Рішення № 77058817, 26.09.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №521/20123/17

Номер провадження №2/521/647/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м.Одеса

Малиновський районний суд м.Одеси у складі:

судді Маркарової С.В.

за участю секретаря судового засідання – Іськової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ПАТ КБ «ПриватБанк», Перший Малиновський ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області про визнання права власності, звільнення майна з – під арешту ,-

ВСТАНОВИВ:

04.12.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом,в якому просив:

-визнати за ним право власності на автомобіль марки «Toyota» модель «Carina II», 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

-зняти арешт з автомобілю марки «Toyota» модель «Carina II», 1990 року випуску, реєстраційний номер ВН 5227 СТ.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 13.03.2012 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу спірного автомобілю, автомобіль фактично переданий позивачу разом із ключами та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, відповідачем отримана плата за майно.

Того ж дня відповідач видала на ім’я позивача та ОСОБА_4 довіреність, якою уповноважила останніх, кожен з яких має право діяти самостійно розпоряджатися спірним транспортним засобом з метою, зокрема, перереєстрації його в органах ДАІ.

01.11.2017 року позивач звернувся до сервісного центру МВС з метою перереєстрації автомобіля на своє ім’я, де дізнався про заборону відчуження транспортного засобу через боргові зобов’язання відповідача.

Позивач стверджував, що фактично є власником спірного майна та в порядку статті 392 ЦК України просив його позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач в останнє судове засідання не з’явилась, повідомлена про розгляд справи належним чином (розписка учасників процесу), про причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надавала, в процесі розгляду справи позов визнала.

Третя особа - АТ КБ «ПриватБанк» в останнє судове засідання не з’явилось, повідомлялось про розгляд справи, про причини неявки не повідомило, заяв про відкладення розгляду справи не надавало.

В процесі розгляду справи банк категорично заперечував проти задоволення позову, стверджуючи, що вказаний спір, які і визнання позову відповідачем є штучним, оскільки в 2011 році відповідач отримала кредит у банку, рішенням Малиновського районного суду м.Одеси з неї стягнута заборгованість за договором, відкрито виконавче провадження, відповідач є обізнаною, що в межах виконавчого провадження накладений арешт на все її майно, заборонено відчуження майна. Угода купівлі-продажу укладена минулим числом за заразком ДАІ, якого в об’єктивній реальності на 2012 рік не існувало з метою уникнення відповідальності відповідача за кредитним зобов’язанням.

Третя особа - Перший Малиновський ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області в судове засідання не з’явився, повідомлений про розгляд справи належним чином (поштове повідомлення №6504514490716), про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надавав.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що 13.01.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладений кредитний договір.

Рішенням Малиновського районного суд м.Одеси від 29.01.2015 року на користь банку за зазначеним договором стягнуті грошові кошти.

13.03.2015 року Першим Малиновським ВДВС відкрито виконавче провадження ВП № 46876452.

Постановою державного виконавця від 13.03.2015 року на все майно боржника накладений арешт, відповідачу заборонено відчужувати майно.

На час вирішення спору власником спірного автомобілю марки марки «Toyota» модель «Carina II», 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_3, що підтверджується технічним паспортом.

Між сторонами по справі складений текст договору купівлі-продажу спірного автомобілю, датований як 13.03.2012 року.

Того ж дня відповідач видала на ім’я позивача та ОСОБА_4 довіреність, якою уповноважила останніх, кожен з яких має право діяти самостійно розпоряджатися спірним транспортним засобом, зокрема, з метою перереєстрації авто в органах ДАІ.

Через п’ять років тільки 01.11.2017 року в порушення пунктів 7,8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок, моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року, позивач звернувся до сервісного центру МВС з метою перереєстрації автомобіля на своє ім’я, де дізнався про заборону відчуження транспортного засобу через боргові зобов’язання відповідача.

Частина 1 статті 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з п.3 ч.1 ст.208 ЦК правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу, належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу автомобіля, вчинений у письмовій формі, підписаний обома сторонами - продавцем і покупцем, засвідчений підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою, який би містив всі істотні умови, необхідні для чинності такого договору купівлі-продажу, як того вимагають норми статей 202, 203, 207, п. 3 ч.1 ст.208, ст.ст. 328, 626,638, глави 54 ЦК України, п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р.№ 1388.

Доводи позивача про те, що він фактично є власником, оскільки між ним та відповідачкою був укладений фактично договір купівлі-продажу, та йому передано ключі, свідоцтво та сам автомобіль, а також те, що на виконання угоди ними було сплачено відповідачці грошові кошти, суд не приймає до уваги з огляду на те, що дані твердження є неналежними та недопустимими, оскільки суперечать вищенаведеним нормам, що регулюють договір купівлі-продажу.

Не заслуговують на увагу і пояснення позивача про те, що відповідач позов визнала, заперечень не подала, а відтак спір відсутній.

Статтею 689 ЦК України передбачено обов’язок покупця прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов’язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Транспортний засіб має особливості цивільного обороту, без укладання договору купівлі-продажу у відповідності з вимогами закону, перехід права власності на нього неможливий.

Крім того, пунктами 7,8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок, моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року, передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи або їх представники (далі – власники) зобов'язані зареєструвати їх протягом 10 днів після придбання або митного оформлення, тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно із ст. 34 ЗУ «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника, поданої особисто, і документів, що посвідчують його особу, правомірність придбання транспортного засобу, оцінку його вартості; правомірність придбання транспортних засобів, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, підтверджується документами, скріпленими підписом відповідної посадової особи і печаткою, виданою суб’єктами підприємницької діяльності, які реалізують транспортні засоби та видають довідки-рахунки, митними органами, судами, нотаріусами, органами соціального захисту населення, підприємствами-виробниками транспортних засобів та підрозділами ДАІ, а також угодами, укладеними на товарних біржах. Для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ, крім названих документів, додається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) з відміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею такий транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ. Відчуження, передача власником придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах ДАІ, не проводиться. Реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків, а також внесення в установленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію та зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків (п.8).

Зняття з обліку транспортних засобів здійснюється після їх огляду в підрозділі ДАЇ на підставі заяви власника з поданням документа, що посвідчує його особу. Якщо транспортний засіб знімається з обліку у зв’язку з його відчуженням, у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті) робиться відмітка про зняття з обліку транспортного засобу для реалізації в межах України (п.п. 41, 43).

Спірний автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ, залишався зареєстрованим за відповідачем, заява від останньої про зняття з обліку автомобіля не подавалась і його огляд органами ДАІ не здійснювався.

Така заява у встановлений законом строк не надходила і від позивача, який згідно з дорученням мав на те повноваження і перешкод для цього не було.

Сторони не вжили усіх заходів, передбачених актами цивільного законодавства, щодо купівлі (продажу) спірного транспортного засобу.

Окрім того, при вирішенні спору суд враховує, що суд може захистити порушене право особи, способом визначеним законом.

Зазначене узгоджується і з нормами процесуального закону, за статтею 175 якого суд звертаючись до суду позивач зобов’язаний обрати спосіб (способи) захисту прав та інтересів, такий спосіб не може суперечить закону.

Так способом захисту права позивач обрав статтю 392 ЦК України, за якою власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Всі із зазначених умов вищевказаного способу захисту права по справі відсутні.

Також суд враховує, що суд не повинен підміняти органи, які зобов’язані видавати дозволи, проводити реєстрацію права власності, тощо; визнання права власності в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права, а в разі визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення про задоволення позову лише у випадках наявності для того законних підстав. (Інформаційний лист «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» від 28.01.2013 №24-150/0/4-13).

Вищевикладене виключає і задоволення вимог позивача про звільнення майна з-під арешту в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» оскільки такі вимоги є взаємопов’язаними із встановленням права власності на нього.

Керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України, ст.ст. 352, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи ПАТ КБ «ПриватБанк», Перший Малиновський ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області про визнання права власності, звільнення майна з – під арешту – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст.354, 355 ЦПК України:

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м.Одеси.

Суддя: С.В. Маркарова

Повний текст рішення виготовлений 09.10.2018 року