,

прокурора Толочика П.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, згідно Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів", згідно Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", -

в с т а н о в и в:

Адвокат ОСОБА_3 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 із заявою у відповідності до Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", згідно якої просила суд визначити розмір матеріальної та моральної шкоди в розмірах та порядку передбачених ст.ст.3, 12, 13 вказаного Закону, та видати відповідну ухвалу.

В обґрунтування вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_3 в заяві, а ОСОБА_1 – в своїх поясненнях в судовому засіданні вказували, що 12.06.2013 р. до ЄДРДР було внесено відомості за ст..368 ч.4 КК України за фактом вимагання ОСОБА_1В у директора ТОВ «Вадіта» ОСОБА_4 хабара в розмірі 150000 доларів США.

20.07.2013 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст.189 ч.4 КК України.

21.07.2013 року ОСОБА_1 було оголошено про підозру за ст.368 ч.5 КК України, яку 08.01.2014 року змінено на ч.4 ст.368-4 КК України.

22.07.2013 року Приморським районним судом м.Одеси відносно ОСОБА_1 було обраного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави.

Того ж числа ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси Лясковця О.В. було відсторонено від посади строком на два місяці, вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30.07.2013 року. Це призвело до усунення ОСОБА_1 від виконання обов’язків арбітражного керуючого та неможливості на протязі тривалого часу виконання ним професійних обов’язків.

Крім того, під час досудового розслідування, яке тривало до 15.06.2015 року, до ОСОБА_1 застосовувались також інші заходи забезпечення – було накладено арешт на майно, безпідставно оголошено розшук підозрюваного та незаконно звернуто в дохід держави суму внесеної застави, яка в подальшому була повернута Апеляційним судом.

Вироком Володимирецького районного суду від 22.11.2016 року ОСОБА_1 було виправдано за ч.4 ст.368-4 КК України. Вказаний вирок залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області 29.03.2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2017 року.

Таким чином, ОСОБА_1 було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 15723903,58 грн., яка складається:

-із втраченого заробітку (доходу) на протязі всього часу кримінального переслідування 51 місяць в сумі 14986413,58 грн.,

-втрат від курсової різниці гривні до долара США на час внесення застави в сумі 344100 грн. 20.07.2013 року та на час повернення цієї застави 10.06.2016 року, в загальній сумі 737490 грн.,

Заявник та виправданий також вказували, що внаслідок кримінального переслідування він зазнав душевних та моральних страждань, були порушені його права, в т.ч. право на проведення кримінального провадження протягом розумного строку, право повагу гідності, свободу та особисту недоторканість, що призвело до незаконного порушення кримінальної справи, незаконного затримання і застосування до нього запобіжного заходу тримання під вартою, відсторонення від посади. Тривалі страждання призвели до погіршення стану здоров’я, необхідності оперативного втручання. Оскільки внаслідок кримінального переслідування ОСОБА_1 перебував під вартою, його майно було заарештовано, а після внесення застави правоохоронними органами було вилучено його закордонний паспорт, ОСОБА_1 був позбавлений можливості надати в повному обсязі підтримку та допомогу своїй дружині ОСОБА_5, яка саме в липні 2013 року дізналась про свою вагітність і водночас про онкологічне захворювання, яке підлягало лікуванню лише за кордоном. Крім того, додаткових моральних страждань ОСОБА_1 зазнав внаслідок втрати роботи, репутаційних втрат та неможливості здійснювати професійну діяльність. Суму заподіяної ОСОБА_1 моральної шкоди заявник оцінила в 3000000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини та на право на відшкодування шкоди, завданої йому незаконним затриманням, застосуванням запобіжного заходу та інших заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі Закону України від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ОСОБА_1 просив відшкодувати завдану йому шкоду за рахунок коштів державного бюджету

Представники Державної Казначейської Служби України та Сарненської місцевої прокуратури заперечили проти задоволення заяви ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, надавши суду письмові заперечення, які долучені до справи.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши письмові докази подані до матеріалів справи в обґрунтування вимог заяви, та витребувані судом, заперечення Державної казначейської служби України та прокуратури, суд прийшов до наступних висновків.

12.06.2013 р. до ЄДРДР було внесено відомості за №42013170000000230 за ст.368 ч.4 КК України за фактом вимагання ОСОБА_1В у директора ТОВ «Вадіта» ОСОБА_4 хабара в розмірі 150000 доларів США.

20.07.2013 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст.189 ч.4 КК України.

21.07.2013 року ОСОБА_1 було оголошено про підозру за ст.368 ч.5 КК України, яку 08.01.2014 року змінено на ч.4 ст.368-4 КК України.

22.07.2013 року Приморським районним судом м.Одеси відносно ОСОБА_1 було обраного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави.

Того ж числа ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси Лясковця О.В. було відсторонено від посади строком на два місяці, вказана ухвала залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 30.07.2013 року.

22.07.2013 року ОСОБА_5 було внесено заставу в розмірі 344500 грн. у відповідності до узвали Приморського районного суду м.Одеси, і вказана застава 10.06.2016 року повернута заставодавцю у відповідності до ухвали Апеляційного суду Одеської області від 21.11.2014 року.

Вироком Володимирецького районного суду від 22.11.2016 року ОСОБА_1 було виправдано за ч.4 ст.368-4 КК України. Вказаний вирок залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області 29.03.2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.10.2017 року.

Як вбачається зі ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до ст..1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Порядок та підстави отримання такого відшкодування врегульовані Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" №266-1У від 01.12.1994 року з наступними змінами та доповненнями (надалі – Закон), а також Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 р. №6/5/3/41 (надалі – Положення).

Зокрема, як вбачається зі ст.1 вказаного Закону, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема - незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття утримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, в тому числі, і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, якого було виправдано вироком суду, набув право на відшкодування заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди, незалежно від протиправності чи законності дій посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури та від їх вини. Такий висновок суду підтверджується також повідомленням Володимирецького районного суду №556/983/15-к/2272/2018 від 11.05.2018 року, яким ОСОБА_1 роз’яснено право на звернення до суду із відповідною заявою, та ґрунтується на положеннях чинного законодавства, в т.ч. Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, із ст.ст.5, 13 Конвенції вбачається, що кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналогічну правову позицію висловила ОСОБА_6 Верховного Суду в постанові від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц.

З огляду на це, суд не приймає до уваги доводи представника ДКС України, який стверджував, що обов’язковою умовою відшкодування шкоди є встановлена протиправність дій та рішень органів досудового розслідування .

З приводу визначення розміру матеріальної шкоди судом встановлено наступне.

У відповідності до ст.3 Закону, пп.7,8,9 Порядку, відшкодуванню громадянинові підлягають заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Згідно з частиною 1 ст. 4 Закону розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється: для інших громадян, які не відносяться до категорії робітників і службовців, - шляхом поділу на 12 суми річного доходу за попередній рік.

Обчислення середньомісячного заробітку провадиться з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку.

Як вбачається з довідки, виданої на запит суду Державною фіскальною службою України за №16211/5/99-99-08-02-02-16 від 11.09.2018 року, сукупний дохід ОСОБА_1 за 2012 рік становив 3309650,15 грн.

Розрахунок розміру середньомісячного заробітку, втраченого виправданим ОСОБА_1 за час його відсторонення від посади на підставі ухвали слідчого судді строком два місяці є наступним:

3309650,15 (грн.) : 12 (міс.) = 275804,17 грн. – місячний дохід у році, що передує кримінальному переслідуванню;

275804,17 (грн.) х 2 (міс.) = 551608,34 грн. – сума компенсації за період відсторонення від посади.

Враховуючи, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться з дотриманням передбаченого законодавством коригування втраченого громадянином заробітку, сума до виплати з урахуванням індексації заробітної плати за період з липня 2013 року по жовтень 2018 року становить 554043,98 грн.

Доводи заявника та ОСОБА_1 про те, що період його усунення від професійної діяльності значно перевищував два місяці формального відсторонення від посади, у зв’язку з чим втрачений заробіток підлягає відшкодуванню за весь час кримінального провадження, суперечать вимогам чинного законодавства і не спростовують висновків суду.

З огляду на це, репутаційні втрати підлягають врахуванню при визначенні моральної шкоди, а вимоги про стягнення втраченого заробітку за весь час кримінального провадження є безпідставними і в їх задоволенні слід відмовити.

Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення курсової різниці, пов’язаної із зміною курсу національної валюти до долара США з часу внесення застави в сумі 344500 грн. до часу її повернення.

Так, у відповідності до п.10 Порядку, крім відшкодування заробітку та інших грошових доходів, громадянинові згідно з п. 3 ст. 3 Закону підлягають поверненню суми штрафу, стягнуті на виконання вироку суду як міри покарання, судові витрати та інші витрати. До інших витрат відносяться суми, стягнуті з громадянина на виконання вироку в частині задоволеного цивільного позову, суми, внесені ним на відшкодування матеріальної шкоди добровільно або за вимогою адміністрації, а також суми, витрачені на оплату проїзду за викликами органів розслідування і суду та найом жилого приміщення. Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

Таким чином, законом наведено вичерпний перелік втрат, які відгкодовуються особі у разі незаконного кримінального переслідування, при цьому відшкодування курсової різниці не передбачено чинним законодавством і в цій частині у задоволенні заяви слід відмовити.

З приводу відшкодування моральної шкоди судом встановлено наступне.

Як вбачається зі ст.ст.1, 5, 13 Закону, у випадках, встановлених законом, особі відшкодовується моральна шкода. Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 4 Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

В своїх поясненнях ОСОБА_1 вказував, що моральної шкоди йому завдано:

- порушенням звичних життєвих зв’язків, в т.ч. внаслідок неможливості надати належну підтримку та опіку своїй дружині ОСОБА_5 в період її першої вагітності та тяжкої онкологічної хвороби, що спричинило заявнику тяжкі душевні страждання;

- погіршенням стану здоров’я самого заявника;

- втратою ділової репутації, пов’язаної із особливостями професійної діяльності ОСОБА_1, який працював арбітражним керуючим; при цьому досудове розслідування у кримінальному провадженні спричинило розірвання договорів та усунення ОСОБА_1 від виконання обов’язків арбітражного керуючого.

На підтвердження цих обставин ОСОБА_1 надав суду належні та достатні докази, в т.ч.

-свідоцтво про укладення шлюбу І-ЖС №073752, свідоцтва про народження дітей подружжя ОСОБА_1 сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2;

-медичні документи – листки непрацездатності АГВ №367596, АВС №177226, АВС №177791, виписні епікризи від 15.12.2013 р., 31.01.2014 р., 10.06.2014 р. та довідку №13 від 17.01.2014 року, які свідчать про погіршення стану здоров’я ОСОБА_1 та перенесення ним 14.01.2014 р. операції з приводу гострого панкреатиту;

-медичні документи – результати досліджень від 18-20 липня 2013 року, з яких вбачається, що у дружини ОСОБА_1 – ОСОБА_5 – діагностовано вагітність строком 12-13 тижнів, а також папілярний рак щитовидної залози, у зв’язку з чим ОСОБА_5 проходила лікування, в т.ч. за кордоном;

-ухвала господарського суду Одеської області від 01.08.2013 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 усунуто від виконання обов’язків арбітражного керуючого ТОВ «Вадіта».

Сукупність вказаних доказів та пояснень виправданої особи, на думку суду, доводить факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди у вигляді глибоких моральних страждань, істотному порушенні звичного порядку його життя та життєвих зв’язків та необхідності затрачання значних зусиль для його відновлення; погіршенні стану здоров’я, втраті ділової репутації.

При визначенні розміру шкоди суд враховує тривалість та інтенсивність обмеження життєвої активності ОСОБА_1, в т.ч. ту обставину, що кримінальне провадження відносно нього тривало з 12 червня 2013 року (внесення відомостей до ЄДРДР) до 29 березня 2017 року (набрання законної сили виправдувальним вироком), тобто понад 3 роки та 9 міс.; ступінь порушення звичних для нього життєвих зв’язків та зусилля по їх відновленню.

Враховуючи викладене та виходячи з вимог розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, в розмірі 1500000 грн.

При цьому доводи представників ДКС України та прокурора, наведені ними у письмових відзивах та виступах, в т.ч. посилання прокурора на визначений Законом розмір моральної шкоди, який є кратним мінімальній заробітній платі, не спростовують висновків суду.

Зокрема, як зазначено у постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц, «Суди попередніх інстанцій правильно керувалися тим, що на підставі положень Закону № 266/94-ВР особа має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили.

Разом з тим суди не врахували, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначений Законом розмір моральної шкоди є мінімальною гарантією відновлення порушених прав особи, в той же час такий розмір може бути збільшено з врахуванням обставин справи.

Керуючись ст.ст.55, 56 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.15, 16, 23, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996р.№6/5/3/41, ст.ст.3,10,11,15,57-61,210 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Стягнути з Державного бюджету України, шляхом списаня у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у 2018 році на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1, громадянина України, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, відшкодування втраченого заробітку (доходу) в сумі 554043.98 (п’ятсот п’ятдесят чотири тисячі сорок три) грн..98 коп., моральну шкоду у розмірі 1500000 (один мільйон п’ятсот тисяч) грн., а всього стягнути 2051608,3 (два мільйони п’ятдесят одну тисячу шістсот вісім) грн. 30 коп. .

В частині стягнення інших коштів заява задоволенню не підлягає.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду. протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Повний текст ухвали складено та проголошено в судовому засіданні 10 жовтня 2018 року