Рішення № 77077781, 02.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2018 року м. ЛуцькСправа № 0340/1320/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Фолдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2018 року №0291581306, №0291641306, №0291601306; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2018 року №Ф-0291691306; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24 травня 2018 року №0291681306.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

За результатами перевірки складено акт №5262/17-2381410370 від 04 квітня 2018 року, відповідно до висновків якого відповідачем виявлено порушення платником податків пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2 статті 177, підпунктів 177.4.1, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі – ПК України) – заниження податку з доходів фізичних осіб за 2015-2017 роки на загальну суму 16 579 грн 80 коп.; підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» - заниження суми оподатковуваного доходу за 2015 рік на 21 917 грн 91 коп., за 2016 рік на 46 913 грн 35 коп., за 2017 рік на 16 880 грн 53 коп. у результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності на 1 285 грн 68 коп.; підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України – заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 11 119 грн; пункту 7.1.2 статті 7, пункту 8.11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» - заниження показників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму на 21 640 грн 09 коп.

На підставі акта перевірки №5262/17-2381410370 від 04 квітня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2018 року №0291641306, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб всього на 20 724 грн 75 коп. (16 579 грн 80 коп. за податковим зобов’язанням, 4 144 грн 95 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); №0291601306, яким збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору всього на 1607 грн (1 285 грн 68 коп. за податковим зобов’язанням, 321 грн 42 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); №0291581306, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість всього на 16 678 грн 50 коп. (11 119 грн за податковим зобов’язанням, 5 559 грн 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), сформовано вимогу №Ф-0291691306 від 24 травня 2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 21 640 грн 09 коп., прийнято рішення №0291681306 від 24 травня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 4 717 грн 21 коп.

Позивач вважає оскаржені податкові повідомленням-рішення, вимогу та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості реєстрації транспортних засобів за фізичною особою-підприємцем або виокремлення майна, яке використовується в межах господарської діяльності. Під час здійснення своєї господарської діяльності (оптова торгівля фруктами та овочами) позивач використовував транспортний засіб, титульним власником якого є його дружина, та який є спільною сумісною власністю подружжя в розумінні вимог Цивільного та Господарського кодексів України (далі – ЦК України, ГК України). Позивач вважає помилковими висновки контролюючого органу про заниження податку з доходів фізичних осіб, заниження суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності, заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість, заниження показників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, оскільки господарські операції між ним та його контрагентами оформлені відповідно до вимог податкового законодавства, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

У відзиві на позов від 01 серпня 2018 року (т. 4, а.с. 56-58) відповідач його вимог не визнав, посилаючись на те, що в ході перевірки було виявлено факти використання в межах господарської діяльності підприємцем ОСОБА_3 транспортного засобу Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 (далі - ТЗ), який належить ОСОБА_4 Нотаріально засвідченого договору про передачу вказаного транспортного засобу в оренду позивач під час перевірки не надав, також не було встановлено факту сплати коштів за користування транспортним засобом. Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що пальне, використане для вказаного ТЗ не може бути включене до складу валових витрат. В ході перевірки у зв’язку із виявленими порушеннями було встановлено, що підприємцем ОСОБА_3 за перевірений період завищено валові витрати всього на 85 711 грн 79 коп. Також виявлені порушення свідчать про заниження податкових зобов’язань з ПДВ на 11 119 грн, заниження суми військового збору від здійснення підприємницької діяльності на 1 285 грн 68 коп., заниження показників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму на 21 640 грн 09 коп.

У відповіді на відзив від 03 вересня 2018 року (а.с. 62-64) позивач додатково зазначив, що бухгалтерський та податковий облік за перевірений період здійснював відповідно до вимог чинного законодавства.

У поданому до суду запереченні на відповідь на відзив від 07 вересня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області вказало, що відповідно до вимог статей 640, 759 ЦК України, статті 283 ГК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи в обов’язковому порядку нотаріально посвідчується.

Ухвалою від 16 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження; призначено у даній справі підготовче засідання. (а.с. 1). Ухвалою суду в судовому засіданні 04 вересня 2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на обставини, вказані у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв’язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт господарювання 08 серпня 2005 року, місце проживання якого значиться: АДРЕСА_1 (т. 4, а.с. 51).

На підставі наказу №750 від 16 лютого 2018 року, направлень №1113, №1114, №1115 від 05 березня 2018 року контролюючим органом проведено документальну, планову, виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №5262/17-2381410370 від 04 квітня 2018 року (т. 1, а.с. 27-64), відповідно до висновків якого відповідачем виявлено порушення платником податків пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2 статті 177, підпунктів 177.4.1, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі – ПК України) – заниження податку з доходів фізичних осіб за 2015-2017 роки на загальну суму 16 579 грн 80 коп.; підпунктів 1.2, 1.3, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення» - заниження суми оподатковуваного доходу за 2015 рік на 21 917 грн 91 коп., за 2016 рік на 46 913 грн 35 коп., за 2017 рік на 16 880 грн 53 коп. у результаті чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності на 1 285 грн 68 коп.; підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України – заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 11 119 грн; пункту 7.1.2 статті 7, пункту 8.11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» - заниження показників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму на 21 640 грн 09 коп.

Непогоджуючись із зазначеними висновками акта перевірки, ФОП ОСОБА_3 подав до ГУ ДФС у Волинській області заперечення №7 від 07 травня 2018 року. Відповідно до наданої відповіді від 21 травня 2018 року, контролюючий орган залишив заперечення без задоволення у зв’язку із його необґрунтованістю та безпідставністю, (т. 1, а.с. 17-25).

На підставі акта перевірки №5262/17-2381410370 від 04 квітня 2018 року ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2018 року №0291641306, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб всього на 20 724 грн 75 коп. (16 579 грн 80 коп. за податковим зобов’язанням, 4 144 грн 95 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); №0291601306, яким збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору всього на 1607 грн (1 285 грн 68 коп. за податковим зобов’язанням, 321 грн 42 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)); №0291581306, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість всього на 16 678 грн 50 коп. (11 119 грн за податковим зобов’язанням, 5 559 грн 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), сформовано вимогу №Ф-0291691306 від 24 травня 2018 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 21 640 грн 09 коп., прийнято рішення №0291681306 від 24 травня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 4 717 грн 21 коп. (т. 1, а.с. 9-13).

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства у перевіреному періоді ґрунтуються на тому, що платник податків не подав первинних документів на підтвердження використання в господарській діяльності ТЗ Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1, та , відповідно, списаних на нього паливно-мастильних матеріалів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов’язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов’язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі – ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, в періоді з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року здійснював господарську діяльність з оптової торгівлі фруктами та овочами, перебував на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку з доходів з фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб найманих працівників, єдиного внеску та військового збору.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Таким чином, з наведеного слідує, що фізична особа - підприємець, яка перебуває на загальній системі оподаткування, вправі зменшити свій загальний оподатковуваний дохід тільки на суму витрат, які повинні бути: 1) документально підтвердженими; 2) пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Так, відповідно до підпункту 177.4.4 пункту 174.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно із частинами першою, другою статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_3 в господарській діяльності за перевірений період використовував транспортний засіб Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1, вантажний фургон, який належить ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 72). На підтвердження вказаних обставин позивач надав суду копії актів списання дизпалива (т. 1, а.с. 74-102); подорожніх листів вантажного автомобіля (т. 1, а.с. 103-250, т. 2, а.с. 1-124); видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, фіскальних чеків на придбання ТМЦ (т. 2, а.с. 125-250, т. 3, а.с. 1-250, т. 4, а.с. 1-50). Також, на підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності, в межах якої використовувався вантажний ТЗ Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1, позивач надав копії наказу про прийняття на роботу водія ТЗ, копії трудових договорів, додаткових угод до трудових договорів (т. 4, а.с. 72, 77), договору поставки, укладеного між позивачем і контрагентами-постачальниками товару (фруктово-овочевої групи), контрагентами-покупцями товару (фруктово-овочевої групи) (т. 4, а.с. 93-127).

З цих підстав перевіркою зроблено висновок (пункт 2.1.2 акту перевірки), що на порушення пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, ФОП ОСОБА_3 завищено валові витрати на загальну суму 85 711 грн 79 коп., з яких 21 917 грн 91 коп. за 2015 рік, 46 913 грн 35 коп. за 2016 рік, 16 880 грн 53 коп. за 2017 рік. Такий висновок обґрунтовано тим, що витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для експлуатації зазначеного ТЗ не належать до витрат, пов’язаних з веденням господарської діяльності позивача, оскільки такий ТЗ належить на праві власності ОСОБА_4 (дружині ФОП ОСОБА_3М.), а отримання автомобіля в оренду не підтверджено відповідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Порушення, зазначені у пункті 2.1.2 акту перевірки №5262/17-2381410370 від 04 квітня 2018 року (встановлення заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на 21 917 грн 91 коп., за 2016 рік на 46 913 грн 35 коп., за 2017 рік на 16 880 грн 53 коп., всього на 85 711 грн 79 коп.) прямо або опосередковано стали підставою для формулювання наступних висновків:

- в пункті 2.6 акта (в якому було зроблено аналіз визначення бази оподаткування, повнота нарахування, утримання та своєчасність сплати (перерахування) до бюджету військового збору) порушення позивачем підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3. пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України - занижено військовий збір на загальну суму 1 285 грн 68 коп. (за 2015 рік на 328 грн 77 коп., за 2016 рік на 703 грн 70 коп., за 2017 рік 253 грн 21 коп.);

- в пункті 2.5.1 акта (в якому було зроблено аналіз визначення податкових зобов’язань з ПДВ) порушення позивачем підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України – заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 11 119 грн, оскільки операції з придбання ТМЦ для автомобіля Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1 визнані такими, що не є господарською діяльністю платника податків (в ході проведення перевірки встановлено придбання таких ТМЦ на загальну суму ПДВ 11 119 грн);

- в пункті 2.4 акта (в якому було зроблено аналіз відображення, нарахування і утримання єдиного внеску) пункту 7.1.2 статті 7, пункту 8.11 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» - заниження показників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, із врахуванням часткової сплати, на загальну суму на 21 640 грн 09 коп. (за 2015 рік на 7 605 грн 48 коп., за 2016 рік на 10 320 грн 96 коп., за 2017 рік на 3 713 грн 65 коп.).

Проте, суд не погоджується із такими висновками, виходячи з такого.

Відносини власності та порядок реалізації права власності чітко визначають Конституція України та Цивільний кодекс України.

Суб’єктами права власності за ЦК є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, ОСОБА_5 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права (статті 2, 318 ЦК України).

Суд звертає увагу, що серед цього переліку немає такого суб’єкта права власності, як фізична особа – підприємець.

Крім того, Конституція України та ЦК закріпили право приватної власності (статті 41, 325 ЦК України). Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Таким чином, суб’єктом права власності законодавством визнається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може перебувати взагалі у власності фізичної особи, і, водночас, не виокремлюється такий суб’єкт права власності як фізична особа – підприємець.

Що стосується поняття «фізична особа – підприємець», то слід зауважити, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законами (стаття 26 ЦК). Переліку майнових прав чинне законодавство не містить. Виходячи з аналізу чинного законодавства можна стверджувати, що право займатися підприємницькою діяльністю є майновим правом фізичної особи. Право на здійснення підприємницької діяльності є правом фізичної особи, і набуття статусу підприємця дозволяє фізичній особі лише здійснювати господарську діяльність – діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Водночас, як визначено частинами першою, четвертою статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

На переконання суду транспортний засіб Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_1, який є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, є річчю в розумінні статті 61 СК України та може становити основу підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 Відтак, необхідність укладення договору оренди між подружжям на транспортний засіб, який є спільною сумісною власністю цього подружжя, для використання ТЗ в господарській діяльності одним із подружжя, законодавством не встановлена, а тому доводи контролюючого органу про використання цього ТЗ поза межами господарської діяльності ОСОБА_3 є необґрунтованим.

Таким чином, висновок ГУ ДФС у Волинській області порушення платником податків пункту 44.1 статті 44, пункту 177.2 статті 177, підпунктів 177.4.1, 177.4.4, 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України – заниження податку з доходів фізичних осіб за 2015-2017 роки на загальну суму 16 579 грн 80 коп. є безпідставним, а тому податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2018 року №0291641306, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб всього на 20 724 грн 75 коп. (16 579 грн 80 коп. за податковим зобов’язанням, 4 144 грн 95 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) підлягає скасуванню.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Згідно з пунктом 4 частини першої 1 статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини першої статті Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 161 Підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.

Тобто, по своїй правовій природі база нарахування єдиного внеску та військового збору для фізичної особи-підприємця визначається із суми доходу такого підприємця.

Підставою для прийняття вимоги та рішення в частині донарахування єдиного внеску та військового збору слугували твердження податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2015-2017 роки і на основі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на доходи фізичних осіб.

Враховуючи вищенаведені спростування правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2015-2017 роки, неправомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску та військового збору на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. Слід також зазначити, що до перевірки позивачем було надано всі первинні документи, що обґрунтовують як отримані доходи, так і понесені витрати.

Відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Оскільки судом встановлено використання фізичною особою-підприємцем ТЗ в межах господарської діяльності, тому висновок контролюючого органу про порушення позивачем підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199 ПК України (заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість на загальну суму 11 119 грн) є безпідставним. Відтак, податкове повідомлення-рішення №0291581306 від 24 травня 2018 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість всього на 16 678 грн 50 коп. (11 119 грн за податковим зобов’язанням, 5 559 грн 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) підлягає скасуванню.

Суд, вирішуючи даний спір, також керується наступним.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Серков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає непередбачуваності закону. Сумніви щодо тлумачення закону, які залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, вбачається, що втручання контролюючого органу є незаконним; таке втручання не мало на меті "суспільний", "публічний" інтерес, таке втручання у право на мирне володіння майном не було пропорційним визначеним цілям. Такого висновку суд дійшов керуючись тим, що чинним законодавством України не передбаченого чіткої заборони використання спільного майна подружжя в межах господарської діяльності одним із них та обов’язку у додатковому оформленні такого використання, в діях/бездіяльності платника податків не виявлено протиправності, а в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях виявлено розбіжності із встановленими фактами під час перевірки.

Таким чином, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України, практики ЄСПЛ та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач дійшов протиправних висновків про порушення позивачем податкового законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2018 року №0291581306, №0291641306, №0291601306; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2018 року №Ф-0291691306; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24 травня 2018 року №0291681306, а тому позовні вимоги про їх скасування підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, необхідно стягнути на користь позивача всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 3 524 грн на підставі платіжного доручення №195 від 06 липня 2018 року (а.с. 2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 24 травня 2018 року №0291581306.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 24 травня 2018 року №0291641306.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 24 травня 2018 року №0291601306.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 24 травня 2018 року №Ф-0291691306.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Волинській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 24 травня 2018 року №0291601306.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (45008, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 64 А, квартира 105, РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (Київський майдан, будинок 4, м. Луцьк, Волинська область, 43010, код ЄДРПОУ 39400859) судовий збір в розмірі 3 524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) гривні.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Повний тест судового рішення складено 12 жовтня 2018 року.