Рішення № 77080240, 10.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2325/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Грищенко М.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1,

представник відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання неправомірними бездіяльності, дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1В.) до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (далі – відповідач, УПФУ в м.Лисичанську Луганської області), в якому позивач просив суд:

- визнати неправомірними бездіяльність та дії відповідача щодо повернення без розгляду документів з призначення пенсії, не прийняття їх до розгляду повторно та відмову в призначенні пенсії;

- зобов’язати відповідача зарахувати до трудового стажу та пільгового стажу за Списком №1 періоди навчання у професійно-технічному училищі №2 м. Лисичанська: з 03.09.1977-24.03.1981 та 19.09.1989-01.02.1990;

- зобов’язати відповідача зарахувати до трудового стажу, як “роботу в’язня” періоди відбування покарання в Краснолуцькій виправній колонії № 19 Луганської області: 24.09.1981 - 05.11.1987;

- зобов’язати відповідача зарахувати до трудового стажу, як “роботу в’язня” періоди відбування покарання в Райківській виправній колонії № 73 Житомирської області: 14.09.1995- 22.02.1997;

- зобов’язати відповідача зарахувати до трудового стажу, як “роботу в’язня” періоди відбування покарання в Чорнухинській виправній колонії № 23, Луганська області: 17.11.1999 - 04.08.2002;

- зобов’язати відповідача зарахувати до трудового стажу, як “час роботи засудженого” періоди відбування покарання в Слов'яносербській виправній колонії № 60, Луганська області, Селидівській виправній колонія № 82”, Донецька області: 21.06.2004 -18.08.2008;

- зобов’язати відповідача зарахувати до трудового стажу, як “час роботи засудженого” періоди відбування покарання в Брянківській виправній колонії № 11, Луганської області: 24.09.2009 - 08.02.2011;

- зобов’язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди несплати Комунальним підприємством “Лисичанське тролейбусне управління” 25 днів вересня та 30 днів жовтня 2012 року;

- зобов’язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди несплати відокремленим підрозділом “Шахта ім.Д.Ф.Мельникова Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля”: 01.02.2016 - 31.12.2017;

- зобов'язати відповідача розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ч.4 ст.14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із днем звернення - 29.12.2017;

- зобов'язати відповідача вчинити заходи щодо визначення не повних місяців страхового стажу та зарахувати до страхового стажу як повний місяць при умові сплати страхових внесків позивачем (а.с.4-12).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 20 квітня 2016 року досяг 54 річного віку, мав загальний стаж понад 25 років, та спеціальний стаж понад 6 років, як працівник, зайнятий повний робочий день на підземних роботах (в т.ч. враховував період навчання, роботу при відбуванні покарання, роботу при несплаті страхувальником єдиного внеску).

29.12.2017 на адресу відповідача позивач направив ціним листом з описом заяву про призначення пенсії, а також документи та додаткову заяву про те, що після новорічного свята з’явиться за першим викликом для з’ясування всіх питань та надання додаткових документів. Відповідач повернув подану позивачем заяву про призначення пенсії із доданими документами та повідомив листом від 29.01.18 № 671/02-31, що позивач повинен не через пошту, а особисто звернутися із документами до відповідача для отримання консультації з приводу призначення пенсії.

07.02.2018 позивач особисто звернувся до відповідача із документами. Спілкування проходило у форматі особистого прийому із реєстрацією в журналі. Працівник відповідача в усній формі роз’яснив, що позивач не має права на пенсію, бо не досяг пенсійного віку та не має стажу. Заяву від 29.12.2017 про призначення пенсії та документи відповідачем також було не прийнято. 07.02.2018 позивач особисто звернувся до відповідача із заявою про надання письмової відповіді. Відповідач надав відповідь у листі від 14.03.2018 № 59/п-7, зазначивши, що ОСОБА_1 не має права на пенсію та роз’яснив чинне законодавство. За заявою від 29.12.2017 року відповідачем не приймалось рішення про призначення або відмову в призначенні пенсії. Позивач вважає дії відповідача противоправними, а тому звернувся за захистом своїх прав до суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 06.09.2018 за вхідним реєстраційним номером 21261/2018 надав відзив на позовну заяву від 05.09.2018 №6806/07-333, в якому зазначив наступне (а.с.101-102). За період з грудня 1990 року до набрання чинності Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» питання нарахування і сплати внесків до Пенсійного фонду, визначення платників страхових внесків регулювалось постановою Верховної Ради України від 06 грудня 1991 року № 1931-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з липня 1997 року до 01.01.2004 року Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне забезпечення». За періоди з 01.01.2011 року платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, порядок нарахування та сплати страхових внесків, визначаються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Згідно з цим Законом засуджені до позбавлення волі не належали до платників страхових внесків, тому на їх заробітну плату страхові внески не нараховувались (не утримувались). До 01.01.2004 року робота засуджених зараховується до страхового стажу згідно із пунктом «а» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за умови сплати страхових внесків відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.06.1993р. № 3290-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про пенсійне забезпечення» ставка яких становись 33,3 відсотка середньомісячного заробітку (доходу) працівника відповідної галузі народного господарства на час призначення пенсії за кожний місяць роботи, зазначений заявником. Статтею 49 Виправно-трудового кодексу України, що діяв до 01.01.2004 року, встановлено, що кожний засуджений повинен працювати. Адміністрація виправно-трудових установ повинна забезпечувати залучення засуджених до суспільно корисної праці з урахуванням їх працездатності та, по можливості, спеціальності. Засуджені залучаються до праці, як право, на виробництві цих установ, а в окремих випадках - на контрагент цій основі на державних або інших форм власності підприємствах, за умови забезпечення належної їх охорони та ізоляції. З 01.01.2011 року порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Договором про добровільну участь (наказ Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953) може бути передбачена одноразова сплата особою внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). З огляду на вищенаведене, відповідач вважає свої дії щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 правомірними, позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому законодавству, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

17.09.2018 позивач до відділу діловодства та обліку звернення громадян за вхідним реєстраційним номером 22342/2018 надав заяву про зміну підстав позову, в якій просив суд змінити підстави позовної вимоги, зазначеної в п.10 адміністративного позову, шляхом виправлення помилки, виклавши пункт «зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ч.2 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із днем звернення - 29.12.2017» (а.с.108-110).

В судове засідання прибув позивач, надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.118), просив розглянути справу без участі уповноваженого представника Управління (а.с.102).

Ухвалою суду від 22.08.2018 прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 10.10.2018 у задоволенні клопотання представнику відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено (а.с.129).

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтвердженого, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, паспорт серії ЕН 672325, виданий 03.10.2008 Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (а.с.27-28, 29).

27.12.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком з відповідними документами та вказав, що на теперішній час працює, зазначену заяву було зареєстровано відповідачем 11.01.2018, що підтверджується вхідним реєстраційним номером 94/0131. Заява разом з доданими документами була надіслана поштою (а.с.25-42а).

29.01.2018 за №671/02-31 відповідач повернув позивачу заяву про призначення пенсії від 29.12.2017 з доданими до неї копіями документів, посилаючись на те, що згідно п.1.1 розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідчений нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду у районі, місці за місцем проживання (реєстрації) (а.с.54).

05.03.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій зазначив, що усну консультацію просив надати у письмовому вигляді із посиланням на нормативні акти, враховуючи час первинного звернення, а саме 29.12.2017 (а.с.55).

На зазначену заяву відповідачем було надано відповідь від 14.03.2018 №59/П-7, в якій, серед іншого, вказано, що особисто до управління ОСОБА_1 не звертався, звернення від 29.12.2017 було надано поштою, а тому відсутні правові підстави вимагати розглянути зазначену заяву та прийняти рішення щодо призначення пенсії за віком. Також відповідач зазначив, що право на призначення пенсії за віком у ОСОБА_1 відсутнє, а тому відповідно заява про призначення пенсії не може розглядатись (а.с.56).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон № 1058).

В силу пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі пенсія за віком ( пункт 1 частини першої статті 9 Закону №1058).

Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до частини п’ятої статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, аб законного представника.

В силу пункту 1.7 розділу І Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону (абзац четвертий пункту 1.7 розділу І Порядку).

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

В силу пункту 4.2 розділу ІV Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, з аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що у разі звернення особи до пенсійного органу із заявою про призначення (перерахунок) пенсії, останній зобов’язаний розглянути подану заяву із документами та прийняти відповідне рішення щодо призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

При цьому вказаний порядок також передбачає подачу такої заяви за допомогою пошти.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідач взагалі не розглянув заяву позивача і повернув її разом з доданими документами, чим допустив протиправні дії щодо повернення документів та протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви про призначення пенсії згідно вимог пенсійного законодавства.

Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає, що з практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Оскільки в силу частини п’ятої статті 45 Закону №1058 передбачено обов’язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

В даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов’язання відповідача повторного розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 29.12.2017 згідно вимог пенсійного законодавства.

З урахуванням відсутності відповідного рішення відповідача відносно ОСОБА_1 суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов’язати відповідача зарахувати до трудового стажу та пільгового стажу за Списком №1 періоди навчання у професійно-технічному училищі №2 м. Лисичанська: з 03.09.1977-24.03.1981 та 19.09.1989-01.02.1990; зобов’язання відповідача зарахувати до трудового стажу, як “роботу в’язня” періоди відбування покарання в Краснолуцькій виправній колонії № 19 Луганської області: 24.09.1981 - 05.11.1987; зобов’язання відповідача зарахувати до трудового стажу, як “роботу в’язня” періоди відбування покарання в Райківській виправній колонії № 73 Житомирської області: 14.09.1995 - 22.02.1997; зобов’язання відповідача зарахувати до трудового стажу, як “роботу в’язня” періоди відбування покарання в Чорнухинській виправній колонії № 23, Луганська області: 17.11.1999 - 04.08.2002; зобов’язання відповідача зарахувати до трудового стажу, як “час роботи засудженого” періоди відбування покарання в Слов'яносербській виправній колонії № 60, Луганська області, Селидівській виправній колонія № 82”, Донецька області: 21.06.2004 - 18.08.2008; зобов’язати відповідача зарахувати до трудового стажу, як “час роботи засудженого” періоди відбування покарання в Брянківській виправній колонії № 11, Луганської області: 24.09.2009 - 08.02.2011; зобов’язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди несплати Комунальним підприємством “Лисичанське тролейбусне управління” 25 днів вересня та 30 днів жовтня 2012 року; зобов’язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди несплати відокремленим підрозділом “Шахта ім.Д.Ф.Мельникова Публічного акціонерного товариства “Лисичанськвугілля”: 01.02.2016 - 31.12.2017; зобов'язати відповідача розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно ч.2 ст.14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” із днем звернення - 29.12.2017; зобов'язання відповідача вчинити заходи щодо визначення не повних місяців страхового стажу та зарахувати до страхового стажу як повний місяць при умові сплати страхових внесків позивачем є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення органом Пенсійного фонду спір про таке зарахування не може бути предметом судового розгляду.

Оскільки відповідачем допущені протиправні дії стосовно повернення без розгляду документів з призначення пенсії ОСОБА_1 та протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 29.12.2017, суд відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України може прийняти рішення про визнання дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги, вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об’єкту порушеного права, визнавши протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області щодо повернення без розгляду документів з призначення пенсії ОСОБА_1 за заявою від 29.12.2017; протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 29.12.2017 та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.12.2017 згідно норм пенсійного законодавча.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 3524,00 грн. (а.с.3,95).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, позивачу необхідно відшкодувати 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області про визнання неправомірними бездіяльності, дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області щодо повернення без розгляду документів з призначення пенсії ОСОБА_1 за заявою від 29.12.2017.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області щодо не розгляду відповідно до вимог пенсійного законодавства заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 29.12.2017.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. Ім.В.Сосюри, буд.347, код ЄДРПОУ 21792407) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93110, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Земнухова, буд.72) від 29.12.2017 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. Ім.В.Сосюри, буд.347, код ЄДРПОУ 21792407) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93110, Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Земнухова, буд.72) витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 12 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_3