Вирок № 77059855, 11.10.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/5167/14-к

Номер провадження 1-кп/623/2/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року суд присяжних Ізюмського міськрайонного суду Харківської області у складі:

головуючого судді: Гуренко М.О.,

судді: Одарюка М.П.,

присяжних: Сучкової Л.І., Асєєва В.В., Мороки Н.Ю.,

за участю: секретаря: Лисенко О.В.,

прокурора: Козир М.В.,

потерпілої: ОСОБА_4,

захисника: Міщенко І.І.,

обвинуваченого: ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізюм кримінальне провадження № 12014220320001140 від 25.08.2014 рокуза обвинуваченням

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Кепервеєм Білібінського р-ну Магаданської області Російської Федерації, громадянина України, раніше судимого: 10.10.2012 року Ізюмським міськрайонним судом за ч.1 ст.309 КК України до 2 р. обмеження волі з іспитовим строком 2 роки, перебуваючого на обліку в Ізюмському МРВ КВІ, не працюючого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1,

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 9 ч.2 ст.115, ч.1 ст.289, ч.2 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У середині липня 2014 року, ОСОБА_6, перебуваючи на березі озера, розташованого у лісовому масиві, в АДРЕСА_1, переслідуючи корисливу мету - наживу, скориставшись відсутністю до нього уваги з боку ОСОБА_7, таємно викравши, незаконно заволодів транспортним засобом мопедом «Honda Dio», вартістю 7420,00 грн, чим причинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальний збиток на вказану суму.

Таким чином, суд присяжних вважає, що своїми діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.289 КК України - тобто незаконне заволодіння транспортним засобом.

Крім того, ОСОБА_6, скоївши раніше незаконне заволодіння транспортним засобом, який належав потерпілому ОСОБА_7, та будучи уліченим потерпілим у скоєнні даного злочину, з метою не повертати гроші за викрадений мопед, тобто з корисливих мотивів та з метою приховати вказаний злочин, вирішив здійснити навмисне вбивство ОСОБА_7 при наступних обставинах. Так ОСОБА_6, 21 серпня 2014 року, близько 11 години 30 хвилин, зателефонував ОСОБА_7 та під приводом повернення грошових коштів за викрадений мопед, призначив зустріч останньому у лісовому масиві поблизу вул. Філатова у м. Ізюмі. Заздалегідь маючи намір на навмисне та противоправне спричинення смерті ОСОБА_7, ОСОБА_6, ідучи на зустріч, взяв із собою з дому сокиру для скоєння навмисного вбивства. Зустрівши ОСОБА_7 на раніше обумовленому місці, у лісовому масиві поблизу вул. Філатова у м. Ізюмі, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, близько 12 години, маючи намір на навмисне спричинення смерті ОСОБА_7, з метою приховати раніше скоєне незаконне заволодіння транспортним засобом та з корисливих мотивів, тобто щоб не повертати грошові кошти за викрадений мопед, наніс останньому кілька ударів сокирою по голові, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді відрубу фрагмента правої тім'яної кістки та вдавленого перелому лівої тім'яної кістки з відходячими від нього лінійними переломами, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. Від отриманих тілесних ушкоджень на місці настала смерть ОСОБА_7, тим самим ОСОБА_6, навмисно та протиправно спричинив смерть іншій особі з корисливих мотивів та з метою приховати інший злочин.

Таким чином, суд присяжних вважає, що своїми діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений п.п. 6, 9 ч.2 ст.115 КК України - умисне вбивство, тобто навмисне протиправне спричинення смерті іншій особі, кваліфікуючими ознаками якого є спричинення смерті з корисливих мотивів та з метою приховати інший злочин.

Крім того, ОСОБА_6 повторно, 1 липня 2014 року, у денний час, знаходячись на березі озера, розташованого у лісовому масиві поблизу вул. Шекспіра у м. Ізюмі, зірвав дикорослий кущ коноплі, тим самим, в порушення вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року, діючи умисно та протиправно, придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану невисушену), для особистого вживання, шляхом куріння, без мети збуту, яку в подальшому продовжив незаконно зберігати за місця свого мешкання за адресою АДРЕСА_1.

29 серпня 2014 року, о 19 год. 15 хв., в ході проведення обшуку домоволодіння АДРЕСА_1, згідно ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29 серпня 2014 року, працівниками міліції було виявлено та вилучено речовину, рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальною масою, в перерахунку на суху речовину 9,9520 грам, який ОСОБА_6 незаконно придбав, виробив і зберігав за вказаною адресою, для особистого вживання, без мети збуту.

Таким чином, суд присяжних вважає, що своїми діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, кваліфікуючою ознакою якого є вчинення повторно.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 свою провину у скоєному фактично не визнав, а саме пояснив, що на початку липня 2014 р. він взяв з дому гроші та поїхав на Центральний ринок у м. Ізюмі купувати мопед. По дорозі до АТБ, біля контейнера з запчастинами побачив мопед білого кольору марки «Honda» з табличкою «Продаю», через п'ять хвилин прийшов власник та повідомив, що продає його за 1500,00 грн. Оскільки мопед був в поганому стані, вони зторгувалися на 1200,00 грн. Заплативши гроші, ОСОБА_6 поїхав додому. Невдовзі після того, як ОСОБА_6 стало відомо про вступ на навчання до Харківського технікуму, він зібрався продавати мопед, так як йому були потрібні кошти для навчання. Незабаром він зустрів ОСОБА_8 з її співмешканцем та запропонував їм продати цей мопед, на що вони погодились. Вона відразу сплатила 1000,00 грн. та ще 500,00 грн. через неділю. Приблизно через 10 днів зателефонувала ОСОБА_8, що до неї прийшов п'яний ОСОБА_7, зазначив, що цей мопед дуже схожий на його зниклий мопед та требував повернути його. Після чого ОСОБА_6 і ОСОБА_8 договорилися зустрітися з ОСОБА_7 вдома його матері. Але коли прийшли, двері ніхто не відчинив, на дзвінки не відповідав. Приблизно о 22-00 годині знову подзвонила ОСОБА_8 та сказала, що приходив п'яний ОСОБА_7, требував повернути мопед, а вона замість мопеда продиктувала йому номер телефона ОСОБА_6 та сказала розбиратися з ним. Приблизно через 3-4 дні, до ОСОБА_6 додому приїхав на велосипеді ОСОБА_7, казав, що бачив у ОСОБА_8 мопед, схожий на його та збирався заявляти в поліцію. ОСОБА_6 відмовив Петрова звертатися до поліції, домовившись на тому, що ОСОБА_6 віддасть ОСОБА_8 1500,00 грн. а вона віддасть ОСОБА_7 мопед. 21.08.2014 року ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_7, запропонував зустрітися. Під час зустрічі ОСОБА_7 був схвильований, вони домовились, що ОСОБА_6 поверне ОСОБА_8 гроші, а вона ОСОБА_7 мопед. Під час розмови ОСОБА_7 постійно хтось телефонував, взявши слухавку він домовився з кимось про зустріч. На цій домовленості і розійшлися.

Потім 29.08.2014 року ОСОБА_6 подзвонив дільничий ОСОБА_9 та сказав, що їм необхідно разом проїхати до відділення поліції. Приїхавши приблизно о 08 год. 00 хв., вони піднялися в кабінет на 2 поверсі, де на них чекали 2 невідомих співробітників поліції, один з яких назвався капітаном, другий - полковником. Вони пояснили ОСОБА_6, що він вбив людину та повинен написати під диктовку всі необхідні документи. На відмову ОСОБА_6 писати, що їм треба, вони почали знущатися над ним, а саме: били, давали якісь таблетки, душили, потім одягли на голову чорний мокрий мішок та били в шию електрошокером до тих пір, доки він не погодився все написати. Потім прийшов ОСОБА_10 і вони вчотирьох поїхали до лісу, де йому показували розташування місця трупа, місцезнаходження капців та сокири, помітивши для легшого запам'ятовування ці місця порожньою пляшкою та зламаною гілкою, а також розказували, яким чином він наносив удари та скоїв убивство ОСОБА_7 Повернувшись до відділення поліції, вони попрямували до ОСОБА_11, сказавши йому, що ОСОБА_6 вже все підпише та зробить як треба. Після цього ОСОБА_6 відразу повезли на місце скоєння злочину для проведення слідчого експерименту. На неодноразову вимогу ОСОБА_6 надати йому адвоката, кожного разу йому відмовляли, погрожуючи застосуванням до нього насилля. З приводу наркотичних засобів, які були знайдені вдома у ОСОБА_6, він зазначив, що дійсно було знайдено якийсь пакет, але він йому не належить та звідки він взявся невідомо.

Суд вважає, що позиція про невизнання свої провини обвинуваченим є його правом на захист та спробою уникнути від кримінальної відповідальності, свідчить про відсутність усвідомлення та каяття у скоєному.

Зважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_6, суд присяжних, вислухавши думку учасників судового розгляду, що вважали доцільним дослідження доказів в повному об'ємі, розглянув дане кримінальне провадження з дотриманням принципів кримінального судочинства, які були направлені на повноту, всебічність і змагальність розгляду кримінального провадження, а тому вина обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 9 ч.2 ст.115, ч.1 ст.289, ч.2 ст.309 КК Українипри обставинах, зазначених у даному вироку суду, підтверджується безпосередньо дослідженими належними та допустимими судом доказами.

По епізоду незаконного заволодіння транспортним засобом:

Показами потерпілої ОСОБА_4, яка пояснила, що у її чоловіка ОСОБА_7 в липні 2014 року, точної дати не пам'ятає, вкрали мопед «Honda Dio». Мопед був білого кольору з порваним сидінням. Від чоловіка потерпіла дізналася, що він знайшов чоловіка - ОСОБА_6, який вкрав його мопед та жінку, яка після того купила цей мопед.

До показів свідка ОСОБА_12 про придбання мопеду «Honda Dio» на базарі у незнайомого чоловіка в м. Ізюм Харківської області необхідно поставитися критично, так як свідок є рідним братом обвинуваченого. Крім цього свідок показав, що ОСОБА_6 продав даний мопед ОСОБА_8 та що до його брата приходив ОСОБА_7 який просив віддати йому його мопед.

Показами свідка ОСОБА_13 про те, що він знає, що у ОСОБА_7 був мопед «Honda Dio», пару разів бачив, як він їздив на ньому в м. Ізюм Харківської області.

Показами свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що в середині липня 2014 року в селі на ринку вона з співмешканцем зустріла ОСОБА_12 та ОСОБА_6, які запропонували їм купити мопед за 1500 грн. Вона разом із чоловіком поїхали додому до ОСОБА_6 на АДРЕСА_1. ОСОБА_6 викотив мопед «Honda Dio» та сказав, що він належить йому, а також зазначив, що мопед купив у незнайомих людей на ринку біля магазину «АТБ». Свідок купила мопед та почала ним користуватися. Через декілька днів до свідка прийшов ОСОБА_7 та сказав, що мопед належить йому. Свідок повідомила ОСОБА_7 про те, що мопед вона купила у ОСОБА_6 і щоб останній йшов розбиратися до нього.

Показами свідка ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_6 дійсно купив мопед за 1200,00 грн. біля АТБ на Центральному ринку, який незабаром продав ОСОБА_8, до якої приходив ОСОБА_7 та вимагав віддати йому його мопед. Свідок зазначила, що вони повернули ОСОБА_8 гроші за мопед, але вона так і не віддала його ОСОБА_7, а замість цього продала іншим людям. До показів свідка в частині придбання мопеду біля магазину АТБ необхідно поставитися критично, так як свідок є матір'ю обвинуваченого.

Довідкою, що підтверджує вартість мопеда «Honda Dio», яка становить 7420,00 грн.

По епізоду протиправного спричинення смерті іншій людині з корисливих мотивів та з метою приховати інший злочин:

Показами потерпілої ОСОБА_4, яка зазначила, що декілька разів чоловік ходив до ОСОБА_6, щоб той віддав гроші, той все переносив зустріч, але потім назначив на четвер 21.08.2014 року, зазначивши, що в цей день він обов'язково поверне ОСОБА_7 всі гроші. В день вбивства 21.08.2014 року близько 09 години ранку ОСОБА_4 разом з чоловіком ОСОБА_7 пішли кожен по своїх справах. Після роботи, приблизно о 14 год. 00 хв. потерпіла подзвонила своєму чоловіку, але чоловік їй не відповів. В подальшому вона неодноразово дзвонила ОСОБА_7, але він не відповідав на її телефонні дзвінки та не прийшов увечері додому, що дуже здивувало та схвилювало потерпілу.

Показами свідка ОСОБА_15, яка підтвердила, що ОСОБА_7, її син, 21.08.2014 року вранці прийшов до неї. Приблизно об 11 год. 15 хв. йому зателефонували, він побалакав, був схвильований та сказав, що піде узнає за мопед. Об 11 год. 35 хв. він пішов. О 12 год. 30 хв. вона подзвонила сину, він відповів та сказав, що скоро повернеться. Більше син на телефонні дзвінки не відповідав.

Показами свідка ОСОБА_7, який зазначив, що ОСОБА_7 його рідний брат. В 2013 році він купив мопед «Honda Dio». Однак його у брата вкрали, казав, що це «ОСОБА_19», але хто це такий свідок не знав. Останній раз ОСОБА_7 бачив 21 серпня 2014 року близько 9 години 30 хвилин. Але мати сказала, що йому хтось подзвонив і після цього він пішов. В цей день мати попрохала свідка подзвонити ОСОБА_7 близько 13 години, однак брат не відповів. На неодноразові дзвінки впродовж декількох днів брат також не відповідав. 28.08.2014 від працівників поліції довідався про те, що знайшли труп його брата.

Показами свідка ОСОБА_16, яка зазначила, що її син ОСОБА_17 дружив з ОСОБА_7 21 серпня у сина не було грошей на рахунку і він здійснював телефонний дзвінок ОСОБА_7 з її телефона приблизно о 13 год. 25 хв., а також зазначила, що вранці того ж дня ОСОБА_7 дзвонив її сину на його мобільний телефон. Точної години розмови її сина з ОСОБА_7 не пам'ятає.

Показами свідка ОСОБА_13, який зазначив, що він знає, що у ОСОБА_7 був мопед «Honda Dio», пару разів бачив, як він їздив на ньому в м. Ізюм Харківської області. А також розповів, що 21.08.2018 йому подзвонив ОСОБА_7 в обідній час, балакали не довго, зв'язок перервався, таке відчуття було, що ОСОБА_7 когось зустрів.

Показами свідка ОСОБА_11, який пояснив, що він здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 Згідно з ухвалою слідчого судді отриманий дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до роздруківки телефонних дзвінків на телефони ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_6 Всю інформацію, яку отримали від оператора мобільного зв'язку МТС долучили до матеріалів кримінального провадження. Під час проведення слідчого експерименту обвинувачений добровільно розказував та на місці показував механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та де ОСОБА_6 сховав речові докази у справі: капці та сокиру.

Показаннями свідка ОСОБА_18, яка повідомила, що випадково зустрівшись на ринку в районі «Поворотки» з матір'ю ОСОБА_6, та їй повідомила, що її син ОСОБА_19 вбив людину та запропонувала взяти всю провину на себе, пообіцявши часто приїжджати в тюрму, привозити їй передачі та все необхідне. На цю пропозицію ОСОБА_18 погодилася, пояснивши це тим, що їй дуже хотілося випити, а мати ОСОБА_6 купила їй горілки та сигарет. Але в суді ОСОБА_18 казала, що не вбивала ОСОБА_7, більш того навіть не знала його. А також ОСОБА_18 розказала, що адвокат ОСОБА_20 під час проведення очної ставки кричав на неї, погрожував та примушував її зізнатися у вбивстві ОСОБА_7.

Показами свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22, які зазначили, що вони були запрошені працівниками поліції в якості понятих. Під час проведення слідчого експерименту, який розпочався у відділенні поліції та продовжився в лісі, ОСОБА_6 показав місце, де знаходилася канава, в якій знайшли труп ОСОБА_7, а також точно вказав місця, де він сховав сокиру та капці вбитого ОСОБА_7, хоча це все відбувалося в лісосмузі. Обвинувачений добровільно давав покази, на нього ніхто не тиснув. Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_6 казав, що спочатку втік з місця скоєння злочину, а потів повернувся, щоб сховати капці та сокиру.

Показами судово-медичного експерта ОСОБА_23, яка підтвердила правильність складених нею раніше висновків проведення експертиз №423-ІЗ/14 від 30.08.2014 року, №473-ІЗ/14 від 11.10.2014 року та №483-ІЗ/14 від 18.10.2014 року.

Показами свідка ОСОБА_10 про те, що він під час встановлення обставин скоєння вбивства ОСОБА_7 стосовно ОСОБА_6 заходів фізичного та психологічного впливу не здійснював. Останній добровільно під час проведення слідчого експерименту розказував та на місці показував механізм спричинення тілесних ушкоджень та де ОСОБА_6 сховав речові докази у справі: капці та сокиру.

Показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14, які стверджують, що під час розмови з ОСОБА_18, остання зізналася, що це не ОСОБА_6 вбив ОСОБА_7, а саме вона, а також в подробицях розповіла про події того дня та як саме було вбито ОСОБА_7 Але до цих показів слід поставитись критично, тому що ОСОБА_12 та ОСОБА_14 є найближчими родичами обвинуваченого, а саме братом та матір'ю, що свідчить про те, що вони в першу чергу заінтересовані, щоб ОСОБА_6 суд визнав невинним та виніс виправдувальний вирок.

Свідок ОСОБА_24, жодних показів, підтверджуючих або скасовуючих вину ОСОБА_6, суду не надав.

Крім показань потерпілої та свідків вина ОСОБА_6 також підтверджується наступними доказами.

Протоколом огляду місця події від 28.08.2014 року з фото таблицею, в ході якого на відстані 5 м від ґрунтової дороги лівої сторони відносно автошляху Київ - Харків - Довжанський напроти будинку №9 по вул. Філатова в м. Ізюм Харківської області в лісосмузі виявлений скелетований череп людини, на якому мається обширний дефект кісткової тканини розміром 15х12см від верхнього краю якого у потиличній області відходить С-образна тріщина. У потиличній області зліва мається неправильної трикутної форми дефект зовнішньої кісткової пластини по верхньому краю якої у напрямку ззаду на перед проходить лінія перелому, від якої відходить 3 додаткові лінії перелому. На ділянках переломів маються нашарування речовини бурого кольору. На відстані1,5 м у лісову смугу розташований фрагмент кістки, який співпадає з формою дефекту у правій потилично-тім'яній ділянці черепу. Під час подальшого огляду прилеглої місцевості на відстані близько 66м у протилежному від будинку №9 по вул. Філатова в м. Ізюм на відстані 10м від лісової дороги виявлена куча піску зі свіжим порушенням зовнішнього слою ґрунту. При знятті зовнішнього слою ґрунту виявлений труп одягнутого невідомого чоловіка без голови. На лівому плечі знаходиться татуювання у вигляді павука. В області шиї мається обширна ранева поверхня в глибині якої вбачаються м'які тканини та м'язи, а також шийний відділ хребта. На трупі надіта барсетка з тканини чорного кольору зі вставками, в який виявлена пачка цигарок «Прилуки» з 5 цигарками, запальничка, фрагмент дроту білого кольору та флеш-карта пам'яті об'ємом 2Gb з написом «Sandisk».

Протоколом пред'явлення трупу для впізнання від 28.08.2014 року, в ході якого ОСОБА_4 в трупі невідомого чоловіка впізнала ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 за будовою тіла, одягом, татуюванням на лівому плечі.

Висновком експертизи трупа №2800 -ДМ/14 від 28.08.2014 року, згідно з яким при проведенні експертизи черепу не виключається належність його тілу ОСОБА_7 При цьому, в ході проведення судово-медичної експертизи 1, 2 та 3 шийні хребти не знайдені. Висловитися про предмет, яким було проведено відділення голови від тулуба не представляється можливим у зв'язку з гнильними змінами. Під час проведення експертизи трупу виявлені пошкодження - відруб фрагменту правої тім'яної кістки та вдавлений перелам лівої тім'яної кістки. Спричинення тілесних ушкоджень при житті свідчать крововиливи у речовини кісток переламів. Відруб фрагмента правої тьмяної кістки міг утворитися від впливу знаряддя зі значною силою, яке володіє рублячими властивостями. Вдавлений оскільчатий перелам утворився від одноразового впливу тупого твердого предмету з обмеженою поверхнею впливу. Значний об'єм виявлених пошкоджень дозволяє вважати, що причиною смерті явилась травма голови з переломами кісток черепу. Між виявленими пошкодженнями та настанням смертю потерпілого є прямий причинний зв'язок. Враховуючи місце виявлення трупу, пору року, ступінь трупних явищ дає можливість вважати, що смерть невстановленого чоловіка настала за 5-10 суток до часу проведення експертизи трупу. Характер перелому (вдавлений) та наявність відрубу фрагмента кістки вказує на те, що така травма ймовірно всього супроводжувалася пошкодженням головному мозку кістковими відламками та рублячим знаряддям травми.

Вказане підтверджує спосіб скоєння вбивства ОСОБА_6

Протоколом обшуку від 29.08.2014 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 29.08.2014 року, під час якого за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, було знайдено та вилучено металеву лопату з дерев'яним держаком з залишками ґрунту у вигляді крупок піску.

Протоколом слідчого експерименту від 29.08.2014 року за участю ОСОБА_6, в ході якого обвинувачений показав, що 22 серпня 2014 близько 12 години біля грибного ринку зустрівся з ОСОБА_7 щоб вирішити питання щодо повернення викраденого мопеду. Під час розмови між ними виникла сварка, під час якої ОСОБА_7 почав штовхати ОСОБА_6, після чого останній у відповідь штовхнув ОСОБА_7 та наніс останньому гострою частиною сокири 2 удари в область голови і 3 удари по шиї. Потім присипав тіло ОСОБА_7 піском і втік додому. На другий день ОСОБА_6 повернувся до місця скоєння злочину, на трупі ОСОБА_7 не було голови. Він лопатою, яку взяв з дому, прикопав тіло ОСОБА_7, забрав капці ОСОБА_7 і прикопав їх в іншому місці. Крім того, забрав у потерпілого мобільний телефон і посвідчення водія, які потім викинув. ОСОБА_6 погодився на місці показати та розказати про скоєне ним вбивство. Приїхавши на місце обвинувачений вказав на ділянку місцевості де вони зустрілися з ОСОБА_7 та показав на місце де він прикопав труп вбитого. Крім того пояснив, що коли на слідуючий день він повернувся, щоб прикопати труп ОСОБА_7, то він був розритий тваринами та у трупа була відсутня голова. В подальшому ОСОБА_6 показав місця, де він закопав капці потерпілого, які були знайдені та вилучені в присутності понятих. Крім цього, ОСОБА_6 показав місця, де він викинув мобільний телефон та водійське посвідчення, однак майно знайдено не було. В подальшому на питання слідчого, ОСОБА_6 показав місце, де сховав сокиру, яке знаходилося поблизу вул. Шекспіра біля свалки побутових відходів, де під хвоєю була знайдена та вилучена сокира.

Зазначене підтверджує знаряддя за допомогою якого було приховано обвинуваченим труп.

Протоколом слідчого експерименту від 02.09.2014 за участю ОСОБА_6, захисника та судово-медичного експерта, в ході проведення якого ОСОБА_6 повністю підтвердив свої покази, які ним надані в ході проведення слідчого експерименту від 29.08.2014. Крім того, на манекені останній показав механізм нанесення ударів сокирою потерпілому ОСОБА_7

Висновком цитологічної експертизи №1076-Ц/2014 від 10.10.2014 року, згідно з яким при проведенні судово-медичної експертизи сокири з дерев'яним топорищем, який вилучений в лісовому масиві поблизу вул. Шекспіра в м. Ізюм, виявлені сліди крові людини, в якій виявлений антиген Н, що не виключає можливості її походження від ОСОБА_7 та ОСОБА_6

Висновком додаткової судово-медичної експертизи №473-ІЗ/14 від 11.10.2014 року, згідно з яким виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_7 могли утворитися в результаті механізму нанесення ударів, які вказані ОСОБА_6 в ході проведення слідчого експерименту.

Висновком додаткової судово-медичної експертизи №483-ІЗ/14 від 18.10.2014 року, згідно з яким виявлені на трупі ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли утворитися в результаті нанесення ударів сокирою, яка надана для експертизи в якості речового доказу.

Висновком молекулярно-генетичної експертизи №989мб від 14.11.2014 року, згідно з яким ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_3, може бути біологічною матір'ю особи чоловічої генетичної статі, кров якої виявлена на сокирі (об'єкти 1,3,6,7). Ймовірність даної події складає 99,998%.

Висновком молекулярно-генетичної експертизи №991мб від 13.11.2014 року, згідно з яким встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) крові людини на шортах (об'єкти 1, 2), які збігаються між собою та належать особі чоловічої генетичної статі.

Висновком молекулярно-генетичної експертизи №990мб від 13.11.2014 року, згідно з яким генетичні ознаки крові людини на сокирі (об'єкти 1,3,6,7) збігаються між собою та не збігаються з генетичними ознаками, встановленими у зразку крові підозрюваного ОСОБА_6

Інформацією МТС про вхідні та вихідні дзвінки та СМС повідомлення, згідно з якою 21.08.2014 року об 11 год. 01 хвилини з номеру мобільного телефону, що належить обвинуваченому, надійшов дзвінок на номер мобільного телефону потерпілого та тривалість розмови складала 46 хв. 21.08.2014 після 12 год.13 хв. на дзвінки, які надходили на мобільний телефон ОСОБА_7, останній не відповідав.

Речовими доказами: капцями, барсеткою із цигарками, які належали потерпілому ОСОБА_7, лопатою та сокирою, що належать обвинуваченому ОСОБА_6

Поряд з тим, ухвалою апеляційного суду Харківської області було надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо, відео контроль місця від 23.10.2014. судом був досліджений DVD диск про проведення негласної слідчої (розшукової) дії та протокол про результати аудіо-, відео контролю місця (за особою) від 25.11.2014 року, згідно з яким під час розмови невідомі розповідали всі подробиці вбивства ОСОБА_7, а саме: як зустрілися, про що розмовляли, в якій кількості та як носив удари сокирою.

Однак суд присяжних зазначає, що прокурором не доведено належність голоса ОСОБА_6 особі відносно якої здійснювалися НСРД.

По епізоду незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту:

Показами свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26, які були понятими при обшуку місця мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 та бачили, як в кімнаті співробітники поліції знайшли під килимом пакет з речовиною зеленого кольору, який було вилучено, а також лопату, футболки та кросівки ОСОБА_6

Протоколом обшуку від 29.08.2014 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 29.08.2014 року, під час якого за місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, було знайдено та вилучено газетний згорток з речовиною рослинного походження зеленого кольору в сухому та подрібненому стані.

Висновком експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №1725 від 04.09.2014 року, вилучена у ОСОБА_6 речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальною масою, в перерахунку на суху речовину 9,9520 гр.

Речовими доказами: наркотичним засобом - канабісом, вагою 9,9520 гр.

Неправдивість показів обвинуваченого ОСОБА_6 щодо застосування до нього заходів фізичного та морального тиску зі сторони співробітників поліції підтверджується наступними доказами:

Показами судово-медичного експерта ОСОБА_23, яка підтвердила, що під час огляду ОСОБА_6 будь-яких тілесних ушкоджень у нього виявлено не було.

А також показами свідків ОСОБА_11, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_10, які вже описані вище.

Висновком судово-медичної експертизи №423-ІЗ/14 від 30.08.2014 року, згідно з яким у ОСОБА_6 при огляді: на голові, шиї, тулубі та кінцівках будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено.

Крім того, постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області від 19.06.2016 року про закриття кримінального провадження, встановлено, що до обвинуваченого ОСОБА_6 співробітники правоохоронних органів заходи фізичного впливу не застосовували.

Зокрема, таку позицію обвинуваченого ОСОБА_6 щодо застосування до нього заходів фізичного та морального тиску зі сторони співробітників поліції суд присяжних розцінює як спробу ввести суд в оману, з метою уникнення покарання.

Крім того, суд присяжних вважає недоведеною вину обвинуваченого ОСОБА_6 в частині незаконного виробництва наркотичного засобу, без мети збуту, оскільки прокурором дані обставини жодними доказами не підтверджені.

Однак, одночасно суд знаходить вірною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 щодо умисного придбання та незаконного зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу, без мети збуту.

Такі дії обвинуваченого в свою чергу також утворюють склад злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

Позиція невизнання своєї провини у вчиненні злочину не знайшла свого підтвердження, оскільки покази свідків, потерпілої та досліджені матеріли, дають суду підстави прийти до висновку про послідовність позиції свідків та потерпілої, направлених на встановлення істини по справі, відсутності причин і намірів оговорювати обвинуваченого, що підтверджене вивченими доказами у справі.

Так, невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї провини в пред'явленому йому обвинуваченні суд присяжних розцінює, як вибрану ним стратегію свого захисту. Проте, така позиція обвинуваченого не знайшла свого підтвердження, оскільки судом присяжних встановлено, в сукупності з позицією потерпілої, показаннями свідків, протоколами слідчих дій, висновками експертів, речовими доказами та їх взаємозв'язку, дають обґрунтовані підставі суду вважати, що своїми умисними діями саме ОСОБА_6 вчинив злочини, передбачені п.п. 6, 9 ч.2 ст.115, ч.1 ст.289, ч.2 ст.309 КК України.

Доводи захисника обвинуваченого щодо визнання недопустимими доказами протокол проведення слідчого експерименту від 02.09.2014 року, протоколу проведення обшуку в помешканні ОСОБА_14 від 29.08.2014 року та висновок судової експертизи наркотичних засобів №1725 від 04.09.2014 року та речових доказів, а саме лопати та пакету з канабісом - є безпідставними та не підлягають задоволенню з наступного.

Слідчий експеримент відбувався в присутності захисника Ходячої В.В. та судово-медичного експерта ОСОБА_23, про що останні поставили свої підписи, а також експерт ОСОБА_23 підтвердила це в судовому засіданні. Зауважень та клопотань до протоколу не надійшло.

Обшук в домоволодінні ОСОБА_14 відбувався на підставі ухвали слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду від 29.08.2014 року, поняті, які були допитані судом, а саме ОСОБА_25 та ОСОБА_26, бачили, як в кімнаті співробітники поліції знайшли під килимом пакет з речовиною зеленого кольору, який було вилучено, а також лопату, футболки та кросівки ОСОБА_6, справжність підпису на бирках підтвердили.

Щодо речових доказів суд зазначає наступне: згідно дослідницької частини висновку експерта від 04.09.2014 року №1725 на дослідження об'єкту, який наданий нарочним упакованим в прозорий безбарвний полімерний пакет, горловина якого зав'язана ниткою, кінці нитки оклеєні биркою з розмірами сторін 102 мм на 100 мм, на якій є відбиток круглої печатки «Для пакетів №2 Ізюмського МВ ГУМВС України в Х/о» та пояснювальний напис, виконаний від руки стійким барвником синього кольору «пакет №2 газетний згорток з речовиною рослинного походження, вилучений в ході обшуку 29.08.2014 року за адресою АДРЕСА_1. Поняті: (підпис) ОСОБА_25, (підпис) ОСОБА_26, слідчий СВ Ізюмського МВ ГУМВС України в Харківській області старший лейтенант міліції (підпис) ОСОБА_28». Упаковка є цілісною та забезпечує несанкціонований доступ до об'єктів дослідження.

Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Відповідно до ст.3 та ст.27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до п.10 ППВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», за п.6 ч. 2 ст. 15 КК України як учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.

Відповідно до п.13 ППВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» за п. 9 ч.2 ст.115 КК України настає відповідальність за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення. Для кваліфікації умисного вбивства як такого, що вчинене з метою приховати інший злочин, не має значення, чи був винний причетним до злочину, який приховується. Якщо він вчинив умисне вбивство з метою приховати раніше вчинений ним злочин, його дії кваліфікуються за тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за приховуваний злочин та за п.9 ч.2 ст.115 КК України.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортних засобів» незаконне заволодіння транспортним засобом ст. 289КК України слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб.

Тому, суд присяжних вважає, що вина обвинуваченого у інкримінованих йому злочинах доведена повністю та кваліфікує його дії за ч.1 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом,за п.п. 6,9 ч.2 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто навмисне протиправне спричинення смерті іншій особі з корисливих мотивів та з метою приховати інший злочин,за ч.2 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене повторно.

Призначаючи покарання, суд присяжних, у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які законом віднесені до категорії середньої тяжкості та особливо тяжкого злочину, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують та обтяжують покарання, той факт що обвинувачений вчинив нові злочини під час іспитового строку.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особу обвинуваченого, суд присяжних вбачає наступне.

Вивченням особи ОСОБА_6 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо. Згідно з актом судово-психіатричного експерта №860 від 22.09.2014 ОСОБА_6 ознак психозу, недоумства та інших хворобливих психічних розладів не виявляє. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, коли були вчинені злочини, в яких ОСОБА_6 обвинувачується, останній знаходився поза будь-якого тимчасового хворобливого стану психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру за психічним станом ОСОБА_6 на даний час не потребує.

Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, а саме: ч.1 ст.289; ч.2 ст.309 КК України - відповідно до ст. 12 КК України віднесені до злочинів середньої тяжкості, а п.6, 9 ч.2 ст.115 КК України - до особливо тяжких злочинів.

Обставини, які згідно ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6, судом присяжних не встановлені.

Обставиною, яка згідно ст.67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_6, суд присяжних визнає рецидив злочину.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, тому суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6 неможливе без ізоляції його від суспільства.

Відповідно до п.1 ППВСУ №7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З огляду на вищевикладені обставини, те, що обвинувачений не визнав свою провину, не розкаявся, вчинив нові злочини, не відбувши раніше призначене покарання за незаконне зберігання наркотичних засобів, офіційно не працює, а також критичність тих показів обвинуваченого, що він нібито з одного разу запам'ятав всі обставини вбивства ОСОБА_7 та досить вільно орієнтувався на великій місцевості лісосмуги, де показував місце вбивства та схову речових доказів, а саме сокири та взуття вбитого, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкцій статей, що передбачають відповідальність за вчинені злочини.

Відповідно до ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи частково складання призначених покарань.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив злочин під час відстрочки виконання покарання, призначеного вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 10.10.2012 року, то до призначеного йому покарання має бути частково приєднана невідбута частина покарання за попереднім вироком, шляхом переведення менш суворого покарання в більш суворе у відповідності до ч.1 ст.72 КК України.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України суд враховує період перебування обвинуваченого під вартою протягом досудового розслідування згідно Закону України «Про внесення зміни до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 р., а саме з 29.08.2014 р. по 11.10.2018 р.із розрахунку 1 день перебування в Харківській установі виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області №27 за 2 дні позбавлення волі.

Розглядаючи цивільний позов судом присяжних встановлено наступне.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла.

Оскільки потерпіла ОСОБА_4 документально підтвердила матеріальні збитки тільки на суму 7420,00 грн., зазначений позов слід задовольнити частково.

Крім завданої матеріальної шкоди, обвинувачений завдав потерпілій ОСОБА_4 моральну шкоду. Внаслідок вчиненого злочину потерпіла ОСОБА_4 зазнала моральних страждань, які призвели до психологічної травми, пов'язаної з втратою чоловіка та батька для дитини, годувальника для сім'ї, а також до вимушених змін у її життєвих стосунках з оточуючими її людьми.

Згідно статті 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статті 23 ЦК України - розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням характеру заподіяних фізичних та моральних страждань, інших негативних наслідків.

ПВСУ у п.9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4» роз'яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з принципів розумності та справедливості. Так, заявлений потерпілою моральний позов в розмірі 500000,00 грн. цілком відповідає принципам розумності та справедливості, тому позов в частині морального збитку слід задовольнити у повному обсязі.

Таким чином, цивільний позов по справі, заявлений потерпілою ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди у сумі 519420,00 грн., підлягає частковому задоволенню.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Судові витрати згідно ч.2 ст.124 КПК України, а саме витрати, пов'язані із залученням експертів для проведення експертиз у сумі 6134,70 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Крім того, суд присяжних вважає встановленим існування ризику передбаченого ч.1 п.1 ст.177 КПК України, одночасно враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, з метою запобігання спробі переховуватися від суду та з метою виконання вироку суду обвинуваченому необхідно продовжити існуючий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.5, 6 Європейської конвенції з прав людини, п.1,10,13 ППВСУ №2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», п.1, 4 ППВСУ №7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», ст.3, 27 Конституції України, ст.12, 34, 50, 65-67, 70-72, п. 6, 9 ч.2 ст.115, ч.1 ст.289, ч.2 ст.309 КК України, ст.2, 94, 100, ч.2 ст.124, 177, 178, 351-353, 357, 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд присяжних, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 9 ч.2 ст.115, ч.1 ст.289, ч.2 ст.309 КК України та призначити покарання:

- за п.п. 6, 9 ч.2 ст.115 КК України у вигляді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;

- за ч.1 ст.289 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.309 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

Згідно ч.1 ст.72 КК України перевести 2 (два) роки обмеження волі за вироком від 10.10.2012 року в 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком від 10.10.2012 року з врахуванням положень ч.1 ст.72 КК України та остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у вигляді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з фактичного дня його затримання - 29 серпня 2014 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання період часу попереднього ув'язнення з 29 серпня 2014 рокупо 11 жовтня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_4 в розмірі 519420,00 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду, завдану злочином в розмірі 7420,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 судові витрати за проведення експертиз №989мб від 14.11.2014р., №991мб від 13.11.2014 р., №990мб від13.11.2014 р., №992мб від 13.11.2014 р. в сумі 5765,76 грн. на користь держави в особі НДЕКЦ ГУМВС України в м. Києві, постачальник: Київський НДЕКЦ МВС України, код ЄДРПОУ: 25575285, рахунок отримувача: 31250281118154, банк отримувач: Державна казначейська служба України, МФО: 820172.

Стягнути з ОСОБА_6 судові витрати за проведення експертизи №1725 від 04.09.2014 р. в сумі 368,94 грн. на користь держави в особі НДЕКЦ МВС України, код доходів: 24060300, р/р: 31419544700005, код банку: 37999680, МФО: 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Речові докази: сокиру, матерчаті шорти синього кольору з помарками бурої речовини, матерчаті шорти синього кольору зі вставками білого кольору по боках та написом ТМ «МАRАТON» з помарками речовини бурого кольору, матерчаті шорти чорного кольору з написами білого кольору по боках у вигляді ТМ «Аdizero» з помарками речовини бурого кольору, футболка чорного кольору з написом «WWWDАКОЕ» з помарками речовини бурого кольору, пару чоловічих кросівок, садову лопату з нашаруванням піску, барсетку з 2 пачками цигарок, зразки грунта у місці виявлення трупа ОСОБА_7, зразки грунта у місці виявлення сокири, пляжні капці, наркотичний засіб - канабіс, вагою 9,9520 гр., здані на зберігання до камери зберігання речових доказів Ізюмського ВП,після набрання вироком законної сили - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору, захиснику та потерпілій.

Головуючий суддя: Гуренко М.О.

Суддя: Одарюк М.П.

Присяжні: Сучкова Л.І.

Асєєв В.В.

Морока Н.Ю.