Рішення № 77077693, 04.10.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1975/17

Провадження №2-а/148/19/18

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2018 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області в складі: судді Саламахи О.В.,

за участю: секретаря: Носулько К.П.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, за участю: позивача - ОСОБА_1; представника позивача - ОСОБА_2; представника відповідача - ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позовна заява мотивована тим, що за результатами перевірки Державною архітектурно-будівельною інспекцією Вінницької області дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та будівельних норм, виявлено, що ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_1 без виготовлення та затвердження проектної документації та отримання дозвільних документів у 2015 році виконали будівельні роботи по будівництву гідротехнічної споруди на орендованій земельній ділянці водного фонду, розташованій в межах населеного пункту с. Крищинці Тульчинського району Вінницької області. На підставі акту перевірки від 26.07.2017 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 96 КУпАП. Постановою Державної архітектурно-будівельної інспекції України позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн.

Позивач вважає вказаний протокол та постанову про адміністративне правопорушення незаконними та необгунтованими, оскільки позивач проводив будівельні роботи не з будівництва нової гідротехнічної споруди, а з відновлення старої, що полягало у підготовці місця для відновлення споруди, яка була побудована ще до отримання ним земельної ділянки в оренду. Оскільки, з невідомих причин технічна документація на гідроспоруду не була оформлена сільською радою та не було зареєстровано право власності на неї, гідроспоруда не передавалась в оренду разом із земельною ділянкою, так як не вважалась нерухомим майном.

Позивач, також, вказує, що відповідач притягнув його до адміністративної відповідальності невірно застосувавши ст. 96 КУпАП, і вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 96 КУпАП, як виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, якщо подання такого повідомлення є обов'язковим, що передбачає відповідальність у виді штрафу в розмірі від двохсот (3400 грн.) до трьохсот (5100 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є значно меншим від накладеного адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 96 КУпАП.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Позивач, також, вказує, що пропустив строк звернення до суду у зв'язку з тим, що на момент винесення постанови та протягом встановленого строку її оскарження, будучи юридично необізнаним, не знав, що дана постанова є неправомірною, та у повній мірі не розумів, що його права порушені. Причину пропуску звернення до суду вважає поважною.

Просить поновити строк звернення до суду з приводу оскарження постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 237 від 28.07.2017 щодо накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., визнати незаконною та скасувати дану постанову, а також зупинити її виконання до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали на їх задоволенні наполягли. Представник позивача зазначив, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення є неправомірною, у акті Державної архітектурно-будівельної інспекції України встановлено, що ОСОБА_1 будував гідротехнічну споруду тому, що були відсутні дозвільні документи. Однак, позивач ОСОБА_1 будівництво гідротехнічної споруди не здійснював, а лише відповідно до договору оренди, утримував її в належному стані, проводив ремонтні роботи на ній.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, суду пояснив, що в акті Державної архітектурно-будівельної інспекції України зазначено, що будівельні роботи позивачем здійснювались не по новій, а по старій гідроспоруді. Перевірка проводилась на підставі заяви ОСОБА_5 Мова йде про те, що побудовано нову гідроспоруду штучного маленького ставка, а не про ту, про яку говорить представник позивача. Також, зазначив, що позивач ОСОБА_1 у своїх поясненнях при здійсненні перевірки, зауважень не мав.

Згідно поданого відповідачем відзиву на позовну заяву (а.с. 91) останній вказує, що за результатами проведеної Державною архітектурно-будівельною інспекцією України перевірки встановлено, що позивач без виготовлення та затвердження в установленому порядку проектної документації, без отримання дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт, у 2015 році здійснив будівництво гідротехнічної споруди на орендованій земельній ділянці водного фонду, розташованій в межах с. Крищинці Тульчинського району, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 13 Порядку виконання підготовлених та будівельних робіт", затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 466 від 13.04.2011. Вказане правопорушення зафіксовано у акті перевірки № 834-ПП від 26.07.2017, протоколі про адміністративне правопорушення від 26.07.2017 та на фотофіксації. В зв'язку з виявленими порушеннями, позивачу винесено припис про усунення порушення вимог законодавствау у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 227 від 26.07.2017. Позивачем жодного доказу, що будівельні роботи здійснено на підставі дозвільних документів, виданих з урахуванням норм чинного містобудівного законодавства, не надано ні під час перевірки, ні при зверненні до суду. Враховуючи, що обов'язок отримання дозвільного документу на виконання будівельних робіт належить замовнику, яким є позичач, то останній є суб'єктом правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП. Також, позивач, вказавши у протоколі про адміністративне правопорушення, що він проводив будівельні роботи не з будівництва нової гідротехнічної споруди, а з відновлення старої, визнає, що ним проводились будівельні роботи. При цьому, відповідач посилається на п. 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів № 466 від 13.04.2011, згідно яких будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації, капітального ремонту. Таким чином, законодавцем будь-яке "відновлення" об'єкту (реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, технічне переоснащення) віднесено до будівельних робіт, на які необхідно отримувати дозвільні документи, передбачені ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" по п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт. Крім того, у акті перевірки позивач у розділі "Пояснення, зауваження щодо проведеного заходу державного нагляду" власноруч зазначив "без зауважень", тобто фактичного погодився з вчиненим ним правопорушенням. Крім того, позивачем сплачено суму штрафу за невиконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства, що ще раз доводить факт визнання ним самочинного виконання будівельних робіт по будівництву гідротехнічної споруди.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Будучи головою громадської організації та побачивши незаконні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по будівництву гідроспоруди, вона звернулася з відповідною заявою до інспектора Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Внаслідок її звернення, було проведено перевірку. Це було у 2015 році. Раніше на тому місці де зараз гідроспоруда нічого не було. Потім почали завозити щебень, заливати бетон та робити опалубку, тобто самостійно виконували будівництво.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Договір оренди ставка, який орендував ОСОБА_1 закінчився. За час оренди ставка здійснено добудови, які погіршили стан ставка, побудовано інший малий ставок та збудовано нову гідроспоруду. На тому місті раніше нічого не було. Будівельні роботи по будівництву гідроспоруди виконував син позивача. Зараз там взагалі новий малий ставок, там і побудована гідроспоруда.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що знає ОСОБА_1, він його просив чистити ставок і під час чистки натрапив на споруду, яку потім ремонтували, робили опалубку, заливали бетоном, але вона там була.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він з народження проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач ОСОБА_1 відновлював споруду, яка була давно побудована ще за радянських часів до 1980 року. Відновлення відбувалось наступним чином: спочатку поставили опалубку, потім заливали бетоном, тобто робили будівельні роботи.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він допомагав зачищати ставок, очерети, намул, і під час даних робіт, виявили фундамент старої гідроспоруди, яка будувалась ще за радянських часів. Потім зробили опалубку, залили бетон.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 11.07.2017 депутатом районної ради головою ГО "Відродження села Крищинець" ОСОБА_5 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області подано заяву про перевірку законності будівництва ОСОБА_1 та ОСОБА_4 гідротехнічної споруди, яку побудовано при влаштуванні штучного ставка у 2015 році на землях загального користування с. Крищинці Тульчинського району та перевірку законності будівництва нежитлової будівлі біля даної гідротехнічної споруди (а.с. 93).

Відповідно до поданої заяви ОСОБА_5 та норм чинного законодавства, 13.07.2017 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області направлено інспектора для здійснення у строк до 26.07.2017 позапланової перевірки гідротехнічної споруди та нежитлової будівлі біля неї на землях загального користування у с. Крищинці Тульчинського району та щодо дотримання суб'єктами містобудування ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с. 94).

Згідно припису № 227 від 26.07.2017 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, складеного за результатами позапланової перевірки вказаних вище об'єктів, встановлено, що ОСОБА_1 без виготовлення, затвердження відповідної проектної документації в установленому законом порядку та отримання дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт в 2015 році виконав будівельні роботи по будівництву гідротехнічної споруди на орендованій земельній ділянці водного фонду, розташованій в межах населеного пункту с. Крищинці Тульчинського району Вінницької області, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 13 Постанови КМУ № 466. З метою усунення виявлених порушень висунуто вимогу про приведення об'єкту до вимог чиного законодавства у сфері містобудування у термін до 26.09.2017. За невиконання даного припису фізична особа несе відповідальність, передбачену Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та КУпАП (а.с. 104).

Відповідно до акту Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області № 834-ПП, складеного 26.07.2018 за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, посадовими особами органу державного нагляду (контролю), у присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_1, перевіривши дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті, виявлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 без виготовлення, затвердження відповідної проектної документації в установленому законом порядку та отримання дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт в 2015 році виконали будівельні роботи по будівництву гідротехнічної споруди на орендованій земельній ділянці водного фонду, розташованій в межах населеного пункту с. Крищинці Тульчинського району Вінницької області (а.с. 5-13). У даному акті у розділі VIII "Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу державного нагляду (контролю) та складеного акту перевірки" ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вказано "без зауважень".

На підставі вказаного акту перевірки від 26.07.2017, інспектором Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області у присутності начальника інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області ОСОБА_3, позивача ОСОБА_1, 26.07.2017 відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 96 КУпАП (а.с. 14-15). У даному протоколі в абзаці "Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності" ОСОБА_1 зазначив, що ними будь-яких будівельних робіт не виконувалось, а виконувалися роботи по відновленню існуючої споруди.

На підставі вказаного протоколу про адміністратавне правопорушення, 28.07.2017 інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області винесено постанову № 237 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. (а.с. 16-17). Згідно змісту вказаної постанови, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за дії, що полягають у тому, що ним у 2015 році без виготовлення, затвердження відповідної проектної документації в установленому законом порядку і отримання дозвідних документів на початок виконання будівельних робіт виконано будівельні роботи по будівництву гідротехнічної споруди на орендованій земельній ділянці водного фонду, розташованій в межах с. Крищинці Тульчинського району Вінницької області, чим порушено вимоги п. 1 частини першої ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 13 Постанови КМУ № 466.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992, при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Стаття 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 визначає проектну документацію як затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об’єктів будівництва.

Згідно ч. 5 ст. 32 даного Закону, усі об’єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3. До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об’єкти: характеристики можливих наслідків від відмови (стану об’єкта, при якому неможливо використовувати його або складову частину за функціональним призначенням) яких перевищують:

- рівень можливої небезпеки для здоров’я і життя людей, які постійно перебуватимуть на об’єкті, - 50 осіб;

- рівень можливої небезпеки для здоров’я і життя людей, які періодично перебуватимуть на об’єкті, - 100 осіб;

- рівень матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов’язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об’єкта, - 2500 мінімальних заробітних плат (до розрахунку збитків не включаються збитки замовників будівництва, які будують об’єкти без залучення коштів державного або місцевого бюджетів, кредитних коштів, наданих під державні гарантії, коштів державних та комунальних підприємств, бюджетних установ);

- пам’ятки культурної спадщини національного та місцевого значення, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини";

- нове будівництво яких здійснюється в охоронній зоні пам’яток культурної спадщини національного та місцевого значення (розміри охоронної зони не можуть бути менші за два горизонтальні або два вертикальні розміри пам’ятки);

- об’єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об’єкти підвищеної небезпеки";

- житлові будинки понад чотири поверхи;

- об’єкти, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" (крім об’єктів, які виробляють електричну енергію з енергії вітру, за умови позитивного висновку уповноваженого органу з оцінки впливу на довкілля).

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об’єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об’єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 7 ст. 34 даного Закону виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частина п'ята статті 96 КУпАП передбачає відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті. За вказане адміністративне правопорушення передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу від п’ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992 визначено, що особи винні у виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього, несуть відповідальність, передбачену законом.

Також, згідно п. 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 (далі - Порядок) будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.

Відповідно до п. 5 Порядку будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1) та об’єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта.

За змістом п. 7 Порядку реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об’єктів будівництва можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою лише без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані.

За викладених обставин, дослідивши матеріали справи та заслухавши свідків, судом встановлено, що позивачем у 2015 році у с. Крищинці Тульчинського району Вінницької області проведено без виготовлення, затвердження відповідної проектної документації будівельні роботи по будівництву гідротехнічної споруди на орендованій земельній ділянці водного фонду, розташованій в межах с. Крищинці. Виконання будівельних робіт здійснювалось без подання повідомлення відповідним державним органам про початок виконання зазначених робіт. Факт здійснення будівництва гідроспоруди без відповідного повідомлення підтверджується як показами свідків так і фактично визнається самим позивачем.

Твердження позивача, що ним здійснювались роботи по відновленню існуючої гідроспоруди, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки враховуючи положення п. 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, будь-які роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту вважаються будівельними роботами.

Також, не можуть бути прийняті судом до уваги аргументи наведені позивачем у позовній заяві щодо невірної кваліфікації відповідачем його дій за ч. 5 ст. 96 КУпАП і що його дії містять ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 96 КУпАП, як виконання підготовчих робіт без подання повідомлення про початок їх виконання, якщо подання такого повідомлення є обов’язковим, оскільки, як встановлено судом, позивачем здійснювалось саме будівництво гідроспоруди, а не підготовчі роботи.

Таким чином, суд вважає, що дії позивача кваліфіковані вірно - за ч. 5 ст. 96 КУпАП, як виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, вчинені щодо об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, який набув чинності 15.12.2017, КАС України викладено в новій редакції.

Згідно перехідних положень діючого на момент розгляду справи КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що відповідачем належним чином доведено правомірність свого рішення - прийнятої постанови від 28.07.2017 про визнання позивача винним у скоєннні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн..

Позивачем ж, у свою чергу, не доведено обставин, що обгрунтовують його позовні вимоги.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконною, скасування вищезазначеної постанови та зупинення її виконання.

Разом з тим, вимоги позивача щодо поновлення строку оскарження вказаної постанови підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Також, суд, у даному випадку, враховує положення Конвенції про захист прав людини і основних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

За змістом рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до статті 99 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першої статті 100 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Також, суд вважає, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певними рішеннями порушено її права, свободи чи інтереси, а про ті обставини, коли вона фактично отримала повідомлення про порушення її права.

Згідно матеріалів справи, постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області 28.07.2017. Однак, при наявності підпису позивача про отримання копії оскаржуваної постанови, остання не містить дати вчинення вказаного підпису. Тобто, в даному випадку, не є можливим визначити момент з якого особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення та відповідно з'ясувала для себе, що певними рішеннями порушено її права, свободи чи інтереси, оскільки дата прийняття постанови про вчинення позивачем адміністративного правопорушення не є датою фактичного отримання позивачем вказаної постанови та відповідно ознайомлення з її змістом.

Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Таким чином, на підставі викладеного, а також з метою забезпечення позивачу права на звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, суд вважає причину пропуску строку його звернення до суду поважною, а тому вважає можливим поновити зазначений строк.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати понесені позивачем відшкодуваню не підлягають.

Керуючись ст. 5, 25 Закону України "Про основи містобудування" від 16.11.1992, ст. 1, 32, 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011, п. 2, 5, 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011, ст. 2, 9, 14, 72, 77, 121, 139, 242, 244, 246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції України за № 237 від 28.07.2017 щодо накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 грн.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови № 237 від 28.07.2017 – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його повного складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12.10.2018.

Суддя