Рішення № 77079211, 01.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2018 року м.Житомир справа № 0640/3956/18

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельного-ремонтного тресту до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2018 року №0001221202,

встановив:

Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельного-ремонтного тресту звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 Головного управління ДФС у Житомирській області від 31.05.2018 №0001221202.

В обґрунтування позову зазначено, що факт порушення контрагентами-постачальниками у ланцюгу поставок своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які будуть допущені постачальниками по всьому ланцюгу поставок. Позивач стверджує, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вони були зареєстровані як юридичні особи. Вказує, що законодавством не передбачено залежності між виникненням у платника податку на додану вартість права на податковий кредит та дотримання вимог законодавства іншими суб'єктами господарювання. Стверджує, що податкове повідомлення-рішення відповідача є протиправним, у зв'язку з чим щебеневий завод мав право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Представники позивача в судових засіданнях позов підтримали в повному обсязі, просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, за результатами камеральної перевірки Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельного-ремонтного тресту складено акт від 16.05.2018 №1110/06-30-12-02-26 (а.с.10-16).

Перевірку проведено з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2018 року.

На підставі виявлених порушень, Головним управлінням ДФС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2018 №0001221202 (а.с.17).

Вважаючи рішення податкового органу протиправним та прийнятим в порушення норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п.75.1.1. ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Пунктами 198.1.-198.2. ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

Згідно з п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.

За змістом п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п.200.4. ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1. цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що платник податку у разі підтвердження фактичного здійснення господарської операції має право на включення сум ПДВ, сплачених у вартості товарів, робіт чи послуг, до податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного податкового періоду і, як наслідок, на його врахування при визначенні різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

Позивач стверджує про реальність господарських операцій між Овруцьким щебеневим заводом Гомельського міського шляхового будівельного-ремонтного тресту та ТОВ "Західторгінвест" та на підтвердження надає наступні докази.

Договором купівлі-продажу від 29.05.2017 підтверджується факт господарської операції щодо купівлі Овруцьким щебеневим заводом Гомельського міського шляхового будівельного-ремонтного тресту обладнання у ТОВ "Західторгінвест"(а.с.18-19).

На підтвердження факту передачі конвеєрних роликів щебеневому заводу та оплати товару до матеріалів справи надано податкову накладну № 19 від 20.03.2018 (а.с.77) та видаткову накладну від 20.03.2018 №РН-0000094 (а.с.20).

Згідно з товарно-транспортною накладною від 20.03.2018 товар, що вказаний у видатковій накладній доставлений позивачу та прийнятий відповідальною особою вантажоодержувача (а.с.21-22).

Крім того, позивачем надано прибутковий ордер №175 від 20.03.2018 (а.с.23) та рахунок-фактуру №СФ-0000095 від 20.03.2018 для сплати коштів за товар (а.с.25).

На підтвердження факту розрахунку за вказаний товар з контрагентом, позивач надає виписку по рахунку. Зі змісту виписки встановлено, що щебеневий завод 20.03.2018 перерахував на рахунок ТОВ "Західторгінвест" 61359,72 грн за запчастини (ролики конвеєрні) (а.с.24).

Картками складського обліку матеріалів ролики конвеєрні прийняті на склад Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельного-ремонтного тресту (а.с.26-29).

Згідно з розділом 2 заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельного-ремонтного тресту позивачем виставлено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 10226,62 грн по операціям з ТОВ "Західторгінвест" (порядковий номер 40) (а.с.63-65).

У податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2018 року зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на суму 10227 грн (а.с. 66-67).

Контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що аналізом зареєстрованих накладних встановлено, що постачальниками ТОВ "Західторгінвест" є ТОВ "Західпромторг" та ПП "Промкомп 2007". ГУ ДФС у Житомирській області отримано лист -застереження від ГУ ДФС у Херсорнській області № 1125/7/21-22-08-01-14 від 27.02.2018 з переліком платників, що беруть участь у схемах постачання та використання сумнівного податкового кредиту, серед яких ТОВ "Західпромторг" та ПП "Промкомп 2007". Дана податкова інформація свідчить про можливі порушенння платником податків податкового законодавства, так, як дані підприємства віднесено до АІС "Суб'єктів фіктивного підприємництва". А тому відповідач прийшов до висновку про неможливість подальшого продажу товару ТОВ "Західторгінвест" Овруцькому щебзаводу за відсутності його реального придбання, так, як не рідтверджено реальне придбання товару у контрагентів (ТОВ "Західпромторг" та ПП "Промкомп 2007") з врахуванням неможливості виробництва товарів у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів та об'єктів оподаткування (а.с.13-14).

Суд вважає дані висновки контролюючого органу неправомірними, оскільки у розумінні ст.124 Конституції України та ст.70 КАС України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 та ст.212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися судом не встановлено.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судом також не встановлено.

Вказані документи складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Договір, укладений між позивачем та ТОВ "Західторгінвест" спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільним і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст.203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит.

Також суд зазначає, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит відповідного спірного періоду сформований на підставі належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від контрагента, яка зареєстрована платником податку на додану вартість, використовуючи придбані товари у власній господарській діяльності.

Крім того, суд зауважує, що податковим органом було здійснено камеральну перевірку лише позивача.

В свою чергу камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків. Під час такої перевірки відповідачем не може бути встановлено реальність господарських відносин між контрагентами, оскільки контролюючим органом не досліджуються документи бухгалтерського та податкового обліку.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вказаних вимог Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарська операція з придбання товару була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару на користь контрагента, до податкового кредиту.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому позов слід задовольнити.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн, про, що свідчить квитанція № 1042 від 27.07.2018 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельного-ремонтного тресту, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельного-ремонтного тресту (Бондарі, Овруцький район, Житомирська область, 11152, ЄДРПОУ 04990896) задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, ЄДРПОУ 39459195) від 31.05.2018 №0001221202.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельного-ремонтного тресту понесені судові витрати в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 12 жовтня 2018 року