Рішення № 77072691, 01.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2810/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Кутяєва В.С.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення плати за користування вагоном та додаткових зборів

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. від 26.10.2017р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 80,30грн., збору за маневрову роботу локомотива у розмірі 2 323,50грн., збору за телеграфні повідомлення у розмірі 140,30грн., збору за зважування вантажу у розмірі 199,10грн., витрат за роботу МЧ по усуненню комерційної несправності у розмірі 392,91грн., збору за зберігання вантажу у розмірі 741,20грн.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням позивача на затримку вагону, що відбулась з вини відповідача, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу плату за користування вагонами та інші збори.

Ухвалою суду від 25.06.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.07.2018р.

Відповідач позов не визнає, у відзиві вказує, що вагон №53590436 був прийнятий перевізником без жодних нарікань щодо його несправності та з масою вантажу, зазначеною у перевізному документі. А тому відповідач вважає, що пошкодження спірного вагону, які призвели до втрати вантажу, виникли вже під час здійснення залізницею перевезення цього вагону.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, у відповіді на відзив зазначає, що відправник несе відповідальність за правильність зазначення маси вантажу у документах. Залізниця повинна подавати під навантаження справні, придатні до перевезення вагони, у той час як саме відправник має перевіряти придатність вагону до перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні.

Відповідач у запереченнях на відзив зазначає, що позивачем не надано до суду жодного письмового доказу на підтвердження несправності або інших заперечень стосовно комерційних та технічних несправностей вагону.

У підготовчих засіданнях оголошувались перерви з 10.07.2018р. до 14.08.2018р., з 14.08.2018р. до 21.08.2018р.

Ухвалою суду від 21.08.2018р., з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.09.2018р., закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 20.09.2018р.

Судове засідання, призначене на 20.09.2018р., не відбулось у зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Петрової В.І.

Ухвалою суду від 01.10.2018р. призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 01.10.2018р. о 14:10год.

01.10.2018р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку з неможливістю його уповноваженого представника з"явитись у судове засідання з причин хвороби та тимчасової непрацездатності.

Враховуючи положення ст.ст.195, 202, 216 Господарського процесуального кодексу України, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки за наявними у справі матеріалами суд не вбачає підстав дійти висновку, що відповідач не мав можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

01.10.2018р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2006р. між Державним підприємством "ОСОБА_1 залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця", (позивач, залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (відповідач, ПрАТ "Північний ГЗК") укладено договір №ПР/ДН-2-061-555/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

25.12.2017р. ПрАТ "Північний ГЗК" на підставі міжнародної залізничної накладної №47185640 зі станції ОСОБА_1 залізниці здійснило відправку вагону №53590436 з вантажем "руда залізна агломераційна" на станцію Ганіска при Кошицах (а.с.16).

Так, відповідно до накладної вантажопідйомність вагону №53590436 становить 69 т, а маса нетто 68 350 кг.

Як зазначено у графі 20 накладної, навантаження вагону здійснено відправником. Відповідно до графи 21 спосіб визначення маси - на 150-тонних вагонних вагах вантажовідправником.

На шляху прямування вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці під час комісійного зважування вагону №53590436 працівниками станції було виявлено невідповідність даних про масу вантажу, зазначених у перевізних документах, фактичним даним.

За виявленим фактом було складено комерційний акт №350002/170 від 27.12.2017р. Так, у цьому акті зазначено, що у процесі зважування було виявлено масу брутто 81000 кг, тара вагону становить 23300 кг, відповідно маса нетто вантажу 57 700 кг, що на 10650 кг менше ніж зазначено у накладній. При огляді вантажу встановлено: навантаження шапкоподібне, над 5, 6 люками - воронка розміром 2000х2000х1500мм. У 5 та 6 люках зазори розміром 25-30 мм. Теча через зазори в люках. Заходи щодо запобігання втрати вантажу відправником не вжиті. Одночасно було проведено обстеження технічного стану вагону та встановлено, що вагон №53590436 технічно справний (а.с.20).

Про затримку вагону та контрольне зважування на станцію відправлення ОСОБА_1 залізниці було направлено відповідне телеграфне повідомлення (а.с.21).

За час знаходження вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці було нараховано плату за користування вагоном і додаткові збори, пов'язані з усуненням течі вантажу та відображено їх в акті загальної форми № 790 від 28.12.2017р. (а.с.18).

Усього позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 877,31грн., з яких: плата за користування вагонами у розмірі 80,30грн., збір за маневрову роботу локомотива у розмірі 2 323,50грн., збір за телеграфні повідомлення у розмірі 140,30грн., збір за зважування вантажу у розмірі 199,10грн., витрати за роботу МЧ по усуненню комерційної несправності у розмірі 392,91грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 741,20грн.

Відповідно до ч.1 ст.306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч.5 ст.306 Господарського кодексу України).

Перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457, Правилами перевезення вантажів, що на підставі цього Статуту затверджені наказом Міністерства транспорту України.

Пунктом 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема - Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р. (абревіатура - СМГС), до якої Україна долучилась 05.06.1992р.

Відповідно до ч.2 ст.3 Господарського процесуального кодексу України якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1 ст.3 СМГС).

За відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права (ст.5 СМГС).

Порядок застосування умов цієї Угоди, а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї Угоди) (§1 ст.8 СМГС).

Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 ст.14 СМГС).

Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 ст.14 СМГС).

Вагон для перевезення вантажу надає перевізник або відправник. Для перевезення надаються вагони, допущені до обігу в міжнародному сполученні (§ 6 ст.14 СМГС).

Навантаження вантажу повинно проводитися в технічно справні, придатні для перевезення даного вантажу і очищені вагони (§ 1 ст.19 СМГС).

Особа, яка провадить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ИТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження (§ 3 ст.19 СМГС).

Якщо в накладній відсутні відомості про те, ким завантажено вантаж, то вважається, що він занурений відправником (§ 4 ст.19 СМГС).

Визначення маси вантажу здійснюється у відповідності до Правил перевезення вантажів (§ 5 ст.19 СМГС).

Перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством (§ 1 ст.23 СМГС).

Якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" і статтею 32 "Додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу" цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально (§ 2 ст.23 СМГС).

Перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує: невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній; невідповідність маркування на місцях вантажу відомостям, зазначеним у накладній по знаках (марках) місць вантажу, станцію і залізницю призначення, одержувача, кількості місць вантажу; пошкодження (псування) вантажу; відсутність накладної або окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній (втрата) (§ 1 ст.29 СМГС).

Провізні платежі обчислюються за тарифами, що застосовуються перевізниками, що здійснюють перевезення (§ 1 ст.30 СМГС).

Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком:

1) відправника - перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком

перевізника, що видає вантаж за здійснюване ними перевезення;

2) одержувача - перевізнику, який видає вантаж за здійснюване ним перевезення.

Відносно неустойки діє такий же порядок (§ 1 ст.31 СМГС).

Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата (§ 5 ст.31 СМГС).

Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджуються відповідними документами (§ 1 ст.32 СМГС).

Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" (§ 2 ст.32 СМГС).

Відповідно до ст.31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під навантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Придатність рухомого складу для перевезення вантажів в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001р. №542 (далі - Правила), положення якого кореспондуються зі ст.32 Статуту, передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Таку позицію Вищий господарський суд України висловив у п.3 свого інформаційного листа від 02.02.2010р. №01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту".

Оскільки вантаж у вагон був завантажений відповідачем як відправником, саме він зобов'язаний був визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні. Той факт, що на шляху прямування вагону відбулась теча вантажу, свідчить про те, що відповідач перед навантаженням не вжив необхідних заходів щодо запобігання просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Оскільки незбереження вантажу є наслідком комерційної несправності вагона, відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон.

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Таку позицію Вищий господарський суд України висловив у п.3.9. свого роз'яснення від 29.09.2008р. №04-5/255 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Крім того, як вбачається з акту загальної форми №790 від 28.12.2017р., складеного станцією Здолбунів Львівської залізниці, вагон є технічно справним.

Доказів на спростування даних акту про технічний стан вагону відповідачем не надано.

Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено. А тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 877,31грн. є обгрунтованою та правомірною.

Заперечення відповідача суд не бере до уваги з огляду на таке.

Відповідно до абз.1 ст.31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту вагони.

У даному випадку вагон №53590436 при подаванні під навантаження було визнано працівниками вагонного господарства в технічному відношенні справним; на станцію Здолбунів спірний вагон також прибув технічно справним, що підтверджено актом загальної форми №790 від 28.12.2017р.

Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то слід розмежовувати відповідні поняття.

Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно із зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер) (Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №905/96/17).

Згідно п.3.9. Роз'яснень Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/255 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні.

Виходячи з положень абз.5 ст.31 Статуту якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається останнім.

Як зазначено в графі 20 накладної №47185640, навантаження здійснено відправником.

Статтею 32 Статуту передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов.

Пунктом 5 Правил, положення якого кореспондуються зі ст.32 Статуту, передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України в п.3 Інформаційного листа від 02.02.2010р. №01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту".

Таким чином, саме відправник є тією особою, яка відповідає за стан вагону в комерційному відношенні. Проте при завантаженні вантажу у вагон №53590436 відповідачем не було вжито заходів щодо недопущення просипання вантажу на шляху прямування через конструктивні зазори у вагоні.

Відповідно до §6 ст.50 СМГС перевізнику відповідно до умов статей 31 та 32 СМГС повинні бути відшкодовані всі пов'язані з несправністю вагону додаткові провізні платежі та інші витрати, встановлені на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджені відповідними документами, якщо несправність вагону сталася з причин, не залежних від перевізника.

За ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.ст.74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00191023) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "ОСОБА_1 залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ ВП: 40081237) плату за користування вагонами у розмірі 80,30грн. (вісімдесят грн. 30коп.), збір за маневрову роботу локомотива у розмірі 2 323,50грн. (дві тисячі триста двадцять три грн. 50коп.), збір за телеграфні повідомлення у розмірі 140,30грн. (сто сорок грн. 30коп.), збір за зважування вантажу у розмірі 199,10грн. (сто дев"яносто дев"ять грн. 10коп.), витрати за роботу МЧ по усуненню комерційної несправності у розмірі 392,91грн. (триста дев"яносто дві грн. 91коп.), збір за зберігання вантажу у розмірі 741,20грн. (сімсот сорок одна грн. 20коп.) та 1 762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.10.2018р.

Суддя ОСОБА_3