Рішення № 77086689, 01.10.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/433/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 09.01.2018;

від відповідача: не прибув;

третя особа1: не прибув;

третя особа2: не прибув;

третя особа3: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Бердичівської центральної міської лікарні

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ";

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв".

про примусове виконання обов'язку в натурі шляхом оплати наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернулось до суду з позовом, в якому просить зобов'язати Бердичівську центральну міську лікарню примусово виконати обов'язок в натурі, шляхом оплати наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 334,231м куб. на суму 39225,35грн, а також 643,48грн 3%річних, 2419,18грн інфляційних витрат.

Ухвалою суду від 01.06.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30.08.2018 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 12.09.2018 судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 01.10.2018.

В судовому засіданні 12.09.2018 представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а.с. 5-12 т.1), додаткових поясненнях від 14.08.2018 (а.с. 6-8 т.2), відповіді на відзив від 15.08.2018(а.с. 40-45 т.2), поясненнях від 27.08.2018 (а.с. 57-58 т.2). Надала усні пояснення по справі. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача щодо позову заперечила з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву № 972 від 18.06.2018 (а.с. 118-124 т.1), запереченнях № 1405 від 29.08.2018 (а.с. 52-56 т. 2).

Треті особи в судове засідання 01.10.2018 не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, якщо його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, враховуючи досліджені у справі матеріали та пояснення учасників судового процесу, надані в процесі розгляду справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Бердичівським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів, яке є невідокремленим підрозділом Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (позивач) з листом №400/16-01 від 21.02.2017 було направлено проект договору на транспортування природного газу (а.с.24-28 т.1).

Зазначений проект договору відповідач отримав 28.02.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.25 т.1).

Проте, відповідач не повернув позивачеві підписаного примірника договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Разом з тим, відповідно до алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ» між замовниками послуги транспортування (постачальниками), наданих ПАТ «ЖИТОМИРГАЗ» оператору газотранспортної системи ПАТ «УКРТРАНСТАЗ», відповідачу протягом січня грудня 2017 року протранспортовано 334,231 тис. м. куб. природного газу, а саме:

- у січні 2017 року-68,650 тис.м.куб . постачальник ТОВ "Енергогазрезкрв" ;

- у лютому 2017 року-68,984 тис. м. куб., постачальник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ";

- у березні 2017 року-35,000 тис. м. куб., постачальник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ";

- у квітні 2017 року-10,460 тис. м. куб., постачальник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ"; у травні 2017 року - 3,160 тис. м. куб., постачальник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ";

- у червні 2017 року-1,100 тис. м. куб., постачальник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ";

- у липні 2017 року-2,880 тис. м. куб., постачальник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ";

- у серпні 2017 року-1,603 тис. м. куб., постачальник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ";

- у вересні 2017 року-1,644 тис. м. куб., постачальник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ";

- у жовтні 2017 року-32,680 тис. м. куб., постачальник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ";

- у листопаді 2017 року-45,470 тис. м. куб, постачальник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ";

- у грудні 2017 року-62,600 тис. м. куб., постачальник ТОВ "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ"».

Загалом, згідно даних позивача, ним здійснено транспортування природного газу для споживання відповідачем на суму 39225,35грн.

З огляду на викладене, позивачем відповідачу направлялися претензія та вимоги про оплату послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №784/16-01 від 27.04.2017 (щодо сплати заборгованості в сумі 20260,33грн), №862/16-01 від 18.05.2017 (щодо сплати заборгованості в сумі 21487,92грн), №1197/16-01 від 19.07.2017 (щодо сплати заборгованості в сумі 21987,88грн), №2408вих-18-242 від 26.04.2018 (щодо сплати заборгованості в сумі 39225,35грн) (а.с. 78, 80, 85, 88, т.1), вказані вимоги отримані останнім 23.05.2017, 25.07.2017, 02.05.2018 – відповідно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 81, 86і, 89 т.1).

У відповідь на вимоги позивача, відповідач направив останньому листи № 776 від 22.05.2017, № 853 від 06.06.2017, № 1110 від 26.07.2017, згідно яких повідомив про те, що не визнає дані вимоги та відмовляється проводити розрахунки за надані йому послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за вказаний період.

Разом з тим, у зв'язку із порушенням зобов'язання, позивачем було нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми у розмірі 643,48 грн за період 31.05.2017 - 17.05.2018 та 2419,18 грн інфляційних втрат за період з 31.05.2017 - 30.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на cт.13, 55 Конституції України, ст.11, 13, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 20, 173, ч.6 ст.179, ч.ч.2-4 ст. 181, 193 ГК України, ЗУ «Про ринок природного газу», Кодекс газотранспортної системи, затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2943.

Відповідач, заперечуючи щодо позову у відзиві на позовну заяву та запереченнях вказує, що об'єкти Бердичівської центральної міської лікарні не підключені до газотранспортної системи, що фактично та фізично не дозволяє ПАТ "Укртрансгаз" транспортувати природний газ безпосередньо до вказаної лікарні. Також, вказує, що включення до ціни газу послуг з транспортування не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач згідно предмету договору на постачання природного газу отримує товар - природний газ, а не послугу. Вказує, що оскільки замовником послуг транспортування може бути постачальник, а транспортований газ стає власністю відповідача (споживача) тільки після його фактичного отримання, газ, що знаходиться в загальному потоці магістральної труби є власністю постачальника, який і є його замовником, тобто ПАТ "Укртрансгаз". Крім того, відповідач, зсилаючись на листи НКРЕКП, вважає. що у нього не було необхідності в укладанні договору транспортування природного газу, оскільки об'єкти Бердичівської центраодьної міської лікарні підключені до газорозподільної системи.

Третя особа 1 згідно письмових пояснень від 18.06.2018 (а.с. 175-178 т.1) позовні вимоги підтримала, вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Зокрема, вказує на те, що наявність договірних відносин на поставку природного газу постачальниками та на розподі природного газу з ПАТ "Житомиргаз" не свідчить про те, що Бердичівською центральною міською лікарнею було оплачено послуги з транспортування природного газу. Вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, оскільки Бердичівська ЦМЛ є кінцевим споживачем, тобто особою, що спожила (отримала) природний газ разом із супутніми послугами (транспортування, розподіл) без яких отримання природного газу, як товару, не можливо.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу", газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об’єктами і спорудами, пов’язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов’язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу (п.45 ч.1 ст.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу").

Оператор газотранспортної системи (Оператор ГТС) - суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п.19 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу").

Оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ) - суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (п.17 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу").

За змістом п.1 постанови Кабінету міністрів України від 24.07.1998 №1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу" (з відповідними змінами і доповненнями) основними видами діяльності публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" є здійснення господарської діяльності з транспортування природного газу та зі зберігання природного газу.

З огляду на наведене, позивач є тим суб'єктом господарювання, на якого покладені функції оператора ГТС, який здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). Позивач, як оператор ГТС, здійснюючи діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб, забезпечує транспортування природного газу газотранспортною системою, зокрема до газорозподільної системи оператора ГРМ, та передачу природного газу в газорозподільну систему оператора ГРМ. У свою чергу, оператор ГРМ, що здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, забезпечує розподіл (переміщення) природного газу, що надійшов з газотранспортної системи позивача, з метою його фізичної доставки споживачам, об'єкти яких підключені до його мережі.

Підпунктами 3 та 4 пункту 1 Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою №2493 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлено, що його дія поширюється на всіх суб’єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності. Доступ суб’єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснюється на принципах, зокрема, своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи.

Згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2259 від 15.12.2016 "Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 29 грудня 2015 року №3159" (чинної станом на час виникнення спірних правовідносин), тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільного підприємства - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" з 01.01.2017 становив 97,80грн (без ПДВ) за 1тис.м.куб.

Як судом зазначалося вище, у період з січня по грудень 2017 року позивач здійснив транспортування в загальному потоці та передачу загального обсягу природного газу оператору ГРМ (третій особі-1), у тому числі, обсяг природного газу - 36,328тис.м.куб., спожитого відповідачем. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", як оператор ГРМ, у свою чергу, здійснило розподіл природного газу споживачам, що надійшов до його газорозподільної системи від позивача, зокрема розподілив на об'єкт відповідача природний газ в обсязі 334,231 тис.м.куб., а відповідач отримав природний газ у зазначеному обсязі.

Факт постачання відповідачу третьою особою-2 природного газу саме в такій кількості у період січень-грудень 2017 року підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017, 30.09.2017, 31.10.2017, 30.11.2017, 31.12.2017 (а.с.29-40, т.1).

Отже, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що факт споживання відповідачем природного газу в період з січня по грудень 2017 року в обсязі 334,231тис.м.куб. свідчить про те, що в зазначений період позивачем фактично надані, а відповідачем отримані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в частині транспортування обсягу 36,328тис.м.куб. природного газу газотранспортною системою. У свою чергу, це підтверджує факт виникнення у відповідача зобов'язань з оплати наданих послуг транспортування природного газу газотранспортною системою.

Судом критично оцінюються зсилання відповідача, в якості заперечень проти позову, на відсутність в нього обов'язку з оплати позивачу вартості послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період з січня по грудень 2017 року, зокрема, через неукладеність між сторонами договору на транспортування природного газу, враховуючи наступне.

Згідно ч.6 ст.180 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно ст.642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як судом зазначалося вище, 21.02.2017 Бердичівським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів, яке є невідокремленим підрозділом Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (позивач) з листом №400/16-01 від 21.02.2017, було направлено проект договору на транспортування природного газу (а.с. 24 т.1), яке було отримано відповідачем 24.02.2017 (а.с. 21, т.1).

Враховуючи не повернення позивачеві підписаного примірника договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами та відсутність відповіді відповідача на лист у двадцятиденний строк після одержання договору, та враховуючи споживання природного газу відповідачем. позивач звернувся до відповідача із претензіями та вимогами про оплату наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Натомість, в листах №776, та № 1110 від 22.05.2017 та 26.07.2017 (а.с.83,87 т.1) відповідач, посилаючись на письмову відповідь Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3386/16.3.2/7-17 від 03.04.2017 (а.с. 162, т.1), повідомив позивача про відмову від здійснення розрахунків.

Так, зокрема, у листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3386/16.3.2/7-17 від 03.04.2017 (а.с. 162, т.1) зазначено, що оскільки, об’єкти Бердичівської центральеної міської лікарні підключені до газорозподільної системи, то необхідності в укладанні договору транспортування немає.

Проте, в матеріалах справи докази чи нормативно-правове обґрунтування належності відповідача до об’єктів газорозподільної системи відсутні. При цьому, наявний у матеріалах справи типовий договір розподілу природного газу №094201RKOFBB016 від 01.01.2016, сторонами якого є відповідач та третя особа-1 (а.с.135-137, т.1), не свідчить про таку належність, а був укладений на виконання вимог Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексу газорозподільних систем.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.

За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов’язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов’язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Згідно приписів ч.2 ст.12 Закону України "Про трубопровідний транспорт", підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

У п.1 гл.1 розд. VIII Кодексу газотранспортної системи вказано, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування, замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної точки, на якій відбувається передача природного газу.

Крім того, у п.1 розд.II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496 (які регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи), передбачено, що підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального EIC-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідно до пп.4 п.5 розд.II Правил постачання природного газу, умови щодо найменування оператора газорозподільчої мережі/газотранспортної системи, з яким споживач уклав договір розподілу/транспортування природного газу є істотними та обов'язковими для договору постачання природного газу.

Таким чином, правовідносини між оператором газотранспортної системи та споживачем щодо послуг з транспортування природного газу регулюються відповідним договором. Тобто, укладання такого договору згідно вимог чинного законодавства є обов'язковою передумовою укладення договору постачання природного газу, за яким постачальник поставляє споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), і здійснюється не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа на основі типового договору.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як договори, так і інші правочини. Окрім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст.11 ЦК України).

Водночас, варто зазначити, що, враховуючи зміст положень Господарського кодексу України щодо порядку укладання господарських договорів, якщо сторона, яка одержала проект договору, укладення якого є обов'язковим в силу закону, не відповіла на пропозицію, не підписала цей договір, водночас, і не склала протокол розбіжностей у двадцятиденний строк, проте здійснила фактичні дії щодо його виконання (зокрема, отримала надані послуги, оплатила їх, тощо), то в такому разі обставина відсутності договору у формі єдиного документа, підписаного обома сторонами, сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від обов'язку оплатити вартість послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується цими послугами зі згоди виконавця послуг.

За таких обставин, зобов'язання відповідача оплатити послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами виникає безпосередньо з актів законодавства (Правил постачання природного газу, Кодексу газотранспортної системи) та з фактичних дій постачальника і споживача цих послуг.

Окрім того, зсилання відповідача на наявність договорів на поставку природного газу з третіми особами та договору на розподіл природного газу, укладеного з третьою особою-1, суд до уваги не приймає, як такі, що не спростовують обов'язку Комунальної установи Бердичівської центральної міської лікарні оплатити послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період з січня по грудень 2017 року саме позивачу.

Як судом зазначалося вище, ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Як вбачається з наданих суду документів, та не заперечується учасниками судового процесу, на підставі ліцензії серії АЕ №194511 від 28.02.2013 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" здійснює транспортування природного газу трубопроводами (від точок входу в газотранспортну систему України до точок виходу з газотранспортної системи України), тобто, фактично позивач є оператором газотранспортної системи України.

У п.3.3.1 Статуту позивача вказано, що останній здійснює діяльність з транспортування природного газу магістральними газопроводами (а.с. 90-93, т.1).

При цьому, варто враховувати, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" як оператор газорозподільної системи отримує протранспортований Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" природний газ для подальшого розподілу до об'єктів відповідача.

За змістом п.6.1 типового договору розподілу природного газу №094201RKOFBB016 від 01.01.2016, укладеного між відповідачем (споживач) і третьою особою-1 (оператор ГРМ), оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Так, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2285 від 15.12.2016 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 24 березня 2016 року №427" (чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) для ПАТ "Житомиргаз" затверджено структуру тарифу на послуги з розподілу природного газу, до якої включено: тариф; планована тарифна виручка (дохід); плановані виробничі витрати; матеріальні витрати; у т.ч.: вартість газу на технологічні та власні потреби; вартість матеріалів (паливо, електроенергія, витрати на ремонт, інші матеріальні витрати); витрати на оплату праці; нарахування на зарплату; амортизаційні відрахування; інші витрати; у т.ч.: повірка та ремонт лічильників; інші витрати; витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню; прибуток; у т.ч.: податок на прибуток.

Тобто, з наведеного випливає, що до складу тарифу на розподіл природного газу вартість послуг з його транспортування н е в к л ю ч е н а, а отже, наявність правовідносин між відповідачем і Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" не свідчить про оплату вартості послуг з транспортування природного газу третій особі-1.

Також, у матеріалах справи міститься договір постачання природного газу №79-17 від 17.02.2017, укладений між відповідачем і третьою особою-2 (а.с. 69-77, т.1), п.2.1 якого, зокрема, передбачено, що ціна за 1000м.куб. газу становить 8010,00 грн. (ціна газу -6675,00 + ПДВ-1335,00 грн), тобто, на момент укладення договору ціна газу визначена б е з в р а х у в а н н я вартості транспортування природного газу по території України. Не передбачена сплата вартості транспортування природного газу і згідно договору постачання природного газу №С/60-16 від 03.03.2016, укладеного відповідачем з третьою особою-3 (а.с. 59-64).

Таким чином, наявність договірних відносин на поставку природного газу з третіми особами 2 та 3 та на розподіл природного газу з третьою особою-1 не свідчить про те, що відповідачем було оплачено послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за період січень-грудень 2017 року жодному з них.

Водночас, відповідачем не надано доказів здійснення оплати вартості послуг за транспортування природного газу магістральними трубопроводами за спірний період будь-яким іншим особам, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

За вказаного, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 39225,35грн основного боргу.

Що стосується заявлених до стягнення інфляційних та 3% річних, за визначений позивачем період, зважаючи на направлені відповідачу вимоги щодо сплати боргу (а.с. 78-89) та зміст ст. 530 ЦК України, позовні вимоги в цій частині також є обгрунтованими.

Відповідно до п.2 Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

При перевірці судом розрахунків зазначених сум, судом встановлено, що 3% річних обраховано вірно, а нарахування інфляційних помилково проведено позивачем за кожен день прострочення. Однак зазначене не вплинуло на правильність визначення заявленої до стягнення суми інфляційних в цілому, тому вимоги про стягнення 643,48 грн 3% річних та 2419,18 грн інфляційних втрат є правомірними.

За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 39225,35грн - основного боргу, 643,48грн - 3% річних та 2419,18грн - інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, враховуючи положення ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Бердичівської центральної міської лікарні (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Здоров''я, буд. 1, ід. код 01992015) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. київ, Печерський р-н, кловський Узвіз, буд. 9/1, ід. код 30019801) в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (03065, м. Київ, Солом'янський р-н, проспект Комарова, буд. 44, ід. код 23517243):

- 39225,35 грн вартості наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в обсязі 334,231 тис. м куб.;

- 643,48 грн 3% річних;

- 2419,18 грн інфляційних втрат;

- 1762,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.10.18

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2- 3 позивачу на 2 адреси: (01021, м.Київ, Кловський узвіз,9/1) - рек. з пов.;

( 03065, м.Київ проспект Космонавта Комарова, 44) - рек. з пов.;

4 - відповідачу ( 13312, м.Бердичів, вул. Здоров'я, буд. 1) - рек. з пов.;

5-7 - третім особам:

- Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул.Фещенко-Чопівського,35) -рек. з пов.;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерго-Сервісна компанія "Еско-північ" (04073,м. Київ, вул. Рилєєва,10а, офіс 518) - рек з пов;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" ( 08002,м. Черкаси, вул. Гоголя буд.137) - рек з пов.