Рішення № 77072983, 10.10.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/355/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача:

- Новицький А.Д., представник за довіреністю №36 від 01.06.2018р (приймав участь в судових засіданнях 19.09.2018р, 27.09.2018р),

- Парфіненко М.М., представник за довіреністю №43 від 27.08.2018р. (приймав участь в судовому засіданні 10.10.2018р),

- Візеренко О.В., представник за довіреністю №2 від 05.01.2018р (приймав участь в судовому засіданні 10.10.2018р),

від відповідача: Ковальчук А.О., свідоцтво про державну реєстрацію №22431 від 24.01.2003р,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Малинської міської ради (м.Малин)

до Фізичної особи-підприємця Ковальчук Антоніни Олександрівни (м.Київ)

про стягнення 59868,80 грн.

В судових засіданнях оголошувались перерви з 19.09.2018р до 27.09.2018р, з 27.09.2018р до 10.10.2018р.

Малинська міська рада звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до фізичної особи-підприємця Ковальчук Антоніни Олександрівни про стягнення 59868,80грн збитків у вигляді неодержаних доходів за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.05.2018р прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Розгляд даної справи в підготовчому провадженні неодноразово відкладався. Зокрема, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.07.2018р продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено наступне засідання суду на 28.08.2018р.

Господарським судом Житомирської області ухвалою від 28.08.2018р було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.09.2018р.

В судовому засіданні 19.09.2018р представник відповідача на стадії з'ясування наявності клопотань, які не були заявлені з поважних причин, заявила клопотання про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи, посилаючись на те, що позовну заяву від відповідача не отримала, тривалий час перебувала на лікуванні, у зв'язку з чим вчасно не могла подати свої заперечення з відповідними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив той факт, що копія позовної заяви з доданими до неї документами, яка направлялась відповідачу, останньому не вручена, оскільки дане поштове повернення повернулось позивачу.

З метою реалізації відповідачем передбаченого законом права на захист та надання відповідачу можливості ознайомитись з матеріалами справи, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.09.2018р

26.09.2018р від відповідача надійшли письмові пояснення в яких викладено заперечення проти позовних вимог з доданими доказами.

В засіданні суду 26.09.2018р представник відповідача просила прийняти до розгляду подані документи та врахувати їх при постановленні рішення.

Представник відповідача не заперечив проти прийняття до розгляду поданих відповідачем документів.

Згідно статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, відповідач зазначає, що нею не були отриманні позовні матеріали та у зв'язку тривалим перебуванням на лікуванні, не було об'єктивної можливості надати пояснення по суті позовних вимог в підготовчому провадженні.

Вищевказані обставини були також підтверджені представником позивача в судовому засіданні 27.09.2018р.

Суд вважає наведені відповідачем обставини пропуску строку на подання заперечень щодо позову поважними та приймає до розгляду письмові пояснення відповідача з доданими до нього документами на стадії розгляду справи по суті.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.09.2018р до 10.10.2018р.

Представники позивача під час судових засідань 27.09.2018р та 10.10.2018р позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити. Зокрема зазначили, що Малинська міська рада повідомляла відповідача про засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам неодноразово, однак відповідач на них не з'являлась. Крім того вказали, що розрахунок збитків, суму яких заявлено до стягнення з відповідача, позивач проводив за нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки на підставі даних витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 10.06.2016р та довідки відділу у Малинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Представник відповідача Візеренко О.В. в судовому засіданні 10.10.2018р пояснив, що площа земельної ділянки визначалась за клопотанням відповідача та даними публічної кадастрової карти.

Представник відповідача під час судових засідань 19.09.2018р, 27.09.2018р, 10.10.2018р проти позовних вимог заперечила, просила у позові відмовити, з підстав зазначених у письмових поясненнях від 26.09.2018р (а.с.143-147). Зокрема, вказала, що земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м.Малин, вул.Шевченка, 55 має цільове призначення для будівництва та обслуговування закладу побутового обслуговування, а тому коефіцієнт щодо визначення орендної плати має бути значно нижчим, ніж зазначив позивач. Також пояснила, що площа земельної ділянки, яку безпосередньо використовує відповідач є значно меншою ніж визначив позивач. Додала, що її не було повідомлено про час та місце проведення засідання комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, яка затвердила акт по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам. Вказала, що до площі земельної ділянки, яка використана позивачем при проведенні нарахування збитків, входить земельна ділянка, яка надана ОСОБА_5 та знаходиться за тією ж адресою, що і будівля відповідача - Житомирська область, м.Малин, вул.Шевченка, буд.55.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Ковальчук Антоніна Олександрівна є власником приміщення міської лазні загальною площею 417,6кв.м., що розташована за адресою: м.Малин, вул. Шевченка, 55, що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією №120476300 від 12.04.2018р з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.23 на звороті).

Згідно з пунктом 11.10 рішення Малинської міської ради від "Про припинення права користування, передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок" від 30.10.2003р надано дозвіл на виготовлення технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування Ковальчук А.О. по вулиці Шевченка,55 (а.с.63).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ФОП Ковальчук А.О. після набуття права власності на приміщення міської лазні загальною площею 417,6кв.м. за адресою: м.Малин, вул.Шевченка, 55 користується земельною ділянкою Малинської міської ради без правовстановлюючих документів. При цьому, землевпорядну документацію Ковальчук А.О. так і не виготовила та на відповідне затвердження до Малинської міської ради не подавала. Також вказує, що ФОП Ковальчук А.О. не було подано на розгляд сесії Малинської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та не укладено договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки до оформлення правовстановлюючих документів.

Позивачем надано до матеріалів справи ряд архівних витягів з рішень Малинської міської ради.

Так, з витягу з рішення Малинської міської ради "Про припинення права користування, передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок" від 30.11.2005р вбачається, що міська рада вирішила (п.15., п.15.1) прикоротити діяльність на земельних ділянках до оформлення право установчих документів в установчому порядку: згідно клопотання №1562/04 від 05.10.2005 року: приватному підприємцю Ковальчук Антоніні Олександрівні по вулиці Шевченка,55 орієнтованою площею 0.0417 га (самовільне зайняття земельної ділянки) (а.с.64).

22.07.2008р Малинська міська рада прийняла рішення "Про припинення права користування, передачу у приватну власність та в оренду земельних ділянок" згідно з пунктом 24 якого вирішила припинити п.11.10 рішення 14-ї сесії 24-го скликання Малинської міської ради від 30.10.2003 року про надання дозволу на виготовлення технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування Ковальчук А.О. по вулиці Шевченка 55, а згідно з пунктом 25 даного рішення - надала дозвіл на проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Ковальчук А.О по вулиці Шевченка 55, де розміщене нерухоме майно, яке належить їй на праві власності (а.с.65).

В подальшому, Малинською міською радою 27.02.2009р прийнято рішення про надання дозволу на заключення тимчасового договору оренди земельної ділянки терміном на 11 місяців Ковальчук А.О. по вул. Шевченка, 55 на період виготовлення технічної документації із землеустрою площею 0,1300 га (а.с.66), а рішенням Малинської міської ради від 29.04.2011р вирішено зобов'язати фізичних та юридичних осіб укласти договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки до оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та їх державної реєстрації: п.15.1 Ковальчук А.О. по вул. Шевченка,55, орієнтованою площею 0,1000 га (а.с.67).

З метою визначення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, Малинською міською радою направлялись відповідачу ряд листів, якими вона викликалась на засідання комісії з визначення розмірів та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Так, листами №37/17 від 30.06.2017р, №44 від 09.08.2017р, №47 від 11.09.2017р, №713 від 22.09.2017р, ФОП Ковальчук А.О. було запрошено на засідання комісії з визначення розмірів та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок (а.с. 36,39,42,44).

В матеріалах справи міститься акт від 05.01.2018р, додатком до якого є розрахунок розміру збитків заподіяних ПП Ковальчук А.О. міському бюджету внаслідок використання земельної ділянки за адресою м.Малин, вул.Шевченка, 55, площею 0,1000га, відповідно до якого комісією визначено розмір збитків в сумі 59868,80грн (10 місяців 2016, 12 місяців 2017 роки) (а.с. 26,27).

Рішенням Малинської міської ради №9 від 26.01.2018р "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" затверджено акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок (додаток); зобов'язано вказаних суб'єктів господарювання сплатити збитки, що визначені актами, у місячний термін після прийняття цього рішення (а.с.24).

28.02.2018р Малинською міською радою направлено на адресу відповідача листи №172 від 28.02.2018р про направлення для ознайомлення та узгодження акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам разом з розрахунком розміру збитків, заподіяних міському бюджету внаслідок використання ФОП Ковальчук О.А. земельної ділянки за адресою: м.Малин, вул.Шевченка 55, площею 0,1000 га без правовстановлюючих документів та затверджений рішенням Малинської міської ради №9 від 26.01.2018р (а.с.52,54).

Однак, відповідач збитки заподіяні Малинській міській раді внаслідок використання земельної ділянки за адресою: м.Малин, вул.Шевченка 55, площею 0,1000 га без правовстановлюючих документів у місячний строк не сплатила, що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі про стягнення з відповідача 59868,80грн збитків, позивач вказує, що відповідач продовжує користуватись земельною ділянкою площею 0,1000 га без правовстановлюючих документів, а тому нараховує збитки понесені позивачем у вигляді неодержаного доходу за період з березня 2016 року по грудень 2017 року.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 143 Конституції України визначено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Податковий кодекс України встановлює, що плата за землю входить до податку на майно, який належить до місцевих податків. Плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що Державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка (ч.1 ст.206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р (далі - Порядок), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання етап та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктом 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

З аналізу наведених положень вбачається, що до складу комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам включаються у тому числі, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть відшкодовувати такі збитки.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малинської міської ради "Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" №127 від 14.05.2013р створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам та затверджено її склад; затверджено Положення про комісію з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджено форму акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (а.с.31).

Рішенням Виконавчого комітету Малинської міської ради "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок" №247 від 23.10.2013р затверджено методику та акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок згідно з переліком (додатки 1,2) (а.с.34).

Пунктом 2.4 Положення про комісію з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачено, що матеріали розглядаються в присутності суб'єкта, відносно якого вони надійшли. При відсутності цієї особи (її) представника матеріали можуть бути розглянуті лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення стосовно місця та часу розгляду матеріалів.

З наданих позивачем документів вбачається, що листами №835 та №836 від 02.11.2017р ФОП Ковальчук А.О. було направлено для ознайомлення та узгодження Акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, разом з розрахунком розміру збитків (недоотриманого доходу), заподіяних міському бюджету внаслідок використання нею земельної ділянки за адресою: м.Малин, вул.Шевченка 55, без правовстановлюючих документів протягом десяти місяців 2016 року та десяти місяців 2017 року. Вказаний лист відповідач отримала особисто, про що свідчить поштове повідомлення про вручення (докази надіслання та отримання - а.с.47,49). Тобто акти з визначення збитків, які направлялись з даними листами, охоплювали період до жовтня 2017 року.

При цьому, з акту про визначення та відшкодування збитків від 05.01.2018р, додатком до якого є розрахунок розміру збитків ПП Ковальчук А.О. вбачається, що розрахунок проведено за 10 місяців 2016 року та 12 місяців 2017 року.

Тобто, відповідач не був поінформований про суми нарахованих йому збитків за період з листопада 2017р по грудень 2017року.

Листом за №02/18 від 22.01.2018р Ковальчук А.О. було запрошено на засідання комісії з визначення розмірів та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та повідомлялось, що засідання комісії відбудеться 01 лютого 2018р о 15 год. 00 год. (а.с.50).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що засідання комісії щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на яке запрошувався відповідач відбулося саме 01 лютого 2018р о 15 год. 00 год.

При цьому, акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок (додаток - це акт від 05.01.2018р, а.с.25) був затверджений рішенням Малинської міської ради №9 від 26.01.2018р, тобто затвердження радою рішення комісії відбулось раніше, ніж був повідомлений відповідач про засідання комісії - 01.02.2018р.

Таку невідповідність у датах представники позивача в судовому засіданні пояснили тим, що спочатку радою було затверджено акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок, а на засідання комісії (01.02.2018р) було запрошено відповідача з метою ознайомлення відповідача з уже затвердженим рішенням міської ради актом та вручення відповідачу акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 05.01.2018р та рішення ради.

Проте, такі доводи судом оцінюються критично з огляду на те, що в листі від 22.01.2018р чітко зазначено, що відповідача запрошено на засідання комісії з визначення розмірів та відшкодування збитків, а не запропоновано з'явитись для вручення комісією відповідачу затвердженого 26.01.2018р рішенням ради акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 05.01.2018р.

При цьому, згідно з абз.3 п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р, результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Тобто, виходячи з положень даного Порядку, спочатку відбувається засідання комісії на якому комісією розглядаються відповідні матеріали в присутності суб'єкта, відносно якого вони надійшли (можуть бути розглянуті за його відсутності лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення стосовно місця та часу розгляду матеріалів), потім результати роботи комісії оформляються відповідним актом і лише після цього затверджуються органом, який створив цю комісію.

В обґрунтування позовних вимог позивач доводить, що відповідачем використовується земельна ділянка площею 0,1000 га, на яку нараховується розмір заявлених збитків в сумі 59868,80грн.

Відповідач заперечує той факт, що саме така площа земельної ділянки нею використовується. Вказує, що дійсно на виконання рішення Малинської міської ради від 22.07.2008р, з проектною організацією був укладений договір про виконання проектно-вишукувальних робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1300га по вул.Шевченка, 55 м.Малин, був наданий Ковальчук А.О. на погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами. Вказує, що оскільки такий проект було передано проектною організацією після спливу строку дії рішення міської ради від 22.07.2008р, то відповідно не було підстав на вчинення дій щодо погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами. Рішення Малинської міської ради від 22.07.2008р продовжено не було. При цьому, відповідач вказує, що позивачем не вказано якою фактичною площею земельної ділянки вона користувалася, а те, що були наміри користуватися площею 0,1300га і в подальшому такі наміри не підтвердились, не свідчить про фактичне використання земельної ділянки даною площею. Також звертає увагу на те, що розрахунок розміру збитків проводився позивачем виходячи з площі земельної ділянки 0,1000га, однак будь-яких рішень про передачу у власність чи оренду, як і рішень про затвердження технічної чи проектної документації на площу 0,1000га позивачем не приймалось.

Позивачем надані до суду копії рішень Малинської міської ради. Так, у рішенні від 30.11.2005р Малинська міська рада вирішила (п.15, п.15.1) прикоротити діяльність на земельних ділянках до оформлення правоустановчих документів в установчому порядку: згідно клопотання №1562/04 від 05.10.2005 року: приватному підприємцю Ковальчук Антоніні Олександрівні по вулиці Шевченка,55 орієнтованою площею 0.0417 га.

Рішенням від 22.07.2008р Малинська міська рада надала дозвіл на проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Ковальчук А.О по вулиці Шевченка 55, де розміщене нерухоме майно, яке належить їй на праві власності (а.с.65). Слід зазначити, що дане рішення не містить площі земельної ділянки на яку відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Ковальчук А.О., де розміщене належне їй нерухоме майно.

В подальшому, Малинською міською радою 27.02.2009р прийнято рішення про надання дозволу на заключення тимчасового договору оренди земельної ділянки терміном на 11 місяців Ковальчук А.О. по вул. Шевченка, 55 на період виготовлення технічної документації із землеустрою площею 0,1300га, а рішенням Малинської міської ради від 29.04.2011р зобов'язано Ковальчук А.О. укласти договір про відшкодування втрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки до оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та їх державної реєстрації по вул.Шевченка,55, орієнтованою площею 0,1000 га. Однак реалізації даних рішень не відбулося.

З вказаних рішень Малинської міської ради вбачається, що вони містять орієнтовані площі земельної ділянки по вул.Шевченка,55, а саме 0.0417 га, 0,1300 га та 0,1000га, які досить умовні та значно різняться за розміром. Доказів щодо визначення конфігурації меж таких земельних ділянок, матеріали справи не містять.

Як пояснили представники позивача в судових засідання, збитки нараховувались відповідачу на площу земельної ділянки в розмірі 0,1000га, у зв'язку з тим, що відповідач подавала клопотання щодо виділення земельної ділянки саме такого розміру.

Однак, матеріалам справи таких клопотань не містять, як не містять і доказів проведення обстеження земельної ділянки на якій розміщена будівля відповідача та встановлення меж, конфігурації та площі земельної ділянки яку фактично використовувала відповідач у період з березня 2016 року по грудень 2017 року, хоча ухвалою суду від 16.07.2018р від учасників справи вимагалось надання всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду) які стосуються предмета даного спору. Позивач таких доказів суду не надав, причини неможливості їх надання в підготовчому засіданні жодним чином не обґрунтував.

Відповідно до ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За приписами статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Згідно ч. 1, 2, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, в тому числі, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як пояснила відповідач під час судових засідань, на земельній ділянці за адресою: м.Малин, вул.Шевченка 55 знаходяться пральня та баня. Відповідач є власником бані, пральня ж належить - гр.ОСОБА_5, а тому відповідач вказує, що площа земельної ділянки якою вона користується є значно меншою ніж зазначає позивач, з огляду на те, що частина цієї земельної ділянки належить гр.ОСОБА_5 Вказала, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_8, який є власником пральні, розташованої поруч з банею, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, в тому числі і ділянку, якою вона користується, вона зверталась до Малинського районного суду Житомирської області з позовом про скасування державного акту на права власності на земельну ділянку та його державної реєстрації. Однак, суд відмовив у відкритті провадження у адміністративній справі за непідвідомчістю справи адміністративному суду і надалі в суд з такими вимогами, вона не зверталась

Як вбачається з матеріалів справи, у висновку Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Житомирській області №5860/1106/1-4-5358 від 11.11.2008р зазначено, зокрема, що на підставі рішення Малинської міської ради від 09.09.2008р гр.ОСОБА_5 надано земельна ділянка в м.Малині по вул.Шевченка, 55 для обслуговування нежитлової будівлі-бані площею 0,1000га (а.с.166-167).

Згідно довідки Відділу Держкомзему у місті Малині Житомирської області №200 від 17.12.2008р, земельна ділянка з кадастровим номером 1823410100:01:003:0329 площею 0,1084 га за адресою: м.Малин, вул.Шевченка 55 була передана на умовах оренди гр.ОСОБА_5 для виробничого використання на території Малинської міської ради (а.с.165).

З огляду на вищевикладені встановлені судом обставини справи за поданими до справи доказами, неможливо дійти однозначного висновку про те, що відповідач фактично використовує земельну ділянку під належною їй нерухомістю площею саме 1,000га.

Посилання представника позивача на те, що площа визначалась за даними публічної кадастрової карти не заслуговують на увагу, оскільки Земельним кодексом України не передбачено формування земельних ділянок на підставі публічної кадастрової карти.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, за поданими до суду доказами позивачем не доведено факт використання відповідачем земельної ділянки під належною їй нерухомістю площею саме 1,000га та як наслідок не можна вважати правомірними нарахування позивачем відповідачу збитків у вигляді неодержаних доходів за час фактичного користування земельною ділянкою площею 0,1000 га без правовстановлюючих документів у розмірі 59868,80грн за період з 01.03.2016р по 31.12.2017р.

У позовній заяві позивач посилається на положення ст.22, 1166 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.120 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, відповідач набув право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, отже, останній має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташована його будівля.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При цьому ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Тобто нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою на якій воно знаходиться і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. При цьому, право користування земельною ділянкою виникає одночасно з виникненням права власності на нерухоме майно, яке на ній знаходиться в силу положень ч.1 ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України

Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить відповідачу на праві власності, належним чином не оформлене, однак неоформлення права на вказану земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права відповідача як власника нерухомого майна на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташована, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов'язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Відсутність укладеного між Малинською міською радою та відповідачем договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов'язання. Відсутність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача свідчить про відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов'язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення біржової угоди купівлі-продажу майна №40 від 28.05.2003р року Ковальчук Антоніна Олександрівна є власником приміщення міської лазні загальною площею 417,6кв.м. за адресою: м.Малин, вул. Шевченка, 55, що підтверджується наявною в матеріалах справи Інформацією №120476300 від 12.04.2018р з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Відсутність деліктних зобов'язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення).

Зокрема ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст. ст. 216, 224, 225 Господарського кодексу України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні, тому суд приходить до висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту.

Так, частиною 2 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, вони поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року по справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (такий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від02.10.2013 у справі №6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такий висновок щодо правильного застосування норм права викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018р у справі №629/4628/16-ц.

Відповідно до пунктом 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За приписами ч.2 ст.315 Господарського процесуального кодексу України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум.

З'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, хоч суд і повинен самостійно здійснювати правильну правову кваліфікацію останніх та застосовувати у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Проте, за чинним законодавством господарський суд не наділений правом на свій розсуд змінювати підстави позову після початку розгляду справи по суті та зобов'язаний вирішити спір згідно визначених позивачем підстав позову.

Враховуючи вищевикладені, встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про порушення позивачем Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р, недоведеності за поданими доказами та визначеними підставами позову факту використання відповідачем земельної ділянки під належною їй нерухомістю площею саме 1,000га та як наслідок не можна вважати правомірними нарахування позивачем відповідачу збитків у вигляді неодержаних доходів за час фактичного користування земельною ділянкою площею 0,1000 га без правовстановлюючих документів у розмірі 59868,80грн за період з 01.03.2016р по 31.12.2017р. За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, зокрема, у статті 7 передбачений порядок повернення судового збору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом

Як вбачається з платіжного доручення №342 від 16.04.2018р, позивачем при подачі позову було сплачено 1881,64грн судового збору (а.с.16).

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлена наступна ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви, зокрема, майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01.01.2018р розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розрахунку на місяць складає 1762,00грн.

Таким чином, враховуючи заявлені позовні вимоги, ціна позову в даній справі становить 59868,80грн, судовий збір повинен становити 1762,00грн.

Отже, позивачем сплачено судовий збір в розмірі більшому ніж передбачено нормами Закону України "Про судовий збір".

Згідно п.п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, для повернення зайво сплаченого судового збору в розмірі 119,64грн Малинській міській раді необхідно подати до суду відповідне клопотання.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.10.18

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2 - позивачу (рек. з пов.),

3 - відповідачу (рек. з пов.).