Постанова № 77088968, 26.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2018 рокусправа № 808/1847/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дадим Ю.М.

судді: Лукманова О.М., Божко Л.А.,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року (суддя Татаринов Д.В.) ухвалену в місті Запоріжжя у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07 червня 2017 року №0007171412, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товар, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності (020 вид) на 229,97 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 115,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07 червня 2017 року №0007181412, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем додатко вий імпортний збір (022 вид) на 196,50 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 98,26 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 07 червня 2017 року №0007191412, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ (028 вид) на 16 454,86 грн., застосовано штрафні са нкції в сумі 8 227,46 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: форми "Р" від 07 червня 2017 року №0007171412, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товар, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності (020 вид) на 229,97 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 115,00 грн.; форми "Р" від 07 червня 2017 року №0007181412, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем додатко вий імпортний збір (022 вид) на 196,50 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 98,26 грн.; форми "Р" від 07 червня 2017 року №0007191412, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ (028 вид) на 16 454,86 грн., застосовано штрафні са нкції в сумі 8 227,46 грн.

Головне управління ДФС у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити..

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що в бухгалтерському обліку підприємства факт здійснення господарської операції із транспортування товарів в міжнародному сполученні є наданий експедитором (перевізником) акт виконаних робіт (послуг). В актах наданих послуг та рахунках на оплату до митних декларацій відсутнє відображення вартості цих послуг, понесених до митного кордону України та по митній території України, тобто неможливо визначити вартість перевезення окремо за межами України та по території України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 336, статтей 345, 346 Митного кодексу України, наказу ДФС України від 22 вересня 2016 року №792 «Про проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи», Планом - графіком документальних перевірок фінансово - господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб на І квартал 2017 року, затвердженого Головою ДФС України Насіровим P.M. 30 грудня 2016 року, наказами Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області) від 09 березня 2017 року №576 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи», від 28 квітня 2017 року № 1095 «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 09 березня 2017 року №576» головним державним ревізором-інспектором відділу митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС у Запорізькій області Пронько Ольгою Миколаївною, радником податкової та митної справи III рангу, та головним державним ревізором-інспектором відділу митного аудиту управління аудиту Головного управління ДФС у Запорізькій області Буровою Юлією Олегівною, інспектором податкової та митної справи І рангу, проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання Публічним акціонерним товариством «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536) вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено Акт перевірки №278/08-01-14-12/00186536 від 19 травня 2017 року.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення:

4.1). статті 49, частини 1 статті 51, статей 52, 53, пункту 5 частини десятої статті 58 (з урахуванням положень частини 11 статті 58), статей 257, 279, 289 Митного кодексу України), в результаті чого занижено податкове зобов'язання зі сплати митних платежів на загальну суму 16897,33 грн., в тому числі:

по сплаті ввізного (імпортного) мита на суму 234,97 грн.

по сплаті додаткового імпортного збору на суму 196,50 грн.

по сплаті податку на додану вартість на суму 16 465,86 грн.

Нарахування податкового зобов'язання:

з ввізного (імпортного) мита (вид 020) здійснено на підставі статті 277 Митного кодексу України;

з додаткового імпортного збору (вид 022) здійснено на підставі статті 277 Митного кодексу України,

з податку на додану вартість (вид 028) здійснено на підставі підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

Не погодившись з такими висновками, викладеними податковим органом в Акті перевірки, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Запорізькій області із запереченнями вих. №101-к-20 від 26 травня 2017 року.

02 червня 2017 року податковим органом надано відповідь на заперечення, відповідно до якої зазначено, що висновки Акту перевірки №278/08-01-14-12/00186536 від 19 травня 2017 року є такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

07 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0007171412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товар, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності (020 вид) на 229,97 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 115,00 грн.;

- №0007181412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем додатко вий імпортний збір (022 вид) на 196,50 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 98,26 грн.;

- №0007191412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ (028 вид) на 16 454,86 грн., застосовано штрафні са нкції в сумі 8 227,46 грн. Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем документи надають належну можливість ідентифікувати складові транспортування імпортованого товару та виділити їх після ввезення на митну територію України, що в свою чергу свідчить про безпідставність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ст.53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до положень, ч.ч. 4.5 ст.58 Податкового кодексу України, які визначають метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця

Згідно ч.11 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання; 2) витрати на транспортування після ввезення; 3) податки, які справляються в Україні.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що визначення митної вартості товарів та її складових здійснюється виходячи з вартості відповідних товарів, яка ґрунтується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та на підставі документів, визначених ст.53 Митного кодексу України.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для нарахування Позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та митних платежів, були висновки податкового органу, що в бухгалтерському обліку підприємства, факт здійснення господарської операції із транспортування товарів в міжнародному сполученні є наданий експедитором (перевізником) акт виконаних робіт (послуг). В актах наданих послуг та рахунках на оплату до митних декларацій відображених у додатках №№4 та 5 Акту перевірки відсутнє відображення вартості цих послуг, понесених до митного кордону України та по митній території України, у зв'язку з чим не можливо визначити вартість перевезення окремо за межами України та по території України. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши надані сторонами докази та пояснення, не погоджується з вказаними висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування складових транспортних послуг, Позивачем були надані калькуляції про вартості міжнародних перевезень, а саме: калькуляція ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» про транспорті витрати вих. №901-с від 08 вересня 2014 року,; калькуляція ТОВ «ИТЛ-ГРУПП» про транспорті витрати №1 від 06 липня 2015 року; калькуляція ТОВ «АЛЛТРАНС» про транспорті витрати №21 від 05 квітня 2016 року; довідка ТОВ «НПФ Транс-Консульт» про транспорті витрати вих. №б/н від 18 серпня 2016 року про транспорті витрати; довідка ТОВ «ИТЛ-ГРУПП» про транспорті витрати вих.№1 від 29 серпня 2016 року; калькуляція ТОВ «ИТЛ-ГРУПП» про транспорті витрати №1 від 06 жовтня 2016 року; калькуляція ТОВ «ТК САН» про транспорті витрати вих.№05-10/16 від 06 жовтня 2016 року; калькуляція ТОВ «ТК САН» про транспорті витрати вих.№1 від 06 липня 2015 року; калькуляція ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» про транспорті витрати вих. №1206-с від 20 жовтня 2016 року; калькуляція ТОВ «ТрансКонсульт» про транспорті витрати вих. №б/н від 30 вересня 2016 року; калькуляція ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» про транспорті витрати вих. №1207-с від 20 жовтня 2016 року; калькуляція ТОВ «ТК САН» про транспорті витрати вих.№05-10/16-1 від 05 жовтня 2016 року; калькуляція ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» про транспорті витрати від 06 жовтня 2016 року; калькуляція ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» про транспорті витрати від 06 жовтня 2016 року; калькуляція ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» про транспорті витрати від 08 листопада 2016 року; калькуляція ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» про транспорті витрати вих.№1298-с від 08 листопада 2016 року; калькуляція ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс» про транспорті витрати вих.№1299-с від 08 листопада 2016 року.

В свою чергу, як вбачається зі змісту наведених документів, у вартість міжнародних перевезень вантажу експедиторські послуги не включались.

Так, суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст законодавчих положень, вважає належними висновки суду першої інстанції щодо того, що митне законодавство не передбачає конкретного способу, в який вартість перевезення товару до митного кордону України повинна бути виділена з ціни окремим рядком в акті надання транспортних послуг, а тільки вказує, що така вартість повинна бути документально підтверджена та піддаватися обчисленню.

Також, Позивачем до суду були подані довідки про транспорті витрати та вартість міжнародних перевезень вантажу в яких відсутні витрати на експедиторські послуги (винагорода) експедитора (перевізника) за перевезення товару до території України.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз документів, наданих позивачем, дає можливість в обраний позивачем спосіб ідентифікувати та виділити витрати на транспортування імпортованого товару після ввезення на митну територію України, з загальної суми витрат на транспортування до митного кордону України, що в свою чергу не суперечить загальновизнаним принципам бухгалтерського обліку.

Отже, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної вважає безпідставним прийняття Відповідачем податкових повідомлень-рішень №0007171412 від 07 червня 2017 року, №0007181412 від 07 червня 2017 року та №0007191412 від 07 червня 2017 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко