Рішення № 77087555, 11.10.2018, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/1011/18

Номер провадження № 2/315/355/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Телегуз С.М.

при секретарі: Дмитренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області позовну заяву ОСОБА_1 до Гуляйпільської міської ради Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2018 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що він з 2007 року фактично, але без реєстрації, проживає в житловому будинку, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Затишшя, вул. Маяковського, буд. 10. Добросовісно, відкрито та безперервно володіє цим нерухомим майном та використовує його для власних потреб за функціональним призначенням протягом майже 11 років, що підтверджується відповідною довідкою Гуляйпільської міської ради від 16.07.2018 р.

На сьогоднішній день в нього виникла необхідність в оформленні права власності на зазначений житловий будинок, але при зверненні до відповідача, йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності, оскільки на даний час міська рада не правомочна видавати громадянам такі документи.

Прохає визнати на ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Затишшя, вул. Маяковського, буд. 10.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, на позовних вимогах наполягає, прохає позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача – Гуляйпільська міська рада Гуляйпільського району Запорізької області, також в судове засідання не з’явився, надіслали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали в повному обсязі.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 2007 року і по теперішній час проживає без реєстрації в житловому будинку, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Затишшя, вул. Маяковського, буд. 10, що підтверджується довідкою Гуляйпільської міської ради від 16.07.2018 року (а.с.13).

Технічний паспорт на вказаний будинок виготовлено на замовлення позивача 24.04.2018 року (а.с.9-11).

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

З наведеного суд приходить до висновку, що позивач більше 10 років відкрито, безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном, після того як у 2007 році добросовісно ним заволодів, відповідачем по справі спростувань вказаних обставин та вимог про повернення цього нерухомого майна не заявлено, а тому він після більш 10 років такого володіння набув право власності за набувальною давністю на буд. №10 по вул. Маяковського в с. Затишшя Гуляйпільського району Запорізької області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15,16, 344 ЦК України, 10, 12, 77-81, 197-198, 200, 206, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Гуляйпільської міської ради Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Затишшя, вул. Маяковського, буд. 10.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: ОСОБА_2