Ухвала суду № 77070381, 05.09.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-з/760/234/18

Справа №760/28053/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Букіної О.М.,

при секретарі Кривулько С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на частину майна, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває вищезазначена цивільна справа.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04.06.2018 по справі було відновлено провадження, оскільки обставини, що викликали зупинення провадження відповідно до ухвали суду від 24.02.2015, у даній цивільній справі відпали.

На адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову в якій просить суд:

- накласти арешт на об'єкти рухомого майна, яке розташоване в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1;

- накласти арешт на об'єкти рухомого майна, яке розташоване в будинку по АДРЕСА_3;

- накласти арешт об'єкти рухомого майна, яке розташоване в будинку по АДРЕСА_4;

- накласти арешт на об'єкти рухомого майна, яке розташоване в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2.

Свою заяву обгрунтовує тим, що 22.08.2018 позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, заявивши про поділ рухомого майна, яке було набуто сторонами за час шлюбу та знаходиться у спірних будинках і квартирах. Зазначає, що дане рухоме майно знаходиться у володінні та користуванні відповідача і інших, пов'язаних з нею осіб. Вважає, що права позивача на рухоме майно порушені, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в частині рухомого майна.

З урахуванням наведеного, просив заяву задовольнити.

Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Встановлено, що предметом спору є визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на нерухоме майно, придбане в період шлюбу.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати представник позивача не узгоджується з предметом позову.

До того ж, позовна заява подана 22.08.2018 про зменшених (зміну) позовних вимог, та на підставі якої було подано заяву про забезпечення позову, ще не прийнята до розгляду судом в порядку передбаченому законом.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що доводи заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, є необґрунтованим.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову представника позивача у визначений ним спосіб, а тому у задоволенні заяви слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М.Букіна