Рішення № 77063726, 02.07.2018, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2486/17

2/683/131/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Цішковського В.А.

з участю секретаря Поважнюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів цивільну справу №683/2486/17, №2/683/131/2018 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Єврокар Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 12 липня 2017 року між ТОВ «Єврокар Україна» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 2576, згідно якого предметом договоу є автомобіль марки «Citroen Berlingo» з об’ємом двигуна 1,6. За умовами договору відповідач зобов»язався придбати у свою власність вказаний автомобіль та передати у користування йому на строк та на умовах, передбачених договором. Вказує, що на виконання умов договору фінансового лізингу №2576 він 12 липня 2017 року він сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Єврокар Україна» авансовий платіж в розмірі 39950 грн.

На даний час йому стало відомо, що укладений ним договір фінансового лізингу №2576 від 12 липня 2017 року суперечить чинному законодавству, зокрема він не містить конкретних відомостей щодо предмету лізингу, та взагалі містить низку несправедливих умов які порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоду споживачеві, що є підставами для визнання оспорюваного договору недійсним.

З огляду на викладене, просить визнати договір фінансового лізингу №2576 від 12 липня 2017 року недійсним та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Єврокар Україна» на свою користь сплачені ним за договором грошові кошти в сумі 39950 грн.

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить позов задоволити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач - ТОВ «Лізингова компанія «Єврокар Україна», яке належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, до суду свого представника не направило, причини неявки суду не повідомило, будь-яких заперечень щодо позову не висловлювало.

У відповідності до ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів – в порядку заочного розгляду.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 липня 2017 року між ТОВ «Єврокар Україна» та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу № 2576, згідно якого предметом договоу є автомобіль марки «Citroen Berlingo» з об’ємом двигуна 1,6. За умовами договору відповідач зобов»язався придбати у свою власність вказаний автомобіль та передати у користування йому на строк та на умовах, передбачених договором.

Вартість предмета лізингу становить 14153,26 доларів США що в гривневому еквіваленті становить 369400 грн.

В день укладення договору Лізингоотримувач повинен сплатити авансовий платіж в сумі 39950,0 грн. який позивач сплати,що підтверджується листом отриманим від ТОВ «Єврокар Україна» №1420 від 19.08.2017р.

Згідно п.4.1 договору лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 календарних днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: комісії за організацію договору, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу, оплати різниці до вже сплаченого авансого платежу на умовах, викладених у п.9.4 ст.9 договору з урахуванням умов, викладених у п.1.7 ст.1 договору.

Строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акту приймання-передачі предмету лізингу та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового періодичного платежу, якщо інше не передбачено умовами договору (п.2.2 договору).

На виконання умов договору фінансового лізингу №2576 від 12 липня 2017 року ОСОБА_1 сплатив 39940 грн. на користь ТОВ «Лізингова компанія «Єврокар Україна» (п.9.6 Договру) та 10 грн. авансового платежу.

Договір фінансового лізингу №2576 від 12 липня 2017 року укладений у простій письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» №723/97-вр від 16.12.1997 року, з наступними змінами, відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ч.2 ст.1 вищезазначеного Закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов»язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 806 ЦК України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов»язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Оскільки правовідносини, які виникають з договору фінансового лізингу регулюються також положеннями Цивільного кодексу України про найм, тому договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, укладений з фізичною особою підлягає обов»язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст.220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу №2576 від 12 липня 2017 року укладений в простій письмовій формі, тому в силу ч.1 ст.220 ЦК України він є нікчемним, що згідно ч.2 ст.215 ЦК України не потребує визнання його недійсним.

Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред»явлена будь-якою заінтересованою особою, крім цього суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Враховуючи, що однією із вимог ОСОБА_1 є повернення сплачених ним коштів в сумі 39950 грн., як комісії на виконання умов нікчемного правочину, суд вважає, що ця вимога підлягає задоволенню з підстави застосування наслідків, передбачених ст.216 ЦК України, яка може бути застосована також і судом з власної ініціативи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме щодо застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення сплачених коштів в сумі 39950 грн. на виконання умов нікчемного правочину. В задоволенні решти вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави - 640 грн. судового збору, оскільки при подачі позову позивач звільнявся від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Застосувати наслідки нікчемності правочину договору фінансового лізингу №2576 укладеного 12 липня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Єврокар Україна» та ОСОБА_2, а саме: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Єврокар Україна» (місце знаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська,26 Б, кім. 325, код ЄДРПОУ 40481805, на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 31100, Хмельницька область, Старокостянтинів, вул. 1-го Травня 52/1, сплачені ним грошові кошти в сумі 39950 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Єврокар Україна» на користь держави 640 грн. судового збору.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінгова компанія «Єврокар Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 02 липня 2018 року.

Суддя