Вирок № 77084802, 11.10.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2618/16-к

Провадження № 1-кп/345/15/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2018 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Сухарник І.І.

секретаря судового засідання Баран В.В.

з участю: прокурора Шевчука Д.І.

потерпілого ОСОБА_1

захисника Мізика С.І.

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуші матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, одруженого, з вищою освітою, ІПН НОМЕР_1, працює в службі безпеки «Леосіті Інвест», раніше не судимого за ст. 286 ч. 1 КК України, суд -

встановив:

що обвинувачений ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Злочин вчинено при наступних обставинах:

08.10.2015 близько 12 год. 00 хв. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_2, наближався по дорозі, яка веде з дворів будинків №1 та 15-А, що на проспекті Л.Українки у м. Калуші, в напрямку до проїзної частини цієї ж вулиці, щоб в подальшому рухатись у напрямку вул. Винниченка. У цей час по лівій смузі проїзної частини дороги проспекту Л.Українки, у напрямку кільцевої розв'язки вулиць Пушкіна - Б.Хмельницького - Хіміків - Л.Українки, ОСОБА_1 рухався мотоциклом «Kavasaki KLX450-A», без реєстраційного номерного знаку. Також, у тому ж напрямку, що й мотоцикл, по правій смузі рухався вантажний автомобіль НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5

При виїзді на дорогу з дворів, водій ОСОБА_3 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу безпечно керувати ним, не дав дорогу транспортному засобу, що рухався по ній, виїхав на проїзну частину проспекту Л.Українки, де допустив зіткнення із мотоциклом марки «Kavasaki KLX450-A» під керуванням водія ОСОБА_1

При цьому водій ОСОБА_3 порушив Правила дорожнього руху України, а саме:

п. 2.3. "б", який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;

п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

п. 10.2., який вказує, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

У результаті порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, а саме: закритий внутрішньосуглобовий черезвиростковий перелом проксимального метаепіфізу правої великогомілкової кістки зі зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операції (Монтаж системи скелетного витягу. 08.10.2015 року. Відкрита репозиція відламків правої великогомілкової кістки, МОС пластинами LCР. 12.10.2015 року.); закритий внутрішньосуглобовий відламковий перелом дистального метафізу лівої променевої кістки зі зміщенням відламків, які згідно висновку експерта №347 від 23.12.2016 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину свою не визнав та пояснив, що виїзджав від школи №2 на головну дорогу, надавши перевагу транспортним засобам з лівої сторони та з правої продовжив рух. Ствердив, що ПДР України не порушував, а тому винним у ДТП себе не вважає. Вважає, що аварія сталася з вини потерпілого, який не врахував дорожню обстановку та перевищив швидкість.

Поданий до нього змінений цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення з нього та з ПАТ «Страхова Група «ТАС» солідарно 16400, 00 грн. матеріальної шкоди та 1378, 00 грн. судового збору, а також про стягнення з нього 85500,00 грн. моральної шкоди не визнає. Також не визнає цивільний позов ОСОБА_6 про стягнення з нього 87974, 00 грн. матеріальної шкоди, оскільки винним себе не вважає.

Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_3, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується показаннями потерпілого та його представника, свідків, есперта та іншими документами, дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що він рухався на мотоциклі зі швидкістю 30 км/год. із центру в сторону "посьолка", з права від нього, паралельно з ним, рухався автомобіль "Мерседес" чорного кольору. Ствердив, що будь-яких порушень ПДР він не допускав, швидкості не перевищував, оскільки там наявний на дорозі так званий "лежачий поліцейський", а навпаки пригальмовував, а обвинувачений ОСОБА_3 не дав дорогу транспортному засобута, що рухався по головній дорозі, яким він керував, у зв"язку з чим порушив ПДР України, внаслідок чого виникла дана ДТП. Також вказав що обвинувачений після зіткнення навіть не вийшов з автомобіля, вийшла тільки його дружина почала кричати що потерпілий не правий. Обвинувачений до нього і в лікарню не приходив і до цього часу навіть не вибачився.

Змінені позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Свідок ОСОБА_7 суду вказав, що 01.10.2015 стояв біля магазину «Сако», коли у правій смузі проїжджої частини, перед лежачим поліцейським, призупинився темно-сірий мерседес, що пропускав автомобіль марки «Сітроен» з другорядної дороги. В цей час він побачив, як виїжджає з другорядної дороги автомобіль обвинуваченого, однак саме зіткнення (ДТП) не бачив, оскільки заважав автомобіль марки «Мерседес».

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що був свідком ДТП, так як їхав у сторону технікуму з центру у правій смузі, у цей час зі сторони школи № 2 та магазину «Родина» стояв автомобіль «Сітроен». До т.з. «Сітроена» було приблизно - 40м. і машин інших між ним не було. По лівій смузі проїхав мотоцикл і одночасно рушив з другорядної дороги автомобіль «Сітроен», виїхавши на головну дорогу де відбулося зіткнення, після чого автомобіль «Сітроен» зробив поворот і став. Мотоцикл рухався зі швидкістю приблизно 35 км/год. ДТП відбулося ближче до сторони центру на лівій смузі руху.

Свідок ОСОБА_8 суду вказала, що 01.10.2015 вона з своїм чоловіком ОСОБА_3 виїжджали зі сторони 2 школи, і, переконавшись, що немає перешкод з лівої та з правої сторони, почали маневр лівого повороту рухаючись у сторону пошти. Перешкод не було, транспортні засоби були з лівої сторони на далекій відстані, а коли відбулося зіткнення, то передні колеса їх автомобіля вже пересікли роздільну смугу проїжджої частини. Удар відбувся у стойку автомобіля ближче до його задньої частини.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що була понятою при проведенні слідчого експерименту, де слідчий вимірював траєкторію руху транспортних засобів, відстані між ним та хто куди їхав. Під час слідчого експерименту знаходилась на вулиці біля магазину «Сако» на тротуарі, і особисто рулеткою нічого не міряли. Бачила слідчого і підозрюваного. У руках слідчого бачила рулетку і секундомір. Слідчий пояснив, що відбувається відтворення ДТП. Скільки протоколів підписувала - не пам'ятає. Протоколи складали та підписували у кабінеті. Оскільки пройшов вже тривалий час всіх подробиць згадати не може.

Свідок ОСОБА_10 суду вказала, що була присутня на слідчому експерименті під час якого слідчий показував та розказував що він робить, що міряє і записує. Вона знаходилась безпосередньо там, де проводились слідчі дії, тобто - на проїжджій частині дороги. Для фіксації слідчих дій, слідчий кликав обох понятих, в тому числі і її. Пам`ятає, що під час проведення слідчого експерименту вимірювалась відстань виїзду автомобіля «Сітроен» на головну дорогу. Всього слідчих експериментів було три, з них: два - проводилися в один день і один - в інший. Під час слідчого експерименту були задіяні: великий автомобіль «Мерседес», а також пам'ятає, що була машина білого кольору та мотоцикл. Так як пройшло багато часу деталей ДТП пригадати не може.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що працював слідчим СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області. В 2016 в районі ЗОШ № 2 в м. Калуші було ДТП, яке ним розслідувалось. Вказав, що причиною вказаної ДТП було те, що з другорядної дороги автомобілем виїхав обвинувачений, не надавши перевагу в русі мотоциклу потерпілого, який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги ПДР України. Також зазначив, що з моменту ДТП пройшло близько 3 років, а всі протоколи проведених слідчих експериментів можливо поняті підписували в нього у службовому кабінеті.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_12 зазначив, що під час вчинення ДТП, автомобіль «Мерседес» не створював перешкод дорожньому руху. При максимальній допустимій швидкості, мотоцикл уникнув би ДТП, шляхом гальмування. Відеореєстратором можна визначити час і швидкість руху мотоцикла. Швидкість автомобіля «Сітроен» проводилась з вихідних даних його швидкості з моменту руху до зіткнення. У даному випадку є перевищення швидкості мотоцикла. При умові допустимої швидкості до 30 км/год. він би міг зупинитись і уникнути зіткнення.

Допитаний в судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_6 зазначив, що свідком даної ДТП не був. Заявлений ним цивільний позов підтримав та просив його задоволити.

Представник цивільного відповідача ПАТ АТ «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_13 (т.1 а.с. 112) просив справу розглянути у його відсутності (т. 1 а.с. 110), при цьому, цивільний позов ОСОБА_1 не визнав, з підстав зазначених у письмовому запереченні (т. 1 а.с. 111). Зокрема, у вказаному запереченні зазначає, що позивач до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування не звертався, і, на даний час страхова компанія підстав для здійснення виплат потерпілому не має. Також зазначає, що АТ «СГ «ТАС» не отримувало документів, які підтверджують витрати позивача на лікування, що унеможливлює здійснити розрахунок та оцінити обґрунтованість вимог позивача. З урахуванням викладеного, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з АТ «СГ «ТАС» матеріальної та моральної шкоди просив відмовити.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується також наступними дослідженими у судовому засіданні доказами, що містяться у письмових матеріалах кримінального провадження, які суд вважає належними та допустимими доказами та оглянутим в судовому засіданні відеозаписом із реєстратора автомобіля марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_2, який записано на DVD-диск :

-протоколом огляду місця події від 08.10.2015, схемою до протоколу та фототаблицями, в яких зафіксовано місце ДТП (т. 1 а.с.176-177, 178, 179-183);

-висновком експерта № 09/17-701 04.11.2015 відповідно до якого на момент експертного огляду та дослідження рульове керування мотоцикла марки КАВАСАКІ знаходилось у стані часткової відмови. Робоча гальмівна система мотоцикла марки КАВАСАКІ знаходилась у працездатному стані. Очевидним є те, що виявлені несправності рульового керування мотоцикла пов'язані із розламом вилки у верхній частині та зміщенням рульового керма відносно керованих колісм - вліво, виникли в результаті розвитку ДТП, тому не є наслідком конструктивних недоліків системи та водій не мав можливості їх виявити до настання ДТП (а.с. 185-188);

-висновком експерта № 09/17-700 від 04.11.2015 відповідно до якого на момент експертного огляду та дослідження рульове керування автомобіля НОМЕР_4 знаходилось у працездатному стані. Робоча гальмівна система автомобіля НОМЕР_4 знаходилась у працездатному стані (а.с. 190-193);

-висновком експерта № 09/17-702 від 15.01.2016 відповідно до якого в момент первинного контактування шина переднього колеса мотоцикла контактувала із лівим порогом та лівими дверцятами, в місці розташування вм'ятини, однак у зв'язку із малоінформативністю пошкоджень на мотоциклі, особливістю нежорсткого конструктивного з`єднання рами мотоцикла та його керованого колеса, встановити абсолютну величину даного кута не є можливим. Виходячи із зафіксованої у протоколі огляду місця події від 08.10.2015 та схемі до нього, слідової інформації, з урахуванням пошкоджень на транспортних засобах, експерт прийшов до висновку про те, що зіткнення автомобіля НОМЕР_4 та мотоцикла марки КАВАСАКІ відбулось на проїзній частині дороги вул. Л Українки, приблизно в місці розташування передньої частини мотоцикла, тобто приблизно на відстані 10, 1 м до БЛ та 4, 6 м до лівого краю проїзної частини дроги, якщо дивитися по напрямку огляду, тобто до вул. Винниченка (т. 1 а.с. 195-200);

-висновком експерта № 347 від 23.12.2015 згідно якого у ОСОБА_1 малися тілесні ушкодження: закритий внутрішньосуглобовий черезвиростковий перелом проксимального метаепіфізу правої великогомілкової кістки із зміщенням відламків, що викликало необхідність у проведенні оперативного втручання - (монтаж системи скелетного витягу. 08.10.2015. Відкрита репозиція відламків правої великогомілкової кістки, МОС пластинами LCP. 12.10.2015); закритий внутрішньосуглобовийвідламковий перелом дистального метафазу лівої променевої кістки зі зміщенням відламків, які утворились від дії тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну вказаному в постанові і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення (т. 1 а.с. 202-203);

-висновком експерта № 09/17-537 від 29.06.2016 відповідно до якого в заданій ДТП водій автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 10.1, 10.2 та 16.11 ПДР України, у відповідності до яких ОСОБА_3 маючи намір виїхати з другорядної дороги на головну, з технічної точки зору, повинен був дати дорогу т/з, що рухаються по ній і тільки після цього, переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїжджати на головну дорогу. В заданій ДТП водій мотоцикла марки КАВАСАКІ ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами дорожнього знаку 3.29 та пункту 12.3 ПДР України, у відповідності до яких ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, рухатися даною ділянкою дороги із швидкістю, яка не повинна перевищувати 30 км/год., а з моменту виїзду автомобіля марки «Citroen Berlingo» з другорядної дороги на головну, - негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки т/з. Умовою настання даної ДТП, із технічної точки зору, були обставни пов'язані із тим, що водій автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 виїхавши із другорядної дороги на головну створив водію мотоцикла марки КАВАСАКІ ОСОБА_1 небезпеку для руху. Тобто невідповідність дій водія ОСОБА_3 технічним вимогам п.п. 10.1, 10.2 та 16.11 ПДР України, перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної ДТП (т.1 а.с. 205-206);

- висновком експерта № 4.2-609/16 від 22.07.2016 відповідно до якого в заданій ДТП водій автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 10.1, 10.2 та 16.11 ПДР України, у відповідності до яких ОСОБА_3 маючи намір виїхати з другорядної дороги на головну, з технічної точки зору, повинен був дати дорогу т/з, що рухаються по ній і тільки після цього, переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїжджати на головну дорогу. В заданій ДТП водій мотоцикла марки КАВАСАКІ ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами дорожнього знаку 3.29 та пункту 12.3 ПДР України, у відповідності до яких ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, рухатися даною ділянкою дороги із швидкістю, яка не повинна перевищувати 30 км/год., а з моменту виїзду автомобіля марки «Citroen Berlingo» з другорядної дороги на головну, - негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки т/з. Умовою настання даної ДТП, із технічної точки зору, були обставни пов'язані із тим, що водій автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 виїхавши із другорядної дороги на головну створив водію мотоцикла марки КАВАСАКІ ОСОБА_1 небезпеку для руху. Тобто невідповідність дій водія ОСОБА_3 технічним вимогам п.п. 10.1, 10.2 та 16.11 ПДР України, перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з настанням даної ДТП. При заданому комплексі вихідних даних, причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору були обставини, з однієї сторони пов'язані із невідповідністю дій водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 технічним вимогами пунктів 10.1, 10.2 та 16.11 ПДР України, з іншої - невідповідністю дій водія мотоцикла марки КАВАСАКІ ОСОБА_1 вимогам п. 12.3 ПДР України (т.1 а.с. 208-211);

-висновком експерта № 4.2-618/16 від 28.07.2016 відповідно до якого в заданій ДТП водій автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами пунктів 10.1, 10.2 та 16.11 ПДР України, у відповідності до яких ОСОБА_3 маючи намір виїхати з другорядної дороги на головну, з технічної точки зору, повинен був дати дорогу т/з, що рухаються по ній і тільки після цього, переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїжджати на головну дорогу. В заданій ДТП водій мотоцикла марки КАВАСАКІ ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, керуватися вимогами дорожнього знаку 3.29 та пункту 12.3 ПДР України, у відповідності до яких ОСОБА_1 повинен був, з технічної точки зору, рухатися даною ділянкою дороги із швидкістю, яка не повинна перевищувати 30 км/год., а з моменту виїзду автомобіля марки «Citroen Berlingo» з другорядної дороги на головну, - негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки т/з. При заданому механізмі розвитку ДТП відповідно до слідчого експерименту із ОСОБА_1, останній рухаючись мотоциклом марки КАВАСАКІ із вказаною швидкістю 45 км/год., тим більше із максимально-допустимою для даних дорожніх умов 30 км/год., з заданого моменту виникнення небезпеки для руху (з моменту виїзду автомобіля марки «Citroen Berlingo» з другорядної дороги на головну), - мав технічну можливість попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. При заданому механізмі розвитку ДТП відповідно до слідчого експерименту із ОСОБА_5, водій мотоцикла марки КАВАСАКІ ОСОБА_1 рухаючись із швидкістю 60 км/год., з заданого моменту виникнення небезпеки для руху (з моменту виїзду автомобіля марки «Citroen Berlingo» з другорядної дороги на головну), - не мав технічної можливості попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, однак при умові руху із максимально-допустимою швидкістю для даних дорожніх умов 30 км/год., - мав технічну можливість попередити дану ДТП. При заданому механізмі розвитку ДТП відповідно до слідчого експерименту із ОСОБА_1, причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, були обставни, які з однієї сторони пов'язані із невідповідністю невідповідністю дій водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 технічним вимогами пунктів 10.1, 10.2 та 16.11 ПДР України, з іншої - невідповідністю дій водія мотоцикла марки КАВАСАКІ ОСОБА_1 вимогам п. 12.3 ПДР України. При заданому механізмі розвитку ДТП відповідно до слідчого експерименту із ОСОБА_5, причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, були обставни, які з однієї сторони пов'язані із невідповідністю невідповідністю дій водія автомобіля НОМЕР_4 ОСОБА_3 технічним вимогами пунктів 10.1, 10.2 та 16.11 ПДР України, з іншої - невідповідністю дій водія мотоцикла марки КАВАСАКІ ОСОБА_1 вимогам п. 12.3 ПДР України та дорожнього знака 3.29 ПДР України (т. 1 а.с. 213-217);

-висновком експерта №217 від 29.07.2016 згідно якого, у ОСОБА_3 на момент проведення СМЕ будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Виставлений діагноз: «Закрита ЧМТ. Струс головного мозку» не підтверджений об'єктивними кланачними даними і тому в судово-медичних підсумках не враховуються (т. 1 а.с. 218-219);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 19.07.2017 та план-схемою до нього (т. 1 а.с. 220, 221);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 26.07.2017 та план-схемою до нього (т. 1 а.с. 222-223, 224);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 26.07.2017 та план-схемою до нього (т. 1 а.с. 225-226, 227).

Окрім даного, суд враховує постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.12.2016 згідно якої провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення по факту даної ДТП (т. 1 а.с. 137-138).

В судовому засіданні захисник Мізик С.І. заявив клопотання про визнання недопустимими висновків експертів, оскільки вони не досліджувалися в судовому засіданні, а також просив суд врахувати те, що покази свідків та потерпілого в суді та на досудовому розслідуванні різняться.

Згідно зі ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Судом встановлено, що порушень прав особи, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод під час проведення експертиз не було, а тому вважає що висновки експертів, які були досліджені в нарадчій кімнаті є допустимими.

Також суд бере до уваги виключно покази учасників судового розгляду, надані під час судових засіданнях, та не дає оцінки показанням, наданих під час досудового розслідування. Окрім цього, судом враховується, що з часу вчинення ДТП пройшло 3 роки, а тому певні деталі ДТП з їх пам`яті могли стертися та не можуть бути ідентичними.

Даючи аналіз усім дослідженим доказам, суд вважає, що пояснення обвинуваченого ОСОБА_3, дані ним в ході судового розгляду, спростовуються дослідженими в судовому засіданні висновками експертиз, поясненням потерпілого ОСОБА_1, свідків та експерта.

При цьому, не зважаючи на те, що свідок ОСОБА_8 будучи безпосереднім очевидцем та учасником ДТП вказує на невинуватість обвинуваченого, судом враховується той факт, що вона являється дружиною обвинуваченого, а також те, що транспортним засобом вона не керувала. Таким чином об'єктивнівсть її показань про причини дорожньо-транспортної пригоди та оцінка винуватості обвинуваченого чи потерпілого є сумнівною.

На підставі зібраних доказів, оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ст. 286 ч.1 КК України, так як він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дані обставини повністю доведено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує особу винного, те, що він на диспансерному обліку в психіатра та нарколога не перебуває (т. 1 а.с. 238, 239), раніше до кримінальної відповідальності не притягався (т. 1 а.с. 240), його молодий вік (т. 1 а.с. 234, 244), депутатом не являється (т. 1 а.с. 241), скарги на нього по місцю проживання не поступали (т. 1 а.с. 242), а також те, що у стані алкогольного сп'яніння на момент виникнення ДТП він не перебував (т. 1 а.с. 235).

Окрім того, судом також враховується, що обвинувачений відмовився відшкодовувати матеріальні збитки потерпілому.

За таких обставин, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого, позицію прокурора, що просив призначити покарання обвинуваченому у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом, позицію потерпілого ОСОБА_1, який погодився з думкою прокурора, позицію обвинуваченого та його захисника, які клопотали про закриття кримінального провадження у звязку із закінченням строків давності суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції ст. 286 ч. 1 КК України у вигляді штрафу з позбавлення права керувати транспортними засобами. Дане покарання, на думку суду, буде достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчинення злочинів як ним, так і іншими особами.

Частиною 1 ст. 286 КПК України визначено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

При цьому, ст. 74 ч. 5 КК України передбачено, що особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Статтею 49 ч. 1 п. 2 передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, таке звільнення є обов'язковим.

Суд також враховує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилась від досудового слідства або суду. Обвинувачений ОСОБА_3 вимоги вказаної норми не порушував.

Таким чином, відповідно до ст. 74 ч. 5 та ст. 49 КК України обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від покарання та його відбуття у звязку із закінченням з дня вчинення ним злочину строків давності, так як злочин ним вчинено 08.10.2015 і до дня розгляду справи пройшло більше 3 років.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим, тому суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності на цій підставі незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження.

Беручи до уваги клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження у зв'язку з закінченням строків давності (т. 2 а.с. 51) а також вимоги законодавства суд вважає, що наявні підстави для звільнення ОСОБА_3 від покарання у звязку із закінченням з дня вчинення ним злочину строків давності.

Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

При вирішенні питання поданого цивільного позову потерпілим ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 42-45) з наступними його змінами (т. 1 а.с. 80-82) судом враховується наступне.

На час вчинення зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 08.10.2015 цивільна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 була застрахована страхувальником у страховика «Страхова Група «ТАС» відповідно до полісу №АІ/4574912 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів і строк дії полісу був з 25.04.2015 по 24.04.2016 з визначеним лімітом страхової виплати в розмірі 50 000 грн. за шкоду майну та 100 000 грн. за шкоду заподіяну життю та здоров'ю (т. 1 а.с.83).

Відповідно до ухвали Калуського міськрайонного суду від 10.03.2017 АТ «Страхова Група «ТАС» було залучено до участі у справі за позовом потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченого ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої злочином в якості співвідповідача (т. 1 а.с. 91-92).

Представник АТ «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_13 подав до суду письмове заперечення, а справу просив розглянути у його відсутності (т. 1 а.с. 110, 111).

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV(статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів.

Відповідно до полісу №АІ/4574912 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних цивільна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 була застрахована страхувальником у страховика АТ «Страхова Група «ТАС» транспортів і строк дії полісу був з 25.04.2015 по 24.04.2016 з визначеним лімітом страхової виплати в розмірі 50 000 грн. за шкоду майну та 100 000 грн. за шкоду заподіяну життю та здоров'ю.

Згідно положень ч.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого.

Відповідно до ст.24 у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Тому, АТ «Страхова Група «ТАС» є цивільним співвідповідачем по даному кримінальному провадженню.

В матеріалах кримінального провадження наявні письмові докази, що підтверджують матеріальні збитки, зокрема накладна № 133 від 08.10.2015 (т. 1 а.с. 48), відношення Калуської ЦРЛ (т. 1 а.с. 49) та довідка (т. 1 а.с. 50).

Таким чином, витрати понесені на лікування у розмірі 16 400 грн. слід стягнути з АТ «Страхова Група «ТАС» та ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 солідарно по 8 200 грн. з кожного відповідача.

Згідно ст.26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує потерпілому - фізичній особі, моральну шкоду у розмірі 5% страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю.

Виходячи з розміру страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_1 в сумі 8 200 грн. (кошти витрачені на лікування) моральна шкода в розмірі 5% складатиме 410 грн., яку слід стягнути з страховика АТ «Страхова Група «ТАС».

Доводи АТ «Страхова Група «ТАС» про те, що потерпілий не виконав обов'язків, передбачених ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не звертався до страхової компанії з заявою про страхове відшкодування, що позбавило страхову компанію можливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди, і що це є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування страховиком, - суд не бере до уваги з наступних підстав.

Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

За правилами пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є зокрема неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження АТ «Страхова Група «ТАС» залучена у якості співвідповідача по даній справі ухвалою суду 10.03.2017, за клопотанням потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1, дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 сталася 08.10.2016, факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами, а тому сам по собі факт неподання потерпілим до страхової компанії заяви з необхідними документами, на який посилається АТ ««Страхова Група «ТАС» в обгрунтування своїх заперечень проти позову, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування страховиком. Крім того, суд вважає, що потерпілим не пропущено строку із зверненням про виплату страхового відшкодування.

Судом також враховується, що страховик не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, або до особи, в якої застраховано її цивільно - правову відповідальність, із вимогою про виплату матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізовано шляхом подання відповідного позову до суду.

Неподання заяви про страхове відшкодування не є підставою для відмови у виплаті відшкодування.

Окрім цього, внаслідок вчинення злочину ОСОБА_3, потерпілому ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду. При визначенні її розміру судом враховується конкретні обставини справи, характер та глибину моральних страждань внаслідок отриманих середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

При вирішенні вимоги про стягнення морального відшкодування з обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує особу винного, його майновий стан, а також вимоги розумності та справедливості та вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди слід визначити в сумі 10 000 грн.

Аналогічно, з урахуванням вимог чинного законодавства, при вирішенні питання поданого цивільного позову власником транспортного засобу ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину (т. 1 а.с. 70-71) судом враховується наступне.

Згідно технічного формуляру № 840 власником мотокроссу «Kavasaki KLX450-A» зеленого кольру, 2008 р.в. є ОСОБА_6 - цивільний позивач в даній справі (т. 1 а.с. 74). Згідно видаткової накладної № 17 від 01.08.2016 сума збитків, завдана власнику внаслідок ДТП становить 87 974 грн. (т. 1 а.с. 72, 73).

Отже, з урахуванням наведених обставин, суд вважає, що матеріальна шкода, яка підтверджена належними доказами, підлягає стягненню в повному обсязі в користь ОСОБА_6 в сумі 87 974 грн. з ОСОБА_3

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути з АТ «Страхова Група «ТАС» в користь ОСОБА_1судовий збір в розмірі 86, 10 грн.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1291, 90 грн.

Окрім цього, з ОСОБА_3 в користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 879, 74 грн.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз (т. 1 а.с. 184, 189, 194, 204, 207, 212) в розмірі 3248, 76 грн., відповідно до ст. 124 ч. 2 КПК України слід покласти на обвинуваченого.

Питання про речові докази вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд -УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу- 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500, 00 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання за ст. 286 ч. 1 КК України у вигляді штрафу 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500, 00 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки згідно положень ст. 74 ч. 5 КК України з підстав, передбачених ст. 49 КК України у звязку із закінченням з дня вчинення ним злочину строків давності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з АТ «Страхова група «ТАС» в користь потерпілого ОСОБА_1 8 200, 00 грн. матеріальної шкоди та 410 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8 200, 00 грн. матеріальної шкоди та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України стягнути АТ «Страхова група «ТАС» в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 86, 10грн.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1291, 90 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 87 974, 00 грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави судовий збір в розмірі 879, 74 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер ІПН НОМЕР_1) в дохід держави із зарахуванням на рахунок №31112115700002, отримувач: УДКСУ у місті Івано-Франківську Івано-Франківської області, банк отримувача: ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО: 836014, код ЄРДПОУ: 37952250, код класифікації доходів: 24060300 "Інші надходження" - 3 248, 76 гривень процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз.

Речові докази по справі:

-відеозапис із реєстратора автомобіля марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_2, який записано на DVD-диск, що зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження;

-автомобіль марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_2, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 - йому повернути;

-мотоцикл «Кавасакі», модель KLX450-A, рама № НОМЕР_5, який передано на зберігання ОСОБА_14 - повернути власнику ОСОБА_6

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий: