Рішення № 77062661, 04.10.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2018 Справа №607/12151/18

04 жовтня 2018 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

-головуючої судді Черніцької І.М.

-за участю секретаря судового засідання Бойко І.І.

сторони в судове засідання не з'явились

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі банк) звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 33305,19 грн. за період 31.05.2013 р. по 31.05.2018р.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 18 квітня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір кредиту, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 12028,00 грн., на строк до 18 квітня 2008 року, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць, на суму залишку заборгованості. Сторони погодили порядок сплати заборгованості, щомісячно в період з «15» по «22» число кожного місяця у сумі 644,54 грн., яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати. Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість по кредиту. Посилаючись на наведене, просить стягнути із боржника заборгованість по кредитом.

Відповідач подав відзив на позов. Просив застосувати наслідки спливу позовної давності. Вказав, що строк договору закінчився 18.04.2008 року, банк звернувся до суду із позовом у червні 2018 року, а тому позовна давність сплила ще 18.04.2011 року.

Доводи банку про збільшення строку позовної давності є безпідставними, оскільки згідно позиції ВС у справі №6-16цс15 від 11.03.2015 року та у №6-1926цс15 від 04.11.2015 року, Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо Умови не містять підпису позичальника. Посилаючись на наведене просив відмовити у позові та слухати справу без його участі.

Банк подав відповідь на відзив. Зазначив, що банком не пропущено строк позовної давності, оскільки кредитний договір чинний та зобов'язання триває. Факт згоди відповідача із Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку підтверджується його особистим підписом на заяві-анкеті від 18.04.2006 року.

Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.

У судове засідання представник банку не з'явився, хоча про час та місце його був повідомлений належним чином. Попередньо подав заяву про слухання справи у їх відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо подав заяву про слухання справи без його участі.

Судом встановлено, що 18 квітня 2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір кредиту за №DNH4KS28550199, який складався із заяви позичальника від 18.04.2006 року та Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Відповідно до умов договору відповідачу були надані у кредит грошові кошти в сумі 12028,00 грн. для придбання плазмового телевізора, на строк 24 місяці до 18 квітня 2008 року, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% на місяць, на суму залишку заборгованості. Сторони погодили порядок сплати заборгованості, щомісячно в період з «15» по «22» число кожного місяця у сумі 644,54 грн., яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати.

Відповідач належним чином не виконував зобов'язання згідно умов договору, внаслідок чого виникла заборгованість по відсотках у розмірі 33305,19 грн. за період з 31.05.2013 по 31.05.2018 р.

З розрахунку заборгованості вбачається, що прострочена заборгованість мала місце з 23 червня 2006 року. Останній платіж по кредиту відповідачем було здійснено 19.05.2006 року на суму 226,25 грн. на погашення процентів. Строк дії договору кредиту закінчився 18 квітня 2008 року.

Банк звернувся до суду із позовом 23.06.2018 року, згідно дати поштового відправлення.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ч. 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Згідно з вимогами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу вимог ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

Згідно з вимогами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусового порядку через.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналізуючи умови та зміст вищевказаних правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг шляхом отримання позичальником кредиту на придбання товару, яким визначено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий термін повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України 17.09.2014 року в справі № 6-95цс14.

Згідно вимог ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги.

Відповідно до вимог ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони погодили кінцевий строк повернення кредиту 18 квітня 2008 року, а також погашення кредиту щомісячними платежами з 15 по 22 число кожного місяця. Прострочена заборгованість мала місце 23 червня 2006 року, а останній платіж здійснений відповідачем 19 травня 2006 року.

Позов про стягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» подав до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 23 червня 2018 року, згідно дати поштового відправлення.

В ході розгляду справи відповідач просив застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

З врахуванням того, що кінцевий термін виконання ОСОБА_1 кредитного зобов'язання погоджений сторонами до 18 квітня 2008 року, а останній платіж відповідачем на рахунок позивача був внесений 19 травня 2006 року, суд приходить до висновку, що звернувшись з позовом до суду лише у червні 2018 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, наслідком чого є відмова у позові на підставі відповідної заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, зробленої відповідачем до ухвалення рішення.

Банком не надано суду жодних доказів на підтвердження факту переривання позовної давності, вчинення відповідачем дій щодо визнання боргу. У відповіді банку на відзив відповідача, позивачем будь-яких достатніх та достовірних доказів на спростування доводів відповідача суду не надано.

Суд критично оцінює посилання банку на Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи, якими погоджено збільшити позовну давність та з якими відповідач, на переконання банку, був ознайомлений та погодився шляхом написання, підписання заяви про отримання кредиту.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із вимогами ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Суд вважає, що Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи не містять підпису відповідача, а у заяві ОСОБА_1 від 18 квітня 2006 року не зафіксована домовленість сторін про вищенаведені умови кредитного договору, у тому числі і про збільшення позовної давності. Відтак, сторони за взаємною згодою не погоджували умов кредитування та не збільшували позовну давність.

Умови, Правила та Тарифи банку, долучені до позову, не підписані відповідачем, а відтак не можуть застосовуватись до відносини, які виникли між банком та відповідачем.

Твердження банку про те, що відповідач підписавши заяву, тим самим підтвердив факт ознайомлення та надав згоду із Умовами, Правилами та Тарифами банківських послуг є безпідставні, оскільки банком не доведено, що під час оформлення відповідачем заяви від 18.04.2006 року відповідачу були надані для ознайомлення самі такого ж змісту Умови, Правила та Тарифи, долучені банком до позову.

Більше того, сам факт ознайомлення із Умовами та Правилами, без їх особистого підписання, в силу вимог ст. 207 ЦПК, не підтверджує той факт, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, у тому числі щодо збільшення позовної давності.

Верховний Суд України у постановах за № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року та № 6-1926цс15 від 4 листопада 2015 року висловив позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо Умови не містять підпису позичальника.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог банку до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту слід відмовити у зв'язку із спливом позовної давності.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 254, 256, 257, 261, 267, 526, 530, 612, 1054 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У позові публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д м.Київ, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків-НОМЕР_1) про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д м.Київ, код ЄДРПОУ 14360570)

Відповідач: ОСОБА_1, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків-НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено 09 жовтня 2018 року.

Головуючий суддяІ. М. Черніцька