Рішення № 77072635, 04.10.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2018 р. Cправа № 902/526/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м.Київ

до: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-29", м.Вінниця

про стягнення 1 288,29 грн заборгованості

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-72 від 14.04.2017 р. строком на три роки; службове посвідчення № 1741 від 29.08.2014 р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1 від 05.03.2018 р. дійсна по 31.12.2018 р. включно; НОМЕР_1 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 14.06.1996 р.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-29" про стягнення 1 288 грн 29 коп. заборгованості з яких 00 грн 01 коп. основного боргу, 175 грн 85 коп. 3% річних, 12 грн 84 коп. інфляційних втрат та 1 099 грн 59 коп. пені за договором купівлі-продажу природного газу № 437/14-ТЕ-1 від 20.11.2013 р.

Ухвалою суду від 31.08.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/526/18 в порядку спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду по суті на 01.10.2018 р.

10.09.2018 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву вих. № 71 від 09.09.2018 р. в якому останній просить суд в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" відмовити повністю.

25.09.2018 р. представником відповідача до суду подано заяву вих. № 74 від 24.09.2018 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

У зв'язку з перебуванням судді Банаська О.О. з 01.10.2018 р. по 03.10.2018 р. включно у незапланованій відпустці, ухвалою суду від 25.09.2018 р. призначено судове засідання у справі на 04.10.2018 р.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні сторонами подано обопільно підписану заяву в якій останні просять суд розпочати розгляд справи по суті у той самий день (04.10.2018 р.) після закінчення підготовчого засідання.

Беручи до уваги приписи ч. 6 ст. 183 ГПК України та вказану заяву сторін, суд здійснив розгляд справи по суті в той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Представник позивача в ході розгляду справи заявлений позов підтримав та просив суд його задовольнити у повному обсязі. При цьому представником позивача підтверджено наявність помилки у доданому до позовної заяви розрахунку стосовно розміру основного боргу, зазначивши, що повне погашення вказаної суми відповідачем здійснено 29.01.2015 р. та станом на момент звернення з позовом до суду остання у відповідача відсутня.

Представник відповідача в свою чергу позов не визнав з підстав наведених у поданому до суду відзиві на позовну заяву, вказавши про відсутність підстав для нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені у зв'язку з погашенням відповідачем заборгованості за Договором до набрання чинності ЗУ "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-29" (Покупець) договору купівлі-продажу природного газу № 437/14-ТЕ-1 від 20.11.2013 р., відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 р. природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах вищезазначеного договору.

За твердженням позивача, відповідач всупереч умов укладеного Договору за поставлений придбаний газ розрахувався частково та не виконав зобов'язання по оплаті поставленого газу в строк визначений Договором, в зв'язку з чим у нього станом на 19.02.2018 р. рахується борг в сумі 00 грн 01 коп.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 288 грн 29 коп. заборгованості з яких 00 грн 01 коп. основного боргу, 175 грн 85 коп. 3% річних, 12 грн 84 коп. інфляційних втрат та 1 099 грн 59 коп. пені.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на наступні обставини:

- остаточний розрахунок за фактично переданий газ ОСББ "Мрія-29" здійснено 29.01.2015 р. повністю. Тобто станом на 29.01.2015 року ОСББ "Мрія-29" перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" боргу за спожитий газ немає;

- розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних ОСББ "Мрія-29" за Договором від 20.11.2013 №437/14-ТЕ-1, станом на 19.02.2018 р. зроблено з помилками. Фактична переплата по договору від 20.11.2013 №437/14-ТЕ-1 станом на 29.01.2015 р. склала 0,03 грн;

- відповідно до п. 3 ст. 7 ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 20.11.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Продавець, Позивач) та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-29" (Покупець, Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 437/14-ТЕ-1 (Договір) відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для комерційної діяльності) (а.с. 19-24, т. 1).

Згідно із п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 р. по 31 грудня 2014 р. газ обсягом до 136 тис. куб. м.

За змістом п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

У п. 5.2. Договору сторонами погоджено, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 118,974 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 1 118,974 грн, крім того ПДВ – 17% - 190,26 грн, всього з ПДВ – 1 309,20 грн.

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє, в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а, в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

Додатковими угодами до Договору № 1 від 28.01.2014 р. та № 2 від 30.04.2014 р. сторонами викладено в новій редакції п. 5.2. ст. 5 Договору стосовно ціни за 1000 куб.м. природного газу та п. 1.2. ст. 1 Договору погодивши його наступну редакцію "Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням" (а.с. 25-26, т. 1).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 143 141 грн 37 коп. на підтвердження чого у справі містяться обопільнопідписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 27-38, т. 1).

Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору.

Остаточний розрахунок з позивачем за поставлений природний газ відповідачем здійснено 29.01.2015 р., що стверджується наявною в матеріалах справи довідкою "Операции по Предприятию "Мрія-29 ОСББ" з 01.01.2014 р. по 31.01.2018 р. (а.с. 40, т. 1).

Крім того, проведення Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-29" 29.01.2015 р. остаточного розрахунку за поставлений природний газ також підтверджується представником позивача в судовому засіданні, що не потребує доказування в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України під час розгляду даної справи.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо своєчасної оплати поставленого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 00 грн 01 коп. основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 00 грн 01 коп. основного боргу.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи позивачем на виконання умов Договору поставлено відповідачу природний газ на суму 143 141 грн 37 коп. остаточний розрахунок за який ОСББ "Мрія-29" здійснено в повному обсязі 29.01.2015 р., що стверджується наявною в справі довідкою "Операции по Предприятию "Мрія-29 ОСББ" з 01.01.2014 р. по 31.01.2018 р.

Згідно даної довідки остаточний розрахунок за Договором відповідачем здійснено 29.01.2015 р. При цьому у відповідача станом на 15.03.2015 р. рахується переплата в розмірі 00 грн 04 коп.

В той же час ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заявлено до стягнення з відповідача 00 грн 01 коп. боргу, що як в ході розгляду справи встановлено є безпідставним та пов'язано із здійсненням позивачем помилки при розрахунку заявлених до стягнення сум.

Факт наявності помилки підтверджено безпосередньо представником позивача в ході розгляду справи, яким зазначено, що повне погашення вказаної суми заборгованості відповідачем здійснено 29.01.2015 р. та станом на момент звернення з позовом до суду остання у відповідача відсутня.

Відсутність боргу відповідача підтверджується також і актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014 р. по 15.03.2015 р., який підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток (а.с.62, т.1).

З огляду на вказане вимоги позивача про стягнення з відповідача 00 грн 01 коп. основного боргу є заявлені безпідставно, в зв'язку чим задоволенню судом не підлягають.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 175 грн 85 коп. 3% річних, 12 грн 84 коп. інфляційних втрат та 1 099 грн 59 коп. пені, суд зазначає наступне.

30.11.2016 р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі № 914/3131/15, 07.02.2018 р. у справі № 927/1152/16, від 06.04.2018 р. у справі № 904/10747/16, від 17.04.2018 р. у справі № 904/11358/16, від 30.05.2018 р. у справі № 908/2055/17, від 21.08.2018 р. у справі № 925/107/18, від 29.08.2018 р. у справі № 904/9976/17, від 06.09.2018 р. у справі № 925/106/18).

Отже, єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.

З матеріалів справи слідує, що основну заборгованість за поставлений природний газ за Договором відповідачем погашено 29.01.2015 р., тобто до набрання чинності цим Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Факт погашення відповідачем заборгованості за Договором станом на 29.01.205 р. підтверджено також представником позивача в ході розгляду справи.

При цьому за змістом п. 1.2. Договору поставлений позивачем природний газ використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

З огляду на вказане, у позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат, позаяк заявлені до стягнення нарахування підлягають списанню в силу приписів статті 7 ЗУ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

А відтак, заявлений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" позов задоволенню судом не підлягає.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних вище обставин в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" слід відмовити.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

04.10.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 248, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мрія-29" про стягнення 1 288 грн 29 коп. заборгованості з яких 00 грн 01 коп. основного боргу, 175 грн 85 коп. 3% річних, 12 грн 84 коп. інфляційних втрат та 1 099 грн 59 коп. пені за договором купівлі-продажу природного газу № 437/14-ТЕ-1 від 20.11.2013 р. відмовити повністю.

2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 11 жовтня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001.

3 - відповідачу - вул. Олега Антонова, буд. 29, м. Вінниця, 21034.