Рішення № 77092142, 02.10.2018, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/666/18

Провадження № 2/565/331/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області-

в особі судді Ковтуновича М.І.,

з участю:

секретаря судового засідання Ковальчук В.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника органу опіки та піклування ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відповідача щодо дітей: ОСОБА_5, 19.06.2008р.н., та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

Позов обґрунтовується тим, що 09.08.2007р. сторони уклали шлюб. Вони мають двоє спільних дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6 Згідно із рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 03.05.2012р. шлюб сторін розірвано, діти залишилися проживати з матір’ю. Відповідно до рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 01.11.2011р. розмір аліментів, що стягувалися з відповідача на дітей зменшено до 1/3 частки заробітку (доходу). Згідно із рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 21.11.2017р. розмір аліментів зменшено до 1/4 частки заробітку (доходу). Покликається ОСОБА_1, що відповідач не приймає участі у вихованні дітей, спілкуванні з ними, не підтримує відносин з дітьми, не проявляє до них будь-якого інтересу, не цікавиться їхнім життям , станом здоров’я, успіхами в розвитку та навчанні, не піклується про їхній фізичний та духовний розвиток, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дітей. Дочка ОСОБА_7 не пам’ятає свого батька, а ОСОБА_6 - його не знає. Усі обов’язки щодо виховання та утримання дітей позивач виконує самостійно. Відповідач ОСОБА_3 в навчальних закладах, де навчаються діти, не з’являється, вихованням своїх дітей не цікавиться, батьківські збори та свята не відвідує. Такі обставини, як вважає позивач, свідчать про ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а тому й заявлено позов про позбавлення батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду відзив на позовну заяву, доводи якого зводяться до того, що після розірвання шлюбу відповідач старався не лише забезпечувати дочок ОСОБА_7 і ОСОБА_6 матеріально, але й підтримувати з ними відносини та спілкуватися. Покликається ОСОБА_3, що позивач перешкоджала йому в спілкуванні з дітьми та участі в їх вихованні, не зважаючи на рішення Кузнецовської міської ради Рівненської області від 24.02.2011р. №41, згідно із яким відповідачу надано дозвіл на спілкування з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у визначені дні та години. ОСОБА_1 зверталася до поліції з приводу того, що відповідач неправомірно забрав їхню дитину, викидала його подарунки, що призначалися дітям. Старання ОСОБА_3 примиритися з позивачем для спілкування та виховання дітей призводили до сильних сварок, які негативно впливають на моральний стан дітей. Щоб не травмувати дітей постійними конфліктами між сторонами, відповідач припинив спілкування з дітьми. Зазначає ОСОБА_3 про відсутність заборгованості по сплаті аліментів на дітей.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 посилається на невідповідність дійсності твердження відповідача про створення перешкод у спілкуванні батька з дітьми, Відповідач не намагався відшукати примирення, на дзвінки позивача – не відповідав. Через відсутність участі позивача у вихованні дітей ОСОБА_1 у 2011р. зверталася із заявою до органу опіки та піклування про позбавлення відповідача батьківських прав. Позивач переконана, що свідоме і тривале нехтування відповідачем своїх батьківських обов’язків щодо дітей є наслідком винної його поведінки.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду заперечення, в яких покликається, що він цікавиться станом здоров’я дочок у свого батька, працівника лікарні, а про навчання дітей – у своєї матері, педагога. Зазначає, що любив і любить своїх дітей, хоче піклуватися про їх фізичний і духовний розвиток, брати участь у їх вихованні. На думку відповідача, розглядуваний позов направлений на амбіції позивача, а не на захист прав та інтересів дітей.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свій позов. З її показань, наданих за правилами допиту свідків, слідує, що з 2010-2011р.р. триває ухилення відповідача від виховання дочки ОСОБА_7, а з ОСОБА_6 ОСОБА_3 взагалі не знайомий і жодного разу не спілкувався. Причин такої поведінки відповідача позивач не знає, жодних перешкод у спілкуванні відповідача та дітей вона не чинила. Питання про батька – ОСОБА_3, у сім’ї позивача не обговорюється. Просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовних вимог не визнавав, просив у позові відмовити. Давав пояснення про те, що він не ухилявся від виховання дітей. Із дочкою ОСОБА_7 бачився і спілкувався до 29.09.2011р. Після випадку 29.09.2011р., коли позивач з міліцією прийшла забирати ОСОБА_5 і був крик дитини, то відповідачу стало шкода дитини та в подальшому, щоб не травмувати дітей конфліктами між сторонами, - він не спілкувався із дочками. Після зазначеного випадку, не бачився і із ОСОБА_6, до часу, коли зустрів її із позивачем у виконавчій службі в 2018р. Зазначив, що бажає приймати участь у вихованні дітей. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник органу опіки та піклування ОСОБА_4 пояснювала суду про те, що орган опіки та піклування не затвердив висновку ні про доцільність, ні про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, так як жодне з рішень не було ухвалено. При цьому службою в справах дітей було зібрано необхідні для висновку документи. Також пояснювала, що при спілкуванні з дітьми сторін, вони говорили, що батька не знають. ОСОБА_7, подумавши, сказала, що хотіла б побачитися з батьком, хотіла б запитати в нього чому не був на святі.

Орган опіки та піклування не спромігся протягом тривалого часу ухвалити висновок щодо питання про позбавлення відповідача батьківських прав. Із витягу з протоколу №11 від 05.09.2018р. засідання виконавчого комітету Вараської міської ради слідує, що цей орган фактично самоусунувся від надання необхідного висновку, не ухваливши жодного із двох альтернативних рішень щодо питання доцільності або недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав. Тому, зважаючи на думку учасників справи, які наполягали на вирішенні справи без такого висновку, враховуючи відсутність даних про наявність можливості в найближчий час отримати висновок органу опіки та піклування, з метою забезпечення дотримання розумного строку розгляду справи (що є складовою конвенційного права на справедливий суд, визначеного ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод), слід вирішувати справу на підставі поданих доказів.

Суд, заслухавши показання позивача, пояснення представника позивача, відповідача, представника органу опіки та піклування, думку дітей, показання свідків, дослідивши інші докази, наявні в матеріалах справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5, 19.06.2008р.н., та ОСОБА_6, 10.01.2011р.н., є сторони, шлюб між якими розірвано. Діти проживають з матір’ю, з відповідача присуджені та стягуються аліменти на дітей.

Згідно із копіями характеристик на ОСОБА_6 та ОСОБА_5, виданих 17.10.2017р. і 20.10.2017р. навчально-виховним комплексом «Дошкільний навчальний заклад-загальноосвітня школа І ступеня» №10, вбачається, що питаннями навчання, виховання та розвитку дітей займається ОСОБА_1 Батько питаннями виховання та навчання дітей не цікавився, у навчальному закладі не з’являвся, батьківські збори не відвідував.

Свідок ОСОБА_8 давала показання про те, що вона була вихователем у дочки позивача – ОСОБА_6, з вересня 2014р. до серпня 2017р. Відповідача свідок не бачила і не знає.

З показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 слідує, що протягом останніх семи років ОСОБА_3 не брав та не намагався брати участі у вихованні дочок ОСОБА_7, ОСОБА_12. ОСОБА_9, ОСОБА_10 стверджували про відсутність перешкод відповідачу в спілкуванні з дітьми, зазначали про те, що позивач сама виховує дітей, а в піклуванні про дітей для неї допомагають ці ж свідки.

При заслуховуванні в суді думки дітей ОСОБА_5, та ОСОБА_6, встановлено, що вони не знають свого батька, не мають бажання з ним спілкуватися, зустрічатися. Мати дітям про батька нічого не розповідала, а вони і не запитували про нього.

Відповідно до ст.164 ч.1 п.2 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

З обставин справи вбачається визнання відповідачем ОСОБА_3, що з 29.09.2011р. він не спілкувався із дочками ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та не брав участі у їх вихованні.

Таку свою поведінку відповідач обгрунтовує конфліктністю відносин із позивачем, написання нею скарги в прокуратуру, звернення в міліцію, наявністю перешкод в спілкуванні з дітьми з боку ОСОБА_1, ОСОБА_9, та покликається, що таку бездіяльність після 29.09.2011р. проявив з метою уникнення травмування психіки дітей.

З копії рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області №41 від 24.02.2011р. вбачається, що мати ОСОБА_1 перешкоджала батькові ОСОБА_3 спілкуватися та брати участь у вихованні дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і у зв’язку з цим було визначено спосіб участі відповідача у вихованні та спілкуванні з дітьми. Копією скарги від 11.03.2011р. підтверджено, що відповідач не була згідна із зазначеним рішенням органу опіки та піклування, пропонувала інший варіант вирішення спірного питання. Із копії листа Вараського відділу поліції від 07.06.2018р. вбачається, що ОСОБА_1 29.09.2011р. звернулася до правоохоронних органів з повідомленням про те, що відповідач забрав від бабусі малолітню дочку сторін без її відому, таким чином вчинив протиправне діяння.

Вирішуючи питання про те чи має місце ухилення відповідача від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей суд виходить із такого.

З обставин справи вбачається, що між сторонами склалися тривалі конфліктні відносини. Не дивлячись, що із часу розірвання шлюбу минуло понад шість років, напруженість у відносинах колишнього подружжя – сторін у справі, є і нині, що свідчить про гостроту і безкомпромісність їхнього конфлікту. Із наданих відповідачем доказів, що зазначені вище, в сукупності із його поясненнями своєї позиції, суд приходить до висновку, що причиною відсутності спілкування відповідача з дітьми є саме конфлікт сторін, в тому числі вбачається, що позивач чинила перешкоди у спілкуванні відповідача з дітьми та участі в їхньому вихованні, так як із таких підстав було ухвалене виконавчим комітетом Кузнецовської міської ради Рівненської області рішення №41 від 24.02.2011р. При вирішенні даного спору однозначно заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що він обрав таку лінію поведінки щодо участі у вихованні дітей через вищевказану подію 29.09.2011р., щоб не травмувати психіку дітей. Це, на думку суду, свідчить про те, що батько небайдужий до дітей, хоча його бездіяльність у плані виховання дітей тривала роками, однак у даному випадку можливо вести мову про неправильний вибір батьком дітей своєї лінії поведінки у такій, достатньо складній сімейній ситуації. Слід погодитися, що у такій ситуації протилежна поведінка батька, направлена на те, щоб добитися спілкування з дітьми, і, відповідно, активної участі у їх вихованні, особливо, коли б це завдавало потрясінь дітям, могла б в більшій мірі зашкодити дітям, ніж навіть тривала розлука їх з батьком. Суд також привертає увагу до тієї обставини, що діти, проживаючи із матір’ю, та, зрозуміло, перебуваючи під її виховним впливом, не знають свого батька, не бажають з ним спілкуватися і не отримали жодної інформації про нього, зокрема, безпосередньо від матері. Така інформаційна ізоляція дітей в отриманні відомостей про їхнього батька теж є невиправданою. Думка дітей про небажання спілкуватися з батьком грунтується тільки на тому, що вони його не знають. Однак, таке пояснення з урахуванням їхнього віку та розвитку є недостатньо обгрунтованим, адже, природньо, коли діти цікавляться про своїх батьків. Отже, як видно, до тривалого розриву у відносинах дітей і відповідача призвела неправильна поведінка обох батьків дітей. Суд не вбачає також переконливих доводів з боку позивача на предмет того, які ж саме інтереси дітей захистить позбавлення відповідача батьківських прав. Покликання на підвищення соціального захисту дітей суд визнає неспроможним, так як діти забезпечені належно і, в тому числі їхній батько надає визначене судовим рішенням утримання.

Тому, з урахуванням наведених мотивів, обставина тривалої відсутності спілкування відповідача з дітьми та неучасті у їхньому вихованні не може бути кваліфікована судом як ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дітей.

При вирішенні спору суд враховує, що позбавлення батьківських прав є крайньою, суворою мірою відповідальності у сфері сімейних відносин, а це означає, що для цього мають бути вагомі та беззаперечні підстави. Таким чином, позбавлення батьківських прав слід застосувати тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Відповідач заявляє про готовність до участі у вихованні дітей і спробував з ними спілкуватися у залі суду. Даних про те, що ОСОБА_3 справляв би негативний виховний вплив на дітей немає. При цьому, факт заперечення відповідачем позовних вимог про позбавлення батьківських прав, звернення до органу місцевого самоврядування щодо встановлення порядку спілкування з дітьми, належне виконання обов'язку по сплаті аліментів, в своїй сукупності, свідчать про наявність у нього інтересу до дочок.

Отже, в суді не встановлено достатніх даних про обставини, що давали б підставу застосування крайнього заходу у виді позбавлення відповідача батьківських прав та не доведено, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам дітей. Тому в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав щодо дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, - через безпідставність.

ОСОБА_1: зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н.ПеремогиАДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1; ОСОБА_3: зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н.БудівельниківАДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складене 12.10.2018р.

С у д д я: