Рішення № 77076700, 04.10.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/701/2018

130/1095/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРЛАНД» про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2018 представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив постановити рішення про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 6/248 від 02 грудня 2006 року, державна реєстрація вчинена 19.02.2016, № 28342779, укладеного між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУРЛАНД», щодо земельної ділянки площею 3,4038 га, кадастровий номер 0521086300:04:002:0055, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області та зареєстрована реєстраційною службою Тульчинського районного управління юстиції Вінницької області 16.02.2016, номер запису про інше речове право 13342113.

Позовні вимоги аргументовано тим, що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 108995, виданого 21.06.2005 Жмеринською РДА №14 від 21.01.2005 ОСОБА_4 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,4038 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521086300:04:002:0055, що розташована за адресою: Вінницька область, Жмеринський район, Тарсівська сільська рада. Вищевказану земельну ділянку після її смерті успадкувала її донька ОСОБА_3 Після оформлення права на спадкове майно позивач з різних джерел дізналась про існування договору оренди земельної ділянки, серія та номер: 6-248 укладеного 02.12.2006 ОСОБА_4 та ТОВ «Курланд», строком на 25 років. Крім того, позивач дізналась, що даний договір підписувала не її мати, адже мала хворобу рук та не могла самостійно підписати даний договір, а онук – ОСОБА_5 не маючи на те жодних повноважень. Враховуючи, що ОСОБА_5 підписуючи договір оренди землі від імені ОСОБА_4 не мав на те жодних повноважень, а тому вважає, що такий договір є недійсним, а земельна ділянка поверненню позивачу.

До поданої позовної заяви представник позивача надав заяву про забезпечення позову.

10.05.2018 ухвалою судді в задоволенні заяви ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено, ухвалою суду датованою також 10.05.2018 відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 24.07.2018.

24.07.2018 року представник відповідача ОСОБА_2 через канцелярію суду надав клопотання про застосування строку позовної давності в зв’язку з тим, доказом того, що позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права на укладення договору оренди землі є щорічна систематична виплата орендної плати, за період з 2012 по 2014 роки ОСОБА_3 Також звернув увагу, що договори про оренду земельної ділянки між ОСОБА_4 та ТОВ «Курланд», ОСОБА_3 та ТОВ «Курланд» укладені в один день 02.12.2006, земельні ділянки розташовані поряд. Крім того, позивач 01.02.2017 зверталась до суду з вимогою про визнання цього ж договору оренди недійсним із підстав невиконання ТОВ «Курланд» своїх обов’язків у частині сплати орендної плати.

24.07.2018 підготовче судове засідання відкладено до 21.08.2018 за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 про надання можливості підготувати письмове клопотання з необхідними зразками для вирішення питання судом про призначення почеркознавчої експертизи.

21.08.2018 в підготовче судове засідання представник відповідача не з'явився без повідомлення причин. Клопотання про призначення експертизи до суду не подав. Представник позивача такого клопотання в підготовчому судовому засіданні не заявляв, а навпаки, на запитання суду пояснив, що для доведення своїх позовних вимог він не потребує у проведенні експертизи. Представник позивача висловив думку про можливість призначення справи до розгляду по суті, а підготовче провадження закрити. Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 21.08.2018 підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до розгляду по суті на 04.10.2018.

04.10.2018 в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги викладені в позовній підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві. Додатково вказав, що Орендодавець ОСОБА_4 не підписувала договір оренди з відповідачем в зв’язку з хворобою рук, як стало пізніше позивачу відомо вказаний договір оренди був підписаний онуком ОСОБА_4, який не мав законних повноважень на підписання договору, тобто фактично відсутнє волевиявлення ОСОБА_4 на укладення договору. Натомість спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 відповідно до заповіту є її донька - позивач по справі ОСОБА_3 Крім того просив відмовити в задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності адже у позивача ОСОБА_3 виникло прово на звернення до суду з цим позовом після оформила свої спадкових права на земельну ділянку.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав того, що позивач отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою, крім того не вважає достовірним твердження позивача щодо підписання договору оренди не ОСОБА_4, а її онуком ОСОБА_5, який є членом сім'ї позивача та буде діяти тільки в її інтересах, адже дані твердження ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 суду повідомив, що підписав договір оренди землі замість ОСОБА_4 в присутності матері ОСОБА_3 строком на 25 років.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії заповіту посвідченого секретарем Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 28.07.2014 ОСОБА_4 на випадок своєї смерті земельну ділянку, що розташована на території Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області кадастровий номер 0521086300040020055, заповідала своїй дочці ОСОБА_3 (а.с.8, 8 зворот).

Згідно п.1.1 копії договору оренди земельної ділянки № 6- 248 договір оренди земельної ділянки від 02.12.2006 укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Курданд». Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 0521086300040020055 на території Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Земельна ділянка належить орендарю на основі Державного акту на право власності на землю серії ЯА № 108995 від 21.06.2005, розміром 3,4038 га. Як вбачається з п.п.4.2 вказаного Договору за кожен рік оренди орендна плата оплачується в термін до 30.11 кожного року оренди. Відповідно до п.4.3 Договору орендна плата виплачується Орендарем в гривнях готівковими коштами через касу Орендодавця. Відповідно до п.п.7.7.1 Договору Орендар повинен своєчасно вносити Орендну плату відповідно до умов даного Договору (а.с.10). Пунктом 7.2.1 Договору Орендодавець має право на отримання орендної плати у відповідності з умовами даного Договору. При переході земельної ділянки (її частини) у спадщину, спадкоємці набувають всі права та обов’язки Орендодавця згідно даного Договору п.п.7.2.6. Договір укладений строком на 25 років (а.с.9 -11).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 27.07.2016 державним нотаріусом Жмеринської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_6, спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла 04.08.2015, є її дочка ОСОБА_3 (а.с.12).

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 01.08.2016 номер інформаційної довідки 64771778 - 16.02.2016 зареєстровано договір оренди земельної ділянки, серія та номер 6-248 від 02.12.2006 строком на 25 років (а.с.13, 13 зворот).

Згідно відомостей про державну реєстрацію іпотеки та Відомості про державну реєстрацію обтяжень за вказаними параметрами запиту відсутні (а.с.14).

Відповідно до копії договору оренди від 02.12.2006 № 6-186 ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521086300040020054 розташованої на території Тарасівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області строком на 25 років з ТОВ «Курланад» (а.с.33-39).

ОСОБА_3 08.02.2017 зверталась з позовною заявою до ТОВ «Курланд» про розірвання договору оренди землі, що вбачається з копії позовної заяви (а.с.40-43).

Відповідно до копії повного тексту та вступної та резолютивної частини рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03.10.2017 позов ОСОБА_3 до ТОВ «Курланд» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі та зобов’язання повернення земельної ділянки – задоволено частково (а.с.44, 71-75).

Згідно копії заяви ОСОБА_3 від 13.08.2015 адресованої ТОВ «Курланд» остання просила надати їй матеріальну допомогу на поховання матері ОСОБА_4, яка являлась орендодавцем згідно договору оренди (а.с.45).

Як вбачається з копії відомості на реалізацію сільськогосподарської продукції від 12.09.2012 № 39, 12.09.2014 № 49 та від 18.09.2013 № 19, в них міститься підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якими було отримано орендну плату відповідно до договору оренди землі № 6-186 та № 6-248 (а.с.46-54).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

Суд вважає неприйнятним доказом показання свідка ОСОБА_5 щодо підписав договір оренди землі замість ОСОБА_4 строком на 25 років, оскільки його показання не підтверджені відповідним висновком експерта, а тому відхиляє їх.

До вказаних правовідносин застосовуються норми права, визначені Цивільним Кодексом України.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 14 Закону України «Про оренду землі» визначає, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з положеннями частин 2 і 3 ст. 203 ЦК України визначено, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Частиною 3 цієї статті передбачено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вбачається, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 7 ЦПК України).

Згідно із положеннями частин 1 і 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Статтями 79 і 80 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як зазначено в пункті 1 частини 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі у разі якщо для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Під час підготовчого провадження і судового розгляду суд неодноразово роз’яснював сторонам ст. 12 ЦПК України, зокрема, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідач не скористався своїм правом заявити клопотання про призначення експертизи в підготовчому судовому засіданні, а в судовому засіданні в його клопотанні, у зв’язку із запереченнями представника позивача, було відмовлено на підставі ст. 222 ЦПК України. Представник позивача в підготовчому провадженні та під час судового розгляду від клопотання про призначення експертизи відмовився.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, як зазначено в п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», при цьому жодна із сторін не була поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» наголошується на принципі рівності сторін як одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією стороною факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Враховуючи те, що позивачем не було надано достовірних доказів про те, що оспорюваний договір був підписаний не ОСОБА_4, а іншою особою, позивач фактично ухилився від проведення експертизи, то суд приходить до висновку, що правових підстав визнавати, що зазначений договір оренди земельної ділянки є недійсним немає. Крім того, факт підписання спірного договору позивачем підтверджується тим, отриманням орендної плати у повному обсязі, що в свою чергу дає суду всі підстави вважати доведеною волевиявлення позивача на укладення договору оренди земельної ділянки від 02.12.2006.

Підстави для застосування строків позовної давності відсутні.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 141, 206, 259, 430, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 215, 218, 237, 241, 303 ЦК України, ст.ст. 13, 14 Закону України «Про оренду землі», Суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КУРЛАНД» про визнання недійсним договору оренди землі – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 НОМЕР_1), Товариство з обмеженою відповідальністю «КУРЛАНД» (місцезнаходження: 23152 Вінницька область, Жмеринський район, село Телелинці, вулиця Центральна, 3, ЄДРПОУ 34657396).

Суддя: А.М. Заярний

Дата складання повного судового рішення 12.10.2018