Ухвала суду № 77089901, 08.10.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/10116/13-к

Пр. № 1-кс/336/1646/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 жовтня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Щаслива О.В. при секретарі Морозовій В.М., з участю представника власника майна – адвоката ОСОБА_1, прокурора Якушевої Я.А., розглянувши клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді від 26.03.2018 року під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12012080089990000276 від 21.11.2012 року за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначила, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження застосований в інтересах забезпечення збереження нерухомого майна, яке, за версією слідчого, має ознаки речового доказу в кримінальному провадженні, так як є об’єктом злочинних дій.

Між тим вказана нерухомість не може бути використана як речовий доказ у цьому кримінальному провадженні, а захід забезпечення провадження прийнятий у відсутність правової підстави для застосування арешту, а також у відсутність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження арештованого майна.

Крім того, арешт застосований без врахування того, що підозра, повідомлена ОСОБА_3 в цьому кримінальному провадженні, є необґрунтованою.

Між тим необґрунтоване обмеження її в реалізації права власності, охоронюваного Основним Законом України, на майно, набуте на підставі правочину, чия правомірність презюмується, є таким, що не ґрунтується на законі, суперечить таким засадам кримінального судочинства, як законність та недоторканість права власності.

У зв’язку з викладеним просить про скасування арешту, накладеного на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вороніна, 1-б, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2018 року.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав доводи заяви. Просить про ухвалення рішення на користь його довірительки.

Прокурор, за клопотанням якої було арештовано майно, проти задоволення заяви заперечує з посиланням на те, що арешт застосований за наявності сукупності передумов для його вжиття, на користь чого свідчить, що ухвалу слідчого судді про накладення арешту залишено в силі судом апеляційної інстанції.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Однією з засад кримінального судочинства в силу ст. 16 КПК України є недоторканість права власності, згідно з якою (засадою), позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом

Виняток з цього правила становить накладення арешту на майно особи під час здійснення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З наведених положень кримінального процесуального законодавства випливає, що застосування арешту за наявності для цього підстав призвано забезпечити ефективність та дієвість кримінального провадження.

Як випливає із змісту ухвали про накладення арешту на нерухоме майно за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вороніна, 1-б, підставою для його застосування стала сукупність таких передумов, як: підстави вважати, що воно має ознаки речового доказу в зазначеному кримінальному провадженні, а також наявність ризику відчуження цього майна.

Зі змісту ст. 98 КПК України, яка містить поняття речового доказу, випливає, що матеріальні об’єкти, які мають ознаки речового доказу, повинні бути належними до певного кримінального провадження, тобто бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Постановляючи про арешт майна, слідчий суддя виходила з того, що, за версією сторони обвинувачення, арештований майновий комплекс був проданий без участі товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелті-Сіті», вартість частки якого в праві власності на цю нерухомість становить 5243310 грн.

Разом з тим в повідомленні про підозру йдеться мова про незаконний, на думку органу досудового розслідування, продаж товариством з обмеженою відповідальністю «Гвідон» цілісного майнового комплексу за адресою: м. Запоріжжя, вул. Авраменка, 2, який за умови обґрунтованості обвинувачення і мав би ознаки речового доказу в цьому провадженні.

Що стосується нерухомого майна за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вороніна, 1-б, воно є неналежним до цього провадження, тому його арешт в інтересах збереження речового доказу був застосований безпідставно.

В силу ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина 1 ст. 174 КПК України).

Вирішуючи клопотання на користь особи, яка з ним звернулась, слідчий суддя виходить з того, що власник майна повністю довела відсутність підстав для застосування цього заходу на час вирішення клопотання про його застосування.

За вказаних обставин слідчий суддя не вбачає жодної процесуальної передумови для збереження арешту, продовження застосування якого посягало б на охоронюване законом право на недоторканість права власності.

Керуючись ст. ст. 167-174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати арешт цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Вороніна, 1-б, який належить ОСОБА_2, складається з адміністративно-виробничого комплексу площею 13746,9 кв. м. літ. А-з, котельні площею 556,5 кв. м. літ. Б, адміністративної будівлі загальною площею 215,5 кв. м. літ. В, газорегуляторної площею 21,7 кв. м. літ. Г, станції пожежегасіння площею 73,8 кв. м. літ. Д, будівлі напиленння скла площею 290,7 кв. м. літ. Е, ділянки антикорозійного покриття площею 96,2 кв. м. літ. Ж, насосної станції госп-фекальних стоків площею 27,2 кв. м. літ. З, насосної зворотного водо забезпечення площею 67,6 кв. м. літ. И-2, туалету площею 17,8 кв. м. літ. К, сторожки площею 19,1 кв. м. літ. Л, кіоску площею 7,2 кв. м. літ. Р, кіоску площею 20 кв. м. літ. П, навісів літ. С, Т, У, Ф, Х, Ц, Є, Ш, Ш 1, Ш 2, кіоску літ. Ш 3, Ш 4, вбиральні літ. О, недобудованого гаражу літ. М, насосної станції літ. Н, парканів № 1, 11, воріт № 2, 3, 4, димової труби № 5, пожежного резервуару № 6, 7, басейну № 8, автостоянки № 9, 10, замощення літ. І, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2018 року.

Вказана дія підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Щаслива