Рішення № 77059694, 04.10.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18689/17

Провадження № 2/638/856/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Семіряд І.В.,

при секретарі Романовій О.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Центр соціальних служб для сім’ї дітей та молоді Шевченківського району м. Харкова «Про відібрання малолітньої дитини від матері, без позбавлення батьківських прав», -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2017 позивач звернувся до суду до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що на обліку в Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради знаходиться малолітній ОСОБА_2, як дитина, яка перебуває в складних життєвих обставинах з підстав проживання в сім?ї, в якій батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов?язків з виховання дитини.

Представник позивача у судове засідання не з’явилась, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила.

Третя особа у судове засідання не з’явились, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином, звернулись до суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги позивача підтримали та просили задовольнити.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія 1-ВЛ № 205426 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відомості про батька записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (а.с.8,9).

Відповідно до довідки з місця проживання, виданою КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_2 зареєстрований за адресою м. Харків, пр ОСОБА_5, 58, кв. 31 разом з матір’ю ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_6 (а.с.21)

З листа головного лікаря КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка №14» ОСОБА_7 від 25.10.2017 №1225 вбачається, що за адресою м. Харків, пр ОСОБА_5, 58, кв. 31 зареєстрована неблагополучна сім’я малолітньої дитина ОСОБА_2 При проведенні 19.10.2017 та 24.10.2017 вдома активних патронажей до ОСОБА_2 медичним працівникам поліклініки виявлено, що санітарно- гігієнічні умови проживання сім’ї вкрай незадовільні. В квартирі дуже брудно, мати хлопчика валялась на підлозі, спілкуватись з медичними працівниками не могла у зв’язку з неадекватним станом. Батько дитини виштовхав дільничого лікаря ОСОБА_8Ю, та завідуючу педіатричного відділення №1 ОСОБА_9 з квартири. Провести медичний огляд дитини заборонив, хоча дитина знаходилась на стаціонарному лікуванні у Обласні дитячій клінічній лікарні №1 з 01.10.2017 по 23.10.2017 з приводу обструктивного бронхіту, дихальної недостатності. ОСОБА_2 не відвідує навчальний заклад. Батьки дитини не виконують своїх обов’язків щодо дитини (а.с.13-14).

Актом обстеження умов проживання №145 від 27.10.2017, складеного головним спеціалістом сектору ССД, в.о. директора ЦССДМ, встановлено, умови проживання у кв. 31 по пр. Л. Свободи у м. Харкові незадовільні, в квартирі відсутні побутові прилади, в квартирі стійкий неприємний запах, присутні таргани, на кухні розкидані пляшки, зіпсовані продукти. Для виховання та розвитку дитини умов не створено. (а.с.22-23).

27.10.2017 головним спеціалістом сектору ССД, в.о. директора ЦССДМ складено акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, яким встановлено факти, що свідчать про небезпеку для дитини, а саме співмешканець матері ОСОБА_10 поводиться агресивно. Помешкання не пристосоване для проживання, а саме відсутні двері, відсутні шибки у вікнах, наявні таргани, в квартирі брудно, стійкий неприємний запах. Окрім того, мати ОСОБА_1 відмовилась від госпіталізації сина ОСОБА_2 (а.с.26-32)

Наказом начальника служби у справах дітей по Шевченківському районі ОСОБА_11 №39 від 01.11.2017 поставлено на облік дитину, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває у складних життєвих обставинах. Внесено відомості про ОСОБА_2 до Єдиної інформаціно- аналітичної системи «Діти» (а.с.6).

Актом обстеження умов проживання від 02.11.2017 №148, який складено головним спеціалістом ССД, спеціалістом школи №150 встановлено, що доступу до житлового приміщення надано не було, співмешканець матері дитини поводився неадекватно та агресивно (а.с.24-25).

З листа заступника начальника Управління освіти ОСОБА_12 від 03.11.2017 №01-25/177-17 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою, що закріплена за Харківською загальноосвітньою школою №150. У серпні- вересні 2017 вчитель ХЗОШ №150, відповідальна за облік дітей шкільного віку, неодноразово намагались відвідати родину ОСОБА_2, але двері ніхто не відчиняв. Крізь отвір відчувався неприємний запах з квартири. Мати дитини до жодного закладу освіти у районі з питань влаштування сина до школи не зверталась (а.с.19-20)

Як випливає з повідомлення в.о. директора Центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді Шевченківського району м. Харкова від 08.11.2017 №608 – для здійснення оцінки потреб малолітньої дитини ОСОБА_2 27.10.2017 було здійснено відвідування місця проживання сім’ї. На час відвідування вдома знаходилась мати ОСОБА_1 її син ОСОБА_2 та співмешканець ОСОБА_10 Родина проживає у двокімнатній квартирі. Умови для проживання дитини незадовільні, в квартирі безлад, в помешканні не дотримуються санітарно- гігієнічних норм, в ваній кімнаті, туалеті та на кухні було дуже брудно. Дитина не має окремого ліжка, спить разом з матір’ю на дивані. Малолітній до навчального закладу не зарахований, постійно перебуває вдома. Зі слів ОСОБА_1 дохід сім’ї складається з державної соціальної допомоги одиноким матерям та заробітної плати ОСОБА_10, яку він отримує на підробітках. Також ОСОБА_1В, повідомила про борги за комунальні платежі, розмір яких їй не відомо.(а.с.17-18).

З довідки, виданої в.о. начальника Шевченківського ВП вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляла Шевченківський ВП про конфлікти із співмешканцем ОСОБА_10, з яких два повідомлення про нанесення їй тілесних ушкоджень. За даним фактом стосовно ОСОБА_10 було складено адміністративні протоколи (а.с.33).

Листом головного лікаря КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка №14» ОСОБА_7 від 20.11.2017 №1426 повідомлено службу у справах дітей Шевченківського району про те, що 27.10.2017 медичними працівниками поліклініки разом з робітниками служби у справах дітей здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1, встановлено що ОСОБА_2 проживає з матір’ю, умови проживання вкрай незадовільні, в квартирі стійкий сморід, брудно, побутова техніка не працює, електрика відключена. ОСОБА_1 батьківських обов’язків не виконує. (а.с 15-16).

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається зі спеціального Закону України «Про охорону дитинства» та інших нормативно-правових актів, що регулюються суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у міжнародному праві та національному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Враховуючи наведене, позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дитини.

Позбавлення батьківських справ завжди є результатом протиправної, винної поведінки. Відібрання ж дитини не пов'язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров'ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо.

Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї. Оцінювання умов проживання дитини є виключно компетенцією суду.

Батьки, від яких відібрана дитина, не втрачають щодо неї прав та обов'язків, обумовлених походженням. Вони надалі залишаються носіями обов'язку щодо виховання дитини, мають право на особисте її виховання та спілкування з ними. Проте та обставина, що дитина передана іншій особі або начальному закладу, означає, що саме їх напрямок та умови виховання одержали перевагу над тим, що здатні створити батьки, й з цим напрямком батьки повинні будуть узгоджувати свою поведінку.

За змістом частини першої статті 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно із пунктами 2-5 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Мамчур проти України, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням («Савіни проти України», № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва тощо. Інші випадки охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків, а й із їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Суд дійшов переконання, що залишення дитини ОСОБА_2 у матері, яка перебуває на обліку у Службі у справах дітей, а також наявності у малолітньої дитини захворювань, які знаходяться у прямому причинному зв'язку з недостатнім доглядом батьків та неналежними умовами проживання, не відвідування дитиною навчального закладу, невиконання матір’ю порад лікаря, перебування дитини у квартирі разом з співмешканцем матері, який проявляє агресію, а також в квартирі, яка перебуває у абсолютно антисанітарному стані, є безумовно небезпечним для життя, здоров'я і морального виховання дитини.

Суд вважає, що відібрання малолітнього ОСОБА_2 від матері без позбавлення батьківських прав сприятиме захисту інтересів дитини з метою унеможливлення негативного впливу матері, а також її недогляду за дитиною, що, враховуючи вік дитини, є неприпустимим.

Суд враховує, що батьківські права тривають до повноліття дитини та приходить до висновку про наявність правових підстав для відібрання ОСОБА_2, адже його залишення у матері, враховуючи вік, стать та рівень розвитку, а також інші істотні для вирішення справи обставини, створюють небезпеки для його життя, здоров'я і морального виховання.

Приймаючи до уваги викладене, виходячи з інтересів дитини, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.60 ЦК України, ст.ст.150, 164, 170 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 11-13, 81, 141, 280-282, 263-265 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа Центр соціальних служб для сім’ї дітей та молоді Шевченківського району м. Харкова «Про відібрання малолітньої дитини від матері, без позбавлення батьківських прав» - задовольнити.

Відібрати у ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3) малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 без позбавлення батьківських прав.

Передати малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, органові опіки та піклування.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3) судовий збір у дохід держави у сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.10.2018.

СУДДЯ – І.В. СЕМІРЯД