Постанова № 7708811, 19.01.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 року справа № 2а-14676/09/0470

м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Барабаш М.В.,

при секретарі Шенкунісі А.О.,

за участі:

представника позивача Бухтіярової Н.М., Угніч Л.О.,

представників відповідача Прудко О.В., Столєтової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Еквітас” до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Еквітас” (далі позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі відповідач), в якій просить, з урахуванням змін позовних вимог, визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 0000262200 від 03.06.2009 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 56006 (пятдесят шість тисяч шість) гривень 52 копійки.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним: за результатами перевірки дотримання позивачем вимог валютного законодавства відповідачем виявлено порушення строку поставки товару позивачу за імпортною операцією без отримання індивідуальної ліцензії НБУ, що не відповідає дійсності, оскільки відповідачем не прийнято до уваги, що товар за імпортною операцією був ввезений на митну територію України не з оформленням ВМД ІМ-40 № 151743 від 09.10.2007 р., ІМ-40 № 162524 від 11.12.2007 р., ІМ-40 № 104427 від 07.02.2008 р., ІМ-40 № 119379 від 23.04.2008 р., з застосуванням митного режиму митний склад та оформленням ВМД ІМ-74 від 01.10.2007 р.; митний режим декларант визначає самостійно відповідно до ст.186 Митного кодексу України (далі МК України); ввезений позивачем товар 01.10.2007 р. розміщений позивачем на митний ліцензійний склад, про що складено акт; відповідно до ст. 1 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. № 959-ХІІ (далі Закон № 959) моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України, тобто 01.10.2007 р.; ВМД ІМ-40 позивач оформлював партії товару, який після перетину кордону знаходився в митному режимі „Митний склад”; до товарів, що знаходяться на митному складі, не застосовуються обмеження валютного законодавства. Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача у судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представники відповідача надали письмові заперечення, в яких зазначили, що оформлення позивачем ВМД ІМ-40 здійснено з порушенням 90-денного строку, встановленого ч.1 ст. 2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1009 р. № 185/94-ВР (далі Закон № 185), в редакції, що діяла до 01.01.2008 р.; індивідуальної ліцензії НБУ позивач не отримав; до позивача правомірно застосована штрафна (фінансова) санкція у вигляді пені; пунктом 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 р. за №338/3631 (далі Інструкція № 136) банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з ввезенням її на територію України, якщо така продукція підлягає митному оформленню на підставі ВМД (типу ІМ-40 „Імпорт”, ІМ-41 „Реімпорт”, ІМ-72 „Магазин безмитної торгівлі”, ІМ-75 „Відмова на користь держави”, ІМ-76 „Знищення або руйнування”) та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД; датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД типу ІМ-40 „Імпорт”.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивача, як юридичну особу, зареєстровано виконкомом Кіровської райради 05.02.2004 р., статут в новій редакції зареєстровано 27.12.2005 р., номер запису 12241050001021944; на податковий облік до відповідача позивача взято 20.02.2004 р.

20.04.2007 р. між позивачем - покупцем та WENZHOU ATLANTIC IMP&EXP CO.,LTD (ООО „Венджоу Атлантик Імпорт и експорт”) - продавцем укладено зовнішньоекономічний контракт № 20/04/07 на поставку продукції.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту позивачем перераховано на рахунок продавця 28.04.2007 р., 13.08.2007 р., 23.08.2007 р., 10.09.2007 р., 13.09.2007 р. грошові кошти н загальну суму 35053 доларів США.

01.10.2007 р. позивачем ввезено товар на митну територію України на загальну суму 35053 доларів США з оформленням ВМД ІМ-74 (Митний склад) № 150454 та передано товар на зберігання на митний ліцензійний склад, про що складено акт приймання-передачі № А-84.

Передача товару позивачу з митного складу для вільного обігу на території України проведено партіями:

09.10.2007 р. з оформленням ВМД ІМ-40 (Імпорт) № 151743 на товар вартістю 6262,26 доларів США;

11.12.2007 р. з оформленням ВМД ІМ-40 (Імпорт) № 162524 на товар вартістю 4049,54 доларів США;

07.02.2008 р. з оформленням ВМД ІМ-40 (Імпорт) № 104427 на товар вартістю 3646,39 доларів США;

23.04.2008 р. з оформленням ВМД ІМ-40 (Імпорт) № 119379 на товар вартістю 21094,81 доларів США.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання позивачем вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту № 20/04/07 від 20.04.2007 р. за податковий період з 20.10.2007 р. по 18.05.2009 р..

За наслідками перевірки 21.05.2009 р. відповідачем складено Акт № 1575/220/32857230, в якому встановлено порушення позивачем 90-денного терміну з моменту перерахування коштів нерезиденту-продавцю до оформлення на імпортний товар ВМД ІМ-40, без отримання індивідуальної ліцензії НБУ, що є порушенням ст. 2 Закону №185 та підставою для нарахування пені. Також, в Акті зазначено, що за попереднім актом перевірки позивачу було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД до 27.09.2007 р. (включно) моменту перетину ВМД ІМ-74 № 150454 від 01.10.2007 р. у сумі 9679,49 грн.

На підставі зазначеного Акту № 1575/220/32857230 до позивача 03.06.2009 р. Рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000262200 застосовано штрафну (фінансову) санкцію у вигляді пені на загальну суму 56006 (пятдесят шість тисяч шість) гривень 52 копійки.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються МК, Законом № 959, Законом №185, Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997 р. (далі Положення № 574).

Відповідно до ст. 1 Закону № 959 момент здійснення імпорту момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Як зазначено в ст. 185 МК відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму: імпорт, реімпорт, експорт, реекспорт, транзит, тимчасове ввезення (вивезення), митний склад, спеціальна митна зона, магазин безмитної торгівлі, переробка на митній території України, переробка за межами митної території України, знищення або руйнування, відмова на користь держави.

Відповідно до п. 2 Положення № 574:

митний режим це сукупність норм, установлених законами з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються

ВМД це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Згідно ч. 1 ст. 186 МК декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Статтями 212-213 МК встановлено, що митний склад митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання; у режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну.

Як зазначео в ст. 214 МК строк зберігання товарів, ввезених із-за меж митної території України, в режимі митного складу не може перевищувати трьох років з дати поміщення цих товарів у зазначений режим; товари, ввезені із-за меж митної території України, що зберігаються у режимі митного складу, до закінчення строків зберігання, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до іншого митного режиму.

Отже, позивачем, в межах чинного законодавства, при ввезенні товару на митну територію України, обрано митний режим митний склад та оформлено ВМД ІМ-74, а згодом, до закінчення терміну зберігання, задекларовано до іншого митного режиму імпорт та оформлено ВМД ІМ-40. Моментом здійснення поставки товару позивачу є дата перетину товаром митного кордону України та оформлення ВМД ІМ-74, тобто 01.10.2007 р.

Відповідно до ст. 2 Закону № 185 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Як зазначено в ст. 4 Закону № 185 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості; загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості недопоставленого товару.

Отже, відповідальність, встановлена Законом № 185 застосовується за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі „Імпорт” в строк, передбачений ст. 2 Закону № 185.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.07.2009 р. у справі № 21-890во09.

Суд погоджується з тим, що позивач з порушення 90-денного терміну здійснив ввезення товару на митну територію України з оформленням 01.10.2007 р. ВМД ІМ-74 лише в частині товару, оплата по якому мала місце 28.04.2007 р., за що позивачу було нараховано пеню у сумі 9679,49 грн. та складено акт, попередній Акту № 1575/220/32857230.

В ході судового розгляду справи не знайшли підтвердження порушення, що викладені відповідачем в Акті № 1575/220/32857230 від 21.05.2009 р.: помилковим є твердження відповідача про те, що товар від нерезидента надійшов позивачу відповідно ВМД ІМ-40 з порушенням ст. 2 Закону № 185.

Суд не бере до уваги посилання представників відповідача на положення п. 3.3 Інструкції № 136, відповідно до якого банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 “Імпорт”, IM-41 “Реімпорт”, IM-72 “Магазин безмитної торгівлі”, IM-75 “Відмова на користь держави”, IM-76 “Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, оскільки цей пункт не спростовує можливість застосування резидентом іншого митного режиму, встановленого МК, зокрема „Митний склад”.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, рішення відповідача № 0000262200 від 03.06.2009 р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 56006 (пятдесят шість тисяч шість) гривень 52 копійки не ґрунтується на вимогах закону, внаслідок чого є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 0000262200 від 03.06.2009 р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю „Еквітас” штрафних (фінансових) санкцій у сумі 56006 (пятдесят шість тисяч шість) гривень 52 копійки.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги на постанову суду або в порядку, встановленому частиною 5 статті 186 КАС України без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 25 січня 2010 року.

Суддя М.В. Барабаш