Рішення № 77077666, 05.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1150/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Валюха В.М.,

за участю секретаря судового засідання Столярчук А.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_3 міської ради Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Укрзалізниця») звернулося з позовом до ОСОБА_3 міської ради Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення від 22.02.2018 № 34/15 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2015р. № 73/48».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2018 ОСОБА_3 міська рада Волинської області прийняла рішення № 34/15, яким внесла зміни в рішення міської ради від 30.06.2015 № 73/48 «Про затвердження Положення про встановлення плати за землю на території міста Ковеля», доповнивши додаток до рішення пунктом 5.2 такого змісту: «5.2. Встановити ставку податку за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, у розмірі 8 відсотків від їх нормативної грошової оцінки».

Позивач вважає, що рішення ОСОБА_3 міської ради від 22.02.2018 № 34/15 прийняте з порушенням вимог законодавства, яке регулює питання сплати земельного податку, та цим рішенням порушуються права та інтереси позивача, виходячи з такого.

Рішенням ОСОБА_3 міської ради від 18.03.1999 за № 7/12 позивачу надано у постійне користування 259,478 га землі згідно з планом користування для розміщення будівель та споруд, забезпечення експлуатації залізниці, у зв’язку із чим 21.04.1999 було видано державний акт на право користування І-ВЛ № 000668.

Згідно із Статутом ПАТ «Укрзалізниця» товариство утворено як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності.

Рішенням ОСОБА_3 міської ради від 22.02.2018 № 34/15 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2015р. № 73/48» внесені зміни до Положення про встановлення плати за землю на території міста Ковеля, вказане рішення є обов’язковим до виконання юридичними та фізичними особами на території м. Ковеля, а отже і для позивача.

Проте, відповідач при прийнятті вказаного рішення не врахував, що вимоги частини другої статті 274 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не поширюються на користувачів державної та комунальної форми власності. Ставка земельного податку за земельні ділянки повинна регулюватися приписами частини першої статті 274 ПК України, де ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Ковеля затверджена рішенням міської ради від 27.06.2013 № 39/31.

Позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 22.02.2018 № 34/15 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2015р. № 73/48».

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження (а. с. 1).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 24.07.2018 № 46 (а. с. 66-68) відповідач ОСОБА_3 міська рада позов не визнала та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, з метою недопущення втрат у дохідній частині міського бюджету від надходжень плати за землю.

06.08.2018 за вх. № 10219/18 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій висловлені заперечення щодо доводів відзиву (а. с. 74-75).

Оголошення про оскарження в судовому порядку зазначеного вище рішення та про дату, час і місце судового розгляду справи було розміщено на офіційному сайті ОСОБА_3 міської ради (а. с. 83).

Ухвалою суду від 10.09.2018 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14:00 24.09.2018 (а. с. 92), а в подальшому у розгляді справи було оголошено перерву до 11:00 05.10.2018 у зв’язку із витребуванням додаткових доказів.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у заявах по суті справи, просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, та просить відмовити у його задоволенні.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 30.06.2015 ОСОБА_3 міська рада прийняла рішення № 73/48 «Про затвердження Положення про встановлення плати за землю на території міста Ковеля», яким затвердила Положення про встановлення плати за землю на території міста Ковеля згідно з додатком (а. с. 71-72).

22.02.2018 ОСОБА_3 міська рада прийняла рішення № 34/15 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2015р. № 73/48», яким внесла зміни в рішення міської ради від 30.06.2015 № 73/48 «Про затвердження Положення про встановлення плати за землю на території міста Ковеля», доповнивши додаток до рішення пунктом 5.2 такого змісту: «5.2. Встановити ставку податку за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, у розмірі 8 відсотків від їх нормативної грошової оцінки» (а. с. 70).

Судом також встановлено, що на підставі рішення ОСОБА_3 міської ради від 18.03.1999 № 7/12 Львівській залізниці 21.04.1999 видано державний акт І-ВЛ № 000668 на право постійного користування землею площею 259,478 га для розміщення будівель і споруд, забезпечення експлуатації залізниці (а. с. 69).

31.07.2018 ПАТ «Укрзалізниця» подало до ОСОБА_3 об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області податкову декларацію (уточнюючу) з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік (а. с. 107-111), з якої убачається, що позивач є платником земельного податку за земельні ділянки, розташовані на території м. Ковеля Волинської області.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.

Згідно із підпунктом 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з плати за землю.

Пунктом 12.3, підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

За приписами пункту 284.1 статті 284 ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Як передбачено пунктом 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення ОСОБА_3 міської ради Волинської області від 22.02.2018 № 34/15 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2015р. № 73/48» є нормативно-правовим актом, відтак, розгляд цієї справи проведено в порядку адміністративного судочинства, за правилами загального позовного провадження, з урахуванням особливостей, визначених статтями 264, 265 КАС України, а відповідне оголошення щодо оскарження вказаного рішення було опубліковане на офіційному сайті міської ради (а. с. 83).

Як передбачено пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 274.2 статті 274 ПК України передбачено, що ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Системний аналіз положень пунктів 274.1, 274.2 статті 274, пункту 284.1 статті 284 ПК України дає підстави дійти висновку про те, що органи місцевого самоврядування встановлюють ставки земельного податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), але при цьому, розмір таких ставок не може перевищувати граничні розміри, визначені статтею 274 ПК України.

Суд звертає увагу, що з назви статті 274 ПК України вбачається, що вона регулює питання ставки земельного податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження). При цьому, за загальним правилом, передбаченим пунктом 274.1 статті 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. Пунктом 274.2 статті 274 ПК України для окремих землекористувачів передбачено виняток із загального правила та можливість встановлення ставки податку у більшому розмірі, при цьому, максимальний розмір ставки податку (не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки) встановлений за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання, за винятком суб’єктів господарювання державної та комунальної форми власності, на яких приписи пункту 274.2 статті 274 ПК України щодо можливості встановлення ставки у більшому розмірі, ніж визначеному пунктом 274.1 статті 274 ПК України, не поширюються.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що позивач відповідно до пункту 2 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 (з наступними змінами та доповненнями), є товариством, утвореним як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності (тобто, є суб’єктом господарювання державної форми власності), є землекористувачем та платником земельного податку за земельні ділянки, розташовані на території міста Ковеля, що підтверджується державним актом І-ВЛ № 000668 на право постійного користування землею (а. с. 69) та податковою декларацією (уточнюючою) з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік (а. с. 107-111), відтак, позивач є суб’єктом правовідносин, у яких застосовується оскаржуване рішення ОСОБА_3 міської ради Волинської області від 22.02.2018 № 34/15 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2015р. № 73/48», та має право оскаржити вказане рішення в судовому порядку.

На думку суду, рішення ОСОБА_3 міської ради Волинської області від 22.02.2018 № 34/15 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2015р. № 73/48» прийняте з порушенням вимог пунктів 274.1, 274.2 статті 274 ПК України, оскільки ставка податку за земельні ділянки, надані для залізниць у межах смуг відведення, нормативну грошову оцінку яких було проведено, не могла бути встановлена цим рішенням у розмірі 8 відсотків від їх нормативної грошової оцінки з огляду на те, що ПАТ «Укрзалізниця» є суб’єктом господарювання державної форми власності, що виключає можливість встановити для вказаного суб’єкта ставку земельного податку в більшому розмірі, ніж визначено пунктом 274.1 статті 274 ПК України (тобто, не більше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки).

Згідно із частиною десятою статті 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до частини дев’ятої статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку, що рішення ОСОБА_3 міської ради Волинської області від 22.02.2018 № 34/15 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2015р. № 73/48» прийняте з порушенням вимог законодавства, тому позовні вимоги належить задовольнити шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та нечинним повністю вказаного рішення.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1762,00 грн., сплаченого платіжним дорученням від 07.06.2018 № 269 (а. с. 2), та який згідно із випискою був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 97).

Керуючись статтями 243-246, 250, 264 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним повністю рішення ОСОБА_3 міської ради Волинської області від 22 лютого 2018 року № 34/15 «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.06.2015р. № 73/48».

Стягнути з ОСОБА_3 міської ради Волинської області (45300, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 73, ідентифікаційний код 21735504) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) судові витрати в розмірі 1762 гривні 00 копійок (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Валюх

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2018 року