Рішення № 77066794, 09.10.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24077/18

Провадження № 2/761/6335/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Подоляні Ю.А.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служи м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва, у якому просив зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, що накладений вимогою №821/4 від 18 жовтня 1999 року відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі.

Позовні вимоги мотивує тим, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позивачем з'ясовано, що вимогою №821/4 від 18 жовтня 1999 року відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі накладено арешт на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1. Листом № 331 від 05 березня 2018 року Шевченківський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві повідомив ОСОБА_1, що виконавчі документи, по яких боржником є ОСОБА_1 на виконанні відсутні. Встановити підстави накладення арешту в 1999 році на все майно ОСОБА_1 та рік завершення виконавчого провадження, в межах здійснення якого в 1999 році на підставі вимоги державного виконавця накладено арешт не виявляється можливим, оскільки виконавчі провадження та журнали реєстрації виконавчих проваджень, переданих державним виконавцем з 1999 року по 2014 рік знищені за закінченням терміну зберігання. Листом №3761/01-16 від 13 квітня 2018 року Перша Київська державна нотаріальна контора повідомила позивача, що відповідно до номенклатури справ за 1999 рік термін зберігання документів, на підставі яких накладені арешти на майно, складає три роки, а тому надати запитувану інформацію не має можливості. За таких обставин, на даний момент відсутня можливість встановити підстави накладення арешту на належну позивачу квартиру, однак, існуючий арешт обмежує позивача у реалізації ним свого права власності, на підставі чого останній звернувся до суду із відповідним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 липня 2018 року відкрито провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 03 вересня 2018 року закінчено підготовче провадження по справі, справу призначено до слухання по суті.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час та місце слухання справи повідомлений судом належним чином, відзив на позовну заяву не надав.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

У відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що вимогою №821/4 від 18 жовтня 1999 року відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі накладено арешт на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1.

Листом № 331 від 05 березня 2018 року Шевченківський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві повідомив ОСОБА_1, що виконавчі документи, по яких боржником є ОСОБА_1 на виконанні відсутні.

Згідно листа №3761/01-16 від 13 квітня 2018 року Перша Київська державна нотаріальна контора повідомила позивача, що відповідно до номенклатури справ за 1999 рік термін зберігання документів, на підставі яких накладені арешти на майно, складає три роки, а тому надати запитувану інформацію не має можливості.

За вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. За ч. 2 цієї ж статті власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За умовами ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності має розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Враховуючи, що виконавче провадження відносно позивача відсутнє, то накладення арешту на майно позивача є таким, що обмежує право власника здійснювати право власності у повному обсязі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог, а відтак поданий позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст. 10, 11, 57-61, 79, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служи м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з майна - задовольнити у повному обсязі.

Зняти арешт з належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1, що накладений вимогою №821/4 від 18 жовтня 1999 року відділу державної виконавчої служби у Шевченківському районі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1, місце проживання - 04112, АДРЕСА_1, іпн - НОМЕР_1.

Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва, місцезнаходження - 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110, код ЄДРПОУ - 34967593.

Суддя: