Рішення № 77082255, 11.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2018 р. № 820/3360/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, код ЄДРПОУ: 41248550, яка полягає у невиплаті позивачу пенсії, починаючи з січня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення Зміївського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області, код ЄДРПОУ: 41248550, про припинення виплати пенсії позивачу;

- зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, код ЄДРПОУ: 41248550, поновити виплату позивачу пенсії негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він є внутрішньо переміщеною особою та з 01.10.2015 року перебуває на пенсійному обліку у відповідача, яким здійснювалась виплата, належних позивачу, сум пенсії. Однак з січня 2018 року відповідачем було протиправно припинено виплату пенсії. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 08.05.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що виплату пенсії позивачу було припинено автоматично з 01.01.2018 року за співставленням баз внутрішньо переміщених осіб з Управлінням Соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації, як особі, що фактично не проживає на території Балаклійського району Харківської області. Також представником відповідача вказано, що до припинення виплати позивачу пенсії призвела не бездіяльність управління, а відсутність позивача за адресою, вказаною у довідці внутрішньо переміщеної особи. З огляду на вищевикладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, який відповідно до пенсійного посвідчення серії ААІ №273200, виданого Пенсійним Фондом України, є пенсіонером та отримував належну за законом пенсію за віком.

Зі змісту позову вбачається, що позивач перебував на пенсійному обліку за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, проте з у зв’язку з набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у вказаному населеному пункті було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Вказані обставини зумовили необхідність звернення позивача із заявою про взяття на облік та виплату пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України.

З жовтня 2015 року позивач перебуває на пенсійному обліку в Зміївському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області.

Згідно з абз.14 ч. 1 ст.9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VІІ від 20.10.2014 р. внутрішньо переміщена особа має право на отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування.

Позивачем вказано, що на теперішній час він перебуває на обліку у Зміївському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області, яке на підставі відповідної заяви нараховувало та перераховувало належні до виплати суми на пенсійний рахунок із подальшою виплатою пенсії по січень 2018 року включно, але починаючи з січня 2018 року без правових підстав було припинено нарахування пенсії.

При цьому, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідно до довідки відповідача від 25.05.2018 року №2563 позивач ОСОБА_1, що проживає за адресою: 64219, Харківська обл., Балаклійський р-он, Вербівка, вул. Кооперативна, буд. 8, знаходиться на обліку в Зміївському об'єднаному УПФУ і отримує пенсію за віком, а з 01.01.2018 року виплата пенсії припинена.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 08.06.2018 року, зокрема, витребувано від управління соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації (64200, Харківська обл., м. Балаклія, площа Ростовцева, буд. 4) належним чином засвідчену копію рішення, на підставі якого було внесено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 683 від 20.03.2017 р., а також усіх наявних доказів з приводу прийняття цього рішення.

На виконання ухвали суду від 08.06.2018 року управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації було надано пояснення, зі змісту яких вбачається, що 16.03.2018 року державним соціальним інспектором була проведена перевірка за адресою реєстрації позивача як внутрішньо переміщено особи: с. Вербівка, вул. Кооперативна, буд. 8, та перевіркою встановлено, що ОСОБА_1, не мешкає за даною адресою, про що свідчить мешканець будинку, про що зроблений відповідний запис в акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї. З огляду на вказані обставини на підставі акту обстеження протоколом № 43 на засіданні по здійсненню перевірки правомірності взяття на облік внутрішньо переміщених осіб у Балаклійському районі та призначення їм відповідних соціальних виплат ОСОБА_1 соціальні виплати припинено. Також вказано, що рішення про скасування довідки позивача начальником управління не виносилось. При цьому, до вказаних пояснень також долучено копії актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 17.11.2017 року та №764 від 16.03.2018, відповідно до яких ОСОБА_1 не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 08.06.2018 року було зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням у справі №Пз/9901/20/18.

При цьому, Верховним Судом 08.05.2018 року розглянуто зразкову справу №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а) щодо аналогічних правовідносин, за результатами чого прийнято рішення, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до оприлюдненої постанови (скороченої) ОСОБА_2 Верховного Суду від 04.09.2018 року залишена без змін після апеляційного оскарження.

Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені Верховним Судом у пункті 113 рішення від 08.05.2018 року, а отже судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а).

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами “досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися” права та принципи, що закріплені у Хартії.

При цьому, положеннями ст.8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV (далі Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В той же час, положеннями ч.3 ст.4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Як встановлено судом, позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Отже, відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою КМУ № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” №1706-VII.

Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

При цьому, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем виплату пенсії позивачу було припинено з 01.01.2018 року і як вбачається зі змісту відзиву на позов таке припинення відбулося автоматично за співставленням баз даних внутрішньо переміщених осіб з Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, як особі, що фактично не проживає на території Балаклійського району Харківської області.

Однак, суд зазначає, що положеннями Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як автоматично за співставленням баз даних внутрішньо переміщених осіб з Управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, як особі, що фактично не проживає на території Балаклійського району Харківської області.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Також у рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

Зі змісту наданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що припинення виплати позивачу пенсії відбулося на підставі положень підпунктів 2 і 4 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365.

При цьому, суд наголошує, що з аналізу положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Як передбачено положеннями п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Заслуговують уваги обставини того, що підпунктами 2 і 4 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що соціальні виплати припиняються у разі: встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Однак, суд зазначає, що до суду не надано доказів скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Водночас, суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі “Суханов та Ільченко проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Отже, відповідач, припиняючи виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, що фактично призвело до втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з січня 2018 року.

При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Зміївського об'єднаного управління пенсійного фонду України Харківської області, код ЄДРПОУ: 41248550, про припинення виплати пенсії позивачу є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на встановлені судовим розглядом справи обставини автоматичного припинення виплати пенсії позивачу за співставленням баз даних.

Враховуючи обставини справи суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату позивачу пенсії.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії, суд зазначає, що порушення, яке підлягає захисту в судовому порядку має бути реальним, стосуватися права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, натомість в даному випадку такі вимоги позивача фактично направлені на майбутнє, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату позивачу пенсії негайно після проголошення судового рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

Таким чином, з огляду на обставини того, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; місце фактичного проживання/перебування: вул. Кооперативна, б.8, с. Вербівка, Балаклійський р-он, Харківська обл., 64219) до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Гагаріна, 15, м. Зміїв, 63404) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, код ЄДРПОУ: 41248550, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 пенсії, починаючи з січня 2018 року.

Зобов'язати Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, код ЄДРПОУ: 41248550, поновити виплату ОСОБА_1 з дати її зупинення.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; місце фактичного проживання/перебування: вул. Кооперативна, б.8, с. Вербівка, Балаклійський р-он, Харківська обл., 64219, ІПН НОМЕР_1) сплачену суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (вул. Гагаріна, 15, м. Зміїв, 63404, код ЄДРПОУ - 41248550).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.