Рішення № 77078626, 11.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2018 р. Справа№0540/6018/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя до Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Лівобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у якому просив визнати неправомірною та скасувати постанову від 23.06.2018 року ВП № 56660970 про стягнення виконавчого збору в розмірі 14892 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно прийнята оскаржувана постанови, оскільки підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів, є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум. Управління пенсійного фонду здійснило виконання постанови суду добровільно, тобто державним виконавцем не здійснювались по відношенню до управління примусові дії по виконанню рішень суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2018 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали.

Позивачем недоліки позовної заяви усунуті проте не у спосіб, визначений Кодексом адміністративного судочинства, в зв’язку з чим ухвалою від 22.08.2018 року позивачу встановлений додатковий строк для усунення недоліків. Також даною ухвалою відмовлено в клопотанні позивача про передачу даної адміністративної справи за підсудністю до Іллічівського районного суду м. Маріуполя.

14.09.2018 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального судового провадження та призначено судове засідання на 26.09.2018 року.

26.09.2018 року судове засідання відкладено за клопотанням відповідача у зв’язку з неотриманням ним уточненої позовної заяви. У задоволенні клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про судове засідання був повідомлений належним чином. Надіслав до суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що ним відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про зобов’язання поновити виплату пенсії ОСОБА_1 і виплатити виниклу заборгованість з грудня 2016 року. При цьому була визначена сума виконавчого збору, що є обов’язковим при відкритті виконавчого провадження. З листування з позивачем встановлено, що ним до відкриття виконавчого провадження частково добровільно виконано рішення суду у частині поновлення виплати пенсії та виплати заборгованості за один місяць. Проте це неможливо вважати повним виконанням рішення. Відтак на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження рішення виконане не було. На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити в позові.

У відповідності до приписів ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглянута у письмовому провадженні.

Розглянувши всі матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в адміністративному позові та письмових запереченнях, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.05.2018 року постановою Лівобережного ВДВС м. Маріуполя відкрито виконавче провадження з виконання рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя у справі № 264/2753/17 про зобов’язання Лівобережного об’єднаного управління пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 і виплатити виниклу заборгованість з грудня 2016 року. Данною ж постановою визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 14892 грн.

08.06.2018 року на виконання вимоги відповідача щодо стану виконання рішення суду Маріупольським об’єднаним управлінням ПФУ Донецької області повідомлено, що розпорядженням від 18.04.2018 року поновлено нарахування пенсії ОСОБА_1, виплата за рішенням суду – червень 2018 року.

Дійсно розпорядженням Лівобережного ОУПФУ 800285 від 18.04.2018 року поновлено позивачу нарахування пенсії з грудня 2016 року.

Разом з цим, станом на 31.05.2018 року заборгованість по пенсії з січня 2017 року по травень 2018 року не сплачена та обліковувалась в розмірі 38662,26 грн., що підтверджується протоколом. Виплата проведена в червні 2018 року, що не є спірним у справі.

Постановою Лівобережного ВДВС м. Маріуполя від 22.06.2018 року закінчено виконавче провадження у зв’язку з виконанням. Виконавчий збір виведений в окреме виконавче провадження, оскільки рішення суду боржником самостійно не виконано.

23.06.2018 року постановою Лівобережного ВДВС м. Маріуполя відкрито виконавче провадження про стягнення з пенсійного органу виконавчого збору у розмірі 14892 грн.

Примусове виконання судових рішень та рішень інших органів – це сукупність дій органів і осіб, визначених у Законі України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 року №1404, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Питання справляння виконавчого збору визначені статтею 27 вищенаведеного Закону.

Згідно частини 1 цієї статті виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 9 статті 27 даного Закону визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно частини 3 статті 27 Закону № 1404 за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як встановлено судом з матеріалів даної справи та визнається сторонами, рішення в даній справі виконано позивачем в повному обсязі після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

З огляду на встановлені обставини, враховуючи, що законом передбачено, що виконавчий збір не стягується лише у разі виконання рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд не вбачає підстав для визнання неправомірною та скасування спірної постанови.

Стосовно посилання позивача на правову позицію Верховного Суду у постанові від 15.02.2018 року в справі № 910/1587/13, суд зазначає, що вона не може бути застосовано до спірних правовідносин. Так, у зазначеній справі суд дійшов висновку щодо відсутності у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки на той час ним не було винесено постанови ні про закінчення виконавчого провадження, ні про повернення виконавчого документу, що не відповідає обставинам даної справи. Крім того в справі № 910/1587/13 йдеться про виконавче провадження щодо стягнення з боржника сум коштів, тобто майнового характеру. Відтак судом зроблений висновок щодо обліку виконавчого збору від розміру фактично стягнутих сум. Натомість в даній справі боржника зобов’язано вчинити певні дії, у виконавчому документі відсутня сума, яка визначена до стягнення. Тому такі вимоги не можна вважати майновими.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, визначених Законом України “Про виконавче провадження”, з огляду на що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У зв’язку з відмовою в задоволені позову, відсутні підстави для повернення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 6 – 9, 19, 72 – 74, 77, 90, 139, 241 – 246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя (ЄДРПОУ: 41250905, 87502, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Перемоги, буд. 16) до Лівобережного відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (ЄДРПОУ: 34908763, 87516, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Московська, 7) про визнання неправомірною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.