Рішення № 77075595, 04.10.2018, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/6/17

Номер провадження 2/289/11/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2018 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «СК «АХА Страхування» до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПрАТ «СК «АХА Страхування») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 19.11.2015 між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та Публічним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» було укладено Сертифікат №214 до Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту від 22.12.2014 № 001а5ц5 (далі Договір). Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Land Rover» державний номер НОМЕР_1. Згідно умов даного Договору страхування, позивач взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

25.01.2016 у смт. Гостомель Київської області по вул. Чумацький шлях сталася ДТП за участю автомобіля марки «ВАЗ» державний номер А8612ІО, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, внаслідок якої транспортному засобу «Land Rover» державний номер НОМЕР_1 було завдано механічні ушкодження, відповідно до чого страхувальник зазнав матеріального збитку. Зазначена ДТП сталася з вини відповідача, внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України, що підтверджено постановою Ірпіньського міського суду Київської області від 15.02.2016 у адміністративній справі № 367/680/16-п.

Страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «АХА Страхування» із заявою про настання страхового випадку і йому було виплачено страхове відшкодування в сумі 477 569,54 грн.. Цивільно-правову відповідальність відповідача як водія автомобіля «ВАЗ» на час ДТП було застраховано у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», то з урахуванням ліміту відповідальності за шкоду, завдану майну на одного потерпілого в розмірі 50000,00 грн. та франшизи в розмірі 0 грн., сума відшкодування за полісом відповідача складає 50000,00 грн.. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і лімітом відповідальності страховика за полісом № АІ/4160023 склала 427 569,54 грн..

Товариством було направлено відповідачеві претензію з вимогою відшкодувати спричинені внаслідок ДТП збитки, проте, останнім не проведено ніяких дій щодо вирішення питання в досудовому порядку та відшкодування завданих збитків, що і стало підставою звернення до суду з вимогою до відповідача про стягнення на користь позивача 427 569,54 грн. завданих збитків та 6 413,54 грн. судових витрат.

Ухвалою від 08.11.2017 суддею прийнято до свого провадження справу та призначено попереднє судове засідання на 05.12.2017 (т.1 а.с.204).

Ухвалою суду від 05.12.2017 за клопотанням представника відповідача у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу (т.1 а.с.214-215,217).

05.04.2018 судовим експертом КНДІСЕ направлено на адресу суду повідомлення про неможливість надання висновку по причині невиконання сторонами умов клопотання експерта від 18.01.2018 (т.1 а.с.233,234).

Ухвалою від 07.05.2018 відновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання, ухвалою суду від 21.06.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду (т.1 а.с.236, т.2 а.с.12).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові, при цьому пояснив, що позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 477 569,54 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.02.2016 № 222189 та від 09.03.2016 № 228267. Вина відповідача у завданні збитків підтверджується постановою Ірпіньського міського суду Київської області від 15.02.2016. Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2016 з останнього стягнуто на користь позивача в порядку регресу 50000,00 грн., таким чином для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди з останнього підлягає стягненню сума 427 569,54 грн., також просить стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 6 413,54 грн..

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні, не заперечуючи факту ДТП за участю відповідача по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував. Вважає, що заявлені вимоги незаконні, безпідставні та необґрунтовані, мотивуючи це тим, що позивачем не надано суду будь-яких документів, які б підтверджувати перелік ушкоджень транспортного засобу, розмір та наявність збитків, спричинених ДТП. Зазначив про наявність суперечностей між документами, які містять інформацію про розмір ушкоджень, а саме: в акті огляду ушкодженого транспортного засобу від 28.01.2016 зазначено 18 пунктів ушкоджень, а в рахунку від 04.02.2016 № 1026548 зазначено 22 пункти деталей, що підлягають заміні. Всі документи про розмір збитків складалися без участі відповідача, останній визначену суму заданої шкоди вважає явно завищеною і нічим не підтвердженою. Рахунок виписаний 04.02.2016 і в ньому містяться застереження, що він діє 3 банківські дні, включно день виписки рахунку (до 06.02.2016), а платіжне доручення датоване 08.02.2016 навіть без вказівки про дату проведення банком. При чому суми по рахунку та сума страхового відшкодування не співпадає, розбіжність складає близько 17 000,00 грн., таким чином платіжні документи не відповідають ні за змістом, ні за умовами встановленому сторонами порядку відшкодування. Щодо посилань позивача на рішення суду у господарській справі, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 у тій справі стороною не був, а розмір збитків у заявленій позивачем сумі ніколи не визнавав. За його клопотанням неодноразово судом призначалися експертизи для встановлення дійсного розміру завданих збитків, однак, експертний висновок неможливо виконати по причині невиконання вимог експерта та ненадання необхідної інформації саме стороною позивача, тому вирішити визначення розміру збитків не можливо. Враховуючи викладені обставини, просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями ст.ст. 1191, 1192 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. При цьому, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відбувається у разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В цьому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Предметом позовних вимог ПрАТ «СК «АХА Страхування» до ОСОБА_3 є виплачене страхове відшкодування у розмірі 427 569,54 грн..

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 22.12.2014 між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та Публічним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» було укладено Генеральний Договір добровільного страхування наземного транспорту №001а5ц5 (далі Договір). Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами та іншим майном, вказаним у Сертифікатах, що є невід’ємною частиною Договору (т.1 а.с.12-21).

19.11.2015 між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та Публічним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» було укладено Сертифікат № 214 до Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № 001а5ц5 від 22.12.2014 (далі Договір), в якому зазначено застрахований транспортний засіб марки «Land Rover» державний номер НОМЕР_1. Згідно умов даного Договору страхування позивач взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування, страхова сума 1 850 000,00 грн., строк дії Сертифікату з 21.12.2015 до 20.12.2016 (т.1 а.с. 22-25).

25.01.2016 в смт. Гостомель Київської області по вул. Чумацький шлях сталася ДТП за участю автомобіля марки «ВАЗ» державний номер А8612ІО, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, внаслідок якої транспортному засобу «Land Rover» державний номер НОМЕР_1 було завдано механічні ушкодження, відповідно до чого страхувальник зазнав матеріального збитку. Зазначена ДТП сталася з вини відповідача, внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України, що підтверджено постановою Ірпіньського міського суду Київської області від 15.02.2016 у адміністративній справі № 367/680/16-п. (т.1 а.с.26-27,28,29)

Наявність вини в діях ОСОБА_3 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди доказуванню не підлягає, зважаючи на положення ч. 6 ст. 82 ЦПК України та ч. 4 ст. 82 ЦПК України, крім того вказана обставина визнається сторонами.

В Акті огляду транспортного засобу по справі № 1.003.16.0000695 від 28.01.2016 зазначено характер пошкоджень автомобіля НОМЕР_3, а згідно рахунків від 04.02.2016 № 1026548 та від 03.03.2016 № 1027165 вартість виконаних робіт та встановлених запчастин складає відповідно 490 043,32 грн. та 4 276,22 грн. (т.1 а.с.36-44,45-46,51).

Страхувальник звернувся до ПрАТ «СК «АХА Страхування» із заявою про настання страхового випадку (т.1 а.с.35).

Факт настання страхового випадку та право страхувальника на отримання страхового відшкодування страховик визнав.

Цивільно-правову відповідальність відповідача як водія автомобіля «ВАЗ» на час ДТП було застраховано у ТДВ «СК «Альфа-Гарант», то з урахуванням ліміту відповідальності за шкоду, завдану майну на одного потерпілого в розмірі 50000,00 грн. та франшизи в розмірі 0,00 грн., сума відшкодування за полісом відповідача складає 50000,00 грн.. Рішенням господарського суду м. Києва від 14.12.2016 було задоволено позовні вимоги ПрАТ «СК «АХА Страхування» та стягнуто з ТДВ «СК «Альфа-Гарант» страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн. (т.1 а.с.56,113-117)

Таким чином до ПрАТ «СК «АХА Страхування» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки в розмірі 427 569,54 грн. (477 569,54 грн. – 50 000,00 грн.).

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника позивача, сплату страхового відшкодування за страховий випадок за участю забезпеченого транспортного засобу в сумі 473293,32 грн. та 4 276,22 грн., а всього 477 569,54 грн. відповідно до розрахунку страхового відшкодування (а.с.47) та розрахунку доплати страхового відшкодування (т.1 а.с.52), страхових актів від 05.02.2016 № АХА2008153 (т.1 а.с.48-49) та від 04.03.2016 № АХА2017010 (т.1 а.с.53-54), позивач ПАТ «СК АХА Страхування» підтверджує платіжними дорученнями від 08.02.2016№ 222 189 (т.1 а.с.50) та від 09.03.2016 № 228 267 (т.1 а.с.55).

Згідно п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

В Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій

Постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22 (далі Інструкція), а саме в п. 1.4. визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно п. 3.1. вказаної Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 7 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Однак, судом встановлено, що наявні в матеріалах справи платіжні доручення, які надані в якості доказів позивачем (а.с.50,55), не відповідають зазначеним вимогам вказаної Інструкції щодо їх оформлення. Так, платіжне доручення не містить:

-дати надходження (п.50 додатку 7 Інструкції зазначаються число, місяць та рік отримання банком платника розрахункового документа: цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словом і рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку);

-дати валютування (п.5 додатку 7 Інструкції зазначається дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. Під час формування електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України реквізит "Дата валютування" розміщується в полі "Допоміжні реквізити");

-підписи платника та підпис відповідального виконавця банку (п.41,42 додатку 7);

-дати виконання (п.51 додатку 7 Інструкції зазначаються число, місяць та рік списання коштів з рахунку платника цифрами у форматі ДД/ММ/РРРР або число зазначається цифрами ДД, місяць - словами, рік - цифрами РРРР, які засвідчуються підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку).

Крім того, в призначенні платежу платіжного доручення від 08.02.2016 № 222 189, як і в страховому акті від 05.02.2016 № АХА2008153 зазначено рахунок від 04.02.2016 № 1025548 (а.с.50), а в матеріалах справи відсутній рахунок з таким номером, натомість наявний рахунок від 04.02.2016 № 1026548 (а.с.45-46).

Пунктом 1.8. Інструкції передбачено, що платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією, в п. 1.3. вказано, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов'язкові для виконання ними.

Достовірність письмових доказів перевіряється на предмет наявності всіх необхідних реквізитів. Таким чином, дослідивши та оцінивши надані позивачем платіжні доручення як докази, суд відхиляє їх по причині наявності сумніву у їх достовірності, так як використання в доказуванні сумнівних, недостовірних даних може викликати помилкові висновки, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищезазначене та зміст ст.ст. 77, 78, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, вказані документи викликають обґрунтований сумнів як належні докази з точки зору однозначного встановлення на їх підставі факту здійснення позивачем безпосередньої сплати відповідного страхового відшкодування (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 02.05.2018 у справі № 320/375/16-ц).

Будь-яких інших доказів того, що ПрАТ «СК «АХА Страхування» відшкодовано шкоду, завдану відповідачем, у зв'язку з чим у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, суду надано не було.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач висловив свої сумніви в достовірності та належності наданих позивачем доказів, підтверджуючих розмір завданого збитку, а саме посилаючись на суперечності між актом огляду ушкодженого транспортного засобу від 28.01.2016 та рахунком від 04.02.2016, на наявність сумніву щодо необхідності заміни деталей, які не мали ушкоджень в результаті ДТП, відсутність в матеріалах справи експертизи, вважає зазначений розмір збитків явно завищеним, в зв’язку з чим за його клопотанням судом неодноразово призначалися автотоварознавчі експертизи (т.1 а.с.140,159,180,217) та було зобов’язано сторони надати експерту на їх вимоги необхідні документи для проведення експертизи. Однак, згідно повідомлення судового експерта від 30.05.2017 за № 14, неможливо надати висновки на поставлені судом питання, так як автомобіль НОМЕР_2 відремонтовано (т.1 а.с.164). Згідно повідомлення про неможливість надання висновку від 05.04.2018 за № 509/18-54 експерт повідомив про неможливість дачі висновку по причині не надання необхідної інформації, а саме кольорових фотознімків пошкодженого автомобіля НОМЕР_3, а в матеріалах справи не достатньо інформації для об’єктивного вирішення питання щодо матеріального збитку внаслідок ДТП (т.1 а.с.197,234).

Беручи до уваги положення ч. 1 ст. 109 ЦПК України, та враховуючи ту обставину, що саме позивач ухилився від подання експерту необхідних документів, враховуючи, що акт огляду транспортного засобу склав ОСОБА_6 (т.1 а.с.36-37) – без документального підтвердження його повноважень та наявності відповідної кваліфікації на проведення оцінки завданої шкоди, суд вважає заявлений позивачем розмір завданого збитку недоведеним. Крім того, суд звертає увагу на те, що в рахунках приймальником зазначено ОСОБА_6 і підпис постачальника ОСОБА_6 (т.1 а.с.45,46,51),

Таким чином, враховуючи викладені обставини та звзначені у рішенні норми права, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами заявлений загальний розмір фактично понесених позивачем витрат та сам факт здійснення позивачем виплати страхового відшкодування, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-82, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; код ЄДРПОУ 20474912) до ОСОБА_3 (12233, Житомирська обл., Радомишльський р-н, с. Русанівка, вул. Зарічна, 17; РНОКПП НОМЕР_4) про відшкодування збитків в порядку регресу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2018.

Суддя /підпис/ ОСОБА_7

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)