Постанова № 77065200, 09.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1539/18Головуючий по 1 інстанції Категорія: 53, 55 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю секретаря Торопенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Мельник І.О., у справі за позовом ОСОБА_5 до Регіонального сервісного центру у Черкаській області Міністерства Внутрішніх Справ України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В січні 2018 року ОСОБА_5 пред’явив позов до Регіонального сервісного центру у Черкаській області Міністерства Внутрішніх Справ України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Зазначив, що працював у відповідача провідним консультантом-адміністратором технічного сервісного центру № 7141 Регіонального сервісного центру МВС України Черкаській області із 03 січня 2017 року. ОСОБА_6 від 20 грудня 2017 року звільнений із роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне неналежне виконання посадових обов’язків.

Посилаючись на те, що звільнений незаконно просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до Регіонального сервісного центру у Черкаській області МВС України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, як незаконне та постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

У відзиві на апеляційну скаргу Регіональний сервісний центр в Черкаській області МВС України просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів проходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 наказом № 10/с від 03.01.1017 року був прийнятий на посаду провідного консультанта-адміністратора територіального сервісного центру регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області.

11.08.2017 року ОСОБА_5, виконуючи свої посадові обов’язки перереєстрував в територіальному сервісному центрі автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску, за ОСОБА_7

01.12.2017 року ОСОБА_7 звернувся із скаргою на неправомірні дії ОСОБА_5

За вказаною скаргою було проведено службове розслідування і 07.12.2017 року було складено висновок відповідно якого дії ОСОБА_5 по реєстрації автомобіля визнано такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та рекомендовано притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності.

Із вказаним висновком ОСОБА_5 не був ознайомлений.

08.12.2017 року ОСОБА_5 виконуючи свої службові обов’язки оглянув транспортний засіб BARKAS В 1000 KB за місцем його знаходження і неправильно визначив кількість місць в транспортному засобі.

По даному факту було проведено службове розслідування і 09.12.2017 року було складено висновок, відповідно до якого його дії щодо огляду автомобіля визнано такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та рекомендовано притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності.

Із вказаним висновком ОСОБА_5 був ознайомлений 15.12.2017 року.

ОСОБА_6о. начальника Регіонального сервісного центру в Черкаській області МВС України від 18.12.2017 року за неналежне виконання посадових обов’язків ОСОБА_5 було оголошено догану.

Із наказом він був ознайомлений 19.12.2017 року.

ОСОБА_6 від 20.12.2017 року за неодноразове у продовж 2017 року, а саме: 31.01.2017 року, 05.04.2017 року та 11.05.2017 року перереєстрацію в територіальному сервісному центрі автомобіля Мазда 6, номерний знак НОМЕР_2, із порушенням п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року звільнено з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України із 22 грудня 2017 року.

ОСОБА_5 із 22.12.2017 року по 30.12.2017 року був тимчасово непрацездатним в зв’язку із чим був виданий лікарняний лист.

ОСОБА_6 Регіонального сервісного центру в Черкаській області МВС України від 06.03.2018 року змінено дану звільнення із 22.12.2017 року на 30.12.2017 року під час знаходження справи в провадженні суду.

Згідно із п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Пленум Верховного Суду України в п.п. 18, 22 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз’яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника. При цьому суди не праві визнавати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов’язували звільнення. При розгляді таких спорів судам необхідно з’ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст.40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнення згідно з ч.1 ст. 147 КЗпП України належать: догана та звільнення. Звільнення працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України – є видом дисциплінарного стягнення. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України. Зокрема, у справі про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України суд повинен з’ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв’язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Відповідно до п. 23 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково ( ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Із наказу про звільнення вбачається, що підставою для звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України для є незаконна перереєстрація упродовж 2017 року, а саме 31.01.2017 року, 05.04.2017 року та 11.08.2017 року.

За перереєстрацію автомобіля 31.01.2017 року і 05.04.2017 року ОСОБА_5 до будь-якої відповідальності не притягувався.

Дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосовано за неналежне виконання службового обов’язку 08.12.2017 року, тобто після дисциплінарного проступку, вчиненого 11.08.2017 року, за що був звільнений із роботи.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани не враховувалось при звільненні із роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Тому судова колегія приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_5 проведено із порушенням законодавства про працю і він підлягає до поновлення на роботі.

За правилами стаття 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якої пов’язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Оскільки звільнення ОСОБА_5 відбулося 20.12.2017 року, середній заробіток повинен обчислятися виходячи із виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за листопад та жовтень 2017 року.

Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядок обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана ця виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньогодинного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства ( абзац третій пункту 8 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати).

Виходячи із довідки про доходи ОСОБА_5 за два останні місяці роботи перед звільненням, яка надана відповідачем, середній заробіток позивача складає ( 18 411,47 грн. (жовтень 22 дні) + 9 277,05 грн. (листопад 22 днів) =27 688,55/44 робочих дні = 840,2 грн.

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок тривалості робочого часу на 2017 рік» , та від 19.10.2017 року № 224/0/103-17/214 кількість днів вимушеного прогулу складає 193 дня.

Оскільки час вимушеного прогулу за період із 30.12.2017 року по 09.10.2018 року складає 193 дні, то середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 162 158 грн. 60 коп.

Разом із тим, оскільки позивач просив стягнути з Регіонального сервісного центру у Черкаській області Міністерства Внутрішніх Справ України середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 86 102 грн. 28 коп., то саме такий розмір середнього заробітку підлягає стягненню у зв’язку з тим, що суд не може вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з роз’ясненнями, які містяться в пунктах 9, 13 постанов Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення. Невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Отже, враховуючи характер правовідносин, глибину фізичних та душевних страждань ступінь вини відповідача, вимог розумності та справедливості, судова колегія приходить до висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 липня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_5 до Регіонального сервісного центру у Черкаській області Міністерства Внутрішніх Справ України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Регіонального сервісного центру у Черкаській області Міністерства Внутрішніх Справ України від 20 грудня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_5».

Поновити ОСОБА_5 на посаді провідного консультанта-адміністратора територіального сервісного центру № 7141 Регіонального сервісного центру у Черкаській області Міністерства Внутрішніх Справ України.

Стягнути із Регіонального сервісного центру у Черкаській області Міністерства Внутрішніх Справ України на користь ОСОБА_5 86 102 грн. 28 коп. за вимушений прогул.

Стягнути із Регіонального сервісного центру у Черкаській області Міністерства Внутрішніх Справ України на користь ОСОБА_5 моральну шкоду 3 000 грн.

Стягнути із Регіонального сервісного центру у Черкаській області Міністерства Внутрішніх Справ України судовий збір в сумі 3 524 грн. на користь держави.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 10.10.2018 року.