Рішення № 77088871, 10.10.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 10.10.2018

Справа № 320/7604/18

Провадження № 2/320/4025/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого – судді Юрлагіної Т.В.,

при секретарі Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» про стягнення середнього заробітку за прострочення остаточного розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати в розмірі 49085 грн. 82 коп., судові витрати пов’язані із зверненням до суду в розмірі 3641 грн. 96 коп. та судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Свій позов позивач мотивує тим, що вона працювала на ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш» з 11.05.2016 по 11.12.2017 на посаді машиніста компресорних установок 4 розряду ЕМС. Відповідач свої зобов’язання при звільненні перед позивачем не виконав, заробітну плату в повному обсязі їй не виплатив. 04.01.2018 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за її заявою видано судовий наказ про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 8642 грн. 48 коп. Заборгованість за судовим наказом була виплачена позивачу у повному обсязі лише 08.08.2018 року. Таким чином, відповідач затримав проведення повного та остаточного розрахунку з нею, починаючи з 11.12.2017 по 08.08.2018 року, тобто на 239 дні. У зв’язку з викладеним позивач змушена звернутися до суду з вказаними позовними вимогами.

Позивачка у судове засідання не з’явилась. Від неї до суду надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, проти винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, місце судового розгляду повідомлений належним чином, про поважні причини своєї неявки суд не повідомив.

Через неявку відповідача у судове засідання, на підставі заяви позивача, у відповідності зі ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), суд вважає, за необхідне провадити розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідноч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працювала на Державному підприємстві «Мелітопольський завод «Гідромаш» з 11.05.2016 по 11.12.2017 на посаді машиніста компресорних установок 4 розряду ЕМС, що підтверджуються копією трудової книжки.(а.с.7).

Судовим наказом судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.01.2018 по справі № 320/61/18 з ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш» на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі в розмірі 8642 грн. 48 коп. (а.с.8).

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного відділу ДВС від 13.08.2018 року закінчено виконавче провадження у зв’язку із виплатою на рахунок позивача заборгованості по заробітній платі 08.08.2018 року відповідно до історії по картковому рахунку (а.с.9-10).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять компенсаційні виплати. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати передбачена ст. 34 Закону України «Про оплату праці» та проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з порядком, затвердженим постановою № 100 від 8 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, а середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.

Відповідно до загальнообов’язковим, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно довідки, наданої ДП «Мелітопольський завод «Гідромаш» заробітна плата ОСОБА_1 за жовтень 2017 року (8 робочих днів) становить 2044,86 грн., за листопад 2017 року (8 робочих днів) становить 1241,18 грн. Розмір середньоденної заробітної плати позивача за два повні останні робочі місяці складає: (2044,86грн.+ 1241,18грн.)/(8+8)=205,38 грн. Термін затримки виплати з 11.12.2017 року по 08.08.2018 року становить: (грудень 2017 року-20 днів, в 2018 році: січень - 31 день, лютий - 28 днів, березень - 31 день, квітень - 30 днів, травень - 31 день, червень - 30 днів, липень - 31 день, серпень -7 днів), загалом - 239 днів.

Таким чином, середній заробіток позивача за весь час затримки виплати заробітної плати складає: 205,38 х 239 днів = 49085 грн. 82 коп.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.12.2017 по 08.08.2018 становить 49085 грн. 82 коп.

Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок суми середнього заробітку, зроблений правильно, у відповідності до норм чинного законодавства України, та сумніву не викликає.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із нею при звільненні, з відрахуванням податків та інших обов’язкових платежів.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з наступного.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Наданий позивачем в підтвердження понесених витрат на правову допомогу розрахунок (попередній) витрат на звернення до суду станом на 08 травня 2018 року (а.с.12), не підписаний, складений самим позивачем, однак не адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який в розумінні вимог закону не є доказом про понесення позивачем правових витрат.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді адвокатом регламентовано у пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 137, 141, 142 ЦПК України.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в силу нори чинного законодавства позивачем на підтвердження вимоги про стягнення витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 3641 грн. 96 коп. не надав суду доказів на підтвердження виконаних робіт адвокатом, доказів тривалості та видів надання правничої допомоги, доказів які б свідчили про обґрунтованість визначеного розміру витрат понесених стороною на правничу допомогу у даній справі та доказів сплати позивачем вказаної суми.

А тому, встановивши, що у справі відсутні належні та допустимі, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, докази на підтвердження факту надання та оплати правничої допомоги, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення даної вимоги.

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір у розмірі 704 гривень 80 копійок, сплачений позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 279, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 116,117 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», п.48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» про стягнення середнього заробітку за прострочення остаточного розрахунку - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» (м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, буд. 191, код ЄДРПОУ 00240106) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за прострочення остаточного розрахунку за період з 11.12.2017 року по 08.08.2018 року у розмірі 49085 (сорок дев’ять тисяч вісімдесят п’ять) гривень 82 копійки відрахувавши податки та інші обовязкові платежі.

Стягнути з Державного підприємства «Мелітопольський завод «Гідромаш» (м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, буд. 191, код ЄДРПОУ 00240106) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні) 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Т.В. Юрлагіна