Ухвала суду № 77080026, 12.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

12 жовтня 2018 року № 320/5331/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши у м. Києві заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Підгірцівської сільської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Підгірцівської сільської ради Київської області, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Підгірцівської сільської ради Київської області від 26.04.2018 №1.41 VII “Про затвердження проекту змін до Генерального плану с. Підгірці”.

На обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням Підгірцівська сільська рада внесла зміни до Генерального плану с. Підгірці, відповідно до яких на території с. Підгірці, на якій знаходиться земельна ділянка ОСОБА_1 з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, планується зведення багатоквартирних житлових будинків.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить:

- заборонити Підгірцівській сільській раді вчиняти дії по виконанню та реалізації оскаржуваного рішення, створення правових наслідків, пов’язаних із його прийняттям;

- заборонити ТОВ “ОСОБА_2 Буд” вчиняти дії по підготовці, оформленню, поданню, отриманню документації дозвільного характеру, пов’язаної із будівництвом багатоквартирних будинків в житловому масиві “Park Lake City” по вул. Озерній в с. Підгірці, проведення підготовчих та будівельних робіт;

- заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції України та її регіональним органам видавати (оформляти, погоджувати) документи дозвільного характеру, пов’язані із будівництвом багатоквартирних будинків в житловому масиві “Park Lake City” по вул. Озерній в с. Підгірці.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову – це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, суд дійшов висновку про існування визначених у статті 150 КАС України обставин, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

Судом встановлено, що позивач є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0187 та 3223186801:13:009:0186, що розташовані у с. Підгірці, Обухівського району, Київської області, загальною площею 0,6716 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства».

З розміщеного на офіційному сайті Підгірцівської сільської ради у мережі Інтернет Генерального плану с. Підгірці, що був затверджений рішенням Підгірцівської сільської ради від 28.03.2013, земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0187 та 3223186801:13:009:0186 входили до територій індивідуальної садибної забудови та території земель сільськогосподарського призначення.

Оспорюваним рішенням Підгірцівської сільської ради від 26.04.2018 №1.41 VII затверджений новий Генеральний план с. Підгірці, згідно з основним кресленням якого території, на яких розташовані земельні ділянки, що є власністю позивача, віднесено до земель багатоквартирної житлової забудови.

Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення його прав, оскільки за умови реалізації відповідачем наміру здійснити забудову багатоквартирними житловими будинками території, де розташовані його земельні ділянки, або на прилежних до них територіях, унаслідок початку проведення будівельних або підготовчих робіт належні йому на праві власності земельні ділянки будуть знищені або їх вартість суттєво знизиться у зв’язку з неможливістю їх використання за прямим цільовим призначенням.

При цьому позивач стверджує, що за умови початку проведення будівельних робіт з будівництва багатоквартирних житлових будинків приведення відповідних територій, у тому числі тієї, де розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186801:13:009:0187 та 3223186801:13:009:0186, у стан, який існував до будівництва, буде неможливо, або ж це буде потребувати значних матеріальних затрат.

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту – містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

Згідно з статтею 17 цього ж Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Пунктом 4.2 ДБН 5.1.1-15:2012 «Склад та зміст генерального плану населеного пункту» передбачено, що при розробленні генерального плану враховують, зокрема, чинну містобудівну документацію на місцевому рівні та проектну документацію; інформацію містобудівного, земельного та інших кадастрів.

Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до статті 3 Конституції України та статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги той факт, що предметом судового розгляду справи є вирішення питання про законність рішення Підгірцівської сільської ради від 26.04.2018 №1.41-VII, яким затверджений новий Генеральний план с. Підгірці, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача та ускладнить їх відновлення, оскільки на територіях, де розташовані земельні ділянки позивача, призначені для сільськогосподарського використання, можуть бути розпочаті будівельні і підготовчі роботи з будівництва багатоквартирних житлових будинків.

При цьому, зважаючи на обставини спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає забезпеченню шляхом зупинення дії рішення Підгірцівської сільської ради від 26.04.2018 №1.41 VII, а не шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії стосовно його реалізації.

Інші заходи забезпечення позову, вжити які вимагає позивач, застосуванню не підлягають, позаяк стосуються осіб, які не є учасниками справи, та правовідносин, що виходять за рамки предмету позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Підгірцівської сільської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення шляхом зупинення дії рішення Підгірцівської сільської ради від 26.04.2018 №1.41.VII

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Суддя Леонтович А.М.