Ухвала суду № 77078313, 08.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 жовтня 2018 р. Справа №200/9758/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Лазарєв В.В., розглянувши позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

02 жовтня 2018 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Вивчивши подані матеріали, суддя дійшов висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України).

У відповідності до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частина 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI зі змінами та доповненнями(далі Закон № 3674) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, справляється судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено позов майнового характеру про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.

Отже, розмір судового збору, що підлягає сплаті за позов майнового характеру складає 1762,00 грн.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду документ про сплату судового збору за позов майнового характеру (реквізити сплати: р/р 34318206084034, отримувач коштів: Слов`янське УК/м.Слов`янськ/22030101, код отримувача за ЄДРПОУ 37803368, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу за подання адміністративного позову: «Судовий збір за позовом (найменування позивача), Донецький окружний адміністративний суд».

Щодо сплати судового збору, у позовній заяві позивач посилається на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (рішення «Креуз проти Полщі»).

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державною, регулювання, що зможе змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду. Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для такої особи, у такій спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються, та ціллю, якою прагнуть досягти (п. 31 рішення від 30 травня 2013 року у справі «ОСОБА_1 проти України», заява № 49069/11).

В рішення від 19 червня 2001 року у справі «Kreuz v. Poland» («Кройц проти Польщі», заява № 28249/95) Європейський суд з прав людини зауважив, що самі по собі вимоги про сплату судових втрат у цивільному процесі не можуть розглядатися як такі, що суперечать п. 1 ст. 6 Конвенції. Вказане конвенційне положення не може тлумачитися як таке, що надає право на отримання безкоштовної юридичної допомоги від держави у процесі вирішення цивільної справи чи право на «безкоштовний» цивільний процес.

Розмір судових витрат за обставин конкретної справи слід оцінювати з урахуванням можливості заявника сплатити таку суму та зважаючи на стадію провадження у справі, коли у заявника виник обов'язок по сплаті цих витрат. Саме ці обставини є істотними при вирішенні питання про те, чи було порушено право особи на доступ до суду.

Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на частину 1 статті 1 Закону України № 1404 судом не приймаються, оскільки предмет та підстави позову в даній справі та справі № 805/1419/18-а є різними.

Згідно з ст.129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Така ж норма міститься й у ст.8 КАС України.

Отже, якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати, оскільки такі дії утворять дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до судового захисту.

Згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору на загальну суму 1762,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, - залишити без руху і встановити строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом трьох днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали, шляхом надання документу про сплату судового збору на загальну суму 1762,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Лазарєв В.В.