Рішення № 77059803, 10.10.2018, Зміївський районний суд Харківської області

621/2383/18

2-а/621/36/18

РІШЕННЯ

іменем України

10 жовтня 2018 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

в складі головуючого - судді Овдієнка В. В.

секретар судового засідання - Лацько А. С.,

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - інспектор роти 6 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_2,

третя особа - Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції,

розглянувши за відсутністю учасників справи в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти 6 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа - Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції,

у с т а н о в и в:

06.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти 6 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 з наступними вимогами: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн 00 к. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 574323 від 02.09.2018; справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, закрити.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 02.09.2018 близько 21:40 години він керував транспортним засобом "ДАФ", реєстраційний номер НОМЕР_1, у м. Харкові, де закінчував маневр на регульованому перехресті на зелений сигнал світлофора, але вже виїхавши на перехрестя увімкнувся жовтий сигнал світлофора, однак він був змушений закінчити розпочатий маневр. Після проїзду регульованого перехрестя його автомобіль був зупинений працівниками поліції, які стверджували про порушення ним пункту 8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Далі було складено постанову та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн 00 к.

Позивач вважав, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є незаконним, не обґрунтованим та недоведеним, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 574322 від 02.09.2018 підлягає скасуванню з наступних підстав:

- відповідно до положень пункту 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Пунктом 5 Розділу III Інструкції "Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" встановлено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи підлягають задоволення клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Однак, в порушення даної інструкції інспектор поліції не роз'яснив йому права і обов'язки визначені статтею 63 Конституції України, та статей 307, 308, 268, 287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, відмовив у розгляді його клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю скористуватися юридичною допомогою, інспектором не надано можливість користуватись допомогою адвоката та не повідомлено про причини (підстави) неможливості залучення адвоката, що є порушенням статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- винесена відповідачем постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 574323 від 02.09.2018 не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення. До того ж, працівник патрульної поліції не мав права притягти його до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції. Якщо ж поліцейський встановив докази, які вказують на вчинення правопорушення і посилається на них, водій має право ознайомитися з цими доказами, навіть якщо це відеозапис нагрудної камери інспектора. У разі відмови поліцейського надати водію для ознайомлення такий відеозапис, можна вважати, що такого доказу не існує.

Також, відповідачем фактично не зафіксовано порушення ним правил дорожнього руху, яке б доводило вину, також при розгляді справи не були досліджені інші докази по справі. Будь-яких з вище наведених доказів його вини не надано. У відповідності до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, позивач зазначив в позові, що є пильним, уважним та обережним водієм, чітко дотримується правил дорожнього руху, тому 02.09.2018 на своєму автомобілі переїхав регульоване перехрестя на зелений сигнал світлофору, а коли виїхав на перехрестя, включився жовтий, і він був змушений закінчити маневр, який почав здійснювати на зелений сигнал світлофора, як то передбачено пунктом 16.8 Правил дорожнього руху.

Крім того, відповідно до пункту 8.11 Правил дорожнього руху передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, він врахував дорожні умови, наявність перешкод на даній ділянці дороги, інтенсивність та рівень організації дорожнього руху, габарити, розміри та завантаженість його автомобіля, не вдаючись до екстреного гальмування, крім того, врахувавши всі фактори вважав, що він не порушував Правил дорожнього руху, перешкод у здійсненні права керування іншим особам не доставляв.

Разом з тим, при вирішенні справи поліцейський не взяв до уваги його письмові пояснення, в яких зазначив, що не згоден з вказаними в постанові фактами. Винним себе не визнає, та вважав, що його вина у скоєнні правопорушення не була доказана поліцейським.

Також, при розгляді справи поліцейський не роз'яснив йому права та обов'язки, не повідомив про можливість відкладення справи для того, щоб скористатися правовою допомогою, порушивши його права на звернення за правовою допомогою, також, не виявив обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого при винесенні постанови поліцейським не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Виходячи із обставин справи, жодних інших доказів по справі, крім постанови, наприклад пояснення свідків, показань технічних приладів чи технічних засобів, чи інших доказів по справі, на момент розгляду адміністративної справи, не було.

Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що постанова в справі про адміністративне правопорушення винесена поліцейським незаконно, з грубим порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, необґрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоїв, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 10 вересня 2018 року у справі відкрито скорочене провадження та запропоновано відповідачеві подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 17 вересня 2018 року за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 10.10.2018.

Позивач ОСОБА_1 повторно не з'явився в судове засідання, подав заяву про судовий розгляд справи за його відсутністю, на заявленому позові наполягав та просив його задовольнити.

Належним чином повідомлений відповідач - інспектор роти 6 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, заяв про судовий розгляд за його відсутністю чи про відкладення судового розгляду не подавав, відзив на позов до суду від нього не надходив.

Представник належним чином повідомленої третьої особи - Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки немає передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, справу розглянуто за відсутністю учасників справи.

Оцінивши обставини, повідомлені позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві, дослідивши надані письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 2, 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З копії постанови інспектора роти 6 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу серії ЕАВ №574323 від 02.09.2018 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що час та місце скоєння, суть і обставини адміністративного правопорушення викладено наступним чином: "02.09.2018 21:40:50 в м. Харків по вул. Камишова, 11, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив пункт 8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху,за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративний штраф в розмірі 425 грн 00 к." (а. с. 9).

У пункті 8.7.3 ґ) Правил дорожнього руху, за порушення вимог якого на позивача накладено стягнення, визначено, що сигнали світлофора мають такі значення: ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;

Відповідно до пункту 16.8 Правил дорожнього руху, визначено, що водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.

Отже, зі змісту пунктів 8.7.3 ґ), 16.8 Правил дорожнього руху вбачається, що в разі, якщо водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, однак після цього було увімкнено жовтий сигнал світлофора, який забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів, він повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність, зокрема, за проїзд на заборонний сигнал світлофора.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора, та не спростовано доводи позивача про те, що він виїхав на перехрестя згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, та діяв відповідно до вимог п. 16.8 Правил дорожнього руху.

Крім того, постанова про накладення адміністративного стягнення винесена у м. Харкові по вул. Камишова, 11, однак необхідно зазначити, що відповідно до статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Разом з тим, словосполучення "на місці вчинення правопорушення" та "за місцем його вчинення" - не є тотожними та мають різне цільове спрямування.

Так, відповідно до Рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 "Аналіз положень глави 22 Кодексу в системному зв'язку з положеннями його глави 17 вказує на те, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України".

Частинами 1-4 статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, постанова поліцейського не може бути винесена без розгляду адміністративної справи.

Крім того, позивач у позовній заяві обґрунтовано зазначив, що постанова про накладення адміністративного стягнення не містить вказівок на будь-які докази, якими підтверджується факт проїзду перехрестя на заборонений сигнал світлофора.

Відповідачем не надано відзиву на позов у якому містилися б заперечення проти позовної заяви, не надано доказів, що спростовують доводи позивача щодо відсутності в його діях порушення Правил дорожнього руху, а відповідно і незаконності винесеної у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення, незважаючи на покладений на нього частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення не відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач повідомив достатньо відомостей на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а відповідачем доводи позивача не спростовані.

Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення від 02.09.2018 не ґрунтується на фактичних даних, а ґрунтується на припущенні відповідача про вчинення позивачем правопорушення, що суперечить вимогам статей 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Відповідно до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно частин 1-4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Оскільки відсутні докази наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за наслідками розгляду адміністративного позову належить скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частин 1, 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку що дії відповідача є неправомірними, то на користь Державної судової адміністрації України належить стягнути судовий збір в розмірі 704 грн 80 к. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, посадова особа якого виступала відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 77, 139, 205, частиною 4 статті 229, 242-246, 255, 268, 269, 271, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти 6 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, третя особа - Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №574323 від 02.09.2018, винесену інспектором роти 6 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_2, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн 00 к., та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДР 40108646), посадовою особою якого є відповідач, до Державного бюджету України (стягувач Державна судова адміністрація України) судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 к., які перерахувати на рахунок отримувача 31211256026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання, з одночасним надсиланням апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання зареєстроване за адресою: 63400, Харківська область, м. Зміїв, Пролетарське шосеАДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2.

Відповідач - інспектор роти 6 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_2, місце знаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315А.

Третя особа - Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, місце знаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315А, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108646.

Рішення складено 10.10.2018.

Головуючий: В. В. Овдієнко