Рішення № 77060945, 02.10.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/3243/18

Провадження № 2/643/3346/18

02.10.2018 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Скотаря А.Ю.,

за участю секретаря - Ширіної Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі Товариство) звернулось до суду з позовом, який уточнило під час розгляду справи та в обґрунтування зазначило, що 12.10.2017 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за договором іпотеки № SMERS00222/1 від 08.11.2007, за яким позивач прийняв усі права іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3. 08.07.2007 ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 уклали договір про надання траншу № SME0005000, згідно якого банк відповідно до Рамкової угоди № SMERS00222 від 08.11.2007 надав ОСОБА_3 кредит, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування в сумі, строках та на умовах, що передбачені договором про надання траншу. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 80000,00 доларів США, а позичальник в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 12.12.2017 існує заборгованості за кредитом 39820,53 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1080558,75 грн., за відсотками 20712,05 доларів США, що еквівалентно 562036,39 грн.

08.11.2007 в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором укладений Іпотечний договір № SMERS00222/1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1. У квартирі зареєстровані відповідач ОСОБА_3, ОСОБА_1 та малолітній ОСОБА_2, 2001 р.н., реєстрація останнього за адресою квартири відбулась після укладення договору іпотеки. В зв'язку з невиконанням зобов'язань позивач просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SME0005000 від 08.11.2007 звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна та одночасно із зверненням стягнення виселити ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2. з вказаної квартири, стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду заяву, в якій просив позов задовольнити, ухвалити заочне рішення та розглянути справу за його відсутності.

Відповідачі про час, дату і місце судового розгляду повідомлені належним чином, причину неявки в судове засідання не повідомили. Представник відповідача ОСОБА_4 направив суду заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з зайнятістю в іншому процесі, проте підтверджуючих документів до заяви не додав, згідно копії довіреності ОСОБА_3 уповноважив на представництво своїх інтересів в суді 4 осіб, але ні відповідач особисто, ні один з інших представників до суду не з'явились. На судове засідання, призначене на 11.09.2018, що передувало даному, відповідачі не з'явились, ОСОБА_3 подав заяву про відкладення розгляду справи через необхідність подати відзив, проте станом на час розгляду справи відзив на позов від відповідачів не надійшов. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України та зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради подав суду клопотання, в якому просив розгляд справи проводити без його участі та врахувати висновок органу опіки та піклування про недоцільність виселення неповнолітньої дитини ОСОБА_2, 2001 р.н. з квартири АДРЕСА_1 (а.с. 101-103).

Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини: 08.07.2007 ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 уклали договір про надання траншу № SME0005000, згідно якого банк відповідно до Рамкової угоди № SMERS00222 від 08.11.2007 надав ОСОБА_3 кредит, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування в сумі, строках та на умовах, що передбачені договором про надання траншу. Кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 80000,00 доларів США на строк 84 місяці за сплатою відсотків у розмірі 13,5 річних. Цільове призначення кредиту - задоволення неспоживчих потреб (а.с 6-10).

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 80000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 15817 від 08.11.2007 (а.с. 44), а позичальник в порушення умов договору свої зобов'язання належним чином не виконував, в результаті чого станом на 12.12.2017 існує заборгованості за кредитом 39820,53 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1080558,75 грн., за відсотками 20712,05 доларів США, що еквівалентно 562036,39 грн. (а.с. 23).

08.11.2007 в якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором укладений Іпотечний договір № SMERS00222/1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 69,30 кв.м., яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.09.2004 реєстровий № 8191 (а.с.11-14).

12.10.2017 між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за договором іпотеки № SMERS00222/1 від 08.11.2007, реєстровий № 4045. За договором про передачу прав позивач прийняв усі права іпотекодержателя за договором іпотеки, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_3 Кеном (а.с. 138-139).

Таким чином до позивача перейшли права іпотекодержателя за договором іпотеки.

Відповідно до п. 6.1 Договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-якому за наступних випадків: у випадку невиконання основного зобов'язання, у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов цього договору, у інших випадках, передбачених законодавством України (а.с. 13).

Згідно ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Зі ст. 35 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.

Згідно п. 41 Постанови Пленуму ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Згідно звіту про експертну оцінку ринкової вартості житлової нерухомості від 06.03.2018, виконаного консалтинговою компанією «BFC», ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 752356,00 грн. (28410,00 доларів США), тобто заборгованість за кредитним договором є більшою, ніж вартість предмета іпотеки (а.с. 45-69).

Відповідач ОСОБА_3 не підпадає під дію ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки кредит не є споживчим та відповідач не є громадянином України.

На підставі викладеного суд вважає, що позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна обґрунтований та підлягає задоволенню.

Згідно п. 43 Постанови Пленуму ВСУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається з довідки КП «Жилкомсервіс» у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 3 особи: ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_1 1978 р.н., ОСОБА_2, 2001 р.н. Доказів направлення відповідачам письмових повідомлень з вимогою звільнення житлового приміщення матеріали справи не містять (а.с. 15).

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч. 2 ст. 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

В зв'язку з чим, під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст. 40 цього Закону, так і норма ст. 109 ЖК України.

Отже, за змістом цих норм, особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Судом встановлено, що квартира була придбана не за рахунок отриманих кредитних коштів, в зв'язку з чим відсутні передбачені законом підстави для виселення мешканців із квартири без надання їм іншого постійного житла.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов в частині виселення відповідачів не підлягає задоволенню, оскільки за встановлених судом обставин виселення проводитися тільки з наданням іншого житлового приміщення, яке повинно бути зазначене у рішенні суду, а позивачем позовних вимог з зазначенням іншого житлового приміщення не заявлено.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 141 ЦПК України наступним чином: стягує на користь позивача з повнолітніх відповідачів в рівних частках з кожного судовий збір у розмірі 11285,34 грн. за задоволені позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки в задоволенні позову в частині виселення відмовлено, сплачений за цю вимогу судовий збір у розмірі 1762,00 грн. стягненню з відповідачів не підлягає.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-82, 141, 223, 256, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 512, 513 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 12, 33-40 ЗУ «Про Іпотеку», ст. 109 ЖК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ: 35326253, р/р 26507010332001, місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1), які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5, місце реєстрації: АДРЕСА_1), третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (м. Харків, вул. Чернишевська, 55) про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № SME0005000 від 08.11.2007, а саме за кредитом 39820,53 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 1080558,75 грн. та за відсотками 20712,05 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 562036,39 грн. шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» витрати по сплаті судового збору у розмірі 11285,34 грн. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень 34 копійки) у рівних частках по з кожного 5642,67 грн. (п'ять тисяч шістсот сорок дві гривні 67 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити рішення суду в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.10.2018.

Суддя А.Ю. Скотар