Постанова № 77062205, 10.10.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м. Суми

Справа №592/6770/18

Номер провадження 22-ц/788/1884/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Хвостика С. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 серпня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Литовченка О.В. у м. Суми

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

в с т а н о в и в :

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (далі – ПАТ «Сумське НВО») який мотивувала тим, що 26 січня 2018 року вона була звільнена з роботи за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. При звільненні з нею не був проведений остаточний розрахунок. На день подання позову, ПАТ «Сумське НВО» заборгувало їй 23094,30 грн., в тому числі вихідну допомогу в розмірі 11088,50 грн. Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в сумі 23094,30 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, по день фактичного розрахунку, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське НВО» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 23094 грн 30 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.01.2018 року по 21.08.2018 року включно у сумі 14608 грн 83 коп. з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов’язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ПАТ «Сумське НВО» на користь держави судовий збір у сумі 704 грн 80 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить змінити рішення в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, зменшивши суму стягнення до 10000 грн. Вказує на те, що при ухваленні рішення судом не враховано принцип справедливості та співмірності. Враховуючи те, що середня заробітна плата позивача складала 1465,35 грн, а недоплачена сума складає лише 26,65 грн, то враховуючи неістотність цієї суми відносно розміру її заробітку, вважає за справедливе застосувати принцип співмірності та зменшити розмір відшкодування заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як це зазначено в постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 року у справі №6-113цс16.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається, що по 07 листопада 2017 року позивач перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сумське НВО» (а.с.5).

Наказом від 21 березня 2014 року № 75 з 26 травня 2014 року для усіх працівників підприємства встановлено неповний робочий тиждень з наступним режимом роботи: триденний неповний робочий тиждень - робочі дні: понеділок, вівторок, середа, період неповного робочого тижня 24 години. Керівникам самостійних структурних підрозділів ПАТ по узгодженню з функціональними директорами особовими наказами, при наявності згоди працівників, можуть встановлювати робочі дні, відмінні від вказаних в п.1 цього наказу із збереженням тривалого неповного робочого тижня 24 години; п’ятиденний робочий тиждень з неповним робочим днем, із збереженням загального тривалого тижня 24 години. Оплата праці робітникам ПАТ проводити пропорційно відпрацьованому часу (а. с. 14).

Відповідно до довідки ПАТ «Сумське НВО» №16-07/903 від 22 червня 2018 року, сума заробітної плати ОСОБА_1, яка підлягає до виплати складає 23094 грн 30 коп., в т.ч. вихідної допомоги без відрахування ПДФО та воєнного збору, складає 11088 грн 50 коп. Середньоденна заробітна плата позивача складала 176 грн 01 коп. (без урахування ПДФО та військового збору) (а.с.12).

Відповідно до статтей 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з пунктами 1-4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, з відповідними змінами (далі – Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема, у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом другим Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом, 3 та 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата: доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пунктом 8 Порядку унормовано, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного число робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

У даному ж випадку, як зазначено вище, на підприємстві діє неповний трьохденний робочий тиждень, установлений наказом від 26 травня 2014 року № 75. Триденний робочий тиждень діяв у томі числі і для позивача до моменту її звільнення.

Отже, ураховуючи, що середньоденна заробітна плата позивача становила 176 грн 01 коп., розмір його середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 26 січня 2018 року по 21 серпня 2018 року, виходячи із 3-х робочих днів, становить 1322 грн (176 грн 01 коп. * 83 дні).

Разом із цим, відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що суд вірно, в межах позовних вимог, стягнув з відповідача 14608 грн. 83 коп. середнього заробітну за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову відповідачем не оскаржується і в цій частині рішення місцевого суду колегією суддів не перевіряється.

Посилання заявника на те, що суд не застосував принцип співмірності при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставним, оскільки в силу положень ст. 117 КЗпП України такі виплати проводяться по день фактичного розрахунку, яким є саме 26 січня 2018 року – день коли позивач мала реальну можливість користуватися та розпоряджатися коштами.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № 6-788цс16 від 14.12.2016 року та № 6-144 цс13 від 29.01.2014 року відповідно до якої не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 21 серпня 2018 року у даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді : Т. А. Левченко

ОСОБА_2