Постанова № 77060929, 05.07.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/2644/17

Провадження № 2-а/643/223/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2018 Московський районний суд м.Харкова у складі головуючого судді Ференчук О.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправними рішення та спонукання до вчинення дій, суд-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправним рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова від 05.01.2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 07.10.2009 року із застосуванням підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни .

Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

10.05.2018 року відповідач надав до суду заперечення проти позову та просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, суд відмовляє у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що до жовтня 2000 pоку позивач проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.

29.12.2016 року представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю – ОСОБА_2 особисто звернулася до УПФУ в Московському районі м. Харкова із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком, в розмірах відповідно до чинного пенсійного законодавства, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни.

Рішенням УПФУ в Московському районі м. Харкова, оформленим протоколом від 05.01.2017 року в поновлені виплати пенсії відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено,що заявником відповідно до п.2.9 порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією, повинна пред’являти паспорт, або інший документ,що засвідчує особу, місця її проживання та вік. Оскільки оригінал паспорту ОСОБА_1 не надався, позивач особисто до Управління не звертався, його особа не встановлена, факт знаходження в живих на даний час не підтверджено.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 подавались до відповідача всі необхідні документи для призначення пенсії за віком, які підтверджують наявний трудовий стаж, подавались копія паспорту громадянина України, копія закордонного паспорта та оригінал нотаріально завіреної довіреності представника.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 44 вищевказаного Закону, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Питання призначення пенсії громадянам України регулюється Порядком про подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.22, 2.23, 4.2 вищевказаного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації). До заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року4 документи про місце проживання (реєстрації) особи. За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання. Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що представник позивача, який звертався до УПФУ надав всі необхідні документи для призначення пенсії, про що у своєму повідомленні погоджується УПФУ. Єдиною перепоною для призначення позивачу пенсії за віком є не пред'явлення ним особисто або через представника оригіналу паспорту громадянина України.

Поміж тим, передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування, іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання. До заяви про призначення пенсії представником ОСОБА_1 було подано нотаріально засвідчену копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон з відміткою «Прийняття на консульський облік в консульському відділенні посольства України в державні Ізраїль».

Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 року № 719-V паспорт - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном.

Згідно ст. 1, ст. 2, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається. Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється на період до десяти років з можливістю продовження на такий же термін. Продовження терміну дії паспорта провадиться у порядку, встановленому для оформлення його видачі.

Відповідно до п. 51, п. 54 рішення Європейського суду з прав людини «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Саме до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова було подано заяву про призначення пенсії. Останнім місцем реєстрації ОСОБА_1 до виїзду на постійне проживання до Держави Ізраїль було АДРЕСА_1

Разом з тим, з позовом про захист своїх порушених прав, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом 27.02.2017 року (згідно штампу вхідної кореспонденції) із вимогами щодо захисту її порушених прав, що мали місце з 07.10.2009 року.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Порушення прав позивача відбувалося періодично - кожного місяця, а тому, отримавши пенсію в неналежному розмірі, у нього було достатньо можливостей для своєчасного звернення до відповідача з заявою про перерахунок пенсії та, відповідно, до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 27.02.2017 року, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, останні підлягають захисту з 16.08.2016 року

В решті позовного періоду, а саме з 07.10.2009 року по 15.08.2016 року позов підлягає залишенню без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Позивачем не було надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 07.10.2009 року по 15.08.2016 року.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за період з 07.10.2009 року по 15.08.2016 року, а в решті періоду - позов підлягає залишенню без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 8, 9, 14, 15, 19, 32, 43, 59, 72-77, 90, 94, 139, 143, 160, 168, 189, 243-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295, 370, пп. 10 п. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и л а:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання протиправними рішення та спонукання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова від 05.01.2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 16.08.2016 року.

В решті позовних вимог залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ференчук