Рішення № 77071917, 20.09.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/36/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018 Справа № 908/938/18

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.02.2018 № 01/03-20/00381

від відповідача: не прибув

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/938/18

за позовом Запорізької міської ради (юридична адреса – 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код юридичної особи – 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес М” (юридична адреса – 69050, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи – 31890277)

про стягнення 56 683,17 грн.

СУТЬ СПОРУ:

21.05.2018 Запорізька міська рада звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес М” про стягнення з відповідача 56 683,17 грн. збитків.

Ухвалою від 21.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/938/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/36/18. Підготовче судове засідання призначити на 02.07.2018.

Ухвалою від 02.07.2018 продовжено підготовче провадження на тридцять днів, судове засідання призначено на 01.08.2018.

Ухвалою від 01.08.2018 закрито підготовче провадження у справі № 908/938/18. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2018.

В судовому засіданні 10.09.2018 оголошено перерву до 20.09.2018.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 20.09.2018 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні представника позивача.

Представник позивача оголосив про обізнаність прав та обов’язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач в обґрунтування вимог позивач посилається на приписи ст. 144 Конституції України, ст. ст. 4, 11, 15, 16, 22, 611, 612, 623, 638, 640-642, 646, 649, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 59, 60, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вказує на те, що 17.12.2012 за № ЗП 08212505372 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція та ремонт автосалону; м. Запоріжжя, вул.Космічна/вул.Чумаченка, 124/1». Замовник будівельних робіт – ТОВ «Прогрес М». 06.09.2013 за № ЗП 143132460024 інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Відповідач не прийняв участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя і не перерахував до місцевого бюджету міста Запоріжжя кошти пайової участі. Внаслідок невиконання відповідачем встановленого статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, територіальній громаді міста Запоріжжя завдано збитки в розмірі не отриманих коштів пайової участі в сумі 56 683,17 грн. Просить позов задовольнити.

Відповідач у засідання суду 20.09.2018 не прибув. Разом з тим, проти позову заперечує, просить суд в позові відмовити у зв’язку із застосуванням строків позовної давності. Свою правову позицію відповідач виклав у відзиві від 20.07.2018, в якому зокрема зазначає, що ТОВ «ПРОГРЕС М» є власником нежитлового приміщення за адресою: м. Запоріжжя вул. Космічна/Чумаченко 124/1. В грудні 2012 року підприємство дійсно розпочало проведення ремонтних робіт на вбудованій території автосалону за цією адресою, але будь - якої забудови земельної ділянки не проводилось. Окрім цього, не проводився демонтаж будь - якої несучої стени, перегородки та ін. Фактично на території приміщення, що перебуває у власності відповідача було проведено капітальний ремонт. ТОВ «ПРОГРЕС М», відповідно до декларації про початок будівельних робот № ЗП 08212505372 від 17.12.2012 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП 143132460024 від 06.09.2013, здійснено реконструкцію нежитлового приміщення на першому поверсі багатоквартирного, 9-ті поверхового, будинку. Під час реконструкції несучі конструкції не змінювались, будівельні роботи за периметром будинку не поводились, а забудова земельної ділянки також взагалі не здійснювалась, так як остання вже була забудована житловим будинком, у якому знаходилось реконструйоване приміщення. Таким чином забудовником, який проводив будівництво даного житлового будинку вже провів сплату коштів пайової участі. Як зазначено в позові обов'язок прийняття участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Запоріжжя у відповідача виник з дати реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - 17.12.2012. Враховуючи, що позивач був повідомлений про проведення будівельних робіт на території нежитлового приміщення, строк позовної давності визначається з 17.12.2012 та закінчується 18.12.2015. Заява про застосування строків позовної давності надана відповідачем до суду через канцелярію.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 20.09.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано Декларацію від 17.12.2012 за № ЗП 08212505372 про початок виконання будівельних робіт на об’єкті будівництва «Реконструкція та ремонт автосалону: м. Запоріжжя, вул. Космічна/вул. Чумаченка, 124/1». Код об'єкта будівництва - 1230.1. За державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 - торгові центри, універмаги, магазини. Замовником будівництва є ТОВ «Прогрес М».

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 06.09.2013 за № ЗП 143132460024 в якій зазначено, що відповідач проводив реконструкцію та ремонт автосалону за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна/вул. Чумаченка, 124/1.

Таким чином, відповідач здійснював реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав, встановленого статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», обов’язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та не перерахував до місцевого бюджету м. Запоріжжя кошти пайової участі, Запорізька міська рада звернулась до суду з позовом про стягнення збитків в розмірі 56 683,17 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог, виходячи з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Умови відшкодування збитків передбачені ст. 226 ГК України, за змістом якої головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, для стягнення збитків необхідною умовою є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до преамбули Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон) цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Пунктами 4, 13 ст. 1 Закону встановлено, що замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Згідно зі ст. 2 цього Закону планування і забудова територій – діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема будівництво об’єктів, реконструкцію існуючої забудови та території.

Відповідно до частин 2, 3, 9 ст. 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

24.12.2012 Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77 «Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя», яким затверджено «Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя» (далі – Порядок).

Цей порядок регулює організаційні та економічні відносини, пов’язані із залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту (далі - будівництво) у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та укладання договорів про пайову участь (п. 1.2 Порядку).

Порядком (п. 1.4) передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Запоріжжі, зобов’язаний взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (крім випадків, передбачених п. 5 даного порядку), яка зводиться до пайової участі шляхом перерахування замовником до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію до бюджету розвитку м. Запоріжжя коштів (п. 1.5. Порядку). Величина пайової участі визначається у договорі про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, укладеному з виконавчим комітетом Запорізької міської ради відповідно до встановленого Порядком розміру пайової участі з урахуванням кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами і не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Запоріжжя (п. 2.1 Порядку).

Розмір пайової участі з урахуванням передбачених відрахувань становить для нежитлових будинків 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта (п. 2.2 Порядку).

Укладання договору про пайову участь замовників здійснюється під час надання замовнику департаментом архітектури та містобудування міської ради містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки або після надходження до виконавчого комітету міської ради повідомлення про реєстрацію декларації про початок будівельних робіт (п. 3.1 Порядку).

Згідно з п. 3.2 Порядку істотними умовами договору є розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін.

Замовник, який має намір укласти договір, зобов’язаний звернутися із заявою до міського голови з наданням передбачених в п. 3.3 Порядку документів.

Проект договору погоджується на погоджувальній комісії та передається департаментом архітектури та містобудування міської ради на підпис міському голові (п.3.5 Порядку).

Договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію (п.3.6 Порядку).

Кошти пайової участі спрямовуються на фінансування видатків бюджету міста на відповідний рік. Обов’язок пайової участі замовників будівництва у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту передбачений також ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Враховуючи системний аналіз діючого законодавства, суд дійшла висновку, що дія Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не поширюється на відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював лише реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже така особа не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм вищевказаного Закону і у неї відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь та сплачувати пайові внески.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Позивач не довів суду наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками, вини.

Враховуючи наведене, в діях відповідача відсутні елементи складу цивільного правопорушення, у зв’язку із чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Клопотання відповідача про застосування строку позовної давності судом залишено без задоволення як необґрунтоване. З матеріалів справи слідує, що 12.06.2015 Запорізька міська рада через свій відповідний уповноважений виконавчий орган місцевого самоврядування довідалась про порушення з боку ТОВ «Прогрес М» свого права на отримання коштів пайової участі у зв'язку зі здійсненням відповідачем будівельних робіт на об'єкті містобудування: «Реконструкція та ремонт автосалону: м. Запоріжжя, вул.Космічна/вул.Чумаченка, 124/1».

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права - з 12.06.2015.

Таким чином, строк позовної давності у Запорізької міської ради за вимогою про стягнення збитків сплив 12.06.2018.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовну заяву про стягнення з ТОВ «Прогрес М» збитків у розмірі коштів несплаченої пайової участі замовників у розвитку інфраструктури населеного пункту Запорізькою міською радою подано до господарського суду Запорізької області 21.05.2018.

Таким чином, Запорізька міська рада звернулась до суду за захистом порушених прав та інтересів територіальної громади міста Запоріжжя в строк, що не перевищує трьох років, тобто, до спливу строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 42, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.10.2018.

Суддя Т.А. Азізбекян