Рішення № 77089576, 12.10.2018, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/5162/18

Провадження № 2/417/90/18

РІШЕННЯ

Іменем україни

"12" жовтня 2018 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шкирі В. М.

за участі секретаря Грибєнік О. В.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с. Марківка Луганської області цивільну справу за позовом заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_4, ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області про визнання недійсним договору оренди землі, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_4, Фермерського господарства "Агро-Макс", ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області, в якому просив:

- визнати поважними причини пропущення строку позовної давності;

- визнати недійсним розпорядження голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області від 12.10.2010 № 480 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, розташованих на території ОСОБА_5 селищної ради»;

- визнати недійсним розпорядження голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації від 10.12.2010 № 611 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства на території ОСОБА_5 селищної ради»;

- визнати недійсним договір оренди землі від 11.05.2011 укладений ОСОБА_5 РДА в особі голови ОСОБА_6 з однієї сторони та громадянином ОСОБА_4, який зареєстрований у відділі Дежкомзему у ОСОБА_5 районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2011 за № 4422500040000, та додаткову угоду від 22.07.2011 до вказаного договору;

- зобов’язати фермерське господарство «Агро Макс» за актом прийому передачі повернути ОСОБА_5 районній державній адміністрації земельну ділянку площею 41,8400 га, що використовується орендарем на підставі договору оренди землі від 11.05.2011, укладеного ОСОБА_5 РДА в особі голови ОСОБА_6М з однієї сторони та громадянином ОСОБА_4 (далі - Орендар), який зареєстрований у відділі Дежкомзему у ОСОБА_5 районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2011 за № 4422500040000;

- стягнути з ОСОБА_4 судовий збір сплачений прокуратурою Луганської області в сумі 7048 грн., та перерахувати вказані кошти на р/р 35211068000839, банк ДКСУ м. Київ МФО 82017, ЄДРПОУ 02909921.

Право звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави обгрунтовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. ст. 56, 57 Цивільного процесуального кодексу України та тим фактом, що незважаючи на повноваження надані ст. 28 Закону України «Про центральні орган виконавчої влади» Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області не вжито заходів спрямованих на визнання оспорюваного договору недійсним та повернення земельної ділянки. Тоді як згідно пп. 63 п. 5 розділу ХІІ Закону України «Про прокуратуру», Закон України «Про центральні орган виконавчої влади» доповнено статтею 28, якою передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні підрозділи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 05.02.2018 відмовлено у відкритті провадження в частині вимог до Фермерського господарства "Агро-Макс" та ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області про визнання недійсним розпоряджень та зобов’язання повернути земельну ділянку. При цьому роз’яснено, що спір між позивачем та Фермерським господарством "Агро-Макс" відноситься до юрисдикції господарського суду, а спір між ним та ОСОБА_5 районною державною адміністрацією Луганської області - до юрисдикції адміністративного суду.

Цьго ж дня ухвалою Марківського районного суду Луганської області було відкрито загальне позовне провадження в частині визнання недійсним договору оренди землі.

В цій частині вимог позов обгрунтовують тим, що на підставі заяви ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4О.) йому розпорядженням голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області (далі – ОСОБА_5 РДА) від 12.10.2010 № 480 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в ОСОБА_5 селищній раді , в оренду, для ведення фермерського господарства.

Після цього, розпорядженням голови ОСОБА_5 РДА від 10.12.2010 № 611 затверджено вказаний проект землеустрою та надано ОСОБА_4 в оренду земельні ділянки, загальною площею 41,8400 га, з них ріллі – 19,6947 га із земель державної власності, пасовищ – 22,1453 га невитребуваних паїв колишнього КСП «Радянська Україна» для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в ОСОБА_5 селищній раді строком на 49 років.

В подальшому, розпорядженням голови ОСОБА_5 РДА від 10.05.2011 № 190 внесено зміни до п. 2 розпорядження голови ОСОБА_5 РДА від 10.12.2010, та викладено вказаний пункт у такій редакції: «Надати громадянину ОСОБА_4 в оренду земельні ділянки загальною площею 41,84 га, з них: ріллі – 19,6947 га із земель державної власності терміном на 49 років, пасовищ – 22,1453 га невитребуваних паїв колишнього КСП «Радянська Україна» для ведення фермерського господарства, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в ОСОБА_5 селищній раді на термін до виготовлення власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) державних актів на право власності на землю»

На підставі вказаних розпоряджень, 11.05.2011 ОСОБА_5 РДА з однієї сторони та громадянином ОСОБА_4 з другої сторони укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у відділі Дежкомзему у ОСОБА_5 районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2011 за № 4422500040000 (далі – Договір) та підписано укладено акт приймання-передачі земельної ділянки.

При цьому позивач вважає, що договір оренди, укладений на виконання Розпоряджень голови ОСОБА_5 РДА та зареєстрований у встановленому законом порядку, є недійсними з тих підстав, що було порушено суттєві умови договору оренди зельної ділянки, а саме: не проведено нормативно грошову оцінку земельної ділянки як те передбачалося ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" ( в редакції чинній на момент укладення договору) юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, а визначено її в договорі на підставі грошової оцінки земель, затверджених рішенням виконкому ОСОБА_5 селищної ради народних депутатів від 07.06.1996 за №10 в розмірі 215560,09 грн.

В той час п.9 вказаного договору вказано, що що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 6466,80 грн на рік на рахунок ОСОБА_5 селищної ради.

Отже, позивач вважає, що таким чином було порушено ст.1, ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі", ст.289 Податкового кодексу, ч.1 ст.13,18 Закону України "Про оцінку земель" ( в редакції чинній на момент укладення договору).що в свою чергу призводить до порушення інтересів держави в частині недоотримання до бюджету належної орендної плати та є підставою для винання вказаного договору недійсним.

Крім викладеного, позивач вказує, що предметом договору є земельна ділянка загальною площею 41,84 га, у тому числі рілля – 19,6947 га належить до земель державної власності, пасовища – 22,1453 га відноситься до земель приватної власності та є невитребуваними паями членів колишнього КСП «Радянська Україна».

Тоді як ч.3 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство" встановлено, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Отже, законодавством, чинним на момент передачі спірної земельної ділянки в оренду, визначено, що органами державної влади та місцевого самоврядування можуть передаватись у власність і надаватись в оренду громадянам України для ведення фермерського господарства лише земельні ділянки державної або комунальної власності відповідно.

Аналогічні приписи містить і ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України якою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Проте, ОСОБА_5 РДА при укладенні Договору, передала в оренду громадянину ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства земельну ділянку приватної власності, а саме невитребувані паї членів колишнього КСП «Радянська Україна», що суперечить вимогам діючого на той час законодавства.

Враховуючи, що земельна ділянка передана з порушенням вимог ст. 116 Земельного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про фермерське господарство», ст. 13 Закону України «Про оцінку землі», ст. 15 Закону України «Про оренду землі» тобто незаконно, договір оренди земельної ділянки та додаткова угода від 22.07.2011 до вказаного договору, укладені між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією та ФГ «Агро-Макс» на підставі зазначених розпоряджень та зареєстровані у встановленому законом порядку, підлягають визнанню недійсними, оскільки зміст правочину, суперечить Цивільному Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Крім того, позивач просить поновити строк на звернення до суду та вказує, що про вищевказані правопорушення при укладанні угод Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області стало відомо 28.12.2017 після завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130480000260 від 06.10.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за фактом внесення неправдивих відомостей до договору оренди земельної ділянки від 11.05.2011 укладеного ОСОБА_5 РДА в особі голови ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_4,

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів та підстав, що вказані в позовній заяві та просили задовільнити позовні вимоги та визнати недійсним договір оренди землі від 11.05.2011 укладеного ОСОБА_5 РДА в особі голови ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_4О . та та додаткову угоду від 22.07.2011 до вказаного договору та повернути земельну ділянку. При цьому представник Головного управління Держгеокадастру у Луганській області наголосила, що дісно нормативно грошова оцінка та момент укладення спірного договору була обов’язковою проте вона дійсно не була проведена, а тому договір підлягає визнанню недійсним. Крім того прокурор просив стягнути на користь прокуратури Луганської області з відповідачів судовий збір, а зайву суму сплаченого судового збору повернути прокуратурі Луганської області.

Представник відповідача ОСОБА_5 РДА ОСОБА_3 в судовому засіданні висловила думку, що позивачем пропушено строк на звернення до суду, а посилання позивача на те, що ім стало відомо про допушені порушення на увагу не заслуговують оскільки позивачу ніщо не заважало звернутися до суду протягом 3 років з дня рестрації договору.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, так згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення судову повістку про виклик до суду ОСОБА_4 отримав особисто 02.10.2018 про що свідчить його підпис та відмітка в графах:"вручено", "особисто"

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, в силу положень ст.128 ЦПК України він вважається таким, що повідомлений належним чином. В попередньому випадку направлення повістки на вказану ним адресу, зазначено, що за вказаною адресою не проживає ( пл.Жружби,9/1 с.Половинкине Старобільського району Луганської області)

Причини неявки до суду відповідача ОСОБА_4 та його представника суду невідомі, клопотання про відкладення судового засідання суду не надавалося.

При цьому, суду, представником відповідача було надано письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні клопотання Прокурора про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності та позовних вимог, оскільки спірний договір, як визначено прокурором у тексті позовної заяви, укладено 11 травня 2011 року та зареєстровано в установленому Законом порядку у відділі Держкомзему у ОСОБА_5 районі Луганської області, про що свідчить наявність запису про його державну реєстрацію N9 4422500040000.

Таким чином, спірні правовідносини виникли саме 11 травня 2011 року (з моменту державної реєстрації договору), що не оспорюється сторонами по справі, а довідка про склад земельних угідь № 1662 від 17 жовтня 2010 року видана відділом Держкомзему у ОСОБА_5 районі Луганської області та свідчить про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 передбачав відведення ділянки саме з метою ведення фермерського господарства, зазначену довідку видано начальником ВДКЗ у ОСОБА_5 районі ОСОБА_7

Висновок № 1690 від 23 листопада 2010 року свідчить про те, що комісією під головуванням того ж представника територіального органу Держкомзему ОСОБА_7 було погоджено поданий проект землеустрою.

Розпорядженням Голови ОСОБА_5 РДА N611 від 10 грудня 2010 року було доручено Відділу Держкомзему в ОСОБА_5 районі внести зміни в земельно- кадастрову документацію.

Довідкою про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16 грудня 2010 року N977 було встановлено, що земельна ділянка надавалася саме для ведення фермерського господарства, довідка підписана заступником начальника відділу ДКЗ у ОСОБА_5 районі ОСОБА_7.

Розпорядження Голови ОСОБА_5 РДА N1268 від 23 червня 2011 року містить посилання на письмове погодження Відділу Держкомзему у ОСОБА_5 районі Луганської області від 20.06.2011 року №718 (щодо заяви Голови ФГ «АГРО-МАКС»).

Додаткова угода до договору оренди від 22 липня 2011 року містить інформацію про те, що її зареєстровано у ВДКЗ 02 серпня 2011 року, що свідчить про те, що про зазначений договір було відомо територіальному органу Держкомзему у будь-якому випадку (з 2011 року).

З 13 квітня 2011 року по 10 вересня 2014 року повноваження щодо державного контролю за використанням та охороною земель були надані Державній інспекції господарства, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 23.12.2011 року №770).

З 10 вересня 2014 року функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів було покладено на державну екологічну інспекцію.

З 22 липня 2016 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 р. № 482, зазначені повноваження були передані органам Держгеокадастру.

Таким чином, державою не припинялося регулювання державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, а лише передавалися ці повноваження від одного органу іншому, що свідчило про можливість провести відповідну перевірку та звернутися із позовом.

Щодо непроведення нормативно грошової оцінки землі за спірним договором то позиція представника відповідача ОСОБА_4 полягала в тому, що на момент виникнення спірних правовідносин ні одна норма законодавства , не давала платнику орендної плати (орендарю) права самостійно визначати нормативну грошову оцінку землі.

Підставою для її проведення законодавець визначив рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, або договір між зацікавленими особами. Тобто у даному випадку єдиною підставою для проведекння нормативної грошової оцінки є рішення органу виконавчої влади 1995 року. При цьому посилався на ст.1,ч.1 ст.13, 15, ч.2,3 ст.18,23 Закону України "Про оцінку земель". Вважає, що на той час місцева влада отримала узгоджену з орендарем орендну плату, яка в свою чергу була проведена без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передавалася в оренду та не стояло питання, що дії органу були спрямовані проти інтересів суспільства або порушувалися інтереси держави або встановлення орендної плати було здійснено всупереч закону. Відтак, оскільки влада при укладенні спірного договору оренди вважала, що вона правильно визначила в договорі розмір орендної плати, то орендар міг на розумних підставах сподіватися на виконання умов цього договору, та підписуючи не міг піддавати його сумніву щодо визначення розміру орендної плати не у відповідності з нормами діючого на той час законодавства. Тому відповідач мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень.

Також представник відповідача вважає, що порушення вимог в договорі оренди розміру орендної плати без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки відбулося з вини органу виконавчої влади, а тому визнання недійсним такого договору та подальше позбавлення його цього майна є неприпустимим. А наявність довідки ВДКЗ у ОСОБА_5 районі від 16.12.2010 про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, а тому відповідач мав право сподіватися , що вона видана у встановленому законом порядку та містить належну та допустиму інформацію щодо оцінки земель

Крім того посилався на практику ЄСПЛ та вважав, що позов не може обгрунтовуватися суспільним інтересом, оскільки було встановлено факт "неправильного застосування законодавства" при укладенні спірного договору. В той час цей факт не спростовує та не скасовує концепцію заборони непропорційного втручання у право особи на мирне володіння своїм майному зв’язку з допущенням саме органом публічної влади порушень при вирішенні питання про передачу державного чи комунального майна у власність.

З цих підстав представник відповідача ОСОБА_4 просив суд:

- відмовити у задоволенні клопотання прокурора про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності.оновлення строку позовної давності;

відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази по справі встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

У вересні 2010 ОСОБА_4 звернувся до голови ОСОБА_5 РДА з заявою в якій просив надати йому в оренду земельну ділянку для створення та ведення фермерського господарства площею 70 га із земель державної власності на території ОСОБА_5 селищної ради. Разом з заявою надав витяг протоколу №3 засіданні районної професійної комісії з питань створення фермерських господарств де було вирішено, що голова фермерського господарства має достатню сільськогосподарську кваліфікацію , що є достатнім для реєстрації фермерського господарства, копію диплому та фотокопії паспортів та кодів осіб, які мали бути членами фермерського господарства (а.с.52-61)

12.10.2010 листом №1261 відділ держкомзему у ОСОБА_5 районі Луганської області рекомендував голові ОСОБА_5 РДА надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_4 в оренду для створення фермерського господарства. ОСОБА_8 запропоновано замовити та розробити в землевпорядній організації, яка має ліцензі. проект землеустрою орієнтованою пдощею 45 га (а.с.51)

Розпорядженням голови ОСОБА_5 РДА від 12.10.2010 № 480 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в ОСОБА_5 селищній раді , в оренду, для ведення фермерського господарства.

26.11.2010 Проект було розроблено ПП "Семіра" на замовлення ОСОБА_4 від 16.10.2010 (а.с.16 зворотній бік, 21 зворотній бік )

Згідно вихідної земельно-кадастрових інформацій № 1515,1514,1514/1 від 19.10.2010 загальна площа земельних ділянок, за рахунок яких запроектоване відведення - 15,4000 (в оренду, державна власність); - 4,2947 (в оренду, державна власність); - 22,1453(в оренду, приватна власність) , а всього - 41.8400 га (а.с.17-19) також було розроблено пояснювальну записку та таблиці відомостей про землекористувача та об’єкт власності, умови відведення земельної ділянки технічнізавданняситуаціний план, акт встановлення меж в натурі (а.с.20-51)

Розпорядженням голови ОСОБА_5 РДА від 10.12.2010 № 611 затверджено вказаний проект землеустрою та надано ОСОБА_4 в оренду земельні ділянки, загальною площею 41,8400 га, з них ріллі – 19,6947 га із земель державної власності, пасовищ – 22,1453 га невитребуваних паїв колишнього КСП «Радянська Україна» для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в ОСОБА_5 селищній раді строком на 49 років (а.с.49).

Розпорядженням голови ОСОБА_5 РДА від 10.05.2011 № 190 внесено зміни до п. 2 розпорядження голови ОСОБА_5 РДА від 10.12.2010, та викладено вказаний пункт у такій редакції: «Надати громадянину ОСОБА_4 в оренду земельні ділянки загальною площею 41,84 га, з них: ріллі – 19,6947 га із земель державної власності терміном на 49 років, пасовищ – 22,1453 га невитребуваних паїв колишнього КСП «Радянська Україна» для ведення фермерського господарства, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в ОСОБА_5 селищній раді на термін до виготовлення власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) державних актів на право власності на землю» (а.с.48)

На підставі вказаних розпоряджень, 11.05.2011 ОСОБА_5 РДА з однієї сторони та громадянином ОСОБА_4 з другої сторони укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у відділі Дежкомзему у ОСОБА_5 районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2011 за № 4422500040000 (далі – Договір) та підписано укладено акт приймання-передачі земельної ділянки та складено акт про визначення меж земельної ділянки внатурі (а.с.43-45).

Згідно п. 1 Договору Орендодавець, згідно розпорядження голови райдержадміністрації від 10.12.2010 № 611 та розпорядження голови райдержадміністрації від 10.05.2011 № 190 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території ОСОБА_5 селищної ради, із земель державного резерву, державного запасу та невитребуваних паїв.

Пунктом 2 Договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 41,84 га, у тому числі рілля – 19,6947 га, пасовища – 22,1453 га.

Відповідно до п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 215560,09 гривень (в тому числі рілля 15,4 га – 147889 грн, рілля 4,2947 га – 41242,86 грн., пасовища 22,1453 га – 26427,95 грн.)

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмір 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6466,80 гривень на рік на рахунок ОСОБА_5 селищної ради.

Згідно довідки відділу Держкомзему у ОСОБА_5 районі Луганської області від 16.12.2010 № 977 нормативна грошова оцінка земельної ділянки , що надається ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства становить 215560,09 грн в т.ч. рілля - з держрезерву - 15,4 га - 147889,28 грн, рілля з держрезерву - 15,4 га 147889,28 грн, держзапасу - 4,2947 га - 41242,86 грн; пасовища- невитребувані паї колишнього КСП "Радянська Україна" - 22,1453 га - 26427,95 грн (а.с. 47)

Рішенням виконкому ОСОБА_5 районної ради депутатів від 07.06.1995 № 110 було затверджено матеріали грошової оцінки землі , та визначено що вони використовуються при визначенні ставок земельного податку, арендної плати, при купівлі продажі земельних ділянок та вирішення інших питань, що стосуються економічного регулювання земельних відносин (а.с.31-34)

Розпорядженням голови ОСОБА_5 РДА від 07.08.2006 № 374 передано у приватну власність земельні ділянки сіножатей площею 462,7227 га 722-ом громадянам власникам земельних часток (паїв) КСП "Радянська Україна" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Рекомендовано виготовити дежавні акти на право власності на земельну ділянку.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 11.08.2017 за № 10-12-0.10-3242/2-17, при укладенні Договору від 11.05.2011 нормативна грошова оцінка землі розраховувалась згідно до Матеріалів грошової оцінки земель, затверджених рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 районної ради народних депутатів від 07.06.1996 № 110 (а.с.29)

ГУ Держгеокадастру у Луганській області зареєстровано в Єдиному державному реєстрі 28.04.2015 (а.с.63)

ОСОБА_4 зареєстрував ФГ «Агро Макс» 19.05.2011 як голова фермерського господарства ( а.с.67)

На підставі розпорядження голови ОСОБА_5 РДА від 23.06.2011 № 268, Орендодавцем та Орендарем укладено додаткову угоду від 22.07.2011, згідно якої до преамбули Договору внесені зміни, а саме вираз «Орендар громадянин ОСОБА_4, який діє на підставі Закону України «Про фермерське господарство» з другої сторони» змінено на вираз «Орендар фермерське господарство «Агро-Макс» в особі голови ОСОБА_4, який дії на підставі статуту, з другої сторони». А також, підпункт Договору «Умови використання земельної ділянки» викладено в новій редакції: «Земельна ділянка передається в оренду для організації ведення новоствореного фермерського господарства «Агро-Макс».

Згідно витягу з ЄРДР 06.10.2017 відкрито кримінальне провадження № 2017130480000260 ( за фактом внесення неправдивих відомостей до договору оренди земельної ділянки від 11.05.2011 укладеного ОСОБА_5 РДА в особі голови ОСОБА_6 з однієї сторони та громадянином ОСОБА_4, який зареєстрований у відділі Дежкомзему у ОСОБА_5 районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2011 за № 4422500040000 (далі – Договір) .

Згідно постанови слідчого від 28.12.2018 завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні (закрито кримінальне провадження на підставі ч.1 ст.284 КПК України) відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130480000260 від 06.10.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України

Таким чином судом встановлено, що між сторонами виник земельний спір, що регулюється Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Закону України «Про фермерське господарство», Законом України «Про оцінку землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В даній цивільній справі першочерговим є вирішення питання щодо строку позовної давності, оскільки це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Вирішуючи це питання суд виходить з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України та п.2 ч.1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що в Україні діє прокуратура, яка зокрема здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справи за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз наведеного законодавства у взаємозв'язку дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в цивільних судах, в тому числі апеляційне оскарження судових рішень, стає можливою за умови, крім іншого, обгрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Зміст ч.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчить про те, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обгрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.

На виконання цих вимог Старобільською місцевою прокуратурою рекомендованим листом з описом вкладення, спрямовано повідомлення на адресу Державної інспекції сільського господарства в Луганській області та Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави, та роз’яснено порядок оскарження вказаних підстав для представництва (а.с.75)

В позові прокурор обгрунтовує необхідність звернення з таким позовом тим що ,ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Постановою КМУ від 22.07.2016 № 482 внесено зміни до п. 3 пп. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою КМУ від 14.01.2015 № 15, та викладено в наступній редакції: основними завданнями Держгеокадастру є реалізація державної політики у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

ГУ Держгеокадастру у Луганській області зареєстровано в Єдиному державному реєстрі 28.04.2015 (а.с.63)

Разом з тим ст.ст. 6, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», якими передбачено повноваження зазначеного органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та встановлені повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, проте не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади та договорів оренди землі.

28.12.2017 року було завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130480000260 від 06.10.2017, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України ( за фактом внесення неправдивих відомостей до договору оренди земельної ділянки від 11.05.2011 укладеного ОСОБА_5 РДА в особі голови ОСОБА_6 з однієї сторони та громадянином ОСОБА_4, який зареєстрований у відділі Дежкомзему у ОСОБА_5 районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2011 за № 4422500040000 (далі – Договір) .

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області на момент укладення договору та допущення вказаних порушень не приймало участі у наданні земельних ділянок у власність або у користування, а про обставини, які стали підставою звернення до суду, управління дізналося лише за наслідками проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130480000260 від 06.10.2017, то початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати з моменту, коли позивачу стало відомо про прийняття рішення про закриття провадження, тобто з моменту коли зазначений орган дізнався про факт порушення вимог законодавства, допущених під час передачі земельної ділянки в оренду, а саме з 28.12.2017.

В той же час відповідно до пп. 63 п. 5 розділу ХІІ Закону України «Про прокуратуру» Закон України «Про центральні орган виконавчої влади» доповнено статтею 28, якою передбачено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні підрозділи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, не зважаючи на повноваження надані ст. 28 Закону України «Про центральні орган виконавчої влади» Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області не вжито заходів спрямованих на визнання оспорюваного договору недійсним та повернення земельної ділянки, у зв’язку з чим прокурор звертається до суду в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Отже, невжиття належних заходів цивільно-правового характеру Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області у вигляді звернення до суду з позовом про визнання договору оренди землі від 11.05.2011 та додаткових угод недійсними суд вважає обґрунтованим для здійснення представництва в суді законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення моменту початку відліку позовної давності міститься у ст. 261 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені ст. 57 ЦПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб , мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

На такі позови поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічні висновки містить і постанова великої палати Верховного суду від 22.05.2018 у цивільній справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18)

ГУ Держгеокадастру у Луганській області зареєстровано в Єдиному державному реєстрі 28.04.2015 (а.с.63)

28.12.2017 року було завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130480000260 від 06.10.2017 щодо внесення неправдивих відомостей до договору оренди земельної ділянки від 11.05.2011) та стало відому про порушення при його укладанні.

Отже суд вважає, що перебіг строку позовної давності в цьому випадку не є пропущеним та прокурор звернувся до суду з цим позовом в межах строку позовно давності.

Щодо позовних вимог про визнання договору оренди землі від 11.05.2011 суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так ч.1 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст.729 ЦК України)

Судом встановлено, що на підставі розпоряджень голови ОСОБА_5 РДА від 12.10.2010 № 480 та від 10.12.2010 № 611 між ОСОБА_5 РДА та громадянином ОСОБА_4 (далі - Орендар) 11.05.2011 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 41,84 га, у тому числі рілля – 19,6947 га, пасовища – 22,1453 га. строком на 49 років, який зареєстрований у відділі Дежкомзему у ОСОБА_5 районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2011 за № 4422500040000 (далі – Договір). Також укладено акт приймання-передачі земельної ділянки. (а.с.43-45).

Згідно вихідної земельно-кадастрових інформацій № 1515,1514,1514/1 від 19.10.2010 загальна площа земельних ділянок, за рахунок яких запроектоване відведення - 15,4000 (в оренду, державна власність); - 4,2947 (в оренду, державна власність); - 22,1453 (в оренду, приватна власність) , а всього - 41.8400 га (а.с.17-19)

Відповідно до п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 215560,09 гривень (в тому числі рілля 15,4 га – 147889 грн, рілля 4,2947 га – 41242,86 грн., пасовища 22,1453 га – 26427,95 грн.)

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмір 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 6466,80 гривень на рік на рахунок ОСОБА_5 селищної ради.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Крім того, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» (в редакції чинній на момент вчинення правочину) передбачено, що проведення грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 11.08.2017 за № 10-12-0.10-3242/2-17, при укладенні Договору нормативна грошова оцінка землі розраховувалась згідно до Матеріалів грошової оцінки земель, затверджених рішенням виконавчого комітету ОСОБА_5 районної ради народних депутатів від 07.06.1996 № 110 (а.с.29-30) а нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилася.

Проте порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок визначено ст. 18 Закону України «Про оцінку землі» (в редакції чинній на момент вчинення правочину), згідно якої нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Внаслідок викладеного порушено істотні умови договору оренди, які визначені ст. 15 Закону України «Про оренду землі», що призводить до порушення інтересів держави в частині недоотримання до бюджету належної орендної плати, та є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 11.05.2016 № 6-824цс16, згідно якої, враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, суди попередніх інстанцій помилково вважали факт непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним.

Крім того із договору оренди земельно ділянки від 11.05.2011 встановлено, що предметом договору є земельна ділянка загальною площею 41,84 га, у тому числі рілля – 19,6947 га належить до земель державної власності, пасовища – 22,1453 га відноситься до земель приватної власності та є невитребуваними паями членів колишнього КСП «Радянська Україна».

Тоді як ч.3 ст.7 Закону України «Про фермерське господарство" встановлено, що земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Отже, законодавством, чинним на момент передачі спірної земельної ділянки в оренду, визначено, що органами державної влади та місцевого самоврядування можуть передаватись у власність і надаватись в оренду громадянам України для ведення фермерського господарства лише земельні ділянки державної або комунальної власності відповідно.

Аналогічні приписи містить і ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України якою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Проте, ОСОБА_5 РДА при укладенні Договору, передала в оренду громадянину ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства земельну ділянку приватної власності, а саме невитребувані паї членів колишнього КСП «Радянська Україна», що суперечить вимогам діючого на той час законодавства.

Посилання представник відповідача на той факт, що порушення вимог в договорі оренди розміру орендної плати без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки відбулося з вини органу виконавчої влади, а тому визнання недійсним такого договору та подальше позбавлення його цього майна є неприпустимим на увагу не заслуговують оскільки відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, в редакції чинній станом на момент укладення правочину, підставою недійсності правочину є його невідповідність в момент вчинення цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 236 ЦК визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже судом встановлено, що спірні земельні ділянки загальною площею 41.8400 га передані в оренду ОСОБА_4 з порушенням вимог ст. ст. 116 Земельного кодексу України, ст. 17 Закону України «Про фермерське господарство», ст. 13 Закону України «Про оцінку землі», ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином суд вважа вимоги про визнання недійсним договору оренди земельно ділянки від 11.05.200 такими, що підлягають задоволенню, оскільки виявлені порушення, відповідно до положень Цивільного кодексу України, є підставою для визнання договору оренди недійсним та усунути їх можливо лише в процесі укладення нового договору.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Під час судового розгляду встановлено, що на підставі розпорядження голови ОСОБА_5 РДА від 23.06.2011 № 268, між ОСОБА_5 РДА та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду від 22.07.2011, згідно якої до преамбули Договору внесені зміни, а саме вираз «Орендар громадянин ОСОБА_4, який діє на підставі Закону України «Про фермерське господарство» з другої сторони» змінено на вираз «Орендар фермерське господарство «Агро-Макс» в особі голови ОСОБА_4, який дії на підставі статуту, з другої сторони». А також, підпункт Договору «Умови використання земельної ділянки» викладено в новій редакції: «Земельна ділянка передається в оренду для організації ведення новоствореного фермерського господарства «Агро-Макс».

Отже, наразі земельна ділянка перебуває в оренді Фермерського господарства "Агро-Макс" .

Ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 05.02.2018 відмовлено у відкритті провадження в частині вимог до Фермерського господарства "Агро-Макс" щодо зобов’язання повернути земельну ділянку. При цьому роз’яснено, що спір між позивачем та Фермерським господарством "Агро-Макс" відноситься до юрисдикції господарського суду.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні про належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв’язок у сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Як зазначено вище, ухвалою Марківського районного суду Луганської області від 05.02.2018 відмовлено у відкритті провадження в частині вимог до Фермерського господарства "Агро-Макс" та ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області про визнання недійсним розпоряджень та зобов’язання повернути земельну ділянку та відкрито провадження в частині взнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 своєї постанови № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року зі змінами, внесеними 25.09.2015 року, розяснив судам, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується судом за результатами розгляду справи за клопотанням особи, яка його сплатила, що відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч.1 ст.7 Закону № 3674-VI «Про судовий збір»).

Про таке повернення зазначається: в ухвалі, якою заява повертається або відмовляється у відкритті провадження у справі, за подання якої сплачується судовий збір; у резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом № 3674-VI); в ухвалі про повернення сум судового збору, постановленій як окремий процесуальний документ.

Згідно платіжного дорученням №17 від 25.01.2018 прокуратурою Луганської області сплачено 7048,00 грн.

Судом приймається рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди землі від 11.05.2011 (немайнова вимога).

Отже сплаті підлягало 1762,00 грн ( сплата судового збору юридичною особою за немайнову вимогу ), а тому він підлягає стягненню з відповідачів в рівних частинах на користь позивача, а саме по 881 гривні 00 копійок з кожного. Різниця, а саме 5286,00 грн підлягають поверненню на підставі п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.203, 215 ЦК України, ст. 12,81,133,264 ЦПК України, Законом України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» , п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги заступника керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до ОСОБА_4, ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області про визнання недійсним договору оренди землі - задовільнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 11.05.2011 укладений ОСОБА_5 Районною державною адміністрацією Луганської області в особі голови ОСОБА_6 з однієї сторони та громадянином ОСОБА_4, який зареєстрований у відділі Дежкомзему у ОСОБА_5 районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.05.2011 за № 4422500040000.

Стягнути з ОСОБА_4 (картка платника податків НОМЕР_1) судовий збір в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок на користь прокуратури Луганської області, та перерахувати вказані кошти на р/р 35211068000839, банк ДКСУ м. Київ МФО 82017, ЄДРПОУ 02909921.

Стягнути з ОСОБА_5 районної державної адміністрації Луганської області (код ЕДРПОУ 04051556) судовий збір в сумі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок на користь прокуратури Луганської області в сумі 7048 грн., та перерахувати вказані кошти на р/р 35211068000839, банк ДКСУ м. Київ МФО 82017, ЄДРПОУ 02909921.

Зобовязати Управління Державної казначейської служби України у ОСОБА_5 районі Луганської області повернути прокуратурі Луганської області суму судового збору в сумі 5448 (п’ять тисяч чотириста сорок вісім) гривень 00 копійок та перерахувати вказані кошти на р/р 35211068000839, банк ДКСУ м. Київ МФО 82017, ЄДРПОУ 02909921.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Луганської області через Марківський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Марківського районного суду В. М. Шкиря