Постанова № 77070168, 02.10.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/1280/18

В справі № 760/10640/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Гак Г.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника 3-ї особи - Орлова О.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у м. Києві Хопти Л.М., 3-я особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження в справі закрити.

Посилається в позові на те, що 09 квітня 2018 року близько 19 год. 10 хв., керуючи автомобілем «Ford Fiesta» д.н.з. НОМЕР_1 у м. Києві, по проспекту Повітрофлотському його наздогнав автомобіль патрульної поліції, подаючи сигнал зупинки.

Інспектором поліції Геращенко Н.Ю. була винесена постанова серії ВР № 290537 про адміністративне правопорушення, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425, 00 гр. за порушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: користування пристроєм зв'язку, тримаючи його в руках та розмовляючи по ньому, що є порушенням п.2.9 (д) ПДР.

Після отримання оскаржуваної постанови він почав рух на своєму автомобілі, але вже через декілька хвилин був зупинений повторно тим же екіпажем патрульної поліції.

Після зупинки відповідач Геращенко Н.Ю. звинуватив його у тому, що перед початком руху він не увімкнув світловий покажчик повороту, чим порушив п. 9.2. (а) ПДР України.

Вважає, що інспектор, образившись на нього при складанні першої постанови, оскільки він просив не порушувати його права та надати докази правопорушення, вирішив покарати його та скласти ще одну постанову.

Після цього інюспектор Копта Л.М. почав складати постанову про накладення адміністративного стягнення, при цьому повністю ігноруючи його доводи про бажання скористатися правовою допомогою для захисту власних прав та інтересів.

Зазначив, що він заявив клопотання у письмовому вигляді про перенесення розгляду справи для отримання юридичної допомоги.

Відповідач, отримавши його клопотання, повідомив, що відхиляє його, однак додає його до справи.

Далі поліцейський підготував постанову у патрульному автомобілі та повернувшись, ознайомив його та попросив підписати.

Зазначив, що інспектор незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу фактично без його присутності, оскільки постанова складалась у патрульному автомобілі, не надав йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі, а саме надання часу для звернення за правовою допомогою, подання заперечення на постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів по справі.

Вважає, що вказана постанова винесена незаконно, упереджено, з грубим порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням його права на правову допомогу, що призвело до незаконного притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

На йогою думку постанова не відповідає вимогам чинного законодавства України у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки не містить посилань на перелічені статтею 251 докази вчинення ним адміністративного правопорушення.

Так, постанова не відповідає вимогам ч.ч. 2, 3 статті 283 КУпАП, саме:

1)відсутнє ім'я, по-батькові посадової особи, яка виносила постанову;

2)невірно зазначено модель транспортного засобу, яким він керував;

3)не описано обставини, які були встановлені під час розгляду справи.

Виходячи з цього, вважає, що постанова не може вважатися такою, що прийнята з дотриманням вимог закону, є протиправною і підлягає до скасуванню.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечував.

Вважає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом, здійсненим відповідачем за допомогою спеціального пристрою з функцією фото-, кінозйомки.

Справу про адміністративне правопорушення було розглянуто відповідачем на місці вчинення адміністративного правопорушення, перед початком розгляду справи відповідачем було роз'яснено позивачу його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

Розпочавши розгляд справи, відповідач представився, назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу підставу зупинки.

Що стосується допущеної помилки в назві автомобіля, а також відсутності повного імені та по батькові інспектора, ці похибки не є підставою для висновків про незаконність постанови.

Виходячи з цього, вважає дії інспектора правомірними, а прийняте ним рішення законним і просить у позові відмовити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

За таких обставин, суд вважає можливим розгляд справи у відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що постановою відповідача серії ВР №290538 від 09 квітня 2018 року відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП в зв»язку з порушенням ним п. 9.2 «а» ПДР України, а саме: керуючи автомобілем, перед початком руху не подав світловий покажчик повороту відповідно напрямку.

Диспозиція частини 2 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Так, за змістом постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення ним вимог п. 9.2 «а» ПДР.

Відповідно до п. 9.2 «а» ПДР перед початком руху і зупинкою водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Відповідно до п.16 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в сервісному центрі МВС.

Тобто, позивач, як водій, який має посвідчення водія, зобов?язаний знати та виконувати Правила дорожнього руху.

Згідно з п.п. 1.3, 1.4, 1.5 Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Судом встановлено та підтверджено сторонами, в цей же час та день відносно позивача на Повітрофлотському пр. В М.Києві була складена постанова за вчинені ним інше адміністративне правопорушення.

Саме після її винесення позивач розпочав рух автомобіля з місця зупинки, не подавши світловий покажчик повороту відповідно напрямку.

Дані обставини підтверджуються відеозаписом події, оглянутим у судовому засіданні за участю сторін, та не спростованими позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оспорюючи законність рішення відповідача, з врахуванням оглянутого в судовому засіданні відеозапису, будь-яких доказів, які б спростовували приведені в постанові обставини, позивач та його представник суду не надали.

За таких обставин суд вважає дії відповідача щодо складання постанови та застосування до позивача адміністративного стягнення правомірними.

Що стосується допущених відповідачем описок, суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, суд прийшов до висновку про законність дій відповідача та допущених позивачем порушень Правил дорожнього руху.

Дії позивача правильно кваліфіковані за ч.2 ст.122 КУпАП, стягнення накладено в межах даної норми закону.

За таких обставин суд вважає, що допущені відповідачем описки в постанові не впливають на її законність та законність дій відповідача при притягненні позивача до адміністративної відповідальності, а тому не можуть бути прийняті до уваги та бути достатніми для задоволення вимог позивача.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП та Інструкцією передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Виходячи з цих обставин та викладеного вище, суд вважає правомірними дії відповідача, а постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності законною.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122 ч. 2, 222, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у м.Києві Хопти Л.М. про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2018 року.

Суддя: Л.А.Шереметьєва