Рішення № 77073366, 12.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2018

Справа № 910/10509/18

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпроитехсервіс"

про

визнання недійсним договору

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Коновалов С.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Укрпромтехсервіс" про визнання договору підряду № 829 від 29.07.2015 недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зміст договору підряду № 829 від 29.07.2015 не відповідає приписам цивільного кодексу та іншим актам законодавства, а особа, яка вчинила правочин не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оспорюваний договір вчинений під впливом обману.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

30.08.2018 року через загальний відділ суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Одночасно, на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності.

Суд зазначає, що заява про застосування строків позовної давності буде розглянута під час розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року відкладено підготовче засідання на 26.09.2018 року.

Відповідач у підготовчому судовому засіданні позов не визнає, надав усні пояснення по справі.

Позивач у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на те, що у судовому засіданні 26.09.2018 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що відповідач у даному судовому засіданні зазначив, що повідомлений про наслідки закриття підготовчого засідання, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 12.10.2018.

Представники сторін у призначене на 12.10.2018 судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Втім, 11.10.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника з огляду на наявні матеріали.

Судом було закінчено з'ясування обставин та перевірку їх доказами. Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомуд" (за договором також замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромтехсервіс" (за договором також підрядник) було укладено договір підряду № 829 відповідно до умов якого підрядник зобов’язується за завданням замовника виконувати роботи по влаштуванню фундаменту та монтажу металоконструкцій спостережних веж (далі - роботи) в кількості 22 штук (в подальшому Об'єкт), розташованих в Харківській області за місцезнаходженням згідно Додатку № 1 до Договору.

Замовник зобов’язується надати підряднику проектну документацію (КЖ, КМ), складальні креслення Додаток № 3 до договору, будівельний майданчик і забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти й повністю оплатити вартість виконаних робіт у порядку та в розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору, об’єм робіт визначається за погодженням сторін і вказується в проектно-кошторисній документації, що складається підрядником та затверджується замовником.

Положеннями розділу 2 договору сторони встановили, що підрядник приступає до виконання робіт протягом одного календарного дня з моменту отримання передоплати згідно п. 5.6.. Строк виконання робіт – до 15.11.2015.

Загальна сума договору складається з витрат підрядника та робіт, що виконуються підрядником за цим договором. Загальна вартість робіт по встановленню однієї спостережної вежі складає 115 200, 00 грн, в тому числі ПДВ 19 200, 00 грн. Тверда договірна ціна робіт за цим договором складає 2 534 400, 00 грн, в тому числі ПДВ 422 400, 00 грн (п.п. 5.1.-5.3. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання й діє до моменту виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором (п. 11.5.).

Спір у справі виник у зв’язку з тим, як зауважує позивач, що між сторонами договору не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та введено позивача в оману щодо фактичної можливості виконання робіт по влаштуванню фундаменту та монтажу металоконструкцій спостережних веж.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Арсенал Телекомбуд" зазначає, що підрядник (відповідач) взяті на себе зобов’язання в повному обсязі не виконав, а враховуючи фактичне невиконання монтажних робіт відповідно їх якості та кількості, що обумовлені в договорі, позивач відмовився від підпису направлених актів виконаних робіт, вважаючи правочин таким, що не відбувся.

Також, позивач вважає, що оспорюваний договір підписаний генеральним директором ТОВ "Арсенал Телекомбуд" з перевищенням наявних у виконавчого органу повноважень, а сам предмет договору суперечить меті та предмету діяльності позивача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

В контексті даного спору, згідно вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” від 29 травня 2013 року N 11 правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", частини третьої статті 67 Закону України "Про запобігання корупції" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався на такі обставини:

- зміст договору визначають його умови, акти виконаних робіт складаються на виконання умов договору, а тому неналежне оформлення актів виконаних робіт також не може бути підставою для визнання договору недійсним;

- позивач не довів доказів повідомлення йому недостатніх відомостей підрядником до укладення договору;

- як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/11897/16 за позовом ТОВ "НВП "Укрпромтехсервіс" до ТОВ "Арсенал Телекомбуд" про стягнення заборгованості за договором підряду № 829 від 29.07.2015, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017 та Постановою Верховного Суду від 10.04.2018, ТОВ "Арсенал Телекомбуд" на виконання умов договору підряду було здійснено попередню оплату, що свідчить про схвалення ТОВ "Арменал Телекомбуд" договору підряду, укладеного його генеральним директором.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 8 ст. 188 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Разом з тим, частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Так, як вбачається з умов, що визначені Сторонами в п.п. 6.1.-6.3.договору, здавання-приймання виконаних робіт, оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт, підписаними обома сторонами наступним чином: на кожен об’єкт оформляється окремий акт здачі-приймання виконаних робіт. Здавання-приймання об’єкту загалом оформляється актом, дата підписання якого сторонами визначає момент передачі об’єкта у власність замовника. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи сторонами складається акт з переліком претензій замовника, в якому вказуються причини відмови та питання їх усунення.

Статтею 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, в силу ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, в умовах договору підряду № 829 від 29.07.2015 сторони погодили істотні умови договору стосовно здачі-приймання виконаних за договором робіт. Навіть не правильне оформлення зі сторони відповідача відповідних документів не свідчить про не погодження сторонами істотних умов при укладенні правочину.

Крім того, положеннями ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/11897/16, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 у справі № 910/11897/16, задоволено позовні вимоги ТОВ "НВП "Укрпромтехсервіс" в повному обсязі та стягнуто з ТОВ "Арсенал Телекомбуд" заборгованість за договором підряду № 829 від 29.07.2015 у розмірі 691 200, 00 грн.

Вказані обставини стосовно проведення між сторонами розрахунків за договором підряду № 829 від 29.07.2015 свідчать про факт наступного схвалення правочину. А тому навіть у випадку підписання договору генеральним директором з перевищенням повноважень, суд не вбачає це підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на наявні у матеріалах справи фактичні дані, з урахуванням доводів та доказів сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову в їх задоволенні.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності від 30.08.2018 суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Положеннями ст. 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

За таких обставин оскільки судом не встановлено порушення прав позивача у спорі, що розглядався, питання застосування строку позовної давності не вирішується, давність не застосовується, а у задоволенні позову слід відмовити виходячи з необґрунтованості позовних вимог.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено та підписано 12.10.2018 року

Суддя Ю.О.Підченко