Рішення № 77084903, 09.10.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

234/6438/18

провадження № 2/243/2374/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов’янська цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до ТОВ “Максус Лізинг”

вимоги позивача: про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ТОВ “Максус Лізинг” про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 30.06.2018 року був укладений договір фінансового лізингу №02214 з ТОВ «Максус Лізинг», в особі директора ОСОБА_3 Підставою для звернення до ТОВ «Максус Лізинг» було намагання придбати автомобіль «Лада-Веста» 2016 року випуску за 112 500 грн. про продаж якого вона дізналась з дощок оголошень мережі Інтернет за якоюсь акцією. Зустрівшись 30.06.2018 року у м. Харків, з представником ТОВ «Максус Лізинг» її запевнили в тому, що для отримання бажаного автомобілю вона повинна внести авансовий платіж у сумі до 25 відсотків його вартості поки вона буде готувати сам договір. На підтвердження своїх слів представник заповнила (ніяким чином не завірену) від імені позивача заявку (акт обраного автомобілю) до адміністрації ТОВ «МАКСУС ЛІЗИНГ» на отримання автомобілю «LadaVesta», 2016 року випуску, колір-коричневий, вартістю 112 500 грн. а також надала квитанцію на сплату на реквізити ТОВ «Максус Лізинг» на рахунок, відкритий в Головному управління Ощад» (м. Київ), та пояснила, що їй необхідно сплатити авансовий платіж за Договором, який вона готуватиме, хоча його номер вже надала №02214. На питання позивача про можливість оплати повної вартості автомобілю, представник відповідача відповіла позитивна і запевнила, що в такому випадку автомобіль вона отримає значно швидше. Позивач сплатила в банківському відділенні повну вартість автомобілю у розмірі 112 500 грн. та підписала Договір № 02214, який складався з 15-ти аркушів дрібним шрифтом, нотаріально не засвідчений, який вона фізично не змогла вивчити, але помітила, що у ст.1 п.1.1 Договору зазначений предмет лізингу-автомобіль «LadaVesta, 1.6,5 MT,2WD», який згідно до ст.8 п.8.2. Договору, де повинна бути вартість предмету лізингу, не має визначеної вартості, а зазначена фраза: «налічний розрахунок». Також її запевнили, що зазначений автомобіль їй буде доставлено за місцем мешкання. На цьому її спілкування з представниками ТОВ «Максус Лізинг» було перервано і відповідно автомобіль вона не отримала.

Позивач вважає, що в даному випадку порушені вимоги на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме його умови є несправедливими з огляду на те, що в Договорі виключені та обмежені права лізингоотримувача, як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов’язків, передбачених договором та законом; звужені обов’язки лізингодавця, які передбачені в законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України; повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі неналежної якості; значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. Також вважає, що всупереч положень ст.ст. 799, 806 ЦК України договір фінансового лізингу не був нотаріально посвідчений. Просила суд визнати договір фінансового лізингу №02214 від 30.06.2018 року – недійсним, стягнути з ТОВ “Максус Лізинг” на свою користь сукупний платіж, як авансовий платіж у сумі 112 500 грн., інфляційні витрати у розмірі 92 грн. 00 коп., та комісію у розмірі 1125 грн., судові витрати покласти на відповідача.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

2. Позивач ОСОБА_1 до суду не з’явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала заяву про розгляд справи за своєї відсутності (а.с.49), вимоги просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

3. Представник відповідача ТОВ “Максус Лізинг” в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.47,48) та на електрону адресу відповідача (а.с.46), про причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

4. 27.08.2018 року по справі проведено підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду та встановлено порядок з’ясування обставин (а.с.40).

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

5. Так, судом встановлено, що 30 червня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Максус Лізинг» укладено договір фінансового лізингу №02214, предметом якого є придбання позивачем у лізинг автомобілю марки «LadaVesta, 1.6,5 MT,2WD» (а.с.17-24).

Відповідно до акту обраного автомобілю вартість автомобілю марки «LadaVesta, 1.6,5 MT,2WD» становить 112 500 грн. (а.с.13).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Договору, лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність (отримати право власності на Предмет Лізингу) та передати Предмет Лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим Договором. Лізингоодержувач користується Предметом Лізингу на умовах даного Договору та згідно з положеннями чинного законодавства.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: комісії за організацію договору; авансового платежу; комісії за передачу Предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.5. ст. 9 даного договору.

Пунктом 9.1 ст. 9 Договору визначено, що комісія за організацію договору являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу в розмірі 10 %, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення Договору за його організацію протягом строку дії Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір комісії за організацію Договору зазначено у Додатку № 1 до даного Договору. Комісія за організацію Договору входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання предмету лізингу.

Згідно п. 9.2 ст. 9 Договору авансовий платіж складає частину від вартості Предмета Лізингу в розмірі 25 відсотків зазначеного у даному Договорі та у Додатку №1 до даного Договору.

Крім того, п.12.1 ст. 12 Договору передбачає, що лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний Договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання Договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу Лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого Авансового платежу та /або частини Авансових платежів, 20% Лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію Договору в такому випадку не повертається.

6. 30 червня 2018 року ОСОБА_1 внесла на рахунок відповідача повну суму вартості автомобілю «LadaVesta, 1.6,5 MT,2WD» у розмірі 112 500 грн. 00 коп., що підтверджується квитанціями №0.0.1073146614.1 на суму 10000 грн. 00 коп., №0.0.1073144116.1 на суму 10000 грн. 00 коп., №0.0.1073141962.1 на суму 10000 грн. 00 коп., №0.0.1073133028.1 на суму 10000 грн. 00 коп. (а.с.25) №0.0.1073125480.1 на суму 12 000 грн. 00 коп., №0.0.1073120787.1 на суму 10100 грн. 00 коп., №0.0.1073148739.1 на суму 6400 грн. 00 коп., №0.0.1073137353.1 на суму 10000 грн. 00 коп. (а.с.26), №0.0.1073130237.1 на суму 14 000 грн. 00 коп., №0.0.1073135378.1 на суму 10000 грн. 00 коп., №0.0.1073139835.1 на суму 10000 грн. 00 коп. (а.с.27).

V. Оцінка суду.

7. Відносини, які виникли у зв'язку із укладенням договору лізингу для придбання транспортного засобу, а тому вказані правовідносини між сторонами регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Законами України «Про фінансовий лізинг», «;Про захист прав споживачів», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

8. Так, стаття 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

9. Відповідно до ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

10. Згідно з ч. 1ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

11. Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

12. Частиною першою статті 807 ЦК України визначено, що предметом договору лізингу може бути не споживна річ, визначена індивідуальними ознаками віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

13. Відповідно до правової позиції Верховного суду України, яка висловлена 16.12.2015 року у постанові за наслідками розгляду цивільної справи №6-2766цс15, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) транспортного засобу та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

14. Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1ст.628 ЦК України).

15. Відповідно до ч.1ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

16. Згідно статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

17. Відповідно до частин першої, другої ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

18. Частина 1 статті 220 ЦК України регламентує, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

19. Таким чином, договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб «LadaVesta, 1.6,5 MT,2WD», а сторонами договору фізична і юридична особи, всупереч положень ст. 799 ЦК України не було нотаріально посвідчено, а тому він в силу положень ст. 220 цього ж Кодексу є нікчемним, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2766цс15 та від 19 жовтня 2016 року № 6-1551цс16.

20. Стосовно підстав для визнання спірного договору недійсним, а саме щодо несправедливих умов, які містяться в ньому, то суд зазначає наступне.

21. Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

22. Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

23. Несправедливими згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 24); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

24. Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четверта статті 18 цього Закону).

25. Судом під час розгляду справи було встановлено, що згідно з умовами Договору позивачу надано право вибору продавця предмету договору (п.1.4, п.3.4.9), а також надано право розірвання договору (п.12.3), передбачено солідарну відповідальність лізингодавця за якість предмету лізингу (п.1.5).

26. Водночас судом встановлено, що згідно з оспорюваним Договором у випадку розірвання договору лізингоодержувачем до отримання предмета лізингу, лізингодавець повертає сплачені кошти з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20 % від сплаченої суми авансового платежу. У такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається.

27. Також стаття 12 спірного Договору, передбачає підстави відповідальності позивача, як Лізингоодержувача, та розміри штрафних санкцій за порушення ним умов укладеного договору та не передбачає жодної відповідальності Відповідача, як Лізингодавця, за невиконання або неналежне виконання договору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оспорюваний договір фінансового лізингу підпадає під несправедливі умови, встановлені пунктами 2,4 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки передбачає повернення суми авансових платежів з вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору, та не передбачає права позивача, як споживача, стосовно відповідача, у разі повного або часткового невиконання чи неналежне виконання ним договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку відповідача, як продавця (виконавця, виробника), що порушує принцип добросовісності, призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдає шкоди споживачеві, а тому такі умови договору є несправедливими в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

28. Також суд погоджується з доводами позивача про те, що при укладанні договору сторонами остаточно не визначено Предмет лізингу та його вартість.

У п. 8.2 ст.8 договору лізингу №02214 від 30.06.2018 року, вартість Предмета Лізингу взагалі не визначено та згідно п. 11 ст. 1 Договору предметом фінансового лізингу є транспортний засіб «LadaVesta, 1.6,5 MT,2WD».

Зазначена обставина вказує на те, що між сторонами договору не було узгоджено вартість та взагалі предмет лізингу, адже умови договору лізингу та додаток до нього визначають різну ціну предмету та взагалі різний предмет лізингу.

29. Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

30. Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

31. З огляду на викладене, суд вважає, що існують правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним Договору та в частині стягнення з відповідача суми у розмірі 112 500 грн., як наслідку його недійсності.

32. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 92 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошові зобов'язання відповідача, щодо повернення позивачу авансового внеску та комісії за здійснення банківського переказу за договором фінансового лізінгу №02214 від 30.06.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Максус Лізинг” та ОСОБА_1 виникає лише з моменту набрання даним рішенням суду законної сили тому у суду відсутні законні підстави для стягнення з відповідача інфляційних витрат за час прострочення.

33. Крім того, вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за здійснення банківського переказу в сумі 1125 грн. 00 коп., суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки вказана сума не вважається збитками у розумінні вимог ст. 22 ЦК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

34. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1828 грн. 22 коп., що пропорційна сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,133,137,141,259,263-265,268,280-282 ЦПК України, ст. ст. 230,628,799,806 ЦК України, Законом України “Про захист прав споживачів”,Законом України "Про фінансовий лізинг", суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ “Максус Лізинг” про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів – задовольнити частково.

Визнати договір фінансового лізингу №02214 від 30.06.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Максус Лізинг” та ОСОБА_1 – недійсним.

Стягнути з ТОВ “Максус Лізинг”, ЄДРПОУ: 41597671, що знаходиться за адресою: 02093 м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, офіс 404-3 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер: НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на рахунок №26004300250463, відкритий в Головному Управлінні ПО АТ Ощад м. Київ, МФО 322669:

- “авансовий платіж” за договором фінансового лізингу №02214 від 30.06.2018 року, у розмірі 112500 грн. 00 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 а саме в частині стягнення з ТОВ “Максус Лізинг” інфляційних витрат у розмірі 92 грн. 00 коп., комісії за здійснення банківського переказу в сумі 1125 грн. 00 коп. та суми судового збору у розмірі 19 грн. 78 коп. – відмовити у зв’язку з відсутністю підстав.

Стягнути з ТОВ “Максус Лізинг”, ЄДРПОУ: 41597671, що знаходиться за адресою: 02093 м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, офіс 404-3 на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер: НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 на рахунок №26004300250463, відкритий в Головному Управлінні ПО АТ Ощад м. Київ, МФО 322669 судовий збір у розмірі 1828 грн. 22 коп.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її складання, або відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 12.10.2018 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_4