Рішення № 77079815, 04.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року № 810/1700/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромілк" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу та податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромілк" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області від 30.11.2017 №2194 "Про проведення фактичних перевірок" в частині проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромілк";

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 № НОМЕР_1, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 394500,00 грн.

Відповідно до вказаного рішення податковий орган застосував до позивача фінансові санкції за порушення вимог підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, що виявилось у неоприбуткуванні готівки за оренду земельних паїв у 2017 році в касі підприємства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято посадовими особами контролюючого органу з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що фактична перевірка, за результатами якої винесене оскаржуване податкове повідомлення -рішення, проводилась податковим органом із порушенням вимог чинного законодавства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2018 відкрито провадження у справі, визначено що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14.05.2018, відкладено на 05.06.2018.

Судове засідання, 05.06.2018, знято з розгляду у зв'язку з проходженням суддею Василенко Г.Ю. тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей. Наступне судове засідання призначено на 04.09.2018.

Про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з’явились: позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження; відповідач до суду не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд, на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив здійснювати подальший розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Представник відповідача, в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що фактична перевірка була проведена на підставі та у спосіб, передбачений податковим законодавством України. Оскаржуваний наказ був прийнятий без порушення визначеної законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності підстав для її проведення, а твердження позивача про протиправність наказу та податкового повідомлення-рішення, на думку представника відповідача, є безпідставними, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивачем було подано, через канцелярію суду, відповідь на відзив, у якому зазначено, що згідно додатку до оскаржуваного наказу, підставою для проведення перевірки вказано підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (отримання інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства), проте посадовими особами податкового органу не було надано жодних доказів (копію відповідного звернення чи іншого документу, тощо), які б підтверджували зазначену підставу, у зв'язку з чим, на думку представника, перевірка проводилась незаконно, а отже не може мати жодних правових наслідків для товариства. Крім того, представник позивача пояснює, що на момент перевірки не були роздруковані прибуткові касові ордери по отриманих з банку коштам для виплати орендної плати орендодавцям земельних паїв, кошти в день отримання були виплачені повністю, тобто жодних порушень, на думку представника, товариством допущено не було.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агромілк" є юридичною особою, що зареєстрована 12.06.2007 Рокитнянською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Рокитнянському відділенні Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У грудні 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області, згідно наказу від 30.11.2017 №2194 та направлень на перевірку від 05.12.2017 №№6268, 6269, на підставі приписів підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, з метою реалізації контролю за діяльністю суб'єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування та послуг, проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромілк" (акт від 12.12.2017 № 3031/1000/14/35013579).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 2.6 гл. 2 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме: неоприбуткування готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 78900,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0046621406, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 394 500,00 грн. (78900,00 грн. х 5).

Не погодившись з рішенням про застосування фінансових санкцій, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України, але за результатом розгляду скарги, вищестоящим податковим органом прийнято рішення від 19.03.2018 №9405/6/99-99-/1-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У контексті заявлених позовних вимог, суттєвим, при вирішенні даної справи, є встановлення наявності підстав для проведення перевірки та її наслідків.

Відповідно до приписів пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень, виключно у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок врегульовано статтею 80 Податкового кодексу України.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені статтею 81 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпунктів 62.1.2, 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

З аналізу наведених правових норм убачається, що фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред'явлення копії наказу про проведення фактичної перевірки та направлення на проведення такої перевірки.

Як убачається з додатку до наказу Головного управління ДФС у Київській області від 30.11.2017 № 1294, фактична перевірка була призначена на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

У підпункті 1.2.2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом ДФС України від 31.07.2014 р. №22 вказано, що при організації проведення документальної позапланової або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства.

Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника органу державної фіскальної служби, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію, у т.ч. направлення повідомлення до Інформаційно-аналітичної групи, координацію дій залучених до перевірки працівників інших структурних підрозділів, а також реалізацію матеріалів перевірки.

Відповідно до пояснень представника відповідача, зазначених у письмовому відзиві на позов, фактична перевірка позивача була здійснена в рамках виконання податковим органом своїх функцій, зокрема, контролю за діяльністю суб'єктів господарювання сфери торгівлі, громадського харчування та послуг.

Зазначена підстава, на думку суду, не може бути спростована з огляду на дискреційні повноваження податкового органу, чітко закріплені нормою Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалось сторонами, що направлення на перевірку від 05.12.2017 №№ 6268, 6269, разом з службовими посвідченням посадових осіб контролюючого органу, пред’явлені на об’єкті перевірки головному бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромілк" ОСОБА_1, що підтверджується її підписом, 05.12.2017, на зазначених направленнях.

Разом з тим, суд зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що після проведення перевірки позивач втрачає своє право на оскарження наказу про проведення такої перевірки, скасування якого, за вказаних обставин, не може призвести до відновлення порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромілк", оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0046621406. При цьому, позивач не позбавлений права оскаржити податкове повідомлення-рішення з підстав їх невідповідності закону чи компетенції контролюючого органу.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у рішеннях від 13.03.2018 №804/1113/16 та від 20.02.2018 №826/1205/16.

Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду в частині оскарження наказу на проведення перевірки.

Водночас, суд не бере до уваги посилання представника позивача, зазначені в позовній заяві, на правові висновки Верховного суду України, які містяться у постановах від 27.01.2015 по справі №21-425а14, від 09.02.2016 по справі №826/5689/13-а та від 16.02.2016 по справі №826/12651/14, оскільки вони стосуються невиконання контролюючим органом вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.3 ст.79 та ст.80, 81 Податкового кодексу України щодо вручення платнику податків наказу на проведення невиїзної перевірки до початку її проведення, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки, а в даному випадку, судом встановлено, що посадовій особі позивача,- головному бухгалтеру товариства, були вручені відповідні документи до початку фактичної перевірки, також, відповідачем надано інформацію щодо порушень з боку позивача, які стали підставою для проведення перевірки, а отже, обставини, викладені у вказаних рішеннях суду та обставини у даній справі не є подібними, що виключає можливість врахування вказаних правових позицій у даній справі відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Київській області від 30.11.2017 №2194 "Про проведення фактичних перевірок" в частині проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромілк" задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2017 № НОМЕР_1, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 394500,00 грн., суд зазначає наступне.

Правила організації контролю за додержанням норм з регулювання обігу готівки в Україні встановлюються Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/1032 (чинне на момент проведення перевірки, далі – Положення № 637).

Відповідно до пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з абзацом двадцять четвертим пункту 1.2 Положення № 637 оприбуткуванням готівки є здійснення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 4.2 Положення № 637 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

Згідно абзацу першого пункту 4.3 Положення № 637 записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, відповідно до виписки з банку ПАТ "Креді ОСОБА_2" за період з10.11.2017 по 04.12.2017 та чекової книжки (корінець чеків від 10.11.2017 серія ЯЯ №4374416 та від 22.11.2017 серія ЯЯ №4374417), ТОВ "Агромілк" в особі головного бухгалтера ОСОБА_1, видано готівкові кошти за оренду земельних паїв у 2017 році на загальну суму 78900,00 грн. (56400,00 грн. - 10.11.2017 та 22500,00 грн. - 22.11.2017), при цьому, на день здійснення перевірки, вказана сума готівкових коштів у касовій книзі підприємства не відображена, прибуткові касові ордери не оформлені та не складались.

Відомості щодо неоприбуткування готівки не спростовувались позивачем.

Водночас, пояснення представника позивача, зазначені у позовній заяві, що отримані кошти у сумі 78900,00 грн. - це не державні кошти та не кошти від реалізації за готівку, а власно зароблені кошти товариством, а постанови та укази щодо ведення, які діють зараз, неприйнятні для приватних організацій, так як вони дублюють ведення каси в радянські часи, коли все належало державі, суд не бере до уваги, оскільки Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 було чинне на момент видачі готівкових коштів та проведення контролюючим органом фактичної перевірки, а отже його норми були обов'язковими для виконання.

Згідно з пунктом 7.8. Положення № 637 під час перевірок з'ясовується наявність у підприємства касової книги, а також відповідність її оформлення вимогам законодавства України. Крім того, перевіряється правильність ведення касової книги, оформлення в ній касових операцій із приймання та видачі готівкових коштів (у тому числі за строками), відповідність зазначених у ній сум прийнятої до каси або виданої з неї готівки даним прибуткових і видаткових касових ордерів, якість і своєчасність записів касира згідно із зазначеними в касовій книзі касовими документами, наявність підпису бухгалтера, який перевірив записи в касовій книзі за кількістю отриманих ним касових ордерів, правильність підрахунку в касовій книзі фактичних залишків готівки в касі на кінець дня тощо.

Таким чином, відсутність у книзі обліку доходів і витрат підприємства запису про одержані суми готівки означає неоприбуткування цієї готівки та має кваліфікуватися як порушення вимог законодавства з регулювання обігу готівки.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" в разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, а саме: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

В силу пункту 3 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано і відповідно до вимог чинного законодавства, тож підстави для його скасування відсутні.

Такий зміст правового регулювання спірних правовідносин щодо забезпечення суб'єктами господарювання належного та повного оприбуткування готівки в касах відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах ВС від 23.01.2018 у справі №2а-12605/11/2670, від 08.05.2018 у справі №808/2186/17 та у постанові ВСУ від 04.11.2015 у справі №825/554/15-а.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем належним чином задокументовано і доказано суду факт порушення позивачем вимог законодавства з питань регулювання обігу готівки, розмір фінансових санкцій за вчинене правопорушення визначено правильно, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Підстави для стягнення судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агромілк" в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.