Ухвала суду № 77060423, 11.10.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

11.10.2018

Справа №639/4665/17

2/642/8/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року м. Харків

Суддя Ленінського районного суду м. Харкова Проценко Л.Г., за участю секретаря Канаєвої К.М., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», судді Жовтневого районного суду м.Харкова Іванової Ірини Володимирівни, про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди –

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова із даним позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», в якому просив визнати неправомірними дії КП «Харківські теплові мережі» щодо направлення листа від 07.06.2017р. до УПСЗН з зазначенням даних позивача по заборгованість зі сплати послуг централізованого опалення. В подальшому, позивач також зазначив в якості співвідповідача по справі суддю Жовтневого районного суду м.Харкова Іванову І.В., оскільки вона 15.09.2017р. постановила ухвалу про відкриття провадження по справі, однак не вирішила його клопотання про звільнення від судового збору, чим спричинила йому непоправну моральну шкоду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30.10.2017р. підсудність за даною справою визначена за Ленінським районним судом м. Харкова. Системою авторозподілу даний позов розподілено судді Проценко Л.Г.

Дослідивши позовну заяву з додатками, а також уточнений позов, вважаю, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових , сімейних, житлових відносин, а також з інших правовідносин, крім справ, коли розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.126 Конституції України, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, зокрема, положення ч.1 ст.126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв'язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв'язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Також, згідно з ч.3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Скарги на дії чи бездіяльність судів при розгляді ними судових справ у порядку передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади», оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст. 62 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й в цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.

Таким чином, зазначеними положеннями ст.ст. 62, 126, 129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної і моральної шкоди одночасно із оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення незалежним судом.

У зв'язку з викладеним розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України - не передбачено.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищенаведене, спір в частині вимог про стягнення моральної шкоди з судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової І.В. не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку ЦПК України, а відтак у відповідності до ст. 255 ЦПК України провадження у справі в цій частині вимог підлягає закриттю.

На цю обставину жодним чином не впливає той факт, що на даний час ОСОБА_3 не займає посаду судді у зв’язку із виходом у відставку.

На підставі наведеного, керуючись ст. 255 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у цивільній справі 639/4665/17 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до судді Жовтневого районного суду м. Харкова Іванової Ірини Володимирівни про стягнення моральної шкоди.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області на період дії перехідних положень через суд першої інстанції шляхом подачі Апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Л.Г. Проценко