Рішення № 77070566, 13.09.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/744/17

Справа № 760/21859/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді -Букіної О.М.

при секретарі -Кривулько С.В.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача-ОСОБА_7

представника відповідача-ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору та розписки недійсною та зобов'язання повернути кошти, -

В С Т А Н О В И В:

16.12.2016 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив стягнути з відповідача на свою користь 129 864,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.10.2016 між сторонами було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко Л.М., та зареєстрований в реєстрі № 593. Предметом договору було укладення в термін до 26.10.2016 договору купівлі - продажу нерухомого майна, а саме квартири за АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 6 попереднього договору сторони домовились, що позивач сплачує відповідачу грошові кошти в розмірі 259 368,00 грн., що є еквівалентом 10000 доларів США, виходячи з офіційного курсу НБУ, на день укладення та посвідчення договору.

Зазначає, що відповідно до п. 7 попереднього договору, відповідач своїм підписом підтвердив отримання від позивача 259 368,00 грн.

Вказує, що 25.10.2016 між сторонами було укладено договір про розірвання попереднього договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко Л.М., та зареєстрований в реєстрі № 615. За умовами даного договору, відповідачем були повернуті кошти позивачу в розмірі 129 864 грн. Іншу частину коштів відповідач мав повернути в строк до 01.12.2016.

Однак, кошти відповідачем не повернуті, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

З урахуванням вищенаведеного, просив позов задовольнити у повному обсязі.

19.12.2016 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

19.12.2016 судом направлено запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві

19.01.2017 до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.

Ухвалою суду від 23.01.2017 у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

19.06.2017 представником відповідача ОСОБА_4 до суду подано зустрічну позовну заяву в якій остання просить визнати договір про розірвання попереднього договору від 25.10.2016 та розписку про отримання коштів у розмірі 129 684,00 грн. недійсними та зобов'язати позивача повернути грошові кошти у розмірі 259 368, 00 грн.

Зазначає, що під час укладання спірного договору відповідач перебував у стані сильного душевного хвилювання, а тому не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) ними керувати. Внаслідок такого нервового потрясіння та психологічного насильства та тиску з боку позивача, який вимагав повернути отримані в якості завдатку кошти, відповідач підписав спірний договір та розписку про відмову від укладання основного договору та повернув позивачу частину коштів, тобто у розмірі 129 684,00 грн.

На думку відповідача, спірний договір та розписка мають бути визнані недійсними з підстав передбачених ст.ст.225, 231 ЦК України.

Також посилаючись на вимоги ч.2 ст.231, ст. 216 ЦК України, відповідач просив стягнути з позивача грошові кошти у подвійному розмірі, тобто у розмірі 259 368,00 грн.

Ухвалами суду від 19.06.2017 у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви було відмовлено та зустрічну позовну заяву залишено без руху.

10.07.2017 представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надані пояснення на виконання умов ухвали від 19.06.2017.

19.04.2018, не виходячи до нарадчої кімнати, судом було ухвалено прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору та розписки недійсною та зобов'язання повернути кошти.

25.04.2018 до суду ОСОБА_1 було подано відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2

В судовому засіданні 13.09.2018 представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_5 було заявлено клопотання про призначення по справі судово - психіатричної експертизи.

Ухвалою суду від 13.09.2018 відмовлено в задоволенні клопотання про призначення по справі судово - психіатричної експертизи.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову - відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити у повному обсязі, у задоволенні первісного позову просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.10.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко Л.М., та зареєстрований в реєстрі № 593, відповідно до умов якого сторони в термін до 26.10.2016 мали укласти договір купівлі - продажу нерухомого майна - квартири за АДРЕСА_1 (а.с.5-8).

Згідно п. 6 попереднього договору сторони домовились, що ОСОБА_1, у якості завдатку, сплачує ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 259 368,00 грн., що є еквівалентом 10000 доларів США, виходячи з офіційного курсу НБУ, на день укладення та посвідчення договору.

Відповідно до п. 7 ОСОБА_2 своїм підписом на договорі підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 грошових коштів, у якості завдатку, в розмірі 259 368,00 грн., що є еквівалентом 10000 доларів США, виходячи з офіційного курсу НБУ, на день укладення та посвідчення договору.

Як зазначено у ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про розірвання попереднього договору, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Липовенко Л.М., та зареєстрований в реєстрі № 615. (а.с.9-10).

Згідно п. 2 даного договору ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 частину одержаних грошових коштів в розмірі 129684,00 грн., що є еквівалентом 5000 доларів США, виходячи з офіційного курсу НБУ, на день укладення та посвідчення договору.

Відповідно до п. 2.1 ОСОБА_1 своїм підписом на договорі підтвердив факт отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 129 684,00 грн., що є еквівалентом 5000 доларів США, виходячи з офіційного курсу НБУ, на день укладення та посвідчення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Як вбачається з п. 2.2 вищезазначеного договору, іншу частину грошових коштів у розмірі 129 684,00 грн., що є еквівалентом 5000 доларів США, виходячи з офіційного курсу НБУ, на день укладення та посвідчення договору, ОСОБА_2 зобов'язаний повернути ОСОБА_1 у термін до 01.12.2016 включно.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечувалося в суді, що в зазначений договором термін і по теперішній час, відповідач свої зобов'язання не виконав та кошти в розмірі 129 684,00 грн. позивачу не повернув.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з тим, доказів того, що на момент розгляду справи відповідачем виконано свої зобов'язання по Договору від 25.10.2016, останнім не надано.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає, що позивачем помилково було зазначено до стягнення суму грошових коштів у розмірі 129 864, 00 грн., оскільки згідно попереднього договору, авансовий внесок складає в розмірі 259 368,00 грн., з яких: 129 684,00 грн. були сплачені відповідачем при укладанні договору про розірвання попереднього договору, а 129 684,00 грн. відповідач повинен був повернути до 01.12.2016 включно.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 129 684, 00 грн., а тому позов позивача підлягають частковому задоволенню.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_6 про визнання договору та розписки недійсною та зобов'язання повернути кошти, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушені.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Відповідно до ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК ( 435-15 )), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд вважає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів того, що в момент підписання спірного договору, останній не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та/або останній був підписаний під впливом психічного насильства з боку позивача, співробітника агенції нерухомості чи нотаріуса, як і не надано доказів в обґрунтування необхідності у застосуванні спеціальних знань для визначення психічного стану здоров'я відповідача під час укладання спірного правочину.

Так, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що обставини в обґрунтування зустрічного позову викладені зі слів відповідача.

Підтвердив, що письмових доказів того, що відповідач звертався до правоохоронних органів чи за медичною допомогою щодо неправомірних дій з боку позивача чи приватного нотаріуса Липовенко Л.М., у нього, як представника відсутні і про їх наявність йому не відомо. Пояснив, що спілкування з відповідачем відбувається з телефонному режимі, оскільки останній тривалий час перебуває за кордоном.

На думку представника відповідача, єдиним належним доказом в обґрунтування зустрічного позову є необхідність у застосуванні спеціальних знань та призначення по справі відповідної судової експертизи,

З урахуванням наведеного вище та приймаючи до уваги наявні матеріали справи, суд вважає, що обставини викладені відповідачем в обґрунтування зустрічного позову щодо психічного стану його здоров»я, тобто сильного душевного хвилювання та нервового зриву: сльози, плач, ридання,тощо є неспроможними та не достатніми в підтвердження того, що внаслідок такого стану відповідач не міг усвідомлювати значення своїх дій та (або) не міг ними керувати під час укладання спірного договору.

Як вбачається зі змісту п.9 спірного договору, сторони, зокрема, підтвердили, що їх волевиявлення є вільним, усвідомленим та відповідає їх внутрішній волі, реальній домовленості сторін та не укладений під впливом насильства тощо.

Крім того, самі дії відповідача, який повернув позивачу обумовлено умовами договору від 25.10.2016 частину отриманих в якості завдатку коштів свідчить на реальне настання наслідків, які обумовлені спірним правочином та відповідно відповідали внутрішній волі самого відповідача.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що підписавши спірний договір відповідач погодився з його умовами та відповідно розумів значення таких дій.

Оскільки, відповідачем було повернуто лише частину коштів, отриманих від позивача в якості завдатку, суд розцінює, що душевні хвилювання останнього були пов»язані саме з необхідністю повернення іншої частини коштів, які у відповідача на час укладання спірного правочину були відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що з боку відповідача не було вчинено дій, які у розумінні вимог чинного законодавства свідчили про те, що останній з метою захисту своїх прав звернувся до компетентних органів на відновлення своїх порушених, невизнаних чи оспорених прав до пред'явлення первинного позову до суду.

Враховуючи обставини справи та поведінку відповідача по справі є очевидним, що зустрічний позов є надуманим та безпідставним, поданий на затягування розгляду первинного позову.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів об'єктивного існування розписки про відмову ОСОБА_2 укласти договір купівлі-продажу від 25.10.2016, суд вважає, що вимоги відповідача в цій частині не підтверджені відповідними достовірними доказами по справі, а тому є недоведеними.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в повному обсязі, як необґрунтованого та недоведеного відповідними доказами по справі.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору у розмірі 1296,84 грн.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 225, 231, 509, 525, 526, 530, 628, 638 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Первинний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, ІПН: НОМЕР_2) грошові кошти у розмірі 129 684,00 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору та розписки недійсною та зобов'язання повернути кошти, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, ІПН: НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1296, 84 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.М. Букіна