Рішення № 77078963, 02.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 р. Справа№0540/6043/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод»

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №1619/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 16.04.2018 року в частині визнання Державною фіскальною службою України іншими доходами нерезидента, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України та визнання їх об'єктом оподаткування за п. «й» п.п. 141.4.1. п. 141.4. ст. 141 ПК України виплат на користь нерезидента експедитора (ТОВ «СЧПЗ ТРЕЙД) здійснених замовником резидентом (ТОВ«КФЗ») за договором організації перевезень (договір № 04-14-42 від 25.03.2014 року) в рахунок компенсації нерезиденту експедитору витрат на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №1619/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 16.04.2018 року

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі звернення ТОВ «КФЗ» за №541/28 від 16.03.2018 року «на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі», відповідно до положень 52 ПК України суб'єктом владних повноважень - ДФС України була надана індивідуальна податкова консультація у письмовій формі №1619/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 16.04.2018 року.

Позивач не погоджується з позицією викладеною відповідачем у податковій консультації, оскільки на його думку вона суперечить нормам та змісту відповідного податку який застосовується до доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України.

Просив суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію у письмовій формі №1619/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 16.04.2018 року видану Державною фіскальною службою на звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод».

Ухвалою від 25 липня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 07 серпня 2018 року за правилами загального позовного провадження.

07 серпня 2018 року судом оголошено перерву до 03 вересня 2018 року.

27 серпня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву відповідно до якої просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Зазначив, що істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, розмір плати експедитору.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання договору транспортного експедирування.

До плати експедитора не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до положень абзацу й) п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу не вважаються доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу, доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених ОСОБА_1 України «Про державну підтримку кінематографії в Україні».

Таким чином, плата нерезиденту за надані резиденту транспортно-експедиційні послуги відповідно до договору транспортного експедирування не є об'єктом оподаткування згідно із п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Водночас , винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом, вважається фрахтом (п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб'єктом спрощеного оподаткування.

Відповідно до положень п.п. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 Кодексу базовою ставкою фрахту вважається сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Таким чином, якщо експедитор здійснює перевезення вантажу із використанням власного транспортного засобу, то послуги з перевезення розглядаються як фрахт.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає що, висновки, викладені в листі ДФС

України №1619/6/99-9915-02-02-15/ІПК від 16.04.2018 року не суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

03 вересня 2018 року судом оголошено перерву до 18 вересня 2018 року.

11 вересня 2018 року представник позивача надав через канцелярію суду відповідь на відзив.

Зазначив, що відповідач, у відзиві на позовну заяву, висвітлюючи свою позицію стосовно відповідності законодавству наданої податкової консультації, цитує зміст податкової консультації № 1619/6/99-99-15-02-02-15/1 ПК від 16.04.2018 року, з деякими поправками відносно автентичного тексту, замовчуючи існування в тексті оскаржуваного документу вищенаведеного висновку органу ДФС на підставі аналізу норм законодавства, що і став підставою для оскарження даної податкової консультації, тобто став предметом наявного на даний час спору.

18 вересня 2018 року судом оголошено перерву до 25 вересня 2018 року.

25 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 жовтня 2018 року.

26 вересня 2018 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію у письмовій формі № 1619/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 16.04.2018 року, видану Державною фіскальною службою України в частині визнання Державною фіскальною службою України іншими доходами нерезидента, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України та визнання їх об'єктом оподаткування за п. «й» п.п. 141.4.1. п. 141.4. ст. 141 ПК України виплат на користь нерезидента експедитора (ТОВ «СЧПЗ ТРЕЙД) здійснених замовником резидентом (ТОВ

«КФЗ») за договором організації перевезень (договір № 04-14-42 від 25.03.2014 року) в рахунок компенсації нерезиденту експедитору витрат на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

16 березня 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (далі за текстом - ТОВ «КФЗ») звернувся до Державної фіскальної служби зі зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі.

Зі змісту звернення вбачається, що позивач, відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України, з метою дотримання ТОВ «КФЗ» вимог податкового законодавства України та правильного застосування положень статті 141 Податкового кодексу України при здійсненні виплат на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЧПЗ ТРЕЙД» за Договором організації перевезень за №04-14-42 від 25.03.2014 року, ТОВ «Краматорський феросплавний завод» ініціювало перед ДФС надання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі з наступних питань:

1. Чи є сума коштів, що сплатить ТОВ «КФЗ» на користь ТОВ «СЧПЗ ТРЕЙД» у якості винагороди за належне виконання Договору організації перевезень за № 04-14-42 від 25.03.2014 року доходом нерезидента для цілей оподаткування згідно зі ст. 141.4 ПКУ «Особливості оподаткування нерезидентів». Якщо так, то як визначається база оподаткування в даному випадку та яку ставку треба застосовувати?

2. Чи є сума коштів, що сплатить ТОВ «КФЗ» на користь ТОВ «СЧПЗ ТРЕЙД» у якості компенсації вартості перевезень (провізних платежів, залізничних тарифів, послуг з завантаження/розвантаження та інш.), які ТОВ «СЧПЗ ТРЕЙД» сплатило на користь перевізників/портів та інших третіх осіб, послугами яких він скористувався чи яких він залучив для виконання Договору організації перевезень за №04-1442 від 25.03.2014 року доходом нерезидента для цілей оподаткування згідно зі ст.141.4 ПКУ.

Державна фіскальна служба України розгляну лист позивача та надала податкову консультацію від 16 квітня 2018 року №1619/6/99-99-15-02-02-15/ІПК про таке:

«Статтею 912 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Тобто, фрахтування за своєю суто є орендою відповідного транспортного засобу для здійснення перевезень.

Порядок укладання та форма договору чартеру (фрахтування) встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Водночас за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу (ст. 929 ЦКУ).

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір з перевезення вантажу» забезпечити відправку й одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

ОСОБА_1 України від 01 липня 2004 р №1955-ІУ «Про транспортно експедиторську діяльність» (далі - ОСОБА_1 №1955) передбачено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначених у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі експедирування. Статтею 8 ОСОБА_1 №1955, зокрема, передбачено, з дорученням клієнтів фрахтують національні, іноземні судна та залучають інші транспортні засоби і забезпечують їх подачу в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об'єкти для своєчасного відправлення вантажів.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, розмір плати експедитору.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом за належне виконання договору транспортного експедирування.

До плати експедитора не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до положень абзацу й) п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу не вважаються доходом, отриманим нерезидентом із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу, доходи у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення, а також крім субсидій для повернення частини кваліфікованих витрат, передбачених ОСОБА_1 України «Про державну підтримку кінематографії в Україні».

Таким чином, плата нерезиденту за надані резиденту транспортно-експедиційні послуги відповідно до договору транспортного експедирування не є об'єктом оподаткування згідно із п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Водночас, винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом, вважається фрахтом (п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою б відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб'єктом спрощеного оподаткування.

Відповідно до положень п.п. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 Кодексу базовою ставкою фрахту вважається сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодованих) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Таким чином, якщо експедитор здійснює перевезення вантажу із використанням власного транспортного засобу, то послуги з перевезення розглядаються як фрахт.

Водночас зазначаємо, що винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частіш) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом, вважається фрахтом (п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб'єктом спрощеного оподаткування.

Відповідно до положень п.п. 14.1.12 п. 14.1 ст. 14 Кодексу базовою ставкою фрахту вважається сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Таким чином, якщо експедитор здійснює перевезення вантажу із використанням власного транспортного засобу, то послуги з перевезення розглядаються як фрахт.

Якщо нерезидент з метою виконання договору транспортного експедирування залучає до виконання третіх осіб, у тому числі нерезидентів, що надають послуги з фрахту, то компенсація таких виплат резидентом нерезиденту - експедитору не вважаються сумою фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахтування. Компенсація таких виплат відповідно до підпункту «й» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу є іншими доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з Україна що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.»

Надаючи оцінку оскаржуваній податковій консультації, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1.172 статті 14 Податкового Кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового Кодексу України, контролюючі органи за зверненням платників податків надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 52 статті 52 Податкового Кодексу України, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до пункту 52.4 статті 52 Податкового Кодексу України, консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 Податкового Кодексу України, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Отже, Податковим кодексом України передбачено право платника податків оскаржувати податкову консультацію, а також встановлені правові наслідки визнання податкової консультації недійсною (скасування).

Спірним питанням даної справи є визнання Державною фіскальною службою України у податковій консультації від 16.04.2018 року №1619/6/99-99-15-02-02-15/ІПК виплати на користь нерезидента експедитора здійснені замовником резидентом за договором організації перевезень в рахунок компенсації нерезиденту експедитору витрат на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування - іншими доходами нерезидента, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України та об'єктом оподаткування за п. «й» п.п. 141.4.1. п. 141.4. ст. 141 ПК України.

З підстав викладеного суд зазначеного наступне.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем з метою належного виконання зобов’язання з поставки готової продукції за зовнішньоекономічними контрактами за межі України, уклало з компанією нерезидентом (РФ, Москва) – Товариствам з обмеженою відповідальністю «СЧПЗ ТРЕЙД» (далі за текстом – ТОВ «СЧПЗ ТРЕЙД») договір організації перевезень за №04-14-42 від 25.03.2014 року.

Відповідно до умов Договору, ТОВ «СЧПЗ ТРЕЙД» (Виконавець за Договором) зобов'язався за рахунок ТОВ «КФЗ» (Замовник за Договором) за його окремими заявками (дорученнями) виконувати організацію перевезень вантажів Замовника по залізницям країн СНД і Балтії, та в портах країн СНД і Балтії.

Власний рухомий склад або транспорт для виконання цього Договору не використовується.

Згідно із п. 3.1. Договору, розмір оплати за перевезення вантажу формується із винагороди Виконавця за виконання цього Договору та сум провізних платежів, залізничних тарифів, послуг з завантаження/розвантаження, які сплачує Виконавець на користь перевізників/портів та інших додаткових зборів. Оплата сум, зазначених у п. 3.1. Договору здійснюється на умовах 100% післяплати на підставі Рахунку (ів) та Акту (ів) виконаних робіт.

Таким чином, платежі на користь виконавця за договором складаються із: А) суми грошової винагороди виконавця за належне виконання договору; Б) суми (компенсації) вартості перевезень (провізних платежів, залізничних тарифів, послуг з завантаження/розвантаження та інш.), які сплачує виконавець на користь перевізників/портів та інших третіх осіб, послугами яких він скористувався чи яких він залучив для виконання договору.

Отже, за своєю правовою природою, укладений договір є договором транспортного експедирування. Договір транспортного експедирування належить до різновиду договорів про надання послуг.

Відповідно до ст. 316 Господарського кодексу України та ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов’язань, пов’язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 1 ОСОБА_1 України від 01 липня 2004 року №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - ОСОБА_1 №1955-IV) транспортно-експедиторська діяльність визначена, як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Відповідно до ч.2 ст.4 ОСОБА_1 №1955-IV експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками.

За змістом частини другої статті 8 ОСОБА_1 №1955-IV транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

У відповідності до статті 9 ОСОБА_1 №1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Згідно із загальним визначенням у пп. 14.1.54 Податкового кодексу України, доходом з джерелом походження з України вважається будь-який дохід, отриманий нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, в її континентальному шельфі, у винятковій (морській) економічній зоні.

Підпунктом 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, вказаних у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу сума фрахту,

що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому, згідно з п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фрахт – це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Статтею 912 Цивільного кодексу України визначено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Тобто, фрахтування за своєю суттю є орендою відповідного транспортного засобу для здійснення перевезень.

Порядок укладання та форма договору чартеру (фрахтування) встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Водночас за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу (ст. 929 ЦКУ).

При цьому, суд зауважує, що фрахт є винагородою (компенсацію), що виплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна чи транспортного засобу (їх частин) для ( п.п. 14.1.260 ПКУ): перевезення вантажів і пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Тобто виплата винагороди буде фрахтом тільки в разі дотримання певних умов.

Щоб вважатися фрахтом, виплата повинна здійснюється або за договором перевезення, або за договором найму (оренди) судна. Виплати за транспортно-експедиторським договором на перевезення мають іншу природу і фрахтом не є. (вказана позиція також викладена у рішення ВАСУ від 30.03.2015 р. №К/9991/57789/12, від 30.07.2015 р. №К/800/12080/15, від 15.02.2016 р. №К/800/17987/14, К800/18132/14)

Фрахтом буде виплата експедитором винагороди перевізнику.

Отже, експедитор за договором транспортного експедирування організовує надання послуг з перевезення вантажу, визначених договором, тобто працює як посередник клієнта.

Експедитор може сам надавати послуги, передбачені договором, а може залучати до виконання третіх осіб. Експедитор з такими особами укладає договори або від свого імені або від імені клієнта.

Таким чином, оплата за перевезення вантажу, що сплачує клієнт на користь експедитора включає у себе суми винагороди виконавця за виконання договору та суми компенсації витрат за організацію перевезення вантажу транспортом і за маршрутом клієнта (суми провізних документів, послуг з завантаження/розвантаження, які сплачує виконавець на користь перевізників/портів та інших додаткових зборів).

Кошти, що надходять від клієнта на рахунок експедитора для виконання умов договору, а потім перераховуються ним третім особам на оплату послуг, зазначених у договорі транспортного експедирування, є транзитними та доходом не визнаються, бо не відповідають критеріям визнання доходу: не збільшують активи і не зменшують зобов'язання, що обумовлюють збільшення власного капіталу.

Те саме стосується і вантажу (права власності експедитор на вантаж не має), послуги з перевезення якого експедитор бере на себе.

Проте, якщо експедитор-нерезидент здійснює перевезення вантажу з використанням власного транспортного засобу, у цьому випадку послуги перевезення розглядаються як фрахт, адже експедитор-нерезидент самостійно надає замовнику транспортні послуги. Тому, виплачуючи експедитору винагороди за послуги перевезення, замовник повинен сплатити податок на фрахт.

При цьому, суд зауважує, що предметом договору організації перевезень №04-14-42 від 25 березня 2014 року, є саме організація перевезень вантажів замовника по залізницям країн СНД і Балтії, та в портах країн СНД і Балтії, що в свою чергу не є об’єктом оподаткування податком на прибуток.

З урахуванням викладеного, суд не погоджується з висновком Державної фіскальної служби України викладеним у спірній податковій консультації, про те, що, якщо нерезидент з метою виконання договору транспортного експедирування залучає до виконання третіх осіб, у тому числі нерезидентів, що надають послуги з фрахту, то компенсація таких виплат резидентом нерезиденту - експедитору не вважаються сумою фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахтування та компенсація таких виплат відповідно до підпункту «й» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу є іншими доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з Україна, що оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відтак, податковий орган невірно тлумачить положення діючого податкового законодавства України, чим покладає на платника податків додаткові зобов’язання зі сплати податку на прибуток, в той час коли його сплата не передбачена ОСОБА_1.

Податковий кодекс України, в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко передбачено суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору, що має місце у спірному випадку.

У зв’язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №1619/6/99-99-15-02-02-15/ІПК від 16.04.2018 року в частині визнання Державною фіскальною службою України іншими доходами нерезидента, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України та визнання їх об'єктом оподаткування за п. «й» п.п. 141.4.1. п. 141.4. ст. 141 ПК України виплат на користь нерезидента експедитора (ТОВ «СЧПЗ ТРЕЙД) здійснених замовником резидентом (ТОВ«КФЗ») за договором організації перевезень (договір № 04-14-42 від 25.03.2014 року) в рахунок компенсації нерезиденту експедитору витрат на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (84301, Донецька область, м.. Краматорськ, вул. Дмитра Мазура, 18, ЄДРПОУ 37133410)

Повний текст рішення складено та підписано 12 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.